Рішення № 9497502, 22.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" березня 2010 р. Справа № 4/309-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Транс", м. Вишневе

про стягнення 27749,36 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Гнидкий М.В. –предст., дов. № 01-11/09-06 від 01.11.2009р.

відповідач – Туровець О.В. –предст., дов. від 12.01.1010р.

оголошувалась перерва

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Транс", м. Вишневе (відповідач) про стягнення 27749,36 грн. за договором № 1/А-0289 від 31.12.2007р., які складаються з 15552 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 5185,80 грн. компенсації за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, 555, 34 грн. пені, 6221,34 грн. штрафу, 155, 54 грн. інфляційних втрат та 79, 33 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2009р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 12.01.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 28.01.2010р., у зв’язку з неявкою представника відповідача.

28.01.2010р. сторони в судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 15.02.2010р.

15.02.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.03.2010р.

Ухвалою голови господарського суду Київської області від 22.02.2010р. термін розгляду справи було продовжено на місяць.

11.03.2010р. від відповідача по справі надійшов відзив на позов, в якому останній позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні. Також представником відповідача було подано платіжні доручення про часткову сплату суми боргу в частині заборгованості за комунальні платежі.

          15.03.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.03.2010р.

22.03.2010р. в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши позовну заяву, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,

встановив:

31 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Транс»(суборендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0289 (далі Договір), відповідно до умов якого орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (в суборенду) приміщення загальною площею 400,00 (чотириста) квадратних метрів, які розміщені в Будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 10 та належить ВАТ «Нива»на праві власності.

Відповідно до п. 2.1 підписанням цього договору, а також акту приймання-передачі, що підписується одночасно з цим договором, сторони підтверджують, що орендар передав, а суборендар прийняв приміщення в суборенду на умовах цього договору, при цьому суборендар ретельно та належним чином оглянув приміщення, переглянув його стан, комплектність, інші характеристики, підтверджує, що приміщення повністю відповідає умовам цього договору, потребам суборендаря, іншим необхідним вимогам.

Таким чином, позивач виконав покладені на нього зобов'язання за Договором суборенди належним чином та у встановлений строк.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно п.11.4. договору, договір припиняє свою дію через 10 днів після закінчення терміну користування, а пунктом 11.5. договору визначено, що суборендар, у випадку належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором має переважне право на укладання договору суборенди на новий строк. Про бажання скористатись цим правом суборендар повідомляє не пізніше 30 (тридцяти) днів до дати закінчення терміну користування.

Однак, суд вказані вище заперечення не приймає до уваги, оскільки даний факт спростовується нормами ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до умов якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Дана позиція делегується також зі статтею 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, а також те, що відповідач продовжував використовувати займане ним приміщення, передане позивачем на підставі акту приймання-передачі від 31.12.2007р., що не заперечується останнім, сплачував орендну плату та компенсацію за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, а також враховуючи відсутність письмових заяв про зміну або припинення умов договору, термін дії договору було продовжено до 31 грудня 2009 року.

Відповідно до п. 8.1.1. плата за суборенду приміщення нараховується з дати приймання і до дати закінчення, якщо більш тривалий період не встановлений у цьому договорі.

У випадку, якщо суборендар з будь-яких причин не повертає приміщення орендарю після закінчення терміну користування, плата за суборенду нараховується до моменту фактичного повернення приміщення Орендарю.

Прострочена сума грошового зобов'язання за несплату суборенди складає 15552 грн., а саме за червень 2009 року - 5 184,00 грн., за липень 2009 року - 5 184,00 грн. та за серпень 2009 року - 5 184,00 грн.

Згідно положень п. 8.2. договору, орендна плата за кожен місяць складається з двох частин: Базова плата за суборенду, Додаткова плата за суборенду.

Додаткова Плата за суборенду є компенсацією експлуатаційних витрат (освітлення Майданчику, Установлення пунктів зовнішньої охорони Будинку та території; плата за землю; обслуговування всіх інженерних систем Будинку протягом всього Терміну суборенди; обслуговування (мийка) фасадів; знешкодження побутових відходів, послуги сантехніка, електрика, теплотехніка, столяра, прибиральниць, освітлення території, промів, сходів, й інші адміністративні витрати, прибирання Майданчику (крім Приміщення) за виключенням лише тих витрат з обслуговування Приміщення, які відповідно до статті 4, пункту 6.8.2 та інших пунктів Договору покладено на Суборендаря.

Витрати з обслуговування Приміщення, які відповідно до статті 4, пункту 6.8.2 та інших пунктів Договору покладено на Суборендаря, оплачуються останнім відповідно до пункту 8.10. Договору «Додаткові витрати».

Суборендар компенсує орендарю витрати на комунальні послуги (електроенергію, опалення, водопостачання, тощо) на підставі виставлених орендарем рахунків, згідно отриманих від орендаря розрахунків фактичних витрат а також у випадку встановлення орендарем лічильників - на підставі їх показників (п. 8.4 договору).

Позивачем, на виконання умов договору, було виставлено відповідачу рахунки для сплати комунальних платежів за квітень 2009р. на суму 1663,96 грн., червень 2009р. на суму 1723,54 грн. та липень 2009р. на суму 1798, 30 грн. Однак, вказані рахунки залишились неоплаченими.

Відповідач подав платіжне доручення № 119 від 29.05.2009р., з яких вбачається, що останнім було сплачено заборгованість за послуги пов’язані з компенсацією експлуатаційних витрат за квітень, а тому провадження у справі в частині стягнення 1663,96 грн. заборгованості за комунальні послуги підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до с. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч.2 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.ч. 1, 5. ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Ця плата вноситься щомісячно якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 цього ж кодексу, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення 15552 грн. заборгованості з орендної плати за період з червня по серпень 2009 року включно підлягає задоволенню повністю, заборгованість за сплату компенсації за комунальні послуги та експлуатаційні витрати частково в розмірі 3521,84 грн. за червень 2009 року та липень 2009 року.

Відповідно до п. 10.1 договору, у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендаря, суборендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, розрахунок пені становить 555,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, встановив, що заявлена пеня в розмірі 555,34 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 285,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6221,34 грн. штрафу нарахованого у відповідності до п. 10.1.1, згідно якого, якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то суборендар зобов’язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов’язання.

За розрахунком позивача дана сума становить 6221,34 грн. Однак, враховуючи те, що відповідачем заборгованість за комунальні послуги за квітень 2009 року була сплачена, та судом провадження у справі в цій частині припинено, нарахування відповідачем штрафу в розмірі 499,19 грн. на суму боргу в розмірі 1663,96 грн. за квітень місяць є безпідставним.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (10.1.1) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 5722,15 грн. штрафу (6221,34 грн. - 499,19 грн.).

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що у зв’язку з економічною кризою та тим, що позивачем застосовано до відповідача відразу два види неустойки, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір штрафу, який передбачений п. 10..1.1 договору, що підлягає стягненню в розмірі 5722,15 грн. до 1 000 грн.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 155,54 грн., а також 3% річних в сумі 79,33 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 79,33 грн. та 155,54 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в розмірі 63,39 грн. та 55,25 грн. відповідно.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп", м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Транс", м. Вишневе 27749,36 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 20477,98 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 22, 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 1663,96 грн. заборгованості за комунальні послуги за квітень 2009 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Транс" (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 33482810) 15552 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят дві) грн. заборгованості за сплату суборенди, 3521 (три тисячі п’ятсот двадцять одну) грн. 84 коп. заборгованості за сплату комунальних платежів, 285 (двісті вісімдесят пять) грн.. 50 коп. пені, 1000 (одну тисячу) грн.. штрафу, 55 (п’ятдесят п’ять) грн.. 25 коп. інфляційних втрат, 63 (шістдесят три) грн. 39 коп. 3% річних, 204 (двісті чотири) грн.. 78 коп. державного мита, 174 (сто сімдесят чотири) грн.. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову –відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 14.04.2010р.