Рішення № 9496997, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/5929.03.10 За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Україна”

до Закритого акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"

про стягнення 5850,53 грн.

                                                                                           Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Галай О.О. - представник по довіреності № 328/18 від 25.02.2010р.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” в порядку регресу 5850,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010р. порушено провадження по справі № 53/59, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.

Ухвалою суду від 01.03.2010р. у зв’язку зі зміною назви позивача здійснено заміну позивача на Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Україна” та відкладено розгляд справи на 29.03.2010р.

В судовому засіданні 29.03.2010 р. представник позивача надав суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача суму страхової виплати в порядку регресу в розмірі 4990,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 08.02.2010р. та від 01.03.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 08.02.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Третя особа в судові засідання не з’явилась, пояснень по суті спору суду не надала.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          15.11.2006р. біля 18 год. 35 хв. рухаючись по вулиці Войцеховича в м. Дніпропетровськ, водій Царьков В. А. керуючи автомобілем «ЗАЗ 1103»державний номер «АЕ 75-52 АК», при повороті ліворуч не пропустив автомобіль «ЗАЗ 21114»державний номер «АЕ 97-58 АК»під керуванням водія Максім А. М., який рухався у зустрічному напрямку та скоїв з ним зіткнення. Транспортним засобам спричинені технічні пошкодження.

          Відповідно до Постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19.06.2008р. було вставлено, що водій Царьков В. А. порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19.06.2008р. вставлено, що водій Царьков В. А. працює водієм ТОВ «Приват-таксі».

          Вина Царькова В. А. встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія Царькова В. А. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

          Автотранспортний засіб «ЗАЗ 21114»державний номер «АЕ 97-58 АК», що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 087381.

Згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу № 898 від 03.12.206р., що виконаний Приватним підприємцем Дмитренко Д. А., автомобіль «ЗАЗ 21114»державний номер «АЕ 97-58 АК», потребує відновлювального ремонту в силу наявності пошкоджень, одержаних при ДТП, а також власнику транспортного засобу спричинений матеріальний збиток, що складає суму в розмірі 6723,98 грн.

Як вбачається із страхового акту № 1170/05/04 сума страхового відшкодування становить суму в розмірі 5500,53, а розмір збитків становить суму в розмірі 5500,53 грн. + 350,00 грн. (експертиза) = 5850,53 грн.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 087381 тертя особа є Вигодонабувачем по вказаному Договору. У зв’язку чим позивач повідомляв третю особу про страховий випадок.

Третя особа на повідомлення просила перерахувати частину страхового відшкодування на рахунок фінансової установи третьої особи, що підтверджується листом № 32-18-14 від 03.01.2007р.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування в сумі 5850,53 грн. (350 грн. –оплата за авто експертизу, 5500,53 грн. –страхове відшкодування), що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 8059 від 16.06.2007р., та № 2228 від 01.03.2007р.

          У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Оскільки, цивільно-правова відповідальність Царькова В. А., винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/161991 укладеного між відповідачем та ТОВ «Приват-таксі», тип договору - 1 (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи), то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/161991 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Відповідно до умов страхового полісу № ВА/161991, страхове відшкодування страховика зменшується за кожним страховим випадком на 510,00 гривень встановленої договором франшизи.

          Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 944/8223/06 від 04.12.2009р. щодо сплати вартості матеріальної шкоди (збитку).

          Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗАЗ 1103»державний номер «АЕ 75-52 АК», встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ЗАЗ 21114»державний номер «АЕ 97-58 АК», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

          Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

          Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Матеріали справи свідчать про те, що за виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля «ЗАЗ 21114»державний номер «АЕ 97-58 АК»позивачем було виплачено суму в розмірі 5850,53 грн. (350 грн. –оплата за авто експертизу, 5500,53 грн. –страхове відшкодування), що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить про відшкодування страхової виплати в сумі 4990,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1619916, розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обов’язкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи в розмірі 4990,00 грн. (5500,53 грн. –510,00 грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б; ідентифікаційний код 23498273, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Україна” (01070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 31235110) 4990 (чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201 (двісті одна) грн. 29 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.