Рішення № 9497238, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/112-46/3722.03.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ”

доДержавного підприємства “Ресурспостач”

простягнення 969721,68 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаАнтонов К.А.—представник за довіреністю від 04.01.2010 р. № 1

від відповідача не з’явився 22.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 р. у справі № 49/112, було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ” до Державного підприємства “Ресурспостач” про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування від 22.08.2008 р. № 129/08, а саме: стягнуто з відповідач на користь позивача 969721,68 грн. боргу, 9697,22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 р. у справі № 49/112 скасовано та передано справу на новий розгляд.

Згідно з резолюцією голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справу № 49/112 передано на новий розгляд судді Омельченку Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2010 р. справу № 49/112 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В., присвоєно № 49/112-46/37, призначено до розгляду на 01.03.2010 р. та зобов’язано сторін надати додаткові докази та пояснення по справі.

У судове засідання, призначене на 01.03.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали від 05.02.2010 р. не виконав. Представник позивача, що з’явився у судове засідання, заявив клопотання про оголошення перерви у засіданні для належної підготовки до розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.03.2010 р. розгляд справи відкладався на 22.03.2010 р.

У судове засідання, що відбулося 22.03.2010 р., відповідач не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез’явлення свого представника суд не повідомив. Враховуючи вищенаведене, зважаючи на наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість та судові витрати.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГМБХ” мотивований тим, що у зв’язку з затримкою розвантаження контейнерів з товаром у портах позивачу були виставлені рахунки до сплати за демередж, які, в свою чергу, були виставлені позивачу.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії рахунків, договір транспортного експедирування та додаткові угоди до нього, претензії відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер Мюнх Україна ГмбХ” (Експедитор, позивач) та Державним підприємством „Ресурспостач” (Клієнт, відповідач) укладено договір №129/08 транспортного експедирування (далі –Договір), згідно умов якого експедитор зобов’язується за плату і за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з п. 2.1 Договору експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, суднохідними компаніями/її агентами, експедиторами та іншими організаціями, які є резидентами і нерезидентами України, для виконання своїх зобов’язань за цим Договором, керуючись інтересами Клієнта і з метою оптимізації і мінімізації рівня витрат.

Згідно з п. 2.2.1 Договору експедитор зобов’язаний забезпечити якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезень вантажу клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами.

Положеннями п. 4.4.1 Договору визначено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором.

У випадку заподіяння шкоди одній стороні з вини іншої, винна сторона має відшкодувати шкоду іншій стороні в повному обсязі, у відповідності з діючим законодавством.

Положеннями ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору та заявки відповідача від 11.11.2008 р. № 4704 мав забезпечити перевезення вантажу, який надійшов на адресу відповідача по коносаментам: № MSCUVD073648, №, № MSCUVD061635, № 857006092.

Згідно з п. 2.1 договору позивач мав право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, суднохідними компаніями/її агентами, експедиторами та іншими організаціями, які є резидентами і нерезидентами України, для виконання своїх зобов’язань за цим Договором, керуючись інтересами Клієнта і з метою оптимізації і мінімізації рівня витрат.

Згідно з п. 2.2.1 договору позивач зобов’язаний забезпечити якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезень вантажу клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами.

Положеннями п. 4.4.1 договору визначено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором. У випадку заподіяння шкоди одній стороні з вини іншої, винна сторона має відшкодувати шкоду іншій стороні в повному обсязі, у відповідності з діючим законодавством.

Позивачем 01.10.2007 р. укладено з ТОВ “МШК Україна” (агент) договір №00029 на організацію діяльності в області транспортно-експедиторського обслуговування вантажу, предметом якого є організація співробітництва сторін в області транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах по території України, країнах СНД та в міжнародному сполученні, та надання послуг на умовах цієї Угоди. Згідно умов цього договору визначено, що за затримку повернення контейнерів агенту експедитор сплачує демередж у відповідності до статей коносаменту.

Згідно ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства Україниугодою сторін можуть бути встановлено додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач). Таким чином, як випливає із припису вищенаведеної правової норми, демередж це є встановлений угодою сторін розмір плати перевізнику за простій судна протягом встановленого угодою сторін додаткового часу очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) після закінчення терміну навантаження (розвантаження).

Положеннями п. 2.4.13 Договору визначено, що клієнт повинен сплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах розвантаження, а також демередж.

Права експедитора і клієнта визначені ст. 10 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, згідно ч. 1 якої експедитор, зокрема, має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, обсяг яких має бути погодженим з клієнтом. Крім того, такі витрати мають бути здійснені тільки в інтересах клієнта.

На виконання умов Договору № 129/08 транспортного експедирування від 22.08.2008 р. Позивачем відповідно до заявки № 4704 Відповідача здійснено транспортне -експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом порт Одеса - Київ, згідно з коносаментами № MCSUVD 073648, № MCSUVD 057690, № MCSUVD 061635 та один контейнер № DAYU 6705450 за коносаментом № 857006092.

У зв'язку з виконанням Позивачем транспортного експедирування вищезазначеного вантажу, TOB «МПІК Україна» було виставлено рахунки, що включали послуга з організації перевалки вантажів, оформлення, імпортне зберігання вантажів, підключення, моніторинг, а також демередж, а саме:

IMINP/13707/2008-MSU 01-DEC -08 на суму 4 840,08 грн.;

IMINP/13537/2008-MSU27-NOV-08 на суму 515 022,01 грн.;

IMINP/13709/2008-MSU01-DEC-08 на суму 26 620,44 грн.;

IMINP /13538/2008-MSU 27-NOV -08 на суму 279381,63 грн.;

IMINV/24277/2008-MSU на суму 58815,45 грн.;

IMINV/23808/2008-MSU на суму 67556.64 грн.;

IM1NV/23815/2008-MSU на суму 45 037,77 гри.;

IMINP/1 IMINP/13709/2008-MSЬ01-DEC-08 на суму 26 620,44 грн.;

IMINP /13708/2008-MSU 01-DEC -08 на суму 10 890,18 грн.

Позивачем було здійснено оплату на користь TOB «МПІК Україна»усіх виставлених рахунків згідно платіжних доручень № 128, 127, 125, 132, 272, 388. 405, 414, 432, 443, 448,454, що містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 12 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність»клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування; договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Пунктом 2.4.13. договору №129/08 транспортного експедирування передбачено обов'язок відповідача здійснити оплату позивачу вартості зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за використання контейнерного обладнання, що перевищує нормативне) у відповідності до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів. Пункт 2.4.15 договору передбачає обов'язок відповідача сплатити послуги позивача, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, здійснені позивачем в інтересах відповідача за наявності підтверджуючих документів.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, договором № 129/08 встановлений обов'язок та умови відшкодування експедитору клієнтом понесених останнім витрат, у тому числі і витрат з демереджу.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного поняття демередж застосоване у спірних правовідносинах як штраф за несвоєчасне повернення контейнерного обладнання агентом (ТОВ “МШК Україна”) не відноситься до додаткових витрат, які експедитор здійснює в інтересах клієнта та має з ним їх погоджувати.

Відповідно до зазначеного, Позивачем пред'явлено рахунки до оплати на адресу Відповідача, а саме:

№ 81146-L-080948 від 05.12.2008 р. на суму 25 882,50 грн.;

№ 81146 -L-080936 від 05.12.2008 р. на суму 55 033,82 грн.;

№ 81146 -L-080947 від 05.12.2008 р. на суму 38 175,00 грн.;

№ 81146-L-080946 від 05.12.2008 р. на суму 38 823,75 грн.;

№ 81146 -L-080929 від 01.12.2008 р. на суму 306 002.07 грн.;

№ 81146-L-080930 від 01.12.2008 р. на суму 519 862,09 грн.;

№ 81146-L-080928 від 01.12.2008 р. на суму 362 943,99 грн.

Відповідач частково здійснив оплату по виставленим рахункам на суму 377 001,54 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.10.2008 р. (в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в оплаті демереджу склала 969721,68 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору № 129/08 претензії, що виникають при виконанні цього договору повинні бути пред’явлені протягом двох місяців з дня виникнення події, що слугувала підставою для їх пред’явлення.

Докази звернення відповідача з претензією щодо виставлених позивачем рахунків в матеріалах справи відсутні.

Натомість позивач 19.12.2008 р. направив відповідачу претензію № 1912/08 з вимогою провести оплату демереджу, яку відповідач отримав 22.12.2008 р. (копія претензії та поштового повідомлення про вручення в матеріалах справи).

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення заборгованості в оплаті демереджу у сумі 969721,68 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Ресурспостач” (01135, м.Київ, вул. Пестеля 4, ідентифікаційний код 34002592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова 23Б, ідентифікаційний код 14359271) 969 721 (дев’ятсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 68 коп. боргу, 9697 (дев'ять тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 22коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 06.04.2010 р.