Рішення № 9496607, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/8518.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абажур»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»

про стягнення 8100,97 грн.

                                                                                                    Суддя Станік С.Р.

Представники:          

Від позивача Безсмертна Н.В. –представник за довіреністю;

Від відповідача Чекштуріна Т.М. –арбітражний керуючий.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 5602,80 грн. заборгованості по договору № 23А04 від 01.04.2008, 1314,80 грн. пені, 281,36 3% річних, 902,01 грн. індексу інфляції, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –102,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 було порушено провадження в справі № 47/85 та призначено розгляд справи на 18.02.2010.

В судовому засіданні 18.02.2010 позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач всупереч умов договору № 23А04 від 01.04.2008 не здійснив у повному обсязі у визначений договором строк оплату за виконані позивачем роботи, оскільки позивачем загалом було виконано робіт на суму 11602,80 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено лише 6000,00 грн. Заборгованість в сумі 5602,80 грн. відповідачем не погашена. Також, за прострочення виконання зобов’язання по договору № 23А04 від 01.04.2008 по оплаті у повному обсязі робіт позивачем було заявлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 281,36 3% річних та 902,01 грн. індексу інфляції, а також на підставі п. 5.3 договору № 23А04 від 01.04.2008 –1314,80 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2010 не заперечував проти наявності у нього перед позивачем заборгованості по договору № 23А04 від 01.04.2008 в сумі 5602,80 грн., а також проти вимог позивача в цій частині. Щодо вимог про стягнення 1314,80 грн. пені, 281,36 3% річних, 902,01 грн. індексу інфляції зазначав про те, що постановою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 в справі № 15/504-б ТОВ «Міком-Хаус»визнано банкрутом, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 02.12.2009, а тому підстави для задоволення вимог позивача в цій частині –відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між відповідачем –ТОВ „Міком-Хаус” , як замовником, та позивачем - ТОВ „Абажур”, як виконавцем, було укладено договір № 23А04 від 01.04.2008 (далі –договір № 23А04 від 01.04.2008), який підписано представниками замовника та виконавця та посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом в судовому засіданні.

Умовами договору № 23А04 від 01.04.2008 сторони погодили, що замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе зобов’язання по виконанню електромонтажних та будівельних робіт на об’єкті «Реконструкція адмінкорпусу під торгово-офісний центр по вул. Дегтярівська, 27 в Шевченківському районі міста Києва (електропостачання від генератора)» (п. 1.1), загальна вартість робіт складає 11602,80 грн. з ПДВ 20% (п. 2.1), до початку виконання робіт замовник (відповідач) оплачує аванс на придбання матеріалів, що становить 5296,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п. 2.2), подальший розрахунок за виконані виконавцем (позивачем) роботи здійснюються щомісяця на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в, КБ-3), оплата здійснюється замовником (відповідачем) на протязі 5 днів з моменту підписання відповідних актів (п. 2.3), приймання виконаних виконавцем (позивачем) робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в, що супроводжується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) (п. 4.1), сторона, яка порушила строки, передбачені цим договором грошових зобов’язань, сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.3).

Також сторонами договору № 23А04 від 01.04.2008 було погоджено Договірну ціну № 1 до договору на суму 11602,80 грн., локальний кошторис № 1.

Відповідно до Акту приймання робіт за квітень 2008р. на суму 11602,80 грн. та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року на суму 11602,80 грн., підписаних представниками позивача (виконавця) та відповідача (замовника) 25.04.2008, посвідчених печатками обох сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі), вартість виконаних позивачем та прийнятих без будь-яких зауважень та заперечень відповідачем робіт по договору № 23А04 від 01.04.2008 склала загалом 11602,80 грн.

Згідно з банківською випискою по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт по договору № 23А04 від 01.04.2008, а саме: 03.04.2008 перераховано 6000,00 грн.

Відповідачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчену постанову Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 в справі № 15/504-б ТОВ «Міком-Хаус»визнано банкрутом, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 02.12.2009.

Також, в офіційному друкованому органі «Голос України»№ 234 (4734) від 10.12.2009 розміщено оголошення про визнання відповідача банкрутом, копія якого наявна в матеріалах справи.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець, умови договору № 23А04 від 01.04.2008 виконав у повному обсязі, а саме: ним було виконано обумовлені договором роботи загалом на суму 11602,80 грн., які відповідачем було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами Актом приймання робіт за квітень 2008р. на суму 11602,80 грн. (підписаного сторонами 25.04.2008) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року на суму 11602,80 грн.(підписаної сторонами 25.04.2008).

Відповідач всупереч умов договору № 23А04 від 01.04.2008 свої зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт у строк передбачений п. 2.3 зазначеного договору (на протязі 5 днів з моменту підписання відповідного акту і довідки) –у повному обсязі не виконав, оскільки відповідачем було здійснено перерахування в якості авансового платежу лише 6000,00 грн., а оплата в сумі 5602,80 грн. –здійснена відповідачем не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 5602,80 грн. по договору № 23А04 від 01.04.2008, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі роботи в розмірі 5602,80 грн. законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, за прострочення виконання зобов’язання по договору № 23А04 від 01.04.2008 по оплаті у повному обсязі робіт позивачем було заявлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 281,36 3% річних та 902,01 грн. індексу інфляції, а також на підставі п. 5.3 договору № 23А04 від 01.04.2008 –1314,80 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки Акт приймання робіт за квітень 2008р. на суму 11602,80 грн. та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року на суму 11602,80 грн. до договору № 23А04 від 01.04.2008 були підписані обома сторонами 25.04.2008, отже відповідач повинен був виконати зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт у строк, передбачений пунктом п. 2.3 зазначеного договору, а саме на протязі 5 днів з моменту підписання відповідних акту та довідки актів, тобто до 30.04.2008 здійснити остаточну оплату в сумі 5602,80 грн.

А оскільки відповідач свої зобов’язання по повній оплаті виконаних робіт в сумі 5602,80 грн. у встановлений договором № 23А04 від 01.04.2008 строк (до 30.04.2008) - не виконав, чим порушив умови зазначеного договору щодо оплати у повному обсязі виконаних робіт, прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по повній оплаті виконаних позивачем робіт відбувалось з 30.04.2008 до 04.09.2009 (дата, визначена позивачем самостійно у позові, як гранична щодо нарахування), що складає 493 дні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а також пені - є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню, але при здійсненні нарахування пені суд застосовує вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення відповідного нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто за період з 30.04.2008 по 01.11.2008, а вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню з огляду на нижченаведені розрахунки суду.

В свою чергу, відповідач зазначав про те, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 02.12.2009 припинено згідно постанови Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 в справі № 15/504-б.

Частиною 2 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до частини 3 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, судом встановлено, що згідно постанови Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 в справі № 15/504-б, провадження у даній справі було порушено відповідною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2009 з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачених ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Також, зазначеною постановою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 в справі № 15/504-б ТОВ «Міком-Хаус»визнано банкрутом , припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 02.12.2009.

Отже, з 02.12.2009 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника - ТОВ «Міком-Хаус»і згідно з частиною 3 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” саме з 02.12.2009 не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 30.04.2008 по 04.09.2009, тобто за період, коли позивач мав право їх нараховувати, вони підлягають задоволенню в сумах згідно нижченаведених розрахунків. Також, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не заборонено позивачу звертатися до суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Зідно розрахунку суду, розмір пені складає 515,46 грн. :

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

5602,8030.04.2008 - 30.10.20081840.05 %515,46 Згідно розрахунку суду, розмір 3% складає 227,03 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів річних

5602,8030.04.2008 - 04.09.20094933 %227,03 Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат складає 958,08 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

30.04.2008 - 04.09.20095602.801.171958,08

Але враховуючи те, що позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 902,01 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в цій частині саме в сумі 902,01 грн.

          З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 5602,80 грн. основного боргу, 227,03 грн. 3% річних, 902,01 грн. індексу інфляції, 515,46 грн. пені. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»(код ЄДРПОУ 32046706, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Боженка, 86Б) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абажур»(код ЄДРПОУ 33550246, місцезнаходження: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, к. 34) суму заборгованості в розмірі 5 602 (п’ять тисяч шістсот дві) грн. 80 коп., 3% річних –227 (двісті двадцять сім) грн. 03 коп., індекс інфляції –902 (дев’ятсот дві) грн. 01 коп., пені –515 (п’ятсот п’ятнадцять) грн. 46 коп., а також витрат по сплаті державного мита 72 (сімдесят дві) грн. 43 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –211 (двісті одинадцять) грн. 13 коп. В іншій частині позову –відмовити.

3. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           С.Р. Станік

Дата підписання рішення –06.04.2010