Рішення № 9496998, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/5529.03.10 За позовом Дочірнього підприємства “Український термінал”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДКДМ”

про стягнення 13498,38 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Циган О.І.- представник по довіреності № 10/02/22-2 від 22.02.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДКДМ”заборгованості за Договором доручення № 21 від 02.10.2008р. в розмірі 13498,38 грн., в тому числі 10704,00 грн. –основний борг, 1254,88 грн. –пеня, 317,13 грн. –3% річних, 1222,37 грн. –збитки від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу послуги, за які відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2010р. порушено провадження по справі № 53/55, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 01.03.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 29.03.2010р.

В судовому засіданні 29.03.2010р. представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та надав суду документи на виконання ухвал суду.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 05.02.2010р. та від 01.03.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 05.02.2010р. та від 01.03.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.10.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 21 на обслуговування митних вантажів і наданню послуг на МЛС (СТЗ), відповідно до умов якого Замовнк (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) приймає на себе зобов’язання по обслуговуванню товарів (далі по тексту –Вантажів), Замовника. Термін «обслуговування»містить у собі наступні послуги: всі види митного оформлення, включаючи оформлення на митних терміналах, вивантаження на митно-ліцензійний склад (далі по тексту –МЛС), вивантаження на склад тимчасового зберігання (далі по тексту – СТЗ), складування, організація навантажувального-розвантажувальних робіт, комплектація партій, інші послуги передбачені Додатком № 1 до даного Договору. Замовник зобов’язується оплатити послуги Виконавця в порядку й на умовах, передбачених Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Також сторони у справі уклали Додаток № 1 до Договору, в якому погодили перелік послуг та їх вартість.

Факт надання послуг відповідачу позивачем по справі на суму 10704,00 грн. підтверджується актами про обслуговування митних вантажів і надання послуг на МЛС: № 01/001-ДК від 05.01.2009р., № 01/002ДК від 26.01.2009р.; актом про зберігання вантажів на МЛС № 01/003-ДК від 30.01.2009р. та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 02/004-ДК від 03.02.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Акти виконаних робіт підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.2. Договору оплата провадиться Замовником на підставі рахунків Виконавця, кожний з яких повинен бути оплачений не пізніше трьох банківських днів від дня його виставляння.

На доказ направлення відповідачу рахунків-фактур: № 01/001-ДК від 05.01.2009р., № 01/002-ДК від 26.01.2009р., № 01/003-ДК від 30.01.2009р., № 02/004-ДК від 03.02.2009р., позивач надав фіскальний чек поштового відправлення № 1677 від 25.02.2010р. та опис вкладення в цінний лист від 25.02.2010р.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 04.03.2010р. оплати позивачу за надані послуги в сумі 10704,00 грн.

Однак, відповідач, як у строк 04.03.2010р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати за надані послуги на суму 10704,00 грн. не виконав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо надання послуг, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10704,00 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3.2. договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором № 21 від 02.10.2008р. у розмірі 10704,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач заявляє про стягнення з відповідача пені в розмірі 1254,88 грн. за неналежне виконання Договору № 21 від 02.10.2008р.

Як вбачається з пункту 7.2 Договору у випадку не дотримання строків оплати Послуг за даним Договором, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення.

Позивач заявив про стягнення з відповідача пені по кожному акту окремо в період з 10.01.2009р. по 07.08.2009р.

При дослідженні розрахунку пені, наданого позивачем, суд встановив, що позивач неправильно вказав дату початку нарахування пені, оскільки відповідач по справі повинен був погасити заборгованість до 04.03.2010р. І з огляду на вищенаведене, пеню та інші штрафні санкції є можливим нараховувати тільки з 05.03.2010р., а не як зазначає позивач.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1070405.03.2010 - 29.03.20102510.2500 %0.056 %*150.30 Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 150,30 грн. нараховану за період з 05.03.2010р. по 29.03.2010р., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 1222,37 грн. у період з грудня 2008р. по січень 2010р. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Як раніше зазначалося, позивач неправильно вказав дату початку нарахування в тому числі і збитків від інфляції, оскільки відповідач по справі повинен був погасити заборгованість до 04.03.2010р.

Як встановлено судом, збитки від інфляції у період з 05.03.2010р. по 29.03.2010р. дорівнюють нулю.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 1222,37 грн.

Позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 317,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що вказав неправильний період нарахування 3% річних, а саме позивач вказав неправильну дату початку нарахування 3% річних.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% сумі 21,99 грн. нараховану у період з 05.03.2010р. по 29.03.2010р., відповідно до розрахунку суду.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1070405.03.2010 - 29.03.2010253 %21.99

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позивним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДКДМ” (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 4, оф. 47; ідентифікаційний код 33946792 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства “Український термінал” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 5; ідентифікаційний код 34692797) 10704 (десять тисяч сімсот чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 150 (сто п’ятдесят) грн. 30 коп. пені, 21 (двадцять одна) грн. 99 коп. 3% річних, 108 (сто вісім) грн. 77 коп. витрат по сплаті державного мита та 190 (сто дев’яносто) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А.