Рішення № 94954313, 26.01.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2021 Справа №607/18096/20

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі – АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року. В обґрунтування позовних вимог Банк посилається на те, що між сторонами 30 липня 2007 року було укладено кредитний договір № TEMLGK00520056, відповідно до якого позивачем було надано відповідачці кредит в розмірі 37 440,00 доларів США на термін до 29 липня 2037 року, і остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. ОСОБА_1 свої зобов`язання по договору надання банківських послуг не виконала і станом на 01 вересня 2020 року внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов`язань, сума заборгованості перед позивачем складає 115 475,13 доларів США, що складається з: 27 475,49 доларів США – заборгованості за тілом кредиту; 24 780,60 доларів США – заборгованості за нарахованими відсотками; 5 587,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 57 631,84 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Оскільки законодавством не передбачено вимагати з боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець, на свій розсуд може вимагати від боржника будь–яку частину суми заборгованості за кредитом, тому Банк просить суд стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 27 475,49 доларів США, що складається з заборгованості по тілу кредиту, а також понесені судові витрати в розмірі 11 635,87 грн. судового збору.

Ухвалою судді від 27 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, одночасно з позовною заявою подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву не надала суду. Тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

06 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № TEMLGK00520056, відповідно до умов якого (розділ 7. Особливі умови) позивач зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 30 липня 2007 року по 29 липня 2037 рік включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії (далі – кредит) у розмірі 37 440,00 доларів США на наступні цілі: житло в кредит 28 800,00 доларів США (в гривневому співвідношенні 145 440,00 грн по курсу НБУ), а також в розмірі 8 640, 00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 договору та зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 30 по 05 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 315,04 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пп.1.1., 2.2.4., 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 1,67% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , кредитна заборгованість відповідачки за вказаним договором станом на 01 вересня 2020 року становить 115 475,13 доларів США та складається з: 27 475,49 доларів США – заборгованості за тілом кредиту; 24 780,60 доларів США – заборгованості за нарахованими відсотками; 5 587,00 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 57 631,84 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Оскільки законодавством не передбачено вимагати з боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець, на свій розсуд може вимагати від боржника будь–яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому представник позивача просив суд стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 27 475,49 доларів США, що складається з заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Аналіз кредитного договору № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року, зокрема, розділу 7. Особливі умови свідчить про те, що кошти за цим кредитним договором були отримані ОСОБА_1 з метою придбання житла в кредит, а відтак кредитний договір № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року є споживчим і на спірні правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15–ц (провадження № 14–680цс19) зробила висновок, що у договорах за участю фізичної особи–споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, – також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 203/1625/16–ц (провадження № 61–22626св19).

Положеннями ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що була чинною до 10 червня 2017 року, передбачено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

В матеріалах справи відсутні будь–які відомості про направлення такого повідомлення та отримання чи неотримання його ОСОБА_1 .

В змісті позовної заяви представник позивача покликається на те, що заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин.

Отже, судом встановлено, що Банк всупереч вимогам ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не направлялося на адресу відповідачки повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту.

За таких обставин суд вважає, що не пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту, у АТ КБ «ПриватБанк» не виникло право дострокового повернення кредитних коштів по кредитному договору № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року, строк дії якого закінчується у 2037 році, а тому підстави для задоволення такого позову відсутні.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280–282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № TEMLGK00520056 від 30 липня 2007 року – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30–денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська