Ухвала суду № 94954312, 03.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

03.02.2021 Справа №607/18977/20

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ТернопільКомСервіс» про виділ майна в натурі та припинення права власності, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «Люкс» про видів майна в натурі та припинення права власності.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Люкс» про виділ майна в натурі та припинення права власності. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

29 грудня 2020 року суд протокольною ухвалою без видалення в нарадчу кімнату задовольнив клопотання представника позивача – адвоката Кузнєцової М. І. про заміну неналежного відповідача приватного підприємства «Люкс» на належного відповідача – приватне підприємство «ТернопільКомСервіс» на балансі якого знаходиться будинок АДРЕСА_1 .

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, що не перешкоджає суду вирішувати питання про закриття провадження по справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Господарським кодексом України (далі – ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 цього кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько–господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Предметом спору у даній справі є виділ в натурі майна, що належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, а саме приміщення 59–1, загальною площею 30,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , як самостійне нежитлове приміщення, з встановленням права ОСОБА_1 особистої приватної власності. Вказане майно належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі–продажу, укладеного між фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1 та департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради.

Зважаючи на те, що вказане приміщення є нежитловим та позивач придбавав його як фізична особа–підприємець, то суд робить висновок, що приміщення він використовує для здійснення підприємницької діяльності, а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець – це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа–підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань» фізична особа–підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи–підприємця серія В02 № 925835 ОСОБА_1 з 03 вересня 2003 року зареєстрований як фізична особа – підприємець.

Відтак, до виниклих правовідносин слід застосувати п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, суд робить висновок, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає його розгляд в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «ТернопільКомСервіс» про виділ майна в натурі та припинення права власностіпідлягає закриттю.

Одночасно суд роз`яснює позивачу його право звернутися до господарського суду з позовною заявою в порядку господарського судочинства.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд повертає позивачу сплачений судовий збір у сумі 1 377,86 грн згідно квитанції № 0.0.1894612507 від 05 листопада 2020 року.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 260, 261, 352–354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ТернопільКомСервіс» про виділ майна в натурі та припинення права власності.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), судовий збір у сумі 1 377,86 грн згідно квитанції № 0.0.1894612507 від 05 листопада 2020 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: приватне підприємство «ТернопільКомСервіс», код ЄДРПОУ: 36362397, місцезнаходження: просп. Злуки, буд. 43, м. Тернопіль, 46024.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська