Рішення № 94935378, 03.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6518/20

РІШЕННЯ

іменем України

03 лютого 2021 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Троян О.А. представника позивача Зозулі В.П. відповідача ОСОБА_1 представника відповідача Мєлєкєсцева О.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить стягнути на користь Головного управління ДПС у Хмельницькій області (29000, вул. Пилипчука,17, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ-43142957) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду заподіяну несвоєчасною виплатою заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати в сумі 113585,95 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі № 822/1110/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року, задоволено позов ОСОБА_2 , а саме: визнано протиправною бездіяльність Кам`янець-Подільської ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не проведення індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 рік та зобов`язано Кам`янець-Подільську ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області провести нарахування та виплату індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати з 01.01.2013 року по 31.03.2016 рік.

На виконання постанови суду в грудні 2018 року Кам`янець-Подільською ОДПІ виплачено ОСОБА_2 , нараховану індексацію заробітної плати.

Сума компенсації втрати частини заробітної плати Кам`янець-Подільською ОДПІ не виплачена, а виплачена ГУ ДФС у Хмельницькій області платіжним дорученням № 1279 від 13.06.2019 року в сумі 11888,83 грн., як правонаступником Кам`янець-Подільської ОДПІ.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року у справі № 560/4377/18, частково задоволено позов ОСОБА_2 , та стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 року по 05.11.2018 року в сумі 11817,21 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року у справі № 560/4377/18 скасовано в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та стягнуто із ГУ ДПС у Хмельницькій області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 101697,12 грн.

На виконання рішення суду, позивач виплатив ОСОБА_2 , вказану суму.

При розгляді адміністративної справи № 822/1110/16, встановлено протиправність дій Кам`янець-Подільської ОДПІ щодо невиплати індексації заробітної плати ОСОБА_2 .

З метою встановлення винної особи у нанесені матеріальної шкоди, позивачем проведено перевірку причин порушення вимог статті 8 Закону України "Про державну службу", статтей 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", статтей 116, 117 КЗпП України та інших нормативно - правових актів.

Перевіркою встановлено, що Кам`янець-Подільською ОДПІ вчасно не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати індексації.

Згідно із статтею 265 КЗпП України, роботодавці несуть фінансову відповідальність за порушення встановлених строків виплати зарплати працівникам більш як за один місяць та виплату її не в повному обсязі.

Відповідно до пункту 11 Положення про Кам`янець-Подільську ОДПІ, затвердженого наказом ДФС України № 365 від 25.04.2016 року, начальник ОДПІ очолює та здійснює керівництво ОДПІ, несе персональну відповідальність за організацію та результат її діяльності, організовує та забезпечує виконання в ОДПІ Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну, що належить до компетенції ДФС, дає обов`язкові до виконання державним службовцям та працівникам доручення.

На посадах начальника Кам`янець-Подільської ОДПІ перебував ОСОБА_1 , який проігнорував виконання судового рішення у справі № 822/1110/16, яке набрало законної сили 18.10.2016 року.

Відповідно до пункту 9 статті 134 КЗпП України керівник установи винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством, несе матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини установі.

Відповідач як керівник установи, не виконавши рішення суду усвідомлював протиправність свого діяння, а також передбачав негативні наслідки своєї протиправної поведінки.

В зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду позивач виплатив працівнику середній заробіток в сумі 101697,12 грн., розмір матеріальної шкоди становить 113585,95 грн.

Відповідач відмовився від пропозиції позивача про добровільне відшкодування шкоди, в зв`язку із чим позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно із пунктом 1 статті 81 Закону України "Про державну службу", державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою від 22 жовтня 2020 року, Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.11.2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2020 року, підготовче провадження закрито, адміністративна справа призначена до судового розгляду по суті на 08.12.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та надала пояснення відповідно до змісту позовної заяви.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю та надали пояснення за змістом відзиву на позов.

Обґрунтовуючи заперечення позовних вимог відповідач, представник відповідача пояснили суду, що відповідно до ЦК України, відшкодування виплат пов`язаних із трудовими відносинами не може бути підставою для пред`явлення державою зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

При покладенні матеріальної відповідальності, права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна установі винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність як правило обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати певного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов, матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до правових норм Закону України "Про державну службу", у разі застосування зворотної вимоги (регресу), державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Шкодою, заподіяною державним службовцем державі є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків. Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини у зв`язку з якими повне відшкодування шкоди державним службовцем буде необгрунтованим.

Відповідач та його представник вважають, що для встановлення вини відповідача у заподіяній шкоді обов`язковою умовою є порушення відносно відповідача дисциплінарної справи.

При звільненні у працівників не було жодних зауважень щодо належних до виплати сум коштів при їх звільненні.

Відповідач не є спеціалістом по нарахуванню заробітної плати, такі нарахування проводив належний спеціаліст.

В жовтні 2018 року відповідач перестав бути головним розпорядником коштів.

Крім того окремо слід звернути увагу на той факт, що позивач неодноразово звертався до керівництва ГУ ДПС у Хмельницькій області з метою виділення коштів для виконання судового рішення, проте на вказані листи отримував відмову.

Враховуючи викладене позивач, представник позивача просять відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач- ОСОБА_1 , перебував на таких посадах:

- начальника Кам`янець-Подільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 24.05.2013 року № 630-о;

- начальника Кам`янець-Подільської ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області, відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 01.09.2015 року № 2751-о;

- начальника Кам`янець-Подільського управління ГУ ДФС у Хмельницькій області, відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 01.10.2018 року № 356-о.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06 липня 2016 року по справі № 822/1110/16, задовольнив адміністративний позов ОСОБА_2 до Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області та постановив:

- визнати протиправною бездіяльність Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, щодо не проведення індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року;

- зобов`язати Кам`янець-Подільську об`єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області провести нарахування та виплату індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року по справі № 822/1110/16, апеляційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - без змін.

Таким чином, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року набрала законної сили 18 жовтня 2016 року.

Рішенням суду встановлено, що позивач у справі № 822/1110/16 - ОСОБА_2 , перебував у трудових відносинах з Кам`янець-Подільською об`єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області з 13.12.2007 року по 31.03.2016 року.

Наказом № 47-о від 28.03.2016 року ОСОБА_2 , звільнений 31.03.2016 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, з посади завідувача сектору відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кам`янець-Подільської ОДПІ в зв`язку із скороченням штатів.

21.04.2016 року ОСОБА_2 , звернувся із заявою до Кам`янець-Подільської ОДПІ в якій просив провести нарахування та виплату йому індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

Кам`янець-Подільська ОДПІ листом від 24.05.2016 року № 4660/с/22-09-05-047 повідомила ОСОБА_2 , про те, що індексація заробітної плати за період часу з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року не нараховувалася та не виплачувалася в зв`язку із проведенням реорганізації та постійними змінами базового місяця.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже рішенням суду встановлена протиправна бездіяльність Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, щодо не проведення ОСОБА_2 , індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, тобто обставинам та фактам, встановленим при розгляді адміністративної справи, надана правова оцінка.

Виконуючи рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, Кам`янець-Подільська ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області в грудні 2018 року провела нарахування та виплату ОСОБА_2 , індексації заробітної плати за період його роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

Сума компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати, Кам`янець-Подільською ОДПІ ОСОБА_2 , не виплачена.

Виплата вказаної компенсації ОСОБА_2 , в сумі 11888,83 грн., проведена ГУ ДФС у Хмельницькій області, як правонаступником Кам`янець-Подільської ОДПІ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 28.03.2018 року "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби", що підтверджується платіжним дорученням № 1279 від 13.06.2019 року.

В грудні 2018 року ОСОБА_2 , звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Кам`янець-Подільської ОДПІ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.04.2016 року по 05.11.2018 року в сумі 101697,12 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року у справі № 560/4377/18 позов ОСОБА_2 , задоволено частково: стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.04.2016 року по 05.11.2018 року в сумі 11817,21 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , та стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.04.2016 року по 05.11.2018 року в сумі 101697,12 грн.

Вказана сума виплачена ОСОБА_2 , Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області платіжними дорученнями № 3316, 3317, 3318 від 27.08.2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу" який набрав чинності з 1 травня 2016 року (далі Закон України № 889-VIII).

Відповідно до статті 5 цього Закону, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно із статтею 80 Закону України № 889-VIII, матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:

1) державного службовця, який заподіяв шкоду;

2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України № 889-VIII, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктами 3, 4, 7 частини 1 статті 2 Закону України № 889-VIII визначені такі терміни:

- керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі;

- посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

- суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Із змісту наведених правових норм Закону України № 889-VIII вбачається, що ГУ ДПС у Хмельницькій області як суб`єкт призначення відповідача на посаду начальника (керівника) є належним органом звернення із позовом до суду в порядку зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:

1) державного службовця, який заподіяв шкоду;

2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Законодавець із загальної категорії державних службовців виділяє в окремі категорії суб`єктів матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду, тобто державних службовців як громадян які займають посади державної служби та керівників державної служби в державному органі-посадових осіб.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Закону України № 889-VIII, система управління державною службою включає в тому числі і керівників державної служби.

Державні службовці несуть матеріальну відповідальність у всіх випадках спричинення шкоди третім особам в зв`язку із неналежним виконанням своїх службових обов`язків, тоді як посадові особи-держслужбовці тільки за визначених правовою нормою Закону підстав, а саме: якщо посадова особа винна у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Таким чином суд вважає, що для вирішення спору по відшкодуванню заподіяної матеріальної шкоди державі, здійсненої шляхом протиправної бездіяльності, тобто неприйняття необхідних заходів, передбачених законами або іншими правовими актами, що може призвести до завдання шкоди, зокрема у вигляді не нарахування та не виплати індексації заробітної плати звільненому працівнику-державному службовцю, необхідно застосувати норми Кодексу законів про працю України ( далі-КЗпП України), оскільки такі підстави відшкодування шкоди посадовою особою, статтею 80 Закону України № 889-VIII не передбачені та не врегульовані.

Згідно із пунктами 6, 9 частини 1 статті 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

- відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

- керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України № 889-VIII, повноваження керівника державної служби здійснюють - у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, - керівник відповідного органу.

Повноваження керівника державної служби встановлені частиною 2 статті 17 Закону України № 889-VIII.

Так зокрема керівник державної служби здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати, визначені Законом України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі Закон України № 108/95-ВР).

Статтею 2 цього Закону визначено такі терміни:

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 5 Закону України № 108/95-ВР, організація оплати праці здійснюється на підставі:

- законодавчих та інших нормативних актів;

- колективних договорів;

- трудових договорів.

Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Статтею 15 України № 108/95-ВР, передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із статтями 21, 22, 33, 34 Закону України № 108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно із статтями 33, 34 Закону України № 108/95-ВР, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII, одним із об`єктів індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення).

Аналіз наведених правових норм дає суду прийти до таких висновків:

- керівник установи, як посадова особа, тобто керівник державної служби в державному органі, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини установі, у разі несвоєчасної виплати заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

- керівник державної служби здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України, в тому числі і повноваження щодо організації нарахування та виплати працівникам державного органу заробітної плати у повній відповідності до чинного законодавства;

- організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; колективних договорів; трудових договорів;

- суб`єктами організації оплати праці є органи державної влади;

- суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами;

- індексація заробітної плати є складовою частиною основної заробітної плати державних службовців та працівників органів державної служби;

- нарахування індексація заробітної плати передбачене чинним законодавством про оплату праці є обов`язком суб`єкта організації оплати праці .

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням суду від 06 липня 2016 року зобов`язано Кам`янець-Подільську ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 , індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати з 01.01.2013 року по 31.03.2016 рік, тобто практично за той період часу коли керівником державного органу був відповідач- ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 11 Положення про Кам`янець-Подільську ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області, затвердженого наказом ДФС України від 25.04.2016 року № 365, начальник ОДПІ очолює та здійснює керівництво ОДПІ; несе персональну відповідальність за організацію та результат її діяльності; організовує та забезпечує виконання в ОДПІ Конституції та Законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну, що належить до компетенції ДФС, наказів ДФС та ГУ ДФС, доручень Голови ДФС та начальника ГУ ДФС, їх перших заступників та заступників; дає обов`язкові для виконання державним службовцям та працівникам доручення.

Отже позивач, як посадова особа-начальник Кам`янець-Подільської ОДПІ, всупереч вимогам чинного законодавства не здійснював належним чином організацію оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів, що в свою чергу призвело звернення звільненого працівника в суд із вищенаведеними позовними вимогами та прийняттям судового рішення на його користь.

Згідно із статтями 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже ненарахування та невиплата індексації заробітної плати ОСОБА_2 , в період його роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 рік у встановленні чинним законодавством строки, призвели до прийняття рішення суду яким на користь звільненого працівника стягнуто середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 01.04.2016 року по 05.11.2018 року в сумі 101697,12 грн., та зобов`язано Кам`янець-Подільську ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області провести нарахування та виплату компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати за вказаний період.

Позивачем розраховано таку суму компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати та виплачено її ОСОБА_2 , в розмірі 11888,83 грн.

Таким чином ненарахування та невиплата індексації заробітної плати ОСОБА_2 , в період його роботи з 01.01.2013 року по 31.03.2016 рік, призвело до нанесення матеріальної шкоди державі у вигляді виплати ОСОБА_2 , компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати в сумі 11888,83 грн., та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 101697,12 грн.

Разом сума матеріальної шкоди, завданої державі в зв`язку із проведенням вказаних виплат звільненому працівнику становить 113585,95 грн.

Обов`язковими умовами повної матеріальної відповідальності посадової особи відповідно до статті 134 КЗпП України є:

- наявність вини у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати;

- відсутність заборгованості перед установою у Державного бюджету України.

Із змісту статті 134 КзПП України вбачається, що вина посадової особи потребує свого встановлення саме у ненарахуванні та невиплаті індексації заробітної плати як її основної складової частини, що призвело до спричинення шкоди державі у вигляді виплати відповідних компенсацій звільненому працівнику.

Відповідно до статті 23 Кримінального кодексу України, виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Виходячи із змісту статей 24 та 25 КК України, можна також зазначити, що:

- умисел поділяється на прямий і непрямий;

- прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його небезпечні наслідки і бажала їх настання;

- непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Необережність поділяється на самовпевненість та недбалість:

- необережність є самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення;

- необережність є недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

В зв`язку із тим, що позивач займав посаду начальника Кам`янець-Подільської ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області, він зобов`язаний був в силу займаної посади бути обізнаним із законодавством та нормативними актами, що регулюють оплату праці підлеглих працівників, та у разі необхідності надавати вказівки державним службовцям, що здійснювали обрахування та виплату заробітної плати працівникам державної установи щодо належної організації оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів, тобто здійснювати належним чином організацію адміністрування оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів.

Відповідач як керівник державної установи підписував кошториси бюджетної установи, в яких у частинах "Видатки" виплата індексації заробітної плати проводиться за тим кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) за яким мав би проводитися основний платіж.

Тільки у жовтні, листопаді та грудні 2016 року у Кам`янець-Подільській ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області проводилися виплати премій працівникам які в свою чергу не є основною частиною заробітної плати, а виплата індексацій заробітної плати як основної складової заробітної плати всупереч вимогам чинного законодавства не проводилася.

Таким чином суд вважає, що у бездіяльності відповідача є наявна вина у вигляді необережності, оскільки відповідач повинен був і міг передбачити настання негативних наслідків внаслідок ненарахування та невиплати індексації заробітної плати працівникам, у вигляді матеріальної шкоди державі.

В судовому засіданні не встановлено наявність неналежного фінансування Кам`янець-Подільської ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області, що могло призвести до неможливості проведення нарахування та виплати індексації заробітної плати працівникам державної установи у період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, що крім пояснень представника позивача об`єктивно підтверджується матеріалами перевірки причин порушення вимог статті 8 Закону України "Про державну службу", статтей 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", статтей 116, 117 КЗпП України та інших нормативно - правових актів у Кам`янець-Подільською ОДПІ.

Перевіркою встановлено, що Кам`янець-Подільською ОДПІ вчасно не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати індексації.

Також із пояснень представника позивача судом встановлено, що Кам`янець-Подільська ОДПІ була єдиними податковим органом Хмельницькій області, що не проводила нарахування та виплату індексації заробітної плати працівникам державного органу.

Згідно із статтею 81 Закону України № 889-VIII, державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

У разі спільного заподіяння шкоди кількома державними службовцями кожен із них несе відповідальність у розмірі, пропорційному ступеню вини.

Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв`язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.

Суд не застосовує при вирішенні спору частину 4 статті 81 Закону України № 889-VIII, оскільки відшкодування матеріальної шкоди у вигляді виплати звільненому працівнику компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації заробітної плати по день фактичного розрахунку, регулюється КЗпП України, а норми вказаного Кодексу не передбачають при вирішенні питання про стягнення шкоди із винної особи врахування будь-яких підстав для зменшення суми відшкодування.

Статтею 82 Закону України № 889-VIII передбачено, що для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі.

Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред`явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.

Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.

У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.

Позивач листом № 309/22-01-01-02-11 від 24.09.2020 року запропонував відповідачу добровільно відшкодувати шкоду, але відповідач листом № 2511/22-01-60 від 05.10.2020 року відмовився від такої пропозиції, що в свою чергу надало право позивачу звернутися до суду із даним позовом.

Враховуючи наведене, аналізуюючи все в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають відповідно до частини 2 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області матеріальну шкоду в сумі 113585,95 грн., (сто тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень дев`яносто п`ять копійок), заподіяну несвоєчасною виплатою заробітної плати понад один місяць за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року ОСОБА_2 , що призвело до виплати компенсації за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 113585,50 грн., (сто тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень дев`яносто п`ять копійок).

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 лютого 2021 року

Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957) Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя В.К. Блонський