Рішення № 9497511, 22.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" березня 2010 р. Справа № 4/028-10          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Бориспільського районного підприємства теплових мереж "Райтепломережа",

с. Гора Бориспільського р-ну

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старинська птахофабрика", с. Мирне Бориспільського р-ну

про стягнення 64416,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Серга І.А. –предст., дов. № 01-23-06 від 18.01.2010р.

від відповідача: Антоненко О.В. –предст., дов. від 29.01.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства Бориспільського районного підприємства теплових мереж "Райтепломережа" (позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старинська птахофабрика" (відповідач) про стягнення 64416,26 грн., які складають 47920,02 грн. заборгованості за невиконання умов договору № 15/1 від 08.11.2006р., 6559,53 грн. пені, 9217,91 грн. інфляційних втрат, 718,80 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.03.2010 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

22.03.2010р. відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити.

Також представником відповідача було подано заяву в порядку ст. 258 ЦК України про застосування строків позовної давності щодо нарахованої позивачем неустойки.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

08 листопада 2006 року між Бориспільським районним підприємством теплових мереж "Райтепломережа" (теплопостачальна організація) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старинська птахофабрика" (споживач) було укладено договір на надання послуг з теплопостачання (договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов’язується відпускати споживачу теплову енергію до об’єктів, перерахованих у додатку №1 цього договору.

Договір укладено терміном з 01 листопада 2006р. по 01 листопада 2007р. (п. 5.3 Договору).

          Приписами п. 5.4 Договору передбачено, що останній вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заявки від однієї з сторін про розірвання цього договору, чи про його перегляд.

Оскільки заяв від жодної із сторін не надходило про його розірвання, він є таким, що продовжував діяти.

          Згідно п. 3.6. Договору, розрахунки проводяться на основі платіжних вимог, що виписуються позивачем відповідачу для оплати на протязі 3 (трьох) днів з моменту виписки даних платіжних вимог.

          Судом встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт від 28.11.2008р. позивач надав послуги по відпуску теплової енергії на об’єкти відповідача загалом на суму 47920 грн. в т.ч. ПДВ.

Вказаний акт, а також рахунок для сплати №393 від 19.11.2008р. був направлений на адресу відповідача для підписання, про що повідомлення про вручення за №1938226.

Однак, акт звірки взаєморозрахунків відповідачем підписаний не був, а виставлений рахунок –не оплачений.

12.12.2008р. між сторонами по справі був підписаний та належним чином скріплений в двосторонньому порядку акт виконаних робіт на суму 34847,84 грн., в т.ч. ПДВ.

В зазначеному акті також вказано, що сума боргу на початок звітного місяця становить 47920,02 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач за листопад 2008р. не розрахувався за надані послуги, позивач на адресу останнього направив претензію №01-23-379 від 26.11.2009 року з вимогою погасити вказану заборгованість.

У своїй відповіді на претензію від 14.12.2009 року за №416 відповідач відмовив в оплаті, мотивуючи тим, що в листопаді 2008 року в приміщенні було холодно.

Обґрунтовуючи свої заперечення на позов, відповідач зазначає, що у відповідності до «Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»затвердженого Постановою КМ України від 10.07.2006р. за № 955, акт виконаних робіт та рахунок № 393 від 19.11.2008р., рахунки проведені за новими тарифами, які не були затверджені до вищезазначеного Порядку, а саме висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат, пов’язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, яка надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку встановленому Мінекономіки.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, як такими, що подані без належних доказів в обґрунтування своєї правової позиції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, тарифи за листопад 2008 року та грудень 2008 року були незмінними, та становили суму в розмірі 18,96667 грн. без ПДВ., про що відповідачем було підписано акт виконаних робіт у грудні 2008р.

Крім того, судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань у листопаді 2008 року, оскільки на підтвердження вказаного факту жодного документу про те, що тепло не постачалось, відповідно до умов договору та інших нормативних актів, що регламентують надання послуг, відповідач не надав. Тобто відмови від оплати безпідставні.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість за договором № 15/1 від 08.11.2006р. не погасив, доказів, які б підтверджували повну суму сплати не надав, доводів позивача не спростував, а тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 47920,02 грн. є підтвердженою матеріалами справи, а відтак такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 9217,91 грн., а 3% річних –718,80 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення 9217, 91 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в розмірі 7044,24 грн., 3% річних повністю в сумі 718,80 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6559,53 грн.

          Відповідно до підпункту “б” п. 4.2 Договорів, у разі не оплати рахунків за використану теплову енергію та ГВП, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, на момент оформлення платіжного доручення, за кожний день прострочки в оплаті від нарахованої суми.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідач в частині нарахування неустойки заперечував, про що подав заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 згаданої статті встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 3 статті 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені за період листопад 2008 року по січень 2009року (включно) сплинув до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 15.02.2010 року, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства та враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, встановив, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 4979,09 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 64416,26 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 60662,15 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старинська птахофабрика" (08361, Київська область, Бориспільський р-н, с. Мирне, вул.. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 30925770) на користь Бориспільського районного підприємства теплових мереж "Райтепломережа" (08324, Київська обл.., Борисіпльский р-н, с. Гора, вул.. Науки,1, код ЄДРПОУ 30349538) 47920 (сорок сім тисяч дев’ятсот двадцять) грн.. 02 коп. основного боргу, 4979 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн.. 09 коп. пені, 7044 (сім тисяч сорок чотири) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 718 (сімсот вісімнадцять) грн.. 80 коп. 3% річних, 606 (шістсот шість) грн.. 62 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1612,44 грн. пені та 2173,67 грн. інфляційних втрат - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання повного тексту рішення: 13.04.2010р.