Рішення № 9496318, 01.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/9401.04.10 За позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м. Києві ради

До Приватного підприємства «Темп-2000»

Про стягнення 37525,69 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратурине зявився

Від позивача Слободюк О.І. по дов. № 393/01-1 від 12.10.2009

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної у м.Києві ради про стягнення з Приватного підприємства «Темп 2000»заборгованості з орендної плати в сумі 29 285,02 грн., 5857,00 грн. ПДВ та 2383,67 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди № 225-05 від 28.10.2005.

Представник прокуратури в судове засідання не зявився.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в засідання суду не зявився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.02.2010 та ухвалі від 18.03.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві і яка є юридичною згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.03.2010 : м. Київ, вул. Льва Толстого, 15.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 01.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2005 між Голосіївською районною у місті Києві радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Темп-2000»(орендар) було укладено типовий договір № 225-05 оренди нежитлового приміщення (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Голосіївської районної у місті Києві ради № 80/1 від 19.09.2005 передав, а орендар прийняв в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Толстого, 15 загальною площею 70,7 кв. м. для розміщення офісу, що підтверджується актом прийому-передачі від 28.10.2008.

Спір виник в звязку з тим, що прокуратура вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з 15.01.2007 до 23.07.2007, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 29285,02 грн., 5857 грн. - ПДВ та нарахована пеня в розмірі 2383,67 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір укладено з 28.10.2005 до 28.09.2006.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1. договору розмір орендної плати встановлюється орендодавцем згідно рішення Голосіївської районної у місті Києві ради від 25.12.2003 № 21/08 в розмірі 3768,26 грн. (без ПДВ).

Розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладення договору чи перегляду орендної плати (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.13. договору не включається до орендної плати і сплачується окремо податок на додану вартість в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 3.6. договору визначено, що по закінченні терміну дії договору орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем по день фактичного звільнення приміщення включно.

Відповідно до п. 2.20. договору підставою для припинення нарахування орендних платежів по цьому договору є акт передачі орендованого приміщення орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі приміщення по акту.

Отже, умовами договору передбачено, що зобовязання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення по акту.

Як свідчать матеріали справи орендар повернув та відповідно орендодавець прийняв орендовані нежитлові приміщення згідно акту приймання-передачі 23.07.2007.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата сплачується щомісячно, повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності до 15 числа поточного місяця.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення з 15.01.2007 до 23.07.2007 в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, що становить 29285,02 грн. по орендній платі та 5857 грн. ПДВ.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.15. договору орендар зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні послуги та інші видатки, зазначені у цьому договорі та передбачені нормативними актами чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати разом з ПДВ в сумі 35142,02 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів орендар повинен сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожний день затримки платежу (включаючи день оплати).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати, що не суперечить вищезазначеним вимогам.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 15 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.7. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить :

Пеня на орендну плату за лютий 2007 року у розмірі 4 304,26 грн. має нараховуватись з 16.02.2007 (початок обчислення) по 23.07.2007 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 310,50 грн. згідно розрахунку:

4 304,26 грн. х 105 днів х 17%(8,5%+8,5%НБУ з 16.02.2007 по 31.05.2007) : 365 :100 = 210,50 грн.

4 304,26 грн. х 53 дні х 16%(8%+8%НБУ з 01.06.2007 по 23.07.2007) : 365 :100 = 100,94 грн.

Пеня на орендну плату за березень 2007 року у розмірі 4 344,76 грн. має нараховуватись з 16.03.2007 (початок обчислення) по 23.07.2007 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 256,76 грн. згідно розрахунку:

4344,76 грн. х 77 днів х 17%(8,5%+8,5%НБУ з 16.03.2007 по 31.05.2007) : 365 :100 = 155,82 грн.

4344,76 грн. х 53 дні х 16%(8%+8%НБУ з 01.06.2007 по 23.07.2007) : 365 :100 = 100 грн.

Пеня на орендну плату за квітень 2007 року у розмірі 4341,33 грн. має нараховуватись з 16.04.2007 (початок обчислення) по 23.07.2007 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 193,87 грн. згідно розрахунку:

4341,33 грн. х 46 днів х 17%(8,5%+8,5%НБУ з 16.04.2007 по 31.05.2007) : 365 :100 = 93,01 грн.

4341,33 грн. х 53 дні х 16%(8%+8%НБУ з 01.06.2007 по 23.07.2007) : 365 :100 = 100,86 грн.

Пеня на орендну плату за травень 2007 року у розмірі 4341,33 грн. має нараховуватись з 16.05.2007 (початок обчислення) по 23.07.2007 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 133,21 грн. згідно розрахунку:

4341,33 грн. х 16 днів х 17%(8,5%+8,5%НБУ з 16.05.2007 по 31.05.2007) : 365 :100 = 32,35 грн.

4341,33 грн. х 53 дні х 16%(8%+8%НБУ з 01.06.2007 по 23.07.2007) : 365 :100 = 100,86 грн.

Пеня на орендну плату за червень 2007 року у розмірі 4365,06 грн. має нараховуватись з 16.06.2007 (початок обчислення) по 23.07.2007 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 72,71 грн. згідно розрахунку:

4365,06 грн. х 38 днів х 16%(8%+8%НБУ з 16.06.2007 по 23.07.2007) : 365 :100 = 72,71 грн.

Пеня на орендну плату за липень 2007 року у розмірі 3303,53 грн. має нараховуватись з 16.07.2007 (початок обчислення) по 23.07.2007 (визначена позивачем дата по яку нараховується пеня), і яка становить 11,59 грн. згідно розрахунку:

3303,53 грн. х 8 днів х 16%(8%+8%НБУ з 16.07.2007 по 23.07.2007) : 365 :100 = 11,59 грн.

Отже, загальна сума пені за прострочення зобовязання щодо оплати за оренду приміщень за розрахунками суду становить : 310,50 грн. + 256,76 грн. + 193,87 грн. + 133,21 грн. + 72,71 грн. + 11,59 грн. = 978,64 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 978,64 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 1405,03 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений із застосування невірних розмірів облікової ставки НБУ та невірної кількості днів прострочення.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За відсутності заявленої однією із сторін у даній справі відповідного клопотання чи заяви у суду відсутні підстави для застосування позовної давності при вирішенні даного спору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати разом з ПДВ та пені є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Темп-2000» (м. Київ, вул. Льва Толстого, 15, код ЄДРПОУ 30574067) на користь Голосіївської районної у місті Києві ради (м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 42, код ЄДРПОУ 26077543) 35142 (тридцять пять тисяч сто сорок дві) грн. 02 коп. боргу по орендній платі разом з ПДВ та 978 (девятсот сімдесят вісім) грн. 64 коп. пені.

3.В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Темп-2000» (м. Київ, вул. Льва Толстого, 15, код ЄДРПОУ 30574067) в доход Державного бюджету України 361 (триста шістдесят одну) грн. 20 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 06.04.2010.