Рішення № 94886006, 02.02.2021, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/765/20

Провадження №2/603/66/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2021 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Гудкової Ю.Г.,

за участі секретаря судового засідання Сандалюка О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гнатишин В.В., звернувся до суду з позовом до Монастириської міської ради Тернопільської області (далі - Монастириська міська рада) про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на: земельну ділянку площею 0,18 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,51 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,16 га - в урочищі «Занетеча», площею 0,15 га - в урочищі «Стависько», площею 0,20 га - в урочищі «Піддубина», що розташовані на території с. Низьколизи Монастириського (на даний час Чортківського) району Тернопільської області, які передані ОСОБА_2 згідно рішення Лазарівської сільської ради б/н від 10.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність громадянам сіл лазарівка та Низьколизи». Ще за життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким належне їй майно заповіла ОСОБА_1 . Спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач прийняв, проте сільською радою йому відмовлено у виготовленні технічної документації на вищевказані земельні ділянки, оскільки спадкодавцем не виготовлено правовстановлюючих документів.

Просить визнати за ним право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідач Лазарівська сільська рада не забезпечили в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов визнали.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.02.1961 року батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Лазарівської сільської ради третьої сесії двадцять першого скликання «Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність громадянам сіл Лазарівка та Низьколизи» б/н від 10.12.1993 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність ділянку площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,51 га для ведення особистого селянського господарства, що загальною площею становить 0,69 га.

Згідно рішення Лазарівської сільської ради п`ятого скликання від 24.04.2006 року №13/1 «Про впорядкування назв вулиць та уточнення нумерації будинків у населених пунктах сільської ради» в с. Низьколизи за місцем розташування домоволодіння ОСОБА_1 вулиці присвоєно найменування - Кути, № будинку - 7.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.01.2017 року, актовий запис №02.

Як убачається зі змісту довідки №179, виданої 14.07.2020 року виконкомом Лазарівської сільської ради, позивач ОСОБА_1 постійно проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство, користувалися земельними ділянками площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Низьколизи, земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,51 га: урочище «Занетеча» - 0,16 га, урочище «Стависько» - 0,15 га, урочище «Піддубина» - 0,20 га.

Згідно заповіту, посвідченого 21.07.2005 року секретарем виконавчого комітету Лазарівської сільської ради, ОСОБА_2 все майно, що буде їй належати на день смерті, що за законом матиме право, а саме: жилий будинок, літня кухня, стайня, стодола, земельна ділянка площею 1,60 га згідно державного акта на право власності, що знаходиться в с. Низьколизи, грошові заощадження з нарахованими процентами і компенсаціями заповіла ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності на: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лазарівської сільської ради, кадастровий номер 6124286800:01:001:0535, про що приватним нотаріусом Монастириського районного нотаріального округу Садівським М.А. видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.07.2017 року (копія спадкової справи додана до матеріалів цивільної справи).

Із матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Монастириського районного нотаріального округу Садівський М.А. відмовив ОСОБА_1 оформити спадщину і видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки: площею 0,18 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,51 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,16 га - в урочищі «Занетеча», площею 0,15 га - в урочищі «Стависько», площею 0,20 га - в урочищі «Піддубина», що розташовані на території с. Низьколизи Чортківського району Тернопільської області.

ОСОБА_2 за життя розпочала приватизацію земельних ділянок: площею 0,18 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,51 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,16 га - в урочищі «Занетеча», площею 0,15 га - в урочищі «Стависько», площею 0,20 га - в урочищі «Піддубина», що розташовані на території с. Низьколизи Чортківського району Тернопільської області, які передані ОСОБА_2 згідно рішення Лазарівської сільської ради б/н від 10.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам сіл Лазарівка та Низьколизи».

Оскільки окремі земельні ділянки, які знаходяться в урочищах «Стависько» 0,15 га, «Піддубина» - 0,20 га, «Занетеча» - 0,16 га, винесені за межі населеного пункту відповідно до рішення Монастириської районної ради від 25.12.2001 року №157 «Про внесення змін до проектів встановлення меж населених пунктів», Лазарівська сільська рада не може та не має повноважень прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі згідно вимог ч. 1 ст. 122 ЗК України, що вбачається зі змісту інформаційного листа сільської ради від 30.12.2020 року.

Рішенням Лазарівської сільської ради тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 30.06.2020 року №308 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) у зв`язку з тим, що зазначені земельні ділянки винесені за межі населеного пункту.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 12-1 ЗК України у редакції 1970 року (який діяв до 1992 року) встановлено, що сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території, зокрема надають відповідно до статті 16 цього Кодексу земельні ділянки в користування із земель, які не входять до землекористування колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств; розподіляють між підприємствами, організаціями, установами і громадянами ділянки під городи, сінокоси і пасовища з земель державного запасу, що виділяються сільській Раді у встановленому порядку.

Як передбачено п. п. 1, 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» сільські, селищні, міські ради народних депутатів мали забезпечити передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в такому.

Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Відповідний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 25.03.2020 року, справа № 158/1672/17 (провадження № 61-424св17), постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652-цс18.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов висновку, що позов є підставним і таким, що підлягає до задоволення. Установлено, що ОСОБА_1 набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. Спадкодавець ОСОБА_2 на підставі рішення Лазарівської сільської ради б/н від 10.12.1993 року розпочала процедуру приватизації земельних ділянок, а саме: площею 0,18 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,51 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,16 га - в урочищі «Занетеча», площею 0,15 га - в урочищі «Стависько», площею 0,20 га - в урочищі «Піддубина», що розташовані на території с. Низьколизи Чортківського району Тернопільської області, але не встигла її завершити.

Отже, слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за ним право на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 12-1, 81, 125, 152 ЗК України, ст. ст. 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до Монастириської міської ради Тернопільської області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації:

-земельної ділянки площею 0,18 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки площею 0,51 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,16 га - в урочищі «Занетеча», площею 0,15 га - в урочищі «Стависько», площею 0,20 га - в урочищі «Піддубина», що розташовані на території с. Низьколизи Чортківського району Тернопільської області, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Монастириська міська рада Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Повне судове рішення складено 12.02.2021 року.

Головуюча суддя Ю. Г. Гудкова