Рішення № 9497526, 25.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

25.03.10           Справа № 19/018-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна

компанія», м. Вишгород

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Будкомплект»,

м. Вишгород

про стягнення 142530,86 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Лавринець Т.В. (дов. б/н від 12.02.2010 р .);

від відповідача – не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна компанія» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Будкомплект»(далі –відповідач) про стягнення 142530,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за надані згідно Договору № 068/07-ВМ-08 від 02.08.2008 р. послуги, в результаті чого виникла заборгованість у загальній сумі 111072,00 грн., на яку за прострочення платежу нараховані пеня в сумі 11086,80 грн., втрати від інфляції в сумі 16489,15 грн. та 3% річних у сумі 3882,91 грн.

Ухвалою від 12.02.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/018-10 та призначив її розгляд на 09.03.2010 р.

Присутній у судовому засіданні 09.03.2010 р. представник позивача подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача борг у розмірі 118668,00 грн., пеню в розмірі 12032,73 грн., інфляційні втрати в розмірі 17208,85 грн. та 3% річних у сумі 4125,04 грн. Дана заява обґрунтована тим, що під час підготовки позовної заяви не було враховано ще один акт про надання послуг, у зв’язку з чим здійснено відповідний перерахунок суми боргу та штрафних санкцій.

Ухвалою від 09.03.2010 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 25.03.2010 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Представник відповідача в засідання суду вдруге не з’явився, відповідач відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 12.02.2010 р. та ухвалу від 09.03.2010 р. не виконав. Про причини неявки повноважного представника у судове засідання господарський суд не повідомив, проте відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна компанія»(за договором –виконавець) та комунальним підприємством Київської обласної ради «Будкомплект»(за договором –замовник) 02.08.2008 р. було укладено Договір № 068/07-ВМ-08 про надання послуг технікою спеціального призначення, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов’язання надати замовнику послуги техніки спеціального призначення, а останній зобов’язується своєчасно сплатити вартість замовлених послуг (п. 1.1.). Вартість послуг за одну годину праці техніки спеціального призначення визначається виконавцем у рахунку-фактурі, який виставляється до сплати замовнику (п. 2.1.). Орієнтована вартість послуг техніки спеціального призначення на момент укладення цього договору визначається сторонами у Протоколі погодження договірної ціни, але може бути скоректована виконавцем відповідно до п. 2.1. цього Договору (п. 2.2.). Замовник здійснює попередню оплату вартості замовлених робіт на протязі трьох банківських днів з моменту від друкування виконавцем рахунків (п. 2.5.). Щомісячна вартість послуг визначається сторонами по факту фіксації їх щоденного надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг, який підписується сторонами не пізніше терміну спливу авансового платежу (п. 2.7.). Сторони зобов’язані не пізніше останнього числа кожного календарного місяця проводити взаємну звірку виконаних та оплачених робіт, за результатами якої складається відповідний акт та на протязі трьох банківських днів врегульовуються взаєморозрахунки (п. 2.8.).

Сторонами також було підписано Протокол погодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до Договору № 068/07-ВМ-08 про надання послуг технікою спеціального призначення від 02.08.2008 р.

Як на докази виконання умов договору та в підтвердження надання послуг відповідачу, позивач посилається на Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000139 від 31.10.2008 р. на суму 36000,00 грн., № ОУ-0000144 від 30.11.2008 р. на суму 56304,00 грн., № ОУ-0000156 від 31.12.2008 р. на суму 18768,00 грн., № ОУ-0000021 від 28.02.2009 р. на суму 7596,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Проте, при дослідженні вказаних вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), судом встановлено, що відповідачем у встановлено порядку підписано та затверджено лише Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000139 від 31.10.2008 р. та № ОУ-0000144 від 30.11.2008 р., тобто всього на загальну суму 92304,00 грн.

При цьому, позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунків-фактури на суму 26364,00 грн. або здійснення останнім часткової попередньої оплати послуг, які надавались за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000156 від 31.12.2008 р., № ОУ-0000021 від 28.02.2009 р., тобто відсутні будь-які докази, що могли би підтвердити факт надання позивачем послуг на суму 26364,00 грн. за період, у якій відповідач не підписав вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи викладене, позивачем доведено та підтверджено належними доказами лише надання відповідачу послуг на загальну суму 92304,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за надані послуги в сумі 92304,00 грн., факт надання яких підтверджено Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000139 від 31.10.2008 р. та № ОУ-0000144 від 30.11.2008 р., підписаних уповноваженими особами сторін. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 92304,00 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання пеню в розмірі 12032,73 грн., інфляційних збитків у розмірі 17208,85 грн. та 3% річних у розмірі 4125,04 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно пункту 4.4. договору, за недотримання строків оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі п’яти відсотків від суми прострочення за кожний день невиконання договірного зобов’язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунки позивача та з урахуванням наведених вище підстав, вважає позовні вимоги в частині стягнення пені такими, що підлягають задовольню в розмірі 9211,03 грн., виходячи з сум заборгованостей, які виникли за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000139 від 31.10.2008 р. на суму 36000,00 грн. та № ОУ-0000144 від 30.11.2008 р. на суму 56304,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом задовольняються позовні вимоги в цій частині також частково, виходячи з сум заборгованостей, які виникли за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000139 від 31.10.2008 р. на суму 36000,00 грн. та № ОУ-0000144 від 30.11.2008 р. на суму 56304,00 грн., а саме: інфляційні втрати в сумі 14180,69 грн. та 3% річних у сумі 3279,77 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Будкомплект»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Проммайданчик, «КАРАТ»28, код 30160736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Технологічна компанія»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 17, код 33447231) 92304 (дев’яносто дві тисячі триста чотири) грн. 00 коп. –боргу, 9211 (дев’ять тисяч двісті одинадцять) грн. 03 коп. –пені, 14180 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 69 коп. –втрат від інфляції, 3279 (три тисячі двісті сімдесят дев’ять) грн. 77 коп. –3% річних, 1189 (одну тисячу сто вісімдесят дев’ять) грн. 76 коп. –державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 68 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          

рішення підписано 01.04.2010 р.