Рішення № 9494900, 27.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.10 Справа № 12/62/10

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська 7)

до відповідача Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 8” (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, 9-А)

про стягнення 157812,08 грн.

Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Ковальська Я.М., довіреність № 13 від 04.01.2010 р.

від відповідача: Пасова Т.Ф., довіреність № 1 від 04.01.2010 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ

Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 8” на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району 157812,08 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді.

Ухвалою суду від 11.03.2010 р. порушено провадження у справі № 12/62/10, судове засідання було призначено на 13.04.2010 р.

У судовому засіданні 13.04.2010р. позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 214239,27грн. –основного боргу.

Судом заява прийнята та задоволена.

Розглядаються збільшені позовні вимоги.

У судовому засіданні 13.04.2010р. було оголошено перерву до 27.04.2010р.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 27.04.2010 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою сторін.

Представник відповідача проти позову не заперечив, обґрунтувавши тим, що відповідач є збитковим підприємством і коштів для оплати за теплову енергію за населення не має, та просив суд, відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Судом, усна заява відповідача прийнята.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, умовами договору на відпуск теплової енергії в гарячій воді № 223 від 07.10.2002 р. та підтримує їх з підстав, що викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Позивач пояснив суду, що 07.10.2002 р. між сторонами було укладено договір на відпуск теплової енергії в гарячій воді № 223. Посилаючись на п. 3.2 Договору, позивач обґрунтовує незаконність дій щодо невиконання відповідачем взятих на себе згідно з договором зобов’язань по оплаті спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, передбачені договором. Позивач вказує, що відповідачу було поставлено теплової енергії, з урахуванням збільшених позовних вимог, за загальний період з листопада 2009р. по лютий 2010р. включно на загальну суму 214239,27 грн. Відповідач не виконав свої зобов’язання за Договором щодо оплати отриманої теплової енергії в повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію, спожиту за вказаний період складає 214239,27 грн. і на час подання позовної заяви залишається непогашеною.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району –позивачем у справі, та комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 8” –відповідачем у справі, був укладений договір на відпуск теплової енергії в гарячій воді № 223 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору позивач взяв на себе зобов’язання відпустити відповідачу теплову енергію в гарячій воді згідно з встановленим планом тепло споживання у період з 07.10.2002 по 07.10.2004.

Відповідно до п. 7.1. Договору, строк його дії з 07.10.2002р. по 07.10.2003р.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Згідно з пунктом 3.2. Договору, Споживач здійснює оплату платіжних документів, пред’явлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати вказаної в платіжних документах.

Відповідно до п. 5.2. Договору, в редакції Додаткової угоди б/н від 01.08.2008р. до Договору № 223, орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається Споживачу за поточний рік, відповідно до діючих тарифів, становить 385483,75грн. (з ПДВ).

На виконання вимог договору, позивачем за період з листопада 2009р. по лютий 2010р., включно, згідно з уточненими позовними вимогами, було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 218704,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, (копії в матеріалах справи).

Встановлено, що направлені позивачем відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії за період часу листопада 2009р. по лютий 2010р. були підписані відповідачем.

Відповідач виконав свої зобов’язання за Договором щодо оплати отриманої теплової енергії частково на суму 4465,36грн., що підтверджується матеріалами справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію в гарячій воді за загальний період з листопада 2009р. по лютий 2010р. включно складає 214239,27 грн., та до теперішнього часу не погашена, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник), зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Факт заборгованості відповідача в сумі 214239,27 грн. підтверджується матеріалами справи та наданим в судовому засіданні Актом звірки від 01.04.2010р. з зазначенням суми заборгованості, підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно з Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.1996р. № 02-5/333 з подальшими змінами, підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування.

До заявленої заяви про надання відстрочки не було додано жодного документу в підтвердження обставин.

Заявник ухвалу суду не виконав, не надав належних доказів в підтвердження своїх вимог, зокрема, не надав доказів в підтвердження скрутного фінансового становища на підприємстві, наявності заборгованості з заробітної плати.

Таким чином, клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців не підлягає задоволенню та відхиляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України; ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 8” (69123, м. Запоріжжя, вул. 14 Жовтня, 9-а; р/р 26003040820002 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, ЄДРПОУ 22144952) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458) 214239 (двісті чотирнадцять тисяч двісті тридцять девять) грн. 27 коп. основного боргу, 2142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 39 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічні послуги по забезпеченню судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.04.2010 р.

Суддя