Постанова № 9493102, 08.04.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-44024/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Мартинюк О.С.,

представника відповідача - Горобець І.О.,Любіч В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9"( надалі по тексту - позивач, ТОВ «Лубенське ШБУ №9») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області ( надалі по тексту - відповідач, Лубенська ОДПІ) про визнання не дійсним податкового повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000032301/0 від 30 січня 2009 року, яким визначено податкове зобовязання внаслідок заниження податку на додану вартість в сумі 254752,73 грн, з якого основний платіж становить 169835, 15 грн та штрафна (фінансова) санкція 84 917,58 грн та визнання недійсним частково податкового повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000022301/0 від 30 січня 2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 318443, 63 грн якого основний платіж становить 212295,75 грн та штрафна (фінансова) санкція 106147,88 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що зі встановленими податковою перевіркою порушеннями не погоджується,а саме: із висновками про заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 212295,75 грн у звязку із придбанням будівельних послуг та будівельних матеріалів (щебінь) від ТОВ ТПК «Технологічна комплектація та будівництво»та будівельних матеріалів (бітуму) від ТОВ ПБК «Вертикаль», оскільки придбані щебінь, бітум та надані роботи (послуги) повязані з веденням основного виробництва ТОВ «Лубенське ШБУ № 9» та всі необхідні документи на придбання товару (робіт, послуг) та на оплату є в наявності і для підтвердження правомірності віднесення до валових витрат даних сум підприємство надавало перевіряючим працівникам податкової інспекції видаткові накладні, залізно-дорожні накладні, платіжні доручення про сплату коштів, акти виконаних робіт (послуг) Ф-2. А також, позивач заперечує проти висновку про заниження податку на додану вартість за перевіряємий період в розмірі 169 835,15 грн, оскільки для перевірки правомірності віднесення сум ПДВ оплачених при придбанні щебеню, бітуму, отриманих робіт перевіряючим було надано податкові накладні, які в повному обсязі включено до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги не визнали просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись обставини встановлені в акті перевірки та викладені в письмових запереченнях, зазначили, що висновками акта перевірки №86/23/03450436 від 21.01.2009 встановлено порушення ВАТ «Лубенське ШБУ-9»: пп. 5.2.1, п 5.2 ст. 5, пп. 5.3.1, пп. 5.3.2, п.5.3. ст. 5,пп.5.3.9, п 5.3, ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236377,75 грн, у тому числі за 3 квартал 2007 в сумі 49179177, 50 грн, за 4 квартал 2007 року в сумі 49105,00 грн, І квартал 2008 року в сумі 5719, 75 грн, за 2 квартал 2008 року в сумі 2375, 50 грн. та п.1.3, п. 1.7, пп. 7.4.4,пп.7.4.5, п. 7.4,ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірився на загальну суму 169835,15 грн, в тому числі за вересень 2007 року в сумі 135067,00 грн та за грудень 2007 року в сумі 34768,15 грн. Наголошував, що в акті перевірки в підтвердження, що договори між ТОВ «Лубенське ШБУ № 9»та ТОВ ПК „Технологічна комплектація та будівництво” , а також між ТОВ «Лубенське ШБУ № 9»та ТОВ ПБК «Вертикаль»укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та з метою завищення ТОВ «Лубенське ШБУ № 9» податкового кредиту та валових витрат і, як наслідок, несплати податків до бюджету. При цьому зазначивши, що ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво»не має працівників будівельних спеціальностей, які б виконували будівельно-монтажні роботи і на балансі підприємства відсутня будівельна техніка, а ТОВ ПБК «Вертикаль»за 3 квартал 2007 року не задекларував податкові зобовязання та ухилився від виконання обовязків по їх сплаті, а також обох випадках відсутні підтверджуючі документи на перевезення будівельних матеріалів та довіреність на їх отримання. Таким чином, оскільки нікчемний правочин, не створює ніяких юридичних наслідків, то формування ТОВ «Лубенське ШБУ № 9»валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі такого правочину є неправомірним.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9", зареєстровано, як юридична особа 21.08.2008 Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 821260, ідентифікаційний код 03450436.

ТОВ «Лубенське ШБУ №9»взято на облік в органах державної податкової служби 23.08.2003 за № 3694, а саме: перебуває на обліку у Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області (довідка від 27.08.2008 №128, копія якої приєднана до матеріалів справи).

Разом із тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" утворено згідно із протоколом зборів акціонерів №1 від 15.04.2008 шляхом реорганізації Відкритого акціонерного товариства "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9", що було зареєстровано як юридична особа 27.10.1993 Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, про що було видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 149871, ідентифікаційний код 03450436.

При цьому, відповідно до передавального акту Відкритого акціонерного товариства "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів № 2 від 18.08.2008 всі майнові права, грошові кошти, зобовязання та інші права та обовязки (згідно переліку) у звязку із перетворенням Відкритого акціонерного товариства "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9»перейшли до правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9".

Також, судом встановлено, що на підставі направлення від 28.11.2008 № 724 та від 25.12.2008 № 758, працівниками Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" (код ЄДРПОУ 03450436) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 01.07.2008 та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 01.07.2008. Перевірка проводилась з 28.12.2008 по 14.01.2009. Термін проведення перевірки продовжувався з 26.12.2008 по 14.01.2009 на підставі наказу Лубенської ОДПІ від 25.12.2008 № 441-н, копія якого наявна в матеріалах справи.

Перевірка проведена згідно із планом - графіком проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на ІV квартал 2008 року, затвердженим головою Державної податкової адміністрації України 30.09.2008 та на підставі наказу Лубенської ОДПІ № 405 від 27.11.2008 «Про організацію та проведення перевірок», копії плану графіку та наказу приєднані до матеріалів справи.

За результатами перевірки складено акт № 86/23/03450436 від 21.01.2009, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- підпункту 5.2.1, пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.2, пункту 5.3. статті 5, підпункту 5.3.9, пункту підпункту 5.3, статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236377,75 грн, у тому числі за 3 квартал 2007 в сумі 49179177, 50 грн, за 4 квартал 2007 року в сумі 49105,00 грн, І квартал 2008 року в сумі 5719, 75 грн, за 2 квартал 2008 року в сумі 2375, 50 грн.

- пунктів 1.3, 1.7, підпункту 7.4.4, підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірився на загальну суму 169835,15 грн, в тому числі за вересень 2007 року в сумі 135067,00 грн та за грудень 2007 року в сумі 34768,15 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 30.01.2009 податкові повідомлення-рішення:

- № 0000022301/0 яким визначено ТОВ «Лубенське ШБУ №9»суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000»в розмірі 354566 грн 63 коп ( в тому числі за основним платежем 236 377 грн 75 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 118 188 грн 88 коп).

- №0000032301/0, яким визначено ТОВ «Лубенське ШБУ №9» суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), 3014010100» в розмірі 254752 грн 73 коп ( в тому числі за основним платежем 169 835 грн 15 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 84917 грн 15 коп).

Позивач, вважає правомірним нарахування згідно податкового повідомлення рішення № 0000022301/0 від 30.01.2009 податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000» в розмірі 24 082,00 грн та відповідно нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 041,00 грн, у звязку зі допущенням ним порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,а саме заниження податку на прибуток, через помилкове віднесення до валових витрат виплаченої заробітної плати працівникам, які здійснювали ремонт техніки та автотранспорту та нарахованих на суму заробітної плати страхового збору до фондів державного загальнообовязкового страхування.

В іншій частині нарахованого податкового зобовязання та застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток всього в розмірі 318 443 грн 63 коп ( в тому числі в тому числі за основним платежем 212295 грн 715 коп за штрафними (фінансовими) санкціями 106147 грн 88 коп) позивач не погодився, а тому оскаржив в цій частині податкове повідомлення рішення № 0000022301/0 від 30.01.2009 в судовому порядку.

А також, позивач повністю не погодився із податковим повідомленням рішенням № 0000032301/0 від 30.01.2009 з податку на додану вартість,оскарживши його до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області оспорюваних податкових повідомлень рішень, суд приходить до наступних висновків.

Так, податковим органом за період 01.07.2007 по 01.07.2008 ТОВ «Лубенське ШБУ №9»було донараховано 212295,75 грн податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції у сумі 106147,88 грн (без врахування суми, яка не оспорюється позивачем).

Донарахована сума податку на прибуток складається з наступного:

У третьому кварталі 2007 року ТОВ «Лубенське ШБУ №9»(ВАТ«Лубенське ШБУ №9») до складу скоригованих валових витрат податкової декларації по податку на прибуток декларації по податку на прибуток з урахуванням уточнюючого розрахунку включено витрати на будівельні роботи, надані ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво»на суму 116742,00 грн згідно акту приймання виконаних підрядних робіт №1/09 (Асфальтування доріжок картингу у м. Полтава) за вересень 2007 року на суму 116742,00 грн (ПДВ 23348,40 грн).

У четвертому кварталі 2007 року ТОВ «Лубенське ШБУ №9»(ВАТ«Лубенське ШБУ №9») до складу скоригованих валових витрат податкової декларації по податку на прибуток з урахуванням уточнюючого розрахунку включено витрати на придбання будівельних матеріалів (щебінь) отриманих від ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво»на суму 173840,74 грн, згідно видаткової накладної № 5759 від 20.12.2007 на суму 173840,74 грн (ПДВ 34768,15 грн).

В свою чергу, контролюючий орган дійшов висновку про завищення задекларованих позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 3 квартал 2007 року та 4 квартал 2007 року на загальну суму 290 582,74 грн у звязку із придбанням послуг саме від ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво”, посилаючись на нікчемність правочину між останнім та позивачем.

Проте, суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, враховуючі слідуюче.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.09.2007 між Відкритим акціонерним товаристовм «Лубенське ШБУ №9»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво " (Підрядник) укладено контракт б\н. Предметом даного контракту, згідно з пунктом 1 є те, що Підрядник в межах договірної ціни виконує власними силами та залученими силами з використанням своїх матеріалів, всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені строки обєкт в експлуатацію «Замовнику»: «асфальтування доріжок картингу у м. Полтава». А «Замовник»зобовязується прийняти ці роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт за цим контрактом визначається згідно з договірною ціною і складає 140090,40 грн (пункт 2.1 статті 2 Контракту). Вказаний контракт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Також, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво "позивачем, згідно видаткової накладної №5759 від 20.12.2007 придбано будівельні матеріали (щебінь) на загальну суму 208608, 89 грн ( в тому числі ПДВ 34768, 15 грн).

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що контрагент позивача за контрактом Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія” “Технологічна комплектація та будівництво” зареєстровано як юридична особа, 27.11.2005 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 711530), має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АБ № 356622 на будівельну діяльність строком дії з 18.07.2007 р по 18.07.2012 , яку здійснював згідно з переліком робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії АВ№ 356622. Також, відповідно до копії свідоцтва № 100005229 серії НБ № 00334434 (копія якого приєднана до матеріалів справи) ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” являється платником податку на додану вартість з 12.12.2006.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 цього ж Закону).

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ” не належить до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999, № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття ж 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були подані суду всі необхідні господарські, цивільно-правові та первинні бухгалтерські документи щодо фактичного здійснення підрядних будівельних робіт, зокрема , й довідка про вартість виконаних робіт форми КБ -3 та акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ - 2в, типові форми яких визначені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві, а також, контракт б\н від 18.09.2007, видаткова накладна №5759 від 20.12.2007, виписки із банку, платіжні доручення.

Представлені бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому податковим органом зауважень до їх складання не заявлено.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено диспозитивний метод організації бухгалтерського обліку на підприємстві: питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Також, суд зазначає, що факт оприбуткування позивачем послуг отриманих від ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” встановлений в ході перевірки податковим органом, про що зазначено у акті перевірки № 86/23/03450436 від 21.01.2009 та сторонами не оспорювався.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат сплачених ( нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції ( робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3. 5-7 цієї статті.

В свою чергу, статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено правила ведення податкового обліку .

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий звітний період, протягом якого відбувається будь яка з подій , що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів ( робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В матеріалах справи наявні виписка із банку та платіжні доручення відповідно до яких платником ТОВ «Лубенське ШБУ № 9»перераховано на користь контрагента - одержувача ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” грошові кошти за щебінь, що в свою чергу підтверджує факт придбання будівельних матеріалів, а дати списання коштів з банківського рахунку повязується із настанням “другої події”, що є передумовою для збільшення валових витрат.

Твердження відповідача про те, що контракт між ТОВ «Лубенське ШБУ № 9»та ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та з метою завищення ТОВ «Лубенське ШБУ № 9» податкового кредиту та валових витрат і, як наслідок, несплати податків до бюджету, з посиланням на відсутність у ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” працівників будівельних спеціальностей,які б виконували будівельно-монтажні роботи ,а також у звязку із відсутністю на балансі підприємства будівельної техніки, суд вважає упередженими та спростовуються з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. А згідно із статтею 838 цього ж Кодексу, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до положень статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Судом встановлено, що у ВАТ «Лубенське ШБУ № 9»була ліцензія (серії АБ № 93232501) на будівельну діяльність, згідно із додатку, строк дії якої з 02.12.2005 по 02.12.2010.

Таким чином, залучення субпідрядників позивачем у здійсненні ним будівельної діяльності не суперечить вимогам чинного законодавства України, а отже зазначений вище контракт укладався позивачем з метою здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання послуг позивачем у контрагента в залежність від наявності у контрагента працівників будівельних спеціальностей, які б виконували будівельно - монтажні роботи та наявність будівельної техніки на балансі підприємства та в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагентів ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво”, оскільки таке законом не передбачено.

Навпаки, пунктом 5.11 статті 5 Закону “Про оприбуткування прибутку підприємств встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до склад валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказаний, укладений між позивачем та ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” контракт не може свідчити, що він порушує публічний порядок, був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави та не про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, а також не підтверджені в ході судового розгляду даної справи.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про нікчемність правочину суперечить фактичним обставинам справи.

Щодо посилань, відповідача, про відсутність підтверджуючих документів на перевезення будівельних матеріалів (щебінь) на суму 173840,74 грн, зокрема на відсутність товаро - транспортних накладних, то такі суд відхиляє, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування валових витрат платників податків обовязкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосується.

З огляду на викладене, досліджені судом первинні документи ( контракт, видаткова накладна, платіжні доручення, виписки із банку, податкові накладні), у своїй сукупності спростовують твердження відповідача про відсутність взаємозв'язку понесених витрат у 3 кварталі 2007 року та у 4 кварталі 2007 року з господарською діяльністю позивача та засвідчують їх відповідність вимогам Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Також, донарахована сума податку на прибуток складається із того, що ТОВ "Лубенське ШБУ-9"у 3 кварталі 2007 року до складу витрат включена сума 558600,42 грн (ПДВ 111720,08 грн) у звязку із придбанням у ТОВ ПБК «Вертикаль»бітуму.

При цьому, податковий орган, посилається на нікчемність правочину між контрагентами, оскільки останній не задекларував податкові зобовязання за 3 квартал 2007 року та ухилився від виконання обовязку по їх сплаті.

Однак, суд вважає, що такі твердження не відповідають фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи, зважаючи на наступне.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 25.07.2007 між ТОВ ПБК «Вертикаль»( Поставщик) та ВАТ "Лубенське ШБУ-9" ( Покупець) укладено договір № 25/07, предметом якого є те, що «Поставщик»поставляє, а «Покупець»купляє і оплачує на умовах даного Договору, слідуючий товар: Бітум дорожній БНД 60/90, БНД 60/130, в обємі 1500 тонн ( пункт 1.1 Договору). Ціна продукції ( бітум дорожній) складає 2100,00 грн ( з урахуванням ПДВ 20 %) за 1 тонну, без вартості ж\д тарифу (пункт 2.1. Договору). Загальна вартість Договору складає 3150000,00 грн,в тому числі ПДВ 20 % 525000,00 грн.

Згідно додатку № 1/1 до договору № 25/07 від 25.07.2007, у відповідності п. 2.5. договору № 25/07 від 25.07.2007 з 27.07.2007 змінено ціну на слідуючий товар: бітум дорожній БНД 60/90 ціна 2200,00 грн ( з урахуванням ПДВ 20%) за 1 тонну без ж\д тарифу, а додатком № 1 до договору № 25/07 від 25.07.2007, у відповідності п. 2.5. договору № 25/07 від 25.07.2007 з 07.09.2007 змінено ціну на слідуючий товар: бітум дорожній БНД 60/90 ціна 2400,00 грн ( з урахуванням ПДВ 20%) за 1 тонну без ж\д тарифу.

Позивачем було придбано бітум на загальну суму 558 600,42 грн (ПДВ 111 720,08 грн.) згідно слідуючих накладних:

від 30.07.2007 №596 на суму 117 035,00 грн, в т.ч. ПДВ - 23407,00 грн. (65,75 т.);

від 02.08.2007 №624 на суму 108 667,92 грн, в т.ч. ПДВ - 21733,58 грн. (60,85т.);

від 07.08.2007 №625 на суму 207 335,00 грн., в т.ч. ПДВ - 41467,00 грн (115,0 т.);

від 28.09.2007 №708 на суму 125562,50 грн, в т.ч. ПДВ - 25112,50 грн.(61,5 т.).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Із пояснень представників позивача встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що характер діяльності, яка провадиться позивачем потребує використання будівельних матеріалів, а договір укладався позивачем з метою здійснення господарської діяльності.

В ході судового розгляду справи позивачем подано податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, а також платіжні доручення на оплату за отримані транспортні послуги, з відміткою про проведення платежів банком,вантажні накладні, а отже підтверджують реальність оформлених такими документами господарських операцій.

У звязку з наведеним, вказані документи відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підтвердженням факту здійснення господарських операцій згідно умов вищезазначеного договору є, податкові накладні, вантажні накладні та платіжні доручення.

При цьому, згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий звітний період, протягом якого відбувається будь яка з подій , що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів ( робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, відповідно до яких позивачем перераховано на користь контрагента ТОВ ПБК «Вертикаль» грошові кошти за придбаний бітум дорожній, що в свою чергу підтверджує факт здійснення таких послуг, а дати списання коштів з банківського рахунку повязується із настанням “другої події”, що є передумовою для збільшення валових витрат.

А також, відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання послуг позивачем у контрагента в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагента ТОВ ПБК «Вертикаль», оскільки таке законом не передбачено.

Навпаки, пунктом 5.11 статті 5 Закону “Про оприбуткування прибутку підприємств встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також,суд наголошує, що саме лише порушення сторонами /стороною/ правочину правил податкового обліку фінансових результатів господарських операцій, здійснених на виконання правочину, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

І тому, суд приходить до висновку, що ТОВ «Лубенське ШБУ №9»правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства придбання послуг від ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” та ТОВ ПБК «Вертикаль»на загальну суму 849183,16 грн, а отже донарахування податку на прибуток в сумі 212295,75 грн та відповідно нарахування на вказану суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106147,88 грн, суд вважає необґрунтованим.

Як наслідок, з посиланням на нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Лубенське ШБУ №9»з ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” та між ТОВ «Лубенське ШБУ №9»з ТОВ ПБК «Вертикаль»податковий орган стверджує про завищення податкового кредиту в розмірі 58116,55 грн ( в т.ч. за вересень 2007 року -23348,40 грн, за грудень 2007 року - 34768,15 грн) та в розмірі 111720,08 грн (вересень 2007 року) відповідно.

Однак суд не погоджується з названими доводами з урахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.2.4. пункт 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість,присвоюється індивідуальний податковий номер,який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як випливає із приписів вищенаведених правових норм Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому, суд наголошує на тому, що контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагентів позивача (ТОВ ТПК “Технологічна комплектація та будівництво” та ТОВ ПБК «Вертикаль») складати податкові накладні, що також не встановлено в ході судового розгляду справи, а також не заперечується наявність відповідних податкових накладних на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки ( сторінка 32,36 акту).

Податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” та ТОВ ПБК «Вертикаль»підтверджений податковими накладними , копії яких наявні в матеріалах справи, які містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”.

При цьому суд наголошує, що перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлювався факт неналежного оформлення спірних податкових накладних, а також, як зазначено у самому акті перевірки, позивач здійснював ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, у відповідності до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 «Порядку ведення реєстру отриманих та податкових накладних».

Також суд наголошує, що стосується обліковування таких витрат у контрагента позивача, то в даному випадку замовник за законом не має права втручатися в господарську діяльність виконавця та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат, а також якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того,суд враховує, що згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи наявні виписки із банку та платіжні доручення, відповідно до яких платником ТОВ «Лубенське ШБУ №9» перераховано на користь контрагентів по вище вказаних правочинах - ТОВ ПК “Технологічна комплектація та будівництво” та ТОВ ПБК «Вертикаль»грошові кошти, що в свою чергу підтверджує реальність здійснення господарських операцій, а дати списання коштів з банківського рахунку повязується із настанням “другої події ”, що є передумовою для виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 254752,73 грн є помилковим, оскільки підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати послуг наданих контрагентами - в матеріалах справи наявні належним чином оформленні акт приймання-передачі, акт виконаних послуг, банківські виписки, платіжні доручення, транспортні накладні тощо.

Враховуючи зазначене, нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 169835,15 грн та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84917,58 грн, суд вважає необґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - як субєкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень:

- №0000022301/0 від 30 січня 2009 року, в частині визначення ТОВ «Лубенське ШБУ №9»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 318443, 63 грн (в тому числі за основним платежем в розмірі 212295,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 106147,88 грн).

- №0000032301/0 від 30 січня 2009 року яким визначено ТОВ «Лубенське ШБУ №9»податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 254752,73 грн (в тому числі за основним платежем в розмірі 169835, 15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 84 917,58 грн).

Зважаючи на те, що податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне, згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог ТОВ «Лубенське ШБУ №9»про визнання недійсними податкових повідомлень рішень та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000022301/0 від 30 січня 2009 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств,3011021000»в розмірі 318443 гривні 63 копійки (в тому числі за основним платежем в розмірі 212295 гривень 75 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 106147 гривень 88 копійок) та №0000032301/0 від 30 січня 2009 року, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість3014010100»в розмірі 254752 гривні 73 копійки (в тому числі за основним платежем в розмірі 169835 гривень 15 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 84 917 гривень 58 копійок, які прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та без наміру щодо досягнення справедливих результатів (недобросовісно).

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000022301/0 від 30 січня 2009 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" ( код ЄДРПОУ 03450436) податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств,3011021000» в розмірі 318443 /триста вісімнадцять тисяч чотириста сорок три/ гривні 63 копійки (в тому числі за основним платежем в розмірі 212295 /двісті дванадцять тисяч двісті девяносто пять/ гривень 75 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 106147 /сто шість тисяч сто сорок сім/ гривень 88 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000032301/0 від 30 січня 2009 року яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" ( код ЄДРПОУ 03450436) податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість3014010100» в розмірі 254752 / двісті пятдесят чотири тисячі сімсот пятдесят дві/ гривні 73 копійки (в тому числі за основним платежем в розмірі 169835 /сто шістдесят девять тисяч вісімсот тридцять пять/ гривень 15 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 84 917 / вісімдесят чотири тисячі девятсот сімнадцять/ гривень 58 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління № 9" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 /три/ гривні 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 13 квітня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко