Ухвала суду № 94889766, 08.02.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1711/21

Провадження № 1-кс/369/432/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської областi Ковальчук Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання Середенко Б.С.,

прокурора Пінчука О.П.,

підозрюваного ОСОБА_1 , його захисників Гончарова К.М., Яременка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області Козлова С.С. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110410000678 від 20.11.2020, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малин Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, одруженого, має малолітню дитину,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 до суду надійшло клопотання слідчого СВ Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області Козлова С.С., погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Грушевської М.І., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділенням Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110410000678 від 20.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

20.11.2020 в період часу з 03 год. 00 хв. по 05 год. 20 хв. (більш точного часу слідством не встановлено), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу себе, шляхом пошкодження метало-пластикового вікна проникли всередину будинку за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали: ключі від автомобілів «BMW» та «Lexus», барсетку в якій знаходились грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що відповідно офіційного курсу НБУ станом на 20.11.2020 складала 141000,00 гривень, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль марки «ПГМФ» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріального збитку на суму 141000,00 гривень.

Крім того 04.12.2020 в період часу з 01 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв. (більш точного часу слідством не встановлено), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу себе, шляхом пошкодження метало-пластикового вікна проникли всередину будинку за адресою: АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали: грошові кошти в сумі 6500 доларів США, що відповідно офіційного курсу НБУ станом на 04.12.2020 складали 183950,00 гривень, грошові кошти в сумі 10000,00 гривень, пам`ятний брилок із зображенням олімпійця 2013 року.

Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення (злочину) втекли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріального збитку на суму 193950,00 гривень.

Крім того, 05.12.2020 в період часу з 00 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. (більш точного часу слідством не встановлено), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скориставшись відсутністю власника та інших осіб поблизу себе, шляхом пошкодження метало-пластикового вікна проникли всередину будинку за адресою: АДРЕСА_5 , звідки таємно викрали: гаманець із вмістом грошових коштів в сумі 32000,00 гривень, грошові кошти в сумі 100 доларів США, що відповідно офіційного курсу НБУ станом на 05.12.2020 складала 2830,00 гривень, золотий перстень та золоту сережку у вигляді двох кульок.

Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення (злочину) втекли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матеріального збитку на суму 34830,00 гривень.

За наявністю підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, 06.02.2021 о 15:21 год. ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

З додержанням порядку та строків, встановлених ст. 276-278 КПК України, 06.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину є зібрані у кримінальному провадженні докази.

В даному випадку ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав, викладених в останньому.

Захисники проти задоволення клопотання заперечували та просили слідчого суддю обрати до підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження у виді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

20.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, (кримінальному провадженні присвоєно № 12020110410000678) відносно того, що 20.11.2020 до ЧЧ Чайківського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що невідомі особи в період часу з 03:00 год. по 05:20 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом віджиму металопластикового вікна проникли до приватного домоволодіння АДРЕСА_3 та викрали з останнього майно.

06.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 185 КК України.

Зі змісту доданих до клопотання документів вбачається причетність ОСОБА_1 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 185 КК України - застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

- чи наявні ризики кримінального провадження;

- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;

- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)

Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 6 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також достатньо обґрунтованим є ризик знищення, приховування або спотворення підозрюваним речових доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. При чому збирання доказів здійснюється протягом всього досудового розслідування, в тому числі, в залежності від попередньо отриманої доказової інформації, методики і тактики досудового розслідування.

Враховуючи, що наразі не проведено всі необхідні дії, направлені на збір доказової інформації, ризик того, що підозрюваний може вчиняти спроби знищення, приховування або спотворення речових доказів суттєвий. Так само, як і ризик, що підозрюваний іншим чином перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на свідків, потерпілого. Ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

- інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 виповнилось 26 років, офіційно непрацевлаштований, має постійне місце проживання, має малолітню дитину, одружений;

- підозрюваний раніше не судимий; ухвалою слідчого судді Ірпінського міськрайонного суду Київської області відносно підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці в межах досудового розслідування кримінального провадження № 1202111140000003.

Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.

Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв`язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі, у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.

Стороною обвинувачення не обґрунтовано, які саме обставини об`єктивно свідчать про недостатність застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за доцільне застосовувати до підозрюваного найбільш суворий запобіжний захід, оскільки ризикам кримінального провадження можна запобігти, застосувавши відносно ОСОБА_1 домашній арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців певні обов`язки.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. 176-178, 183, 194, 196, 205, 206 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 06.04.2021 включно.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_1 залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1. Прибувати за першим викликом до слідчого, який здійснює досудове слідство у даному кримінальному провадженні, прокурора, слідчого судді, суду;

2. Цілодобово не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4. Здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім`я;

5. Утриматись від спілкування з свідками, потерпілим, експертами у вищевказаному кримінальному провадженні.

Негайно доставити підозрюваного ОСОБА_1 до місця його проживання.

Обов`язки, визначені ухвалою суду, покладаються на підозрюваного, згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем реєстрації та проживання підозрюваного.

Згідно ч. 4 ст. 181 КПК України - орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень, на підставі ст. 205 КПК України.

Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ознайомити та вручити підозрюваному під розписку копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без електронних засобів контролю.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя Л.М. Ковальчук