Рішення № 9497506, 22.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" березня 2010 р. Справа № 4/024-10          

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Щоткіна О.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Білоцерківський агрохімцентр",

м. Біла Церква

до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС",

м. Біла Церква

про стягнення 22982,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лиценко З.В. –предст., дов. від 17.03.2010р.

від відповідача: Лепетинська Н.А. –предст., дов. від 11.01.2010р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Білоцерківський агрохімцентр" (позивач) звернулось до суду з позовом до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС" (відповідач) про стягнення 22982,39 грн. заборгованості, які складаються з 761, 41 грн. заборгованості з перевезення за 2004 рік, 5122,41 грн. заборгованості за Договором № 02-23 від 09.08.2005р.,1189,00 грн. заборгованості за Договором № 02-6 від 12.04.2006р., 6490,00 грн. заборгованості за Договором № 03-11 від 10.07.2007р., 6364,25 грн. інфляційних втрат, 1055,32 грн. 3% річних, 1000,00 грн. штрафу за Договором № 02-6 від 12.04.2006р., 1000,00 грн. штрафу Договором № 03-11 від 10.07.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2010р. у справі №4/024-10 розгляд справи було призначено на 22.03.2010р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову повністю заперечував, про що подав письмовий відзив.

Також представником відповідача було подано заяву в порядку ст. 258 та ст. 925 ЦК України про застосування строків позовної давності щодо нарахованої позивачем неустойки.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

На протязі 2004 року публічне акціонерне товариство "Білоцерківський Агрохімцентр" надав послуги перевезення вантажу Українсько-німецькому товариству з обмеженою відповідальністю -АГРОС" на загальну суму 4 760,91 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 03/101 від 25.10.2004 року на суму 325,51 грн.; №03/103 від 26.10.2004 року на суму 349,20 грн.; № 03/98 від 18.04.2004 року на суму 856,80 грн.; №03/109 від 29.11.2004 року на суму 1 479,80 грн.; № 03/116 від 09.11.2004 року на суму 1 054,80 грн.; № 03/120 від 15.11.2004 року на суму 324,00 грн.; № 03/121 від 23.11.2004 року на суму 370,80 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Частиною 2 ст. 712 ЦКУ встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

Відповідач свої зобов’язання за надані послуги виконав не повному обсязі, за виставлені рахунки розрахувався частково, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість в суму 761, 41 грн.

09.08.2005 року між сторонами у справі було укладено Договір № 02-23, відповідно до умов якого виконавець виділяє автотранспорт для перевезення вантажу (зерно).

На виконання даного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 5 122,41 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними Серії 02 АББ № 245717 від 02.11.2005 року; Серії 02 ААЮ № 495920 від 1-3.11.2005 року; Серії 02 АББ № 245714 від 31.10.2005 року; Серії 02 АББ № 245727 від 31.10.2005 року; Серії 02 АББ № 245704 від 27-28.10.2005 року; Серії 02 АБА № 405450 від 24-25.10.2005 року; Серії 02 АББ № 245702 від 25-28.10.2005 року; Серії 02 АББ № 245701 від 24.10.2005 року; Серії 02 АББ № 245703 від 31.10.2005 року; Серії 02 АББ № 245726 від 27-28.10.2005 року.

Всупереч умовам Договору № 02-23 від 09.08.2005 року відповідач зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 5 122,41 грн.

12.04.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на автотранспортні послуги № 02-6 від 12.04.2006р. на тих умовах та з тих підстав, що і попередній договір.

На виконання даного договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1189,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною серія БЗС № 014186 від 12-13.04.2006 року та актом приймання-передачі виконаних робіт від 27.04.2006 року. Однак, зобов’язання за договором відповідачем виконані також не були, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1189,00 грн.

На підставі Договору № 03-11 від 10.07.2007 року позивач надав відповідачу послуги вирощення та нанесення трихограми на земельну ділянку відповідача на загальну суму 6 490,00 грн., що підтверджується накладними № 229 від 10.07.2007 року на суму 1770,00 грн.; № 233 від 16.07.2007 року на суму 4 720,00 грн. та актами приймання-передачі виконаних робіт від 10.07.2007 року та від 16.07.2007 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується належно оформленими довіреностями серії ЯНС № 140674 від 10.07.2007 року; серія ЯНС № 140677 від 16.07.2007 року виданих на ім’я Ковінського Володимира Миколайовича та Коберника Олександра Володимировича.

Всупереч умов Договору № 03-11 від 10.07.2007 року відповідачем взагалі не оплачене послуги, надані позивачем, у зв’язку з чим станом на 08.12.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 03-11 становить 6490, 00 грн.          

22.11.2007р. між сторонами у справі було підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, за яким сума заборгованості відповідача становить 13562,22 грн.

Враховуючи те, що відповідач належним чином своїх зобов’язань за договором не виконав, 20.10.2009р. позивачем на адресу останнього було направлено претензію №1 з вимогою погасити вищевказану заборгованість.

Відповідач у своєму відзиві на претензію № 166 від 26.10.2009р. зазначив, що порушення ним грошового зобов’язання не відбулось.

Що стосується заборгованості за договором № 03-11 від 10.07.2007р., то у відповідності до пункту 3.3. договору №03-11 від 10 липня 2007 року передбачає оплату замовником наданих послуг на підставі рахунків, виставлених виконавцем, але не пізніше 5 днів з моменту їх одержання.

Оскільки рахунок відповідач одержав тільки 20 жовтня 2009 року, відповідач вважає, що до цієї дати у нього не виникало дати грошового зобов'язання.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 6364, 25 грн. інфляційних втрат та 1055,32 грн. 3% річних за період з 2006 по 2007 рік та штраф в розмірі 1000 грн. на підставі п. 3.1 договору від 12.04.2006р. та на підставі п. 3.4. договору від 10.07.2007р. в розмірі 1000 грн.

В своєму відзиві на позов, відповідач зазначив, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо заборгованості, яка виникла у період 2004-2006 року та штрафні санкції на неї, про що 22.03.2010р. також було подане клопотання.

Суд, розглянувши подані позивачем матеріали справи, а також заслухавши заперечення представника відповідача, встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, та, як вбачається з матеріалів справи, позивачем дійсно було надано відповідачу ряд послуг, що підтверджується рахунками-фактурами та договорами, за які відповідач частково здійснив оплату.

Відповідно до ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до частини 3 статті 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Строк позовної давності для позову про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 761,41 грн. за 2004 рік, 5122,41 грн. за Договором № 02-23 від 09.08.2005р., 1189,00 грн. заборгованості за Договором № 02-6 від 12.04.2006р., сплинув до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 15.02.2010 року, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Викладені в позовній заяві доводи щодо пропуску строку позовної давності, суд не визнає поважними, окрім цього позивачем не наведеного жодного обґрунтування відсутності можливості звернутися до господарського суду з згаданим позовом, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в розмірі 7072,82 грн.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 згаданої статті встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Норма ст. 266 Кодексу встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення.

Суд задовольняє клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності щодо штрафу в розмірі 2000 грн. та відмовляє в його стягненні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 6364,25 грн. та 3% річних - 1055,32 грн.

Відповідач в своєму відзиві позов також просить суд застосувати строки позовної давності щодо нарахованих позивачем інфляційних та 3% річних.

Суд відмовляє в цій частині поданого відповідачем клопотання, оскільки строк позовної давності на інфляційні втрати та 3% річних не розповсюджується, а тому здійснивши власний розрахунок інфляційних та 3% річних суд встановив, що заявлені до стягнення 6364,25 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1055,32 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 22982,39 грн. заборгованості підлягає задоволенню частково в розмірі 13909,57 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС" (09109, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Київська, 25, код 14283800) на користь Публічного акціонерного товариства "Білоцерківський агрохімцентр" (09100, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Мережна, 8, код 05489170) 6490 (шість тисяч чотириста девяносто) грн.. 00 коп. основного боргу, 6364 (шість тисяч триста шістдесят чотири) грн.. 25 коп. інфляційних втрат, 1055 (одну тисячу п’ятдесят п’ять) грн.. 32 коп. 3% річних, 139 (сто тридцять дев’ять) грн.. 09 коп. державного мита, 142 (сто сорок дві) грн.. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 7070,82 грн. та 2000 грн. штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 13.04.2010.р