Постанова № 9493469, 23.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 42739/09/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання - Скидан М.А.,

за участі представників: позивача - Шинкарчука А.В., відповідача - Єсіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керам Деко" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Керам Деко", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від № 0000021800/0 від 27.05.2009 р. № 0000021800/1 від 16.06.2009р., № 0000021800/2 від 06.08.2009 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ "Керам Деко" з податку на додану вартість в сумі 246292,09 грн. за основним платежем та 123146,05 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), винесені Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Керам Деко" з питань правових відносин з ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” (код ЄДРПОУ 35860246) за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. За результатами проведеної перевірки складено акт №892/18-32565665 від 08.05.2009 р., на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0000021800/0 від 27.05.2009 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 369438,14 грн., з яких за основним платежем - 246292,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 123146,05 грн. в зв'язку з тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Керам Деко" включено 246292,09 грн. до податкового кредиту, як валові витрати, але не надано первинних документів та договорів, які б підтверджували правомірність включення вказаної суми до податкового кредиту.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Керам Деко" контрагентом ТОВ "ФПК Технолоджі груп" поставлені товари, які були придбані останнім у ТОВ "Компані стріт". Оскільки угода між ТОВ "Компані Стріт" та ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” є нікчемною, так як ТОВ "Компані стріт" не знаходиться за юридичною адресою, не задекларувало свої податкові зобов'язання та валовий дохід, то угода між ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” та ТОВ "Керам Деко" щодо поставки позивачу товарів, придбаних у ТОВ "Компані Стріт" також є нікчемною. За рахунок визнання вказаних угод нікчемними, відповідачем відкориговано суму податкового кредиту у розмірі 246292,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що податкові накладні, виписані ТОВ „ФПК Технолоджи Груп”, складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; також на момент укладення вказаних угод, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” не анульоване, тому на момент укладання договорів вказаний контрагент, на думку позивача є зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову в повному обсязі та в обгрунтування заперечень зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Керам Деко" мало господарські відносини з ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” та отримувало від вказаного контрагента товар, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними. ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” є основним покупцем товарів у ТОВ "Компані Стріт". ТОВ "Компані Стріт" не знаходиться за юридичною адресою та ухиляється від обов'язків по сплаті податку на додану вартість та валового доходу, що доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість та податку на прибуток при тому, що контрагенти ТОВ "Компані Стріт", а саме ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” та надалі "по ланцюгу" постачання товарів, отримали податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток у частині податкового кредиту та валових витрат, сформованих за рахунок ТОВ "Компані Стріт".

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, надані по справі, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Керам Деко" з питань правових відносин з ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” (код ЄДРПОУ 35860246) за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №892/18-32565665 від 08.05.2009 р., яким зафіксовані порушення ч. 1 ст. 203, 25, п. ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Керам Деко” з зазначеним у акті постачальником, встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 р. із змінами та доповненнями у звязку з чим підлягає коригуванню податковий кредит за рахунок визнання угод нікчемними за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р. на загальну суму 246292,09 грн.

На підставі акту перевірки від 08.05.2009 р. №892/18-32565665, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення - рішення №0000021800/0 від 27.05.2009 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 369438,14 грн., з яких за основним платежем - 246292,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 123146,05 грн.

У звязку з несплатою податкових зобовязань ТОВ „Керам Деко”, керівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення - рішення №0000021800/1 від 16.06.2009 р. та №0000021800/1 від 06.08.2009 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 369438,14 грн., з яких за основним платежем - 246292,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 123146,05 грн.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань та на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також формування податкового кредиту платника ПДВ.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ ).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості грунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Керам Деко” мало взаємовідносини з ТОВ „ФПК Технолоджи Груп”, а саме, ТОВ „Керам Деко” придбало у ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” товари, що підтверджується копіями податкових накладних № 271 від 02.07.2008 р., № 481 від 04.08.2008 р., № 1481 від 14.08.2008 р., № 809 від 26.08.2008 р., № 29093 від 29.09.2008 р., № 30091 від 30.09.2008 р.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду.

Фактичне відвантаження товарів підтверджується видатковими накладними, а саме: №04/08/1-ф від 04.08.2008 р., №3009 від 30.09.2008 р., № 18/08/1-ф від 18.08.2008 р., згідно яких ТОВ „Керам Деко” здійснило оплату, що підтверджується платіжними дорученнями №4204 від 22.08.2008 р. на суму 222000,00 грн., № 4168 від 14.08.2008 р. на суму 59412,52 грн., № 40 від 29.09.2008 р. на суму 920000,00 грн., № 59 від 30.09.2008 р. на суму 38690,00 грн., № 3948 від 01.07.2008 р. на суму 219250,00 грн.

Таким чином, придбані позивачем товари у ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” з метою їх подальшої поставки третім підприємствам та отримання прибутку, суд вважає, що витрати позивача, понесені ним у зв`язку з придбанням цих товарів, понесені у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, і, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, не можуть бути доказом, оскільки відсутні дані про складування товару та його транспортування.

Таким чином, у сторін за угодою відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товарі, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи та документи на зберігання товару, що є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 р. за № 128/2568.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „Керам Деко” виходячи з наступного.

На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ „Керам Деко” отримувало товари від ТОВ „ФПК Технолоджи Груп”, який був основним покупцем товарів, отриманих від ТОВ „Компані стріт”.

Як зазначено у акті перевірки, контрагенти ТОВ „Компані стріт”, а саме, ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” та надалі по ланцюгу постачання товарів, отримали податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток у частині податкового кредиту та валових витрат сформованих за рахунок ТОВ „Компані стріт”.

Також, актом про результати виїзної планової перевірки ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства та валютного законодавства за період з 30.05.2008 р. по 30.09.2008 р., встановлено, що правочини вчинені ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” з ТОВ „Компані стріт” та надалі по ланцюгу постачання є нікчемними, відредаговані податкові зобовязання та податковий кредит за рахунок визнання угод нікчемними за період з 30.05.2008 р. по 30.09.2008 р. на загальну суму 4411872,32 грн.

Крім того, у акті перевірки зазначено, що ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” здійснював придбання товарів у ТОВ "Компані стріт" на підставі угод від 10.06.2008 р. №10/06/08, від 01.07.2008 р. № 01/07/08 на постачання товару, але до даних угод не надано укладених угод на здійснення транспортних перевезень товару, не надані товарно - транспортні накладні на здійснення транспортних послуг.

Тобто, в ході проведення перевірок контрагента ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” встановлено недодержання вимог ч. 5 ст. 203, 215, п.1 ст. 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених вказаним контрагентом з постачальником, тобто правочини вчинені ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” з ТОВ "Компані Стріт" та надалі "по ланцюгу постачання" є нікчемними, оскільки ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” поставлені позивачу товари, які придбані контрагентом у ТОВ "Компані Стріт" за договорами поставки, які є нікчемними, як такі, що не направлені на настання правових наслідків та суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є таким, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені між ТОВ „Компані стріт” та ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” та надалі по ланцюгу товарів є нікчемними.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямований на реальне настання наслідків.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивачем не доведено використання товарів, придбаних у ТОВ „ФПК Технолоджи Груп”, в своїй господарській діяльності, не надано договорів поставки та первинних документів, які б підтверджували використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплачена у зв'язку з придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене та виходячи з приписів зазначеної норми закону, суд приходить до висновку, що відповідач обгрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким визначив позивачу податкове зобов'язання та штрафні санкції через безпідставне віднесення до податкового кредиту сум, сплачених у складі оплати ТОВ „ФПК Технолоджи Груп” за поставку товарів, тобто за нікчемними правочинами; позов ТОВ "Керам Деко" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень не підлягає задоволенню, як необгрунтований та такий, що не відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Керам Деко" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від № 0000021800/0 від 27.05.09р. №0000021800/1 від 16.06.09р., № 0000021800/2 від 06.08.09р. відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2010 року.

Суддя Бартош Н.С.