Ухвала суду № 94889760, 05.02.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1640/21

Провадження № 2-з/369/15/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви у якій просить суд накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ..

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що зазначена квартира була передана в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 752/14499/19 задоволено позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» та стягнуто заборгованість в розмірі 35000,00 доларів США, яка виникла за кредитним договором.

Як вбачається з автоматизованої системи виконавчих проваджень, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чижиком Андрієм Павловичем 08.09.2020 відкрито виконавче провадження № АСВП: 62982371, у якому боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а стягувачем – АТ "Райффайзен Банк Аваль", код ЄДРПОУ 14305909.

Будь-яких копій документів, які б підтверджували факт відкриття виконавчого провадження заявник не отримував.

26.01.2021 ОСОБА_1 в телефонному режимі дізнався, що квартира була реалізована Державним підприємством «СЕТАМ» з електронних торгів.

На офіційному сайті Державного підприємства «СЕТАМ» заявником було перевірено дану інформацію та встановлено, що 25.01.2021 проведено електронні торги з продажу однокімнатної квартира, загальною площею 45,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності. Крім того, на вказаній сторінці міститься Протокол № 523183 проведення електронних торгів, з якого вбачається, що торги відбулися, продаж здійснено за 580000,00 грн.

Заявнику не було відомо про здійснення дій з організації торгів та про факт їх проведення, будь-яких документів він не отримував. Наразі ОСОБА_1 не має можливості ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження, оскільки приватний виконавець не відповідає на телефонні дзвінки, а офіс останнього зачинений.

ОСОБА_1 зазначає, що торги відбулись з порушенням порядку їх проведення, крім того, з порушенням прав дитини заявника – без дозволу органу опіки та піклування, а будь-якого рішення суду щодо зняття з реєстрації, виселення чи припинення права користування дитини щодо зазначеної квартири не існує.

До того ж, відчуження квартири на торгах відбулось з порушенням діючого законодавства, оскільки на квартиру, яка належала на праві власності заявнику, поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті».

ОСОБА_1 має намір звернутись до суду з позовною заявою про визнання недійсними електронних торгів, але не може наразі цього зробити, оскільки не має доступу до матеріалів виконавчого провадження в рамках якого проводились електронні торги.

Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення призведе до порушення права на ефективний захист. Існують реальні ризики для заявника втрати повної можливості поновлення порушеного права власності, у зв`язку із ймовірним перепродажем квартири наступному власнику, який буде розглядатися як добросовісний набувач.

Також це може призвести до того, що особа, яка за реєстраційними документами буде формальним власником квартири, позбавить заявника разом з сім`єю можливості проживати у спірній квартирі.

Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим своєчасне накладення арешту на квартиру може запобігти подальшій реєстрації права власності на квартиру на підставі незаконно проведених електронних торгів, тому заявник просить суд забезпечити майбутній позов.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову – це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вивчивши подану заяву, зазначені аргументи, враховуючи майбутній предмет спору щодо визнання недійними електронних торгів щодо продажу спірної квартири, наявність спору між сторонами, відповідність та співмірність виду забезпечення позову предмету спору, суд доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів заявника, враховуючи можливість подальшого відчуження спірної квартири новим власником.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви – задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про боржника: приватний виконавець округу м. Києва Чижик Андрій Павлович, адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .

Інформація про боржника: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СЕТАМ", ідентифікаційний код юридичної особи 39958500, адреса місця знаходження: вул. Стрілецька, буд. 4-6, м. Київ, 01001.

Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Л.М. Ковальчук