Рішення № 94964759, 25.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Справа № 160/8896/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вето” до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вето” (далі – ТОВ “Вето”, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування:

- податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) від 03.10.2018р. №105918-17 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 199402грн.02коп.;

- рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.10.2018р. №103845-17/64 про опис майна в податкову заставу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що засобами поштового зв`язку отримано податкову вимогу №105918-17 від 03.10.2018 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 199'402грн.02 коп. та рішення №103845-17/64 від 03.10.2018 про опис майна у податкову заставу, який виник в результаті несплати нарахованих сум ПДВ по декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року №9200800028 від 18.09.2018 року. Позивач зазначає, що ним своєчасно сплачене грошове зобов`язання з ПДВ за серпень 2018 року, але має визнаний судом податковий борг з ПДВ минулих періодів, який розстрочений на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року по справі №804/7453/15 з чітким визначенням розміру обов`язкових щомісячних платежів та строків сплати. Тому вважає податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними.

03.12.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України. На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

26.12.2018 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Вето” зареєстровано як юридична особа 01.09.2003 року та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.11.2018 року ТОВ “Вето” засобами поштового зв`язку отримано податкову вимогу №105918-17 від 03.10.2018 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 199'402грн.02коп. та рішення №103845-17/64 від 03.10.2018 про опис майна у податкову заставу.

Згідно листа ДФС України №35034/6/99-99-12-030115 від 29.10.2018 на запит позивача щодо перерахунку податкової заборгованості відповідно рішення суду, повідомило, що станом на 23.10.2018 за позивачем обліковується новостворений борг з ПДВ у сумі 196'746грн.02 коп., який виник в результаті несплати нарахованих сум ПДВ по декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року №9200800028 від 18.09.2018 року.

На підтвердження своєчасно сплаченого позивачем самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 361'231грн.00коп. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року №9200800028 від 18.09.2018, надані платіжні доручення:

- №9522 від 28.09.2018 на суму 121'581грн.;

- №9506 від 26.09.2018 на суму 90'000грн.;

- №9404 від 14.09.2018 на суму 132'650грн.;

- №9406 від 14.09.2018 на суму 17'000грн.

Однак, крім задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень 2018 року у позивача існував податковий борг у розмірі 1'220'721грн.78коп., що виник раніше та був предметом розгляду адміністративної справи №80487453/15 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року по справі 804/7453/15 розстрочено ТОВ “Вето” шляхом сплати щомісяця починаючи з 01.01.2017 року по 01.01.2019 року платежів по 50'863грн., а у січні 2019 року платежу у розмірі 50'872грн.78коп.

Позивач вважає протиправним зарахування коштів за основними поточними зобов`язаннями з податку на додану вартість за серпень 2018 року на погашення існуючого податкового боргу, який розстрочено з чітким визначенням розміру обов`язкових щомісячних платежів та строків сплати, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до положень п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем сроку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п.57.1 ст.57 та п.203.2. ст.203 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.п.100.1, 100.11, 100.12 ст.100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, і розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплата розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення). Договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані: з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов`язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов`язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення; з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з`ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов`язань, які виникли після укладення зазначених договорів: платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов`язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов`язання чи податкового боргу.

Згідно п.6 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів №765 від 05.12.2013р., сума розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) за податками, зборами, митними платежами, проценти за користування розстроченням (відстроченням) відображаються в інтегрованій картці платника у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, контролюючий орган мав відобразити суму розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання податкового боргу з урахуванням ухвали суду від 29.12.2015 року по адміністративній справі №804/7453/15.

Податковим кодексом України закріплено право контролюючого органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків у рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Проте, повноваження податкового органу щодо перерозподілу платежів щодо сплати податкового боргу платником податків відповідно до рішень суду про розстрочення чи відстрочення його виконання не визначені податковим законодавством.

При зарахуванні сплачених позивачем коштів у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, відповідачем не враховано принцип обов`язковості виконання судових рішень на всій території України.

За таких обставин, зарахування сплачених позивачем сум податкового боргу відповідно до графіку погашення розстроченої (відстроченої) заборгованості повинно бути здійснено відповідачем за фактичним призначенням платежу.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень недовів правомірність винесення податкової вимоги про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 199'402грн. 02 коп. та рішення про опис майна у податкову заставу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вето” до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення – задовольнити повністю.

Скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкову вимогу №105918-17 від 03.10.2018р. про сплату податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 199'402грн.02коп. та рішення №103845-17/64 від 03.10.2018р. про опис майна в податкову заставу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вето” (49124, м.Дніпро, вул.Липова, 6, код ЄДРПОУ 32653295) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 4'753грн.04коп (чотири тисячі сімсот п`ятдесят три грн.04коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова