Постанова № 9494218, 21.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 квітня 2010 р. № 2-а- 43271/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі Король Д.О.

за участю представників сторін:

позивача Шевченко А.О.

Харківської митниці Нос В.В., Лутая О.Г.

представник ГУДК - не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Новий стиль»до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської області про визнання нечинними картки відмови та рішення, та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ «Новий стиль», звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд після зміни позовних вимог визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 800000011/2009/000031 від 02.07.2009 року Харківської митниці та визнати нечинним рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001718/1 від 01.07.2009 р. Харківської митниці, стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль»надмірно сплачене ПДВ11972,09 грн., витрати на оплату послуг есперта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса 827,28 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль»витрати по сплату державного мита за звернення до суду в розмірі 131,4 грн., зобовязати Головне управління Державного казначейства України у Харківській області списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь ЗАТ «Новий Стиль»суму надмірно сплаченого ПДВ 11972,09 грн., витрати на оплату послуг експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім.засл. проф.М.С.Бокаріуса 827,28 грн. та витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 131,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що закрите акціонерне товариство «Новий стиль»в червні 2009 р. ввезло на територію України товар прокат холоднокатаний із нелегованої сталі в рулонах, а саме: 1. прокат холоднокатаний із нелегованої сталі вагою 62,570 тн. в рулонах товщиною 1,5 мм по 425 дол. США за тону, загальною вартістю 26592,5 дол. США. 2. прокат холоднокатаний із нелегованої сталі вагою 62,810 тн. в рулонах товщиною 1,2 мм по 430 дол. США за тону, загальною вартістю 27008,3 дол. США. Загальна вага ввезеного товару склала 125,380 тн. Вартістю 53600,55 дол.США. В графі 12 ВМД «відомості про вартість»позивачем зазначено митну вартість-408988,28 грн.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/001718/1 від 01.07.2009р.Вказане рішення мало митну вартість товару 61436,2 дол. США (митна вартість визначена за методом №2). Тобто відповідачем було збільшено митну вартість товару на 7835,65 дол. США в порівнянні з заявленою позивачем.

Відповідачем 01.07.2009р. на декларації митної вартості форми ДМВ-1 зроблено відмітку «здійснено митну оцінку №800000017/2009/001718/1 від 01.07.2009р. з застосуванням методу №2».

Також, 02.07.2009р. на підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000011/2009/000032..

Позивач не погодився з завищенням митної вартості та карткою відмови і листом № 2009/1412 від 02.07.2009р. звернувся до відповідача з проханням дозволити випуск товару у вільний обіг .Після отримання такого дозволу позивач надав відповідачу ВМД №800000011/9/816316, зазначив митну вартість, визначену відповідачем - 469341,85 грн. (61436,2 дол. США х7,6395 грн.) та здійснив оплату ПДВ 20% - 93889,91 грн. з визначеної відповідачем митної вартості. Відповідно до вказаних платежів переплата ПДВ склала 11972,09 грн.

Керуючись п.13 Наказу Держмитслужби № 230, Позивач листом № 2009/1746 від 28.08.2009 р. звернувся до відповідача з проханням переглянути рішення про митну вартість ввезеного товару і підтвердити заявлену позивачем митну вартість.

В обґрунтування заявленої митної вартості, до поданих раніше документів Позивач надав додаткові докази.

На підставі наданих документів відповідачем виданий лист № 15/02-7470 про відмову в зміні митної вартості товару.

В листі № 15/02-7520 відповідач вказав на причини відмови в зміні митної вартості, а саме: «уважно вивчивши представлені документи митниця дійшла висновку, що підстави для зміни рішення за довідкою №800000017/2009/001718/1 про визначення митної вартості товарів відсутні.»

Позивач вважає, що картка відмови в митному оформленні, рішення про визначення митної вартості, рішення про відсутність підстав для перегляду митної вартості товару винесені з порушенням закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники Харківської митниці в судовому засіданні проти позову заперечували та надали письмові заперечення на позов, при цьому вказавши, що Харківська митниця зобовязана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України 2181 «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами». На підтвердження позиції вказав, що згідно з ч.1 ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. При цьому контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення. У відповідача виникли сумніви, щодо заявленої декларантом вартості товару. Також позивачем не були надані на вимогу відповідача додаткові документи, які перелічені в п.п.7-11 «Порядку декларування і товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766. У звязку з відсутністю додаткових документів та інформації про вартість зазначених товарів, відповідач прийняв рішення про неприйняття методу визначення.

Представник Головного управління Державного казначейства у Харківської області України в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання був сповіщений судом завчасно та належним чином, а тому суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство «Новий стиль»в червні 2009 р. ввезло на територію України товар прокат холоднокатаний із нелегованої сталі в рулонах, а саме: 1. прокат холоднокатаний із нелегованої сталі вагою 62,570 т в рулонах товщиною 1,5 мм по 425 дол. США за тону, загальною вартістю 26592,5 дол. США., 2. прокат холоднокатаний із нелегованої сталі вагою 62,810 т в рулонах товщиною 1,2 мм по 430 дол. США за тону, загальною вартістю 27008,3 дол. США. Загальна вага ввезеного товару склала 125,380 т, вартістю 53600,55 дол. США.

Судом встановлено, що товар ввезений на підставі контракту з казахським продавцем АТ «Арселор Міттал Термітау»№РС8639 від 04.09.2008р., додатку до контракту №004 від 06.05.2009р., та рахунку-фактури до контракту №1011814 від 16.06.2009р.

Матеріалами справи підтверджується, що розділом контракту передбачено, що АТ «Арселор Міттал Термітау»продає покупцю товар, а конкретне найменування, асортимент, кількість, вартість, умови поставки та оплати товару вказується в додатках до контракту. Також, в розділі 2 контракту вказано, що ціни товару вказані в додатках до контракту в доларах США за одиницю вимірювання, включаючи вартість упаковки та маркування.

Відповідно наданих до суду додатку №004 від 06.05.2009р., рахунку №1011814 від 16.06.2009р. постачальник поставив позивачу сталь загальною вартістю 53600,55 дол. США.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 266 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості товару основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Також, ч.1 ст. 267 МК України вказує, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються,є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну.

Судом встановлено, що на виконання ст.ст.266-267 МК України для митного оформлення товару позивач 30.06.2009р. надав до Харківської митниці вантажну митну декларацію ІМ 40 № 800000011/9/816306 і вказав митну вартість 408988,28 грн., що на дату митного оформлення за офіційним курсом НБУ в 7,6303 грн. складало 53600,55 дол. США.

Тобто, в графі 12 ВМД «відомості про вартість»позивачем зазначено митну вартість - 408988,28 грн.

Також, на підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до п.7-8 Постанови КМУ №1766 «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження»надав відповідачу наступні документи: контракт з казахським продавцем АТ «Арселор Міттал Термітау»№ РС8639 від 04.09.2008р. та додаток Д-1 від 04.09.2008 р.; додаток до Контракту № 004 від 06.05.2009 р.; рахунок-фактуру до Контракту № 1011814 від 16.06.2009 р., виставлений постачальником і в якому вказаний асортимент, кількість, вартість товару; цінову пропозицію АТ «Арселор Міттал Термітау», де вказані ціни на продукцію постачальника; залізничну накладну № Е 0020041 від 16.06.2009 р., № Е0020037 від 16.06.2009 р., які підтверджують факт отримання і перевезення товару; сертифікат походження товару № 965010805 від 16.06.2009 р.; сертифікат походження товару № 965010804 від 16.06.2009 р.; сертифікат якості та кількості № 0080723467; сертифікат якості та кількості № 0080723465; експортну вантажно-митну декларацію № 51801/16069/0012504 від 16.06.2009 р.; платіжне доручення про оплату товару № 214 від 08.05.2009 р.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/001718/1 від 01.07.2009р. Вказане рішення мало митну вартість товару 61436,2 дол. США (митна вартість визначена за методом №2). Тобто відповідачем було збільшено митну вартість товару на 7835,65 дол. США в порівнянні з заявленою позивачем.

Відповідачем 01.07.2009р. на декларації митної вартості форми ДМВ-1 зроблено відмітку «здійснено митну оцінку №800000017/2009/001718/1 від 01.07.2009р. з застосуванням методу №2».

Також, 02.07.2009р. на підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000011/2009/000032.

Позивач не погодився з завищенням митної вартості та карткою відмови і листом № 2009/1412 від 02.07.2009р. та звернувся до відповідача з проханням дозволити випуск товару у вільний обіг. Після отримання такого дозволу позивач надав відповідачу ВМД №800000011/9/816316, зазначив митну вартість, визначену відповідачем - 469341,85 грн. (61436,2 дол. США х7,6395 грн.) та здійснив оплату ПДВ 20% - 93889,91 грн. з визначеної відповідачем митної вартості. Відповідно до вказаних платежів переплата ПДВ склала 11972,09 грн.

Керуючись п.13 Наказу Держмитслужби № 230, Позивач листом № 2009/1746 від 28.08.2009 р. звернувся до відповідача з проханням переглянути рішення про митну вартість ввезеного товару і підтвердити заявлену позивачем митну вартість.

В обґрунтування заявленої митної вартості, до поданих раніше документів Позивач надав додаткові докази.

На підставі наданих документів відповідачем виданий лист № 15/02-7470 про відмову в зміні митної вартості товару.

В листі № 15/02-7520 відповідач вказав на причини відмови в зміні митної вартості, а саме: «уважно вивчивши представлені документи митниця дійшла висновку, що підстави для зміни рішення за довідкою №800000017/2009/001718/1 про визначення митної вартості товарів відсутні.»

Суд зазначає, що ст. 267 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві; 4) покупець і продавець не є повязаними між собою особами або хоч і є повязаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митному контролю пiдлягають усi товари i транспортнi засоби, які перемiщуються через митний кордон України.

Пунктом 15 статтi 1 Митного кодексу України визначено, що митний контроль це сукупнiсть заходiв, що здiйснюються митними органами в межах своєї компетенцiї з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених в установленому законом порядку.

Стаття 41 Митного кодексу України визначає конкретнi форми митного контролю. Митний контроль здiйснюється безпосередньо посадовими особами митних органiв шляхом:

1) перевiрки документiв та вiдомостей, необхiдних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарiв, i транспортних засобiв, особистого огляду громадян);

3) облiку товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осiб пiдприємств;

5) перевiрки системи звiтностi та облiку товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, а також своєчасностi, достовiрностi, повноти нарахування та сплати податкiв i зборiв, якi вiдповiдно до законiв справляються при перемiщеннi товарiв через митний кордон України;

6) огляду територiй та примiщень складiв тимчасового зберiгання, митних лiцензiйних складiв, спецiальних митних зон, магазинiв безмитної торгiвлi та iнших мiсць, де знаходяться або можуть знаходитися товари i транспортнi засоби, що пiдлягають митному контролю, чи провадиться дiяльнiсть, контроль за якою покладено на митнi органи законом;

7) використання iнших форм, передбачених цим Кодексом та iншими законами України з питань митної справи.

Порядок здiйснення митного контролю визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до норм цього Кодексу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з ПКМУ № 1766 від 20.12.2006 р. Вказана вимога відповідає ч.1 п.1 ст. 41 МКУ, згідно з якою митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю.

Відповідно до п.3 Наказу ДМСУ № 602 від 24.06.2009 р. (рег.669 від 21.07.2009 р.) «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів застосовуються форми митного контролю, передбачені ст.41 Митного кодексу України. Розділ 2 вказує послідовність дій посадових осіб при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів шляхом:

1.1. Перевірки відомостей, що містяться у поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документах, а саме:

декларації митної вартості (далі ДМВ);

вантажній митній декларації, графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару;

документах, що підтверджують заявлену митну вартість, передбачених Порядком декларування згідно з ПКМУ № 1766 від 20.12.2006 р.

1.2. Перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування ПКМУ № 1766 від 20.12.2006 р.

1.3. Перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до пункту 12 Порядку декларування ПКМУ № 1766 від 20.12.2006 р.

1.4. Контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.

1.5. Контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.

1.6. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність умов або застережень, що унеможливлюють визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

1.7. Контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

1.8. Перевірки правильності урахування додаткових складових митної вартості, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України мають додаватися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

1.9. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

1.10. Вивчення маршруту транспортування товарів.

1.11. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

1.12. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

1.13. Консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів.

1.14. Застосування інших, передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи, форм контролю.

А відповідно до п. 8, митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів у випадках, якщо:

митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару;

декларант відмовився від пропозиції митного органу визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення;

декларантом не подані документи або подані з порушенням строку;

у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності, а також наявні умови, що унеможливлюють використання декларантом обраного методу визначення митної вартості.

Також суд зазначає, що згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із Постановою КМ України № 574 від 09.06.1997 р. (з доп.) «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», визначаються форми вантажної митної декларації та встановлюється порядок її подання, митний режим, яким заявляються товари, а також інша інформація, необхідна для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків. ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків, зазначених у ВМД осіб, щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчили б про направлення відповідачем на адресу позивача вимоги про надання додаткових документів. Тому заперечення відповідача у частині неможливості визначення митної вартості за ціною угоди через ненадання позивачем додаткових документів не підтверджуються матеріалами справи, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Аналізуючи фактичні обставини справи та подані до суду документи і пояснення сторін суд приходить до висновку, що відсутні підстави для незастосування методу оцінки підшипників за ціною товарів, які імпортуються (перший метод).

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 р. № 227, Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі Кіотська конвенція). Згідно з положенням Кіотської конвенції, для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур з існуючими міжнародними стандартами кожна договірна сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила (ст.13 Кіотської конвенції). В главі 3 загального додатку 13 Кіотської конвенції вказано:

«(b) Документи, які подаються до декларації на товари

3.12 Стандартне правило

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог стосовно застосування митного законодавства».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Господарського кодексу України № 36 від 16.01.2003р., «при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін». А згідно з ч. 3 ст. 191 ГК України, «державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України». По даному виду товару державне регулювання цін не здійснюється та індикативні ціни не встановлені.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334 від 28.12.1994 р., справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарі», а «звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507 від 03.12.1990 р., політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. З цією метою застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товари і послуги, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання (ст. 7).

Таким чином, суд встановив, що зазначені відповідачем підстави неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не підтверджуються матеріалами справи, фактичними даними та нормативними актами, а тому дії Харківської митниці з визначення вартості імпортованих позивачем товарів за резервними методом є незаконними, а позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином суд встановив, що зазначені Відповідачем підстави неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару у Рішенні про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/002453/1 від 18.08.2009 р. за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не обґрунтовуються жодними матеріалами справи, фактичними даними та нормативними актами, а тому дії Харківської митниці по визначенню вартості імпортованих позивачем товарів за методом №3 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів є незаконним, а Позовні вимоги позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №800000011/2009/000032 від 02.07.2009 р. та рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001718/1 від 01.07.2009 р. Харківської митниці, а також стягнення з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Новий Стиль» надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 11972 грн. 09 коп.

є правомірними та обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги позивача про зобовязання Головного управління Державного казначейства України у Харківській області списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь ЗАТ «Новий Стиль»суму надмірно сплаченого ПДВ 11972,09 грн., витрати на оплату послуг експерта-товарознавця ХНДІ судових експертиз ім.засл. проф.М.С.Бокаріуса 827,28 грн. та витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 131,40 грн., то суд зазначає, що дана позовна вимога є ідентичною позовній вимозі про стягнення даних сум з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль»і їх одночасне задоволення неможливе.

Тобто позовні вимоги позивача є частково правомірними та частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Новий стиль»до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської області про визнання нечинними картки відмови та рішення, та стягнення суми задовольнити частково.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №800000011/2009/000032 від 02.07.2009 р. та рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/001718/1 від 01.07.2009 р. Харківської митниці.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Новий Стиль»(61020, м.Харків, Комсомольське шосе, 88, код 32565288) надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 11972 (одинадцять тисяч девятсот сімдесят дві) грн. 09 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Новий Стиль»(61020, м.Харків, Комсомольське шосе, 88, код 32565288) понесені ним судові витрати в розмірі 98 (девяносто вісім) грн. 55 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 26 квітня 2010 року.

Суддя А.В. Зінченко