Рішення № 9497716, 26.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2010 р. Справа № 14/012-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Павлюк О. В. (довіреність б/н від 02.12.2009 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕС-УА”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Комерсант” ЛЛС”, м. Бориспіль

про стягнення 35571, 63 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „КЕС-УА” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Торгівельний будинок „Комерсант” ЛЛС” про стягнення 19 400 грн. попередньої оплати за договором, 12396, 07 грн. штрафу, 3123, 40 грн. інфляційних збитків, 652, 16 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо поставки товару у встановлений строк згідно договору № Б04-2008 від 05.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2010 р. порушено провадження у справі № 14/012-10 за позовом ТОВ „КЕС-УА” до ТОВ „Торгівельний будинок „Комерсант” ЛЛС” про стягнення 35571, 63 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.02.2010 р.

19.02.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.03.2010 р.

12.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.03.2010 р.

26.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № Б04-2008, згідно п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов’язується виготовити металоконструкції (1 шт.) згідно креслень замовника, в подальшому майно.

Згідно п. 1.2. договору якість та кількість майна повинна відповідати технічній документації постачальника, і відповідати кресленням замовника (додаток № 1).

Відповідно до п. 2.1. договору майно повинне бути виготовлене, поставлене та змонтоване постачальником в строк до 19.08.2008 р., у разі перерахуванням замовником авансу до 06.08.2008 р.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що постачальник передає, а замовник приймає майно за видатковою накладною.

Згідно п. 2.3. договору датою передачі майна вважається дата підписання накладної.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна ціна за цим договором складає 48500 грн.

Згідно п. 3.2. договору загальна ціна за цим договором включає виконання проектно-конструкторських робіт, виготовлення майна згідно з технічною документацією постачальника, яка є невід’ємною частиною цього договору (додатку № 1) та доставку за адресою: в м. Цюрупинск, вул. Гвардейська, 103 В.

Відповідно до п. 3.3. договору замовник зобов’язується сплатити постачальникові аванс у розмірі 40 % 19400 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору, на підставі рахунку-фактури.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що повний розрахунок у розмірі 60 % 29100, 00 грн. проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання товару.

Згідно п. 4.1. договору постачальник передає замовнику майно в строк передбачений п.п. 2.1. цього договору, а також, якщо майно виготовлене раніше строку зазначеного в п.п. 2.1., постачальник зобов’язується повідомити про готовність майна до передачі замовнику.

Відповідно до п. 4.2. договору здача-приймання майна по якості та кількості здійснюється на об’єкті замовника у місті Цурюпінськ і оформлюється видатковою накладною, підписаною уповноваженими особами обох сторін. В разі відсутності представників замовника, поставка товару здійснюється у відповідності до супровідних документів перерахованих в п.п. 4.3. Зазначені документи мають бути підписані замовником.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що постачальник разом з майном передає замовнику оригінали таких документів: - рахунок-фактура; - видаткова накладна; - податкова накладна; паспорт на майно. Не передача зазначених документів прирівнюється до не поставки товару.

Пунктом 5.2.6. договору встановлено обов’язок постачальника усувати за власний рахунок усі недоліки у роботі які погіршують якість майна або роблять його непридатним до використання.

Згідно п. 5.3.2. договору замовник має право вимагати усунення недоліків роботи, як під час так і після її виконання, а згідно п. 5.3.3. договору в разі виявлення недоліків сторони складають дефектний акт.

Пунктом 5.3.4. договору встановлено право замовника в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення авансу, якщо постачальник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Пунктом 10.1. договору визначено, що договір є дійсним з моменту його підписання та набирає чинності після отримання авансового платежу і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов’язань і/або врегулювання сторонами можливих спорів.

Одночасно із підписанням договору сторонами було підписано додаток № 1 „Специфікація” до договору Майно-1 „Бытовка”.

На виконання умов договору 12.08.2008 р. позивачем було сплачено відповідачу аванс та перераховано йому грошові кошти у розмірі 19400, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000008 від 06.08.2008 р., платіжним дорученням № 1077 від 11.08.2008 р.

25.09.2008 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 807 від 19.08.2008 р., у якому зазначив, що у зв’язку із суттєвим порушенням з боку постачальника вимог щодо якості виготовлення товару, замовник вимушений розірвати з відповідачем угоду № Б04-2008 від 05.08.2008 р. і вимагати повернення авансу. Факт направлення позивачем і отримання відповідачем листа № 807 від 19.08.2008 р. підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа № 962430.

20.01.2009 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 11 від 19.01.2009 р., у якому зазначив, що відповідач проігнорував вимогу позивача про усунення недоліків товару, зазначених у дефектному акті б/н від 26.08.2008 р., а також лист № 807 від 19.09.2008 р. У зв’язку із чим, позивач зазначив, що якщо в десятиденний термін, з моменту надходження поштового повідомлення про отримання відповідачем цього листа, аванс у розмірі 19400, 00 грн. не буде повернений, після чого неякісний блок-модуль не буде вивезений відповідачем з будівельного майнданчику, позивач змушений буде використовувати блок-модуль для відшкодування понесених збитків. Факт направлення позивачем відповідачу листа № 11 від 19.01.2009 р. підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.01.2009 р.

15.10.2009 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 494 від 15.10.2009 р. –вимога про виконання договірних зобов’язань, у якому просив відповідача в семиденний строк після отримання цієї вимоги, у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України повернути сплачений аванс та штрафні санкції згідно договору № Б04-2008 від 05.05.2008 р., перерахувавши 37630, 18 грн. Факт направлення позивачем відповідачу листа № 494 від 15.10.2009 р. –вимога про виконання договірних зобов’язань підтверджується фіскальним чеком № 7564 від 15.10.2009 р. про відправлення цінного листа та описом вкладення до нього від 15.10.2009 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо передачі товару позивачу не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаної уповноваженими представниками сторін у порядку, визначеному п. 4.3. договору, видаткової накладної та переданої позивачу документації, не передання якої прирівнюється до не поставки товару (п. 4.3. договору), а також дефектним актом від 26.08.2008 р., складеним позивачем і переданим відповідачу при намаганні відповідачем передати товар. У зв’язку із тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов’язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 19400, 00 грн. за договором № Б04-2008 від 05.05.2008 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором № Б04-2008 від 05.05.2008 р., за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по передачі товару з 13.10.2008 р. –по 26.11.2009 р. у розмірі 12396, 07 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що при порушенні строків передачі майна з вини постачальника, він зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 0, 1 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення зобов’язань, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується штраф. Сума штрафу виставляється у вигляді окремого рахунку, який передається постачальнику замовником листом з повідомленням про вручення, або кур’єром, а копія –телефаксом.

Вищевказаним положенням договору передбачено штраф за неналежне виконання відповідачем свого обов’язку щодо передачі товару позивачу при наявності вимоги останнього щодо передання оплаченого товару.

Судом встановлено, що сторонами у договорі не передбачалась неустойка за несвоєчасне виконання відповідачем обов’язку щодо повернення суми попередньої оплати при наявності відповідної вимоги позивача, тому безпідставним є нарахування позивачем штрафу за прострочення відповідачем виконання обов’язку щодо передачі товару за відсутності такої вимоги позивача.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по поверненню попередньої оплати з 13.10.2008 р. по 24.11.2009 р. у розмірі 3123, 40 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України обов’язок відповідача щодо повернення попередньої оплати за договором виник після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, що була пред’явлена 25.09.2008 р. відповідно до листа № 807 від 19.08.2008 р., а саме з 03.10.2008 р.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості за вказаний період складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

13.10.2008 - 24.11.2009194001.1733356.2022756.20

19400, 00 грн. х 1, 173 = 22 756, 20 грн.

22756, 20 грн. –19400, 00 грн. = 3356, 20 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 3123, 40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по поверненню попередньої оплати з 13.10.2008 р. по 26.11.2009 р. у розмірі 652, 16 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості за вказаний період складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1940013.10.2008 - 26.11.20094103 %653.75

19400, 00 грн. х 3 % х 410/365 днів = 653, 75 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 652, 16 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Комерсант” ЛЛС” (ідентифікаційний код 35652179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕС-УА” (ідентифікаційний код 33350436) 19400 (дев’ятнадцять тисяч чотириста) грн. заборгованості, 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 40 (сорок) коп. інфляційних збитків, 652 (шістсот п’ятдесят дві) грн. 16 (шістнадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 231 (двісті тридцять одна) грн. 75 (сімдесят п’ять) коп. державного мита і 153 (сто п’ятдесят три) грн. 75 (сімдесят п’ять) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

26 квітня 2010 р.