Постанова № 9493127, 15.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2-а-13828/09 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Лукянець І.Г.

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,Переяслівець В.М.,

прокурора - Савченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Автотехбуд"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Автотехбуд" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "НВП "Автотехбуд")звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві)про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000042310/0 від 10.01.2009 про сплату 1095615 грн 00 коп по податку на додану вартість та штрафних санкцій 548023 грн 50 коп та визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №00000323/10 від 10.01.2009 про сплату 460 920 грн по податку на прибуток приватних підприємств та 200 651 грн штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що висновки в акті перевірки №2928/23-8/25159534 від 29.12.2008, зроблені відповідачем на підставі помилкової оцінки договорів субпідряду на виконання будівельних робіт, укладених поміж ТОВ “НВП “Автотехбуд” та ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” як таких, що є нікчемними в звязку з порушенням публічного порядку. Наголошував, що контрагент є юридичною особою, має свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності, внесений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34742402, перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Полтави, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100005229 від 12.12.2006 та ліцензію на будівельну діяльність за №356622 видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 18.07.2007 із терміном дії до 18.07.2012. Укладення договорів субпідряду було спрямоване на досягнення конкретного результату виконання підрядником будівельних робіт, які були виконані в дійсності, відповідно і проводилася оплата робіт за умовами договору. Також фактичне виконання робіт ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” підтверджено актами виконаних робіт форми КБ-2в та КБ -3.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, зазначали, що актом перевірки підприємства-позивача №2928/23-8/25159534 від 29.12.2008 за період за період з 01.04.2007 по 30.09.2008 встановлено порушення, зокрема, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.5 п. 5.2., пп.5.3.9. п.5.3.,пп.5.6.1. п.5.6., пп.5.7.1. п. 5.7 ст. 5,пп. 8.2.2,п.8.2, пп.8.3.1, пп.8.3.2, ст. 8, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 460920 грн., пп. 3.1.1, п.3.1, п. 4.5 ст.4, пп.7.3.5. п. 7.3., пп.7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1095615 грн. Наголошував, що в акті перевірки в підтвердження, що договори між ТОВ “НВП “Автотехбуд” та ТОВ ПК „Технологічна комплектація та будівництво” укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та з метою завищення ТОВ “НВП “Автотехбуд” податкового кредиту та валових витрат і, як наслідок, несплати податків до бюджету, наведено посилання на свідчення працівників ТОВ “НВП “Автотехбуд”, згідно яких працівники ТОВ “НВП “Автотехбуд” фактично виконували роботи, які відповідно до договору мали виконувати працівники ТОВ ПК „Технологічна комплектація та будівництво”. Також при перевірці використані свідчення осіб зі сторони замовників, які підтверджують, що роботи виконувалися працівниками ТОВ “НВП “Автотехбуд”, а не ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”. Таким чином, оскільки нікчемний правочин, який згідно з договорами про виконання будівельних робіт, укладеними між позивачем та ТОВ ПК „Технологічна комплектація та будівництво” не створює ніяких юридичних наслідків, то формування ТОВ “НВП “Автотехбуд” валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі такого правочину є неправомірним.

Відповідно до частини 3 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор вступив у справу для захисту інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві, згідно листа № 05/1-224 вих. 09 від 24.02.2009, що наявний в матеріалах справи.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, висновки експертизи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство “Автотехбуд”, зареєстровано, як юридична особа 12.12.1997 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 711252, код ЄДРПОУ 25159534. Також, ТОВ “НВП “Автотехбуд” взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві 24.12.1997 за № 2723, зареєстровано як платник податку на додану вартість свідоцтво від 09.04.2008 №100110264, індивідуальний податковий номер 251595316326.

Також, судом встановлено, що на підставі направлення від 02.12.2008 №976 працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Автотехбуд”(код ЄДРПОУ 25159534) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008 та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008. Перевірка проводилась з 02.12.2008 по 22.12.2008. Термін проведення перевірки продовжувався з 16.12.2008 по 22.12.2008 згідно із наказом ДПІ у м. Полтаві від 15.12.2008 №2389.

За результатами перевірки складено акт № 2628/23-8/25159534 від 29.12.2008, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.5 п. 5.2., пп.5.3.9. п.5.3.,пп.5.6.1. п.5.6., пп.5.7.1. п. 5.7 ст. 5,пп. 8.2.2,п.8.2, пп.8.3.1, пп.8.3.2, ст. 8, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 460920 грн., у тому числі: заниження за І півріччя 2007 року на 42406 грн.; заниження за 9-ть місяців 2007 року на 103055 грн, заниження за 2007 рік на 306049 грн, завищення за І-й квартал 2008 року на 160 грн.; заниження за І півріччя 2008 року на 21062 грн, заниження за 9-ть місяців 2008 року на 154871 грн;

- пп. 3.1.1, п.3.1, п. 4.5 ст.4, пп.7.3.5. п. 7.3., пп.7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1095615 грн, у тому числі: занижено за квітень 2007 року в сумі 38816 грн; занижено за травень 2007 року в сумі 38401 грн, занижено за червень 2007 року в сумі 13127 грн, занижено за липень 2007 року в сумі 61316 грн, занижено за серпень 2007 року в сумі 59593 грн, занижено за вересень 2007 року в сумі 101084 грн, занижено за жовтень 2007 року в сумі 126757 грн, занижено за листопад 2007 року в сумі 139797 грн, занижено за грудень 2007 року в сумі 219813 грн, завищено за квітень 2008 року в сумі 432 грн, занижено за травень 2008 року в сумі 95299 грн, занижено за червень 2008 року в сумі 41375 грн, занижено за липень 2008 року в сумі 67226 грн, занижено за серпень 2008 року в сумі 83629 грн, занижено за вересень 2008 року в сумі 9814 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті 10.01.2009 податкові повідомлення-рішення:

№ 0000032310/0 яким визначено ТОВ “НВП Автотехбуд” суму податкового зобовязання за платежем “по податок на прибуток приватних підприємств, 301102100” в розмірі 661 571 грн 00 коп ( в тому числі за основним платежем 460920 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 200 651 грн 00 коп).

№0000042310/0, яким визначено ТОВ “НВП Автотехбуд”суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), 3014010100” в розмірі 1643638 грн 50 коп (в тому числі за основним платежем 1095615 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 548 023 грн 50 коп).

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Державною податковою інспекцією у м. Полтаві оспорюваних податкових повідомлень рішень, суд вважає за необхідно зазначити.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990, № 509-XII.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про податкову службу в Україні” визначено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу.

А статтею 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною 6 статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених у пунктах 1 - 9 цієї ж статті.

В свою чергу, відповідно до частини 13 статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Згідно до частини 9 статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як встановлено судом вище, перевірка ТОВ “ НВП Автотехбуд”, що проведена Державною податковою інспекцією у м. Полтаві з 02.12.2008 по 22.12.2008 була позаплановою та проведена на підставі виданого 28.11.2008 начальником Державної податкової інспекції у м. Полтаві наказу № 2306 “Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “НВП Автотехбуд”код ЄДРПОУ 25159534”.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, вказаний наказ № 2306 від 28.11.2008 виданий на виконання розпорядження ДПА у Полтавській області від 27.11.2008 у звязку з отриманням постанови слідчого СОГ- старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Полтавській області О.А. Сєрякова про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ НВП “Автотехбуд”від 25.11.2008 по кримінальній справі №08238019.

А, як встановлено судом в ході судового розгляду справи та відповідно до постанови слідчого СОГ- старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Полтавській області О.А.Сєрякова від 25.11.2008, кримінальна справа №08238019, порушена 12.08.2008 прокурором Полтавської області за фактом створення субєкту підприємницької діяльності ТОВ “Мережа Інвест Компані” (код 35290971, м. Київ), з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого було заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Службові особи ТОВ “Озот”(код 32908604, м. Полтава), ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”{код 34742402, м. Полтава), ТОВ “Спецпосчачання”(код 35581889, м. Полтава) з метою прикриття незаконної діяльності,направленої на умисне ухилення від сплати податків використовували реквізити ТОВ “Мережа Інвест Компані”(код 35290971, м. Київ), яке знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, внаслідок чого заподіяли державі великої матеріальної шкоди у вигляді ненадходження в державний бюджет податку на додану вартість за період березень травень 2008 року на загальну суму 7437375 грн..

Із системного аналізу частини 13 статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” можливо дійти висновку, що правильне застосування наведеної норми закону передбачає проведення перевірки платника податків з будь-яких підстав, не встановлених статтею 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, лише на звернення такого платника податків та у разі порушення кримінальної справи стосовно платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється.

Враховуючі встановлені вище обставини, оскільки, в даному випадку, кримінальна справа №08238019 не була порушена відносно ТОВ НВП “Автотехбуд”(посадових осіб ТОВ НВП “Автотехбуд”) суд приходить до висновку, що у податкового органу не було законодавчих підстав для проведення позапланової виїзної перевірки та складання акту за її результатами.

Щодо суті виявлених в ході перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП “Автотехбуд” пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.5 п. 5.2., пп.5.3.9. п.5.3.,пп.5.6.1. п.5.6., пп.5.7.1. п. 5.7 ст. 5,пп. 8.2.2,п.8.2, пп.8.3.1, пп.8.3.2, ст. 8, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток: в періоді, що перевірявся, на загальну всього у сумі 460920 грн, у тому числі: заниження за І півріччя 2007 року на 42406 грн; заниження за 9-ть місяців 2007 року на 103055 грн, заниження за 2007 рік на 306049 грн, завищення за І-й квартал 2008 року на 160 грн; заниження за І півріччя 2008 року на 21062 грн, заниження за 9-ть місяців 2008 року на 154871 грн.

Зокрема, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про завищення ТОВ НВП “Автотехбуд” валових витрат на суму 1671100 грн у звязку із придбанням послуг від ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” чим занижено податок на прибуток на 417755 грн ( порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5, підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”).

Проте, суд, вважає дані висновки податкового органу необґрунтованими з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами , що ТОВ НВП “Автотехбуд” (Генпідрядник) у періоді, що перевірявся, було укладено договори на виконання будівельно монтажних робіт із Замовниками: Закритим акціонерним товариством “ПМК -64”(договір № 22 від 25.04.2008, договір № 23 від 25.04.2008), Гадяцьким училищем культури ім. І.П Котляревського (договір № 4 від 07.08.2007, № 1 від 06.05.2008, № 2 від 02.07.2008), Управлінням капітального будівництва Виконавчого комітету Полтавської міської ради (договір закупівлі робіт №75-ЮР/07 від 21.06.2007), Комунальним підприємством “Кременчукводоканал”(договір будівельного підряду № 3 від 07.03.2007),Відділом освіти Харківської районної державної адміністрації ( договір № 155 від 15.05.2008, №1\а від 15.05.2008, №1/АТБ від 15.05.2008, №1/ХОР від 15.05.2008), Полтавським національним технічним університетом ім. Ю.Кондратюка ( договір № 1 від 15.02.2007), Головним управлінням житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації ( договір №10/4 від 10.12.2007,додаткова угода № від 27.12.2007), Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М.В. Скліфосовського (договір №2 від 01.03.2007), Полтавською обласною науковою бібліотекою ім. І.П Котляревського (договір №46 від 02.07.2007), Відділом культури і туризму Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області ( договір № б\н від 27.08.2007, №5/8 від 02.06.2008,Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради ( договір № 1 від 20.02.2007, додаткова угода №1 від 17.07.2007, додаткова угода №2 від 27.12.2007).

Разом із тим, 01.03.2007 та 10.01.2008 ТОВ НВП “Автотехбуд”(Генпідрядник) були укладені субпідрядні контракти б\н, умови яких практично ідентичні, із Товариством з обмеженою відповідальність “Промислова компанія” “Технологічна комплектація та будівництво” (Субпідрядник). Предметом даних контрактів згідно пункту 1.1 статті 1 є те, що Субпідрядник зобовязується якісно виконати на свій ризик власними силами та засобами всі передбачені замовленнями будівельно-монтажні роботи; здати Генпідряднику в обумовлені строки роботи, усунути недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт. Ціна контракту визначається договірною ціною (пункт 2.1. статті 2 Контрактів). А статтею 3 цих же Контрактів передбачено,що Генпідрядник забезпечує оплату виконання робіт по будівництву обєкта у відповідності з актами виконаних робіт. (пункт 3.1). Генпідрядник здійснює платежі за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт між Генпідрядником та Субпідрядником, після підписання актів виконаних робіт між Замовником та Генпідрядником (пункт 3.3).

Вказані договори підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Судом встановлено, що контрагент позивача за контрактами генпідряду Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія” “Технологічна комплектація та будівництво” зареєстровано як юридична особа, 27.11.2005 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 711530), має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АБ № 356622 на будівельну діяльність строком дії з 18.07.2007 по 18.07.2012, яку здійснював згідно з переліком робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії АВ№ 356622. Також, відповідно до копії свідоцтва № 100005229 серії НБ № ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”являється платником податку на додану вартість з 12.12.2006.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994, № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону).

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” не належить до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999, № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, статтею 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено правила ведення податкового обліку .

Стаття ж 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були подані суду всі необхідні господарські, цивільно-правові та первинні бухгалтерські документи щодо фактичного здійснення підрядних будівельних робіт, зокрема , й довідки про вартість виконаних робіт форми КБ -3 та акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ - 2в, типові форми яких визначені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві, а також які відповідають вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”(копії яких долучені до матеріалів справи).

Також, суд зазначає, що факт оприбуткування позивачем послуг отриманих від ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” встановлений в ході перевірки податковим органом, про що зазначено у акті перевірки №2628/23-8/25159534 від 29.12.2008 та сторонами не оспорювався.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат сплачених ( нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції ( робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3. 5-7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий звітний період, протягом якого відбувається будь яка з подій , що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів ( робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В матеріалах справи наявні виписки із банку, відповідно до яких платником ТОВ НВП “ Автотехбуд”перераховано на користь контрагента по вище вказаних контрактах - одержувача ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” грошові кошти за виконані роботи згідно актів прийому передачі, що в свою чергу підтверджує факт здійснення таких послуг, а дати списання коштів з банківського рахунку повязується із настанням “другої події”, що є передумовою для збільшення валових витрат.

Твердження відповідача про те, що контракти між ТОВ НВП “Автотехбуд” та ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та з метою завищення ТОВ НВП “Автотехбуд”податкового кредиту та валових витрат і, як наслідок, несплати податків до бюджету, з посиланням на свідчення працівників ТОВ НВП “Автотехбуд”, згідно яких працівники ТОВ НВП “ Автотехбуд”фактично виконували роботи, які відповідно до договору мали виконувати працівники ТОВ ПК „Технологічна комплектація та будівництво”, суд вважає упередженими та спростовуються з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. А згідно із статтею 838 цього ж Кодексу, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до положень статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Судом встановлено, що ТОВ НВП “Автотехбуд”, здійснює згідно з довідкою АА 103261 з ЄДРПОУ наступні види діяльності: 45.21.1 будівництво будівель, 34.100 виробництво автомобілів, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваг продовольчого асортименту, 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу.

Таким чином, залучення субпідрядників позивачем у здійсненні ним будівельної діяльності не суперечить вимогам чинного законодавства України, а отже зазначені вище договори укладались позивачем з метою здійснення господарської діяльності,а посилання податкового органу на свідчення осіб як зі сторони замовників так і працівників позивача, які підтверджують, що роботи виконувалися працівниками ТОВ НВП “Автотехбуд”, а не ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство України не містить заборони роботи за сумісництвом та права власника (уповноваженого органу) забороняти своїм працівникам здійснювати підприємницьку та будь-яку іншу діяльність. При цьому перевірка табелів обліку робочого часу зазначених осіб, за результатами якої можливо було встановити факт роботи цих осіб на підприємстві у день здійснення ними робіт на виконання умов договорів, укладених позивачем із ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”, не здійснювалась.

До того ж, особи, що давали такі свідчення не мали достатньої і достовірної інформації щодо обсягу та характеру робіт, що повинні були виконуватись ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” , а отже й надана ними оцінка, того, що саме вони здійснювали роботи замість ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” є лише припущеннями.

Крім того, відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання послуг позивачем у контрагента в залежність від наявності у контрагента працівників будівельних спеціальностей, які б виконували будівельно - монтажні роботи та наявність будівельної техніки на балансі підприємства та в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагентів ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”, оскільки таке законом не передбачено.

Навпаки, пунктом 5.11 статті 5 Закону “Про оприбуткування прибутку підприємств встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до склад валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В обґрунтування нікчемності правочинів відповідач посилається на те, що роботи, зазначені в актах виконаних робіт, ТОВ „ПК „Технологічна комплектація та будівництво виконувались,однак суд вважає такі висновки перевіряючих помилковими враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані, укладені між позивачем та ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” контракти субпідряду не можуть свідчити, що вони порушують публічний порядок, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави та не про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, а також не підтверджені в ході судового розгляду даної справи.

При цьому, суд також,зазначає, що анулювання ліцензії виданої ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” серії АВ №356622 згідно із рішенням Державної архітектурно будівельної інспекції наказ № 4-ВЛ, здійснено 10.02.2009, тобто на момент вчинення правочину та в періоді, що перевірявся ліцензія була дійсною, крім того сам факт анулювання ліцензії контрагента не тягне за собою недійсність всіх укладених ним угод про виконання ліцензійної діяльності, а порушення порядку здійснення ліцензійної діяльності ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених статтями 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в акті перевірки визначено нікчемним правочин, вчинений ТОВ “НВП Автотехбуд”.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про нікчемність правочинів суперечить фактичним обставинам справи.

І тому, суд приходить до висновку, що ТОВ НВП “Автотехбуд”правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства придбання послуг від ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” на загальну суму 1671 100 грн, а отже донарахування податку на прибуток в сумі 417 755 грн та відповідно нарахування на вказану суму штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованим.

Як наслідок, з посиланням на нікчемність правочину укладеного між ТОВ НВП “Автотехбуд”та ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” податковий орган стверджує про зниження ТОВ НВП “Автотехбуд”податку на додану вартість в сумі 1179928, 38 грн, оскільки роботи, зазначені в первинних документах та податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит ТОВ ПК „Технологічна комплектація та будівництво”не виконувались, таким чином встановлено порушення вимог пункту 1.3, пункту 1.7 , підпункту 7.4.4. підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Однак суд не погоджується з названими доводами з урахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязання здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктами 7.2.4. пункт 7.2. статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість,присвоюється індивідуальний податковий номер,який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Як випливає із приписів вищенаведених правових норм Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як зазначалось вище, контрагент позивача по спірними контрактама - Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія” “Технологічна комплектація та будівництво” зареєстровано як юридична особа та являється платником податку на додану вартість з 12.12.2006 (свідоцтво № 100005229 серії НБ № 00334434, копія якого приєднана до матеріалів справи), яке на момент спірних правовідносин визнано недійсним чи анульовано не було.

Фактичні обставини справи, як встановлено судом, підтверджують реальне здійснення господарської операції.

Податковий кредит позивача по господарській операції з ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” підтверджені податковими накладними , копії яких наявні в матеріалах справи, та містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”. А зі змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки. Податкові накладні були в наявності у ТОВ НВП “Автотехбуд”на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки ( сторінка 69 акту).

Також суд наголошує, що стосується обліковування таких витрат у контрагента позивача, то в даному випадку замовник за законом не має права втручатися в господарську діяльність виконавця та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат, а також якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлювався факт неналежного оформлення спірних податкових накладних, а також, як зазначено у самому акті перевірки, позивач здійснював ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, у відповідності до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 “Порядку ведення реєстру отриманих та податкових накладних”.

Крім того,суд враховує, що згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи наявні виписки із банку, відповідно до яких платником ТОВ НВП “ Автотехбуд”перераховано на користь контрагента по вище вказаних контрактах - ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” грошові кошти за виконані роботи згідно актів прийому передачі, що в свою чергу підтверджує факт здійснення таких послуг, а дати списання коштів з банківського рахунку повязується із настанням “другої події ”, що є передумовою для виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 1179928, 38 грн є помилковим, оскільки підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати послуг наданих контрагентом - в матеріалах справи наявні належним чином оформленні акти приймання-передачі та акти виконаних послуг, банківські виписки, тощо.

Враховуючи зазначене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача про безпідставність включення до податкового кредиту ТОВ НВП “Автотехбуд” сум податку, що нараховані на вартість підрядних робіт в сумі 1179928, 38 грн,а отже і донарахування у звязку із цим податкового зобовязання з податку на додану вартість та відповідно нарахування штрафних ( фінансових) санкцій.

Крім того, при визначенні податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 460920 грн та податку на додану вартість 1095615 грн, окрім тих що повязані із доводами про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” , податковим органом також, зазначено у акті перевірки, що позивачем допущено інші порушення:

- підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ”до інших доходів не включено суму отриманих процентів банка за користування вільними коштами підприємства у 3-му кварталі 2007 року в сумі 122,76 грн на підставі виписки банку за 30.07.2007 в сумі 54,36 грн ( номер документа 13hu) , в сумі 39,63 грн за 30.08.2007 номер документа 19js) та в сумі 28,77 грн за 27.09.2007 (номер документа 1fjw) та журналу ордеру по рахунку № 311 “Розрахунковий рахунок”, що відображено кореспонденціями бухгалтерських рахунків з Дт 311 в Кт 719 “Інші доходи операційної діяльності”(сторінка 6 акту перевірки).

- підпункту 5.6.1 пункту 5.6. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”встановлено заниження субєктом господарювання показників у рядку 04.4 Декларації “сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування”за 1-й квартал 2008 року в сумі 24572 грн. та за 1-ше півріччя 2008 року на суму 31912 грн. (сторінка 50 акту перевірки.

- підпункту 8.3.1, 8.3.2, пункту 8.3. статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”встановлено заниження субєктом господарювання показників у рядку 07 амортизаційних відрахувань”за 1-й квартал 2008 року в сумі 1441 грн, за 1-ше півріччя 2008 року на суму 5344 грн та за 9-ть місяців 2008 року на суму 9 247 грн. (сторінка 52 акту перевірки).

- підпункту 3.1.1., пункту 3.7., статті 3 та пункту 7.3.5, пункту 7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено завищення субєктом господарювання суми здійсненого за квітень 2008 року коригування зменшення податкового кредиту на суму 1500 грн, згідно розрахунку коригувань № 6/119 від 21.04.2008 до податкової накладної №119 від 10.04.2008, так і як зазначена податкова накладна не була проведена у податковому обліку. (сторінка 57 акту перевірки).

- підпункту .4.5.1 пункт 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” завищення субєктом господарювання податкового зобовязання з податку на додану вартість за операціями з продажу товарів (робіт, послуг), що відображає рядок 1 Декларації по податку па додану вартість, за перевіряє мий період в сумі 402 грн. (сторінка 69 акту перевірки).

- пункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено заниження субєктом господарювання позитивного значення (рядок 18) та суми ПДВ,яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27) у Деклараціях за перевіряє мий період в сумі 1092925 грн. (сторінка 65-69 акту перевірки).

Однак, детального розрахунку податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій окремо по кожному з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень на вимогу суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов'язку щодо доказування на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В даному випадку, в обґрунтування правомірності прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Полтаві спірних податкових повідомлень рішень, відповідач субєкт владних повноважень, посилається лише на обставини, повязані з укладенням між ТОВ НВП “Автотехдбуд”та ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”, а саме доводами про нікчемність вказаного правочину.

Разом із тим, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 року № 327 акт є службовим документом, який засвідчує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому суд зазначає, що докази, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 29.12.2008 № 26.28/23-2515934, одержані з порушенням норм статті 19 Конституції України, статті 111 Закону України “Про державну податкову службу”, тому не можуть бути підставою для прийняття законних та обґрунтованих рішень щодо визначення податкового зобовязання з податку на прибуток і з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому суд зауважує, що стосується заперечень відповідача на висновок судово економічної експертизи № 1 від 27.11.2009, то висновок експертизи був взятий судом до уваги, як один із доказів, поряд з висновками акту перевірки, податковими накладними тощо, на підставі яких судом встановлено наявність та відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та було надано цим обставинам належну правову оцінку.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень № 0000042310/0 від 10 січня 2009 року та № 0000032310/0 від 10 січня 2009 року, при цьому враховуючи встановлення судом не обґрунтованості висновків акту перевірки та неправомірний характер його складання, а отже, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що рішення є правовими актами індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог ТОВ НВП “Автотехбуд”про визнання недійсними податкових повідомлень рішень та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві:

- № 0000032310/0 від 10.01.2009 яким визначено ТОВ “НВП Автотехбуд”суму податкового зобовязання за платежем “по податок на прибуток приватних підприємств,301102100”в розмірі 661 571 грн 00 коп ( в тому числі за основним платежем 460920 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 200 651 грн 00 коп).

- №0000042310/0, від 10.01.2009 яким визначено ТОВ “НВП Автотехбуд”суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг),3014010100” в розмірі 1643638 грн 50 коп (в тому числі за основним платежем 1095615 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 548 023 грн 50 коп), які прийняті відповідачем з порушенням способу прийняття рішення, що відобразилось в недотриманні встановленої Законом України "Про державну податкову службу в Україні" процедури проведення перевірки та прийняття рішення, та без наміру щодо досягнення справедливих результатів (недобросовісно).

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Автотехбуд" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішеньзадовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 10 січня 2009 року № 0000032310/0 яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Автотехбуд"( код ЄДРПОУ 25159534) суму податкового зобовязання за платежем «по податок на прибуток приватних підприємств,301102100» в розмірі 661 571 ( шістсот шістдесят одна тисяча пятсот сімдесят одна) гривня 00 копійок ( в тому числі за основним платежем 460920 (чотириста шістдесят тисяч девятсот двадцять) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 200 651 (двісті тисяч шістсот пятдесят одна) гривня 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0000042310/0 від 10 січня 2009 року, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Автотехбуд"(код ЄДРПОУ 25159534) суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг),3014010100» в розмірі 1 643 638 ( один мільйон шістсот сорок три тисячі шістсот тридцять вісім ) гривень 50 копійок (в тому числі за основним платежем 1095615 (один мільйон девяносто пять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 548 023 ( пятсот сорок вісім тисяч двадцять три) гривні 50 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Автотехбуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 /три/ гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 20 квітня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко