Постанова № 9494540, 12.05.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 травня 2010 р. № 9/241-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Муравйова О.В.,

суддів:Кривди Д.С.,

Уліцького А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЛОГ" на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року

у справі№9/241-09 господарського суду Київської області

за позовомКолективного сільськогосподарського підприємства "Красилівське"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "А-ЛОГ"

простягнення 1 841 992,52 грн.

за участю представників сторін від:

позивача:Гурневич Н.В. дов. від 23.09.2009 року

відповідача:Молотай О.М. дов. від 27.11.2009 року Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 11.05.2010 року розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Муравйов О.В. (головуючий), Кривда Д.С., Уліцький А.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2009 року (суддя Сокуренко Л.В.), залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року (судді Корсакова Г.В.-головуючий, Мельник С.М., Гаврилюк О.М.) заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено; накладено арешт на нерухоме майно, а саме майновий комплекс логістичного центру, розташований за адресою: пров. Димерський, 4, село Красилівка, Броварського району, Київської області, що належить ТОВ "А-ЛОГ" (код ЄДРПОУ 33950662) в межах суми позову, яка становить 1841992,25 грн.(один мільйон вісімсот сорок одна тисяча дев’ятсот дев’яносто дві гривні 25 коп.).

В касаційній скарзі ТОВ "А-ЛОГ" просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 29.09.2009 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову –без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування господарським судом норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Колективне сільськогосподарське підприємство “Красилівське” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ “А-ЛОГ” про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки площею 0,47 га, що розташована в межах с. Красилівка, Броварського району Київської області та належить КСП “Красилівське” на праві колективної власності, згідно з Державним актом на право колективної власності серії КВ, виданого 14.05.1996 року, шляхом демонтажу труби ливневої каналізації, стягнення матеріальної шкоди, спричиненої затопленням земельної ділянки у сумі 1 834411,00 грн. та стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 7581,25 грн.

Одночасно позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майновий комплекс логістичного центру, розташований за адресою: пров. Димерський, 4, село Красилівка Броварського району Київської області, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “А-ЛОГ” (код ЄДРПОУ 33950662), в межах суми позову, яка становить 1841992,25 грн.

Вживаючи відповідних заходів, суд першої інстанції виходив з мотивів, наведених позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Як зазначено у Листі Вищого арбітражного суду України за № 01-8/516 від 22.09.2000р., умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Крім того, як зазначено у Листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предмету позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів.

Згідно зі статтею 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливлювати виконання рішення суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, з вартістю грошових коштів на яке вимагається накладення арешту.

Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог. Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги.

Водночас, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову застосовується як гарантія виконання рішення суду про задоволення законних вимог позивача щодо предмету спору. У даній справі позивач, в обґрунтування заяви про забезпечення позову, наголошував на тому, що відповідач продовжує підтоплювати земельну ділянку позивача, а це унеможливлює її використання за призначенням.

Судами попередніх інстанцій визнано заяву позивача про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню, при цьому суди зазначили, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо відсутності у відповідача грошових коштів та пов’язані з цим припущення позивача щодо утруднення або неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суди дійшли висновку, що заходи до забезпечення позову у вигляді арешту на майно відповідача є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариством з обмеженою відповідальністю "А-ЛОГ" не обґрунтовано, яким чином накладення арешту на майно відповідача перешкоджає здійсненню його господарської діяльності та з матеріалів справи такого не вбачається.

З огляду на те, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду та враховуючи, що сума, заявлена до стягнення є значною, суд першої інстанції правомірно вжив заходів до забезпечення позову, передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України і підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року у справі № 9/241-09 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя О. Муравйов

Судді Д. Кривда

А. Уліцький