
Справа № 603/279/20
Провадження №2/603/28/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" лютого 2021 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Андрусенка І. Я.,
представника відповідача - адвоката Бахіра Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І.Я., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У обґрунтування позову посилається на те, що за час перебування у шлюбі з відповідачем у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 20.11.2018 року шлюб між ними розірвано, змінено прізвище позивача з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Також рішенням цього ж суду від 13.11.2018 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 всіх видів його заробітку та доходу. 14.01.2020 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 . Малолітня дочка проживає разом із позивачем, відвідує дитячий садок «Барвінок» у с. Високе. З часу розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не вітав дочку зі святами та не цікавився її особистим життям, не відвідував дошкільного закладу. Вихованням дитини повністю займається позивач, тому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача у її користь судові витрати.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю, суду пояснила, що відповідач після розірвання шлюбу не цікавиться життям дочки, не навідується до неї, не телефонує. При цьому вона не чинить йому жодних перешкод у спілкуванні з дитиною. Свою відсутність у житті дитини пояснює перебуванням за кордоном. Дочка про відповідача не згадує як про свого батька, батьком називає теперішнього чоловіка позивача і хоче змінити своє прізвище, на що відповідач не дає згоди. Щоб виконати бажання дитини вона і звернулася до суду. Просить позов задовольнити.
Представник позивача - адвокат Андрусенко І. Я. у судовому засіданні позов вважає підставним, просить його задовольнити, посилається на те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бере участі у вихованні дочки, хоча жодних перешкод йому ніхто не чинить. Аліменти почав сплачувати тільки після поданого ОСОБА_1 позову. Висновок органу опіки та піклування вважає необґрунтованим.
Представник відповідача - адвокат Бахір Р.Д. у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що відповідач майже постійно перебуває за кордоном на заробітках, сплачує аліменти на утримання дочки. З метою навідування до дитини відповідач звернувся до органу опіки та піклування для встановлення графіку відвідування, що свідчить про його свідоме ставлення до неї. У позові просить відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області не забезпечили явку їхнього представника, про причини своєї відсутності не повідомили.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 . Вказує на те, що у даному випадку відсутні будь-які правові підстави, передбачені ст. 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України), для задоволення позову. Відповідач любить свою дочку і хоче якнайчастіше зустрічатись з нею, брати участь у її вихованні, морально та матеріально підтримувати. Протягом двох останніх років він періодично перебував на заробітках за межами України. Коли ж був удома, то саме позивач перешкоджала йому у спілкуванні з дочкою, у зв`язку чим він і звернувся із заявою до органу опіки та піклування для встановлення часу, порядку та способу спілкування з дитиною.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 протягом двох років не звертався до позивачки із проханням відвідати дочку ОСОБА_3 та надати можливість з нею поспілкуватись, позивач не чинила йому жодних перешкод у цьому.
У запереченні представник відповідача - адвокат Бахір Р.Д. посилається на тривалу відсутність відповідача на території України, а також на те, що саме позивач не дає йому можливості бачитися з дитиною. Відповідач категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки. Посилається на відсутність доказів ухилення відповідача від батьківських обов`язків по вихованню дитини.
Судом встановлені такі обставини.
Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 06.09.2014 року).
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 20.11.2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , позивачу відновлено її дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.02.2020 року Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 14.01.2020 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при укладенні якого позивач змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 13.11.2018 року присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 (однієї третини) всіх видів його заробітку та доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати аліменти з 29.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеним Бучацьким міжрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Монастириським районним судом Тернопільської області 13.10.2018 року по справі №603/611/18 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 всіх видів його заробітку та доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.08.2018 року до досягнення дитиною повноліття, станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 нараховано борг в розмірі 44832,35 грн, боржником сплачено 44833,00 грн.
Із змісту довідки №385, виданої 13.05.2020 року Висоцькою сільською радою Монастириського району Тернопільської області, вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , її батьками та чоловіком ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дитячий садок «Барвінок» у с. Високе, що вбачається зі змісту педагогічної характеристики та довідки, виданої директором дитячого садка.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що позивач є його дружиною, разом вони проживають з 19.08.2019 року. Малолітня ОСОБА_3 називає його татом, а відповідача по справі - ОСОБА_2 . Відповідач до дочки не телефонує і не навідується.
Як убачається зі змісту наданої службою у справах дітей Монастириської РДА Тернопільської області інформації №02-01/212 від 29.05.2020 року, ОСОБА_2 не звертався із заявами з приводу здійснення йому матір`ю дитини ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 та про визначення способу участі у спілкуванні з дочкою ОСОБА_2 .
Також, з приводу вищевказаних дій позивача не звертався й до Монастириського відділення поліції, що вбачається з інформаційної відповіді Монастириського ВП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області №2214/111/01/2020 від 26.05.2020 року.
Проте, представник відповідача долучив до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_2 від 24.06.2020 року, адресовану голові комісії з питань захисту прав дитини при Монастириській РДА, про визначення участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу проживає з своєю матір`ю ОСОБА_1 , зокрема про встановлення графіку побачень під час його відпусток, зокрема через кожні три місяці впродовж двох тижнів у суботу та неділю з 15:00 год по 17:00 год в с. Доброводи Монастириського району Тернопільської області.
15.07.2020 року органом опіки та піклування Монастириської РДА Тернопільської області винесено висновок №2 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з того, що під час бесіди з батьком встановлено, що батько любить свою дочку, бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, проте не хоче завдавати їй емоційного страждання, оскільки дитина налаштована негативно проти батька і спілкування у присутності матері погано відображається на емоційному стані дівчинки.
Як слідує зі змісту висновку, ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони, веде здоровий спосіб життя, користується повагою серед молоді та старших жителів села, культурний у спілкуванні з людьми, займає активну громадську позицію, морально витриманий, завжди врівноважений і доброзичливий, за час проживання в селі зауважень зі сторони виконавчого комітету до нього немає, заяв та скарг на дану особу не поступало.
У ході бесіди з бабусею та дідусем ОСОБА_3 зі сторони батька, з`ясовано, що вони і батько дитини прагнуть спілкуватися і брати участь у вихованні дитини, але мати перешкоджає їм, не дає можливості, налаштовує дитину.
Оскільки не встановлено жодної протиправної поведінки батька щодо дитини, до нього не застосовувалося попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, беручи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і допускається тільки у випадку, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, розглянувши висновок служби у справах дітей Монастириської РДА від 08.07.2020 року №7 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 , рішення комісії з питань захисту прав дитини при Монастириській районній державній адміністрації від 14.07.2020 року №14 з означеного питання, враховуючи те, що батько ОСОБА_2 на даний час утримує свою дочку і бажає спілкуватися, виховувати та утримувати дочку ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Монастириської РДА вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є недоцільним.
Відповідач у період з 1.08.2018 року до 6.06.2020 року періодично виїжджав за межі України, що підтверджується даними довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №184/М-6705 від 03.07.2020 року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
У постанові від 23.12.2020 року (справа №522/21914/17) Верховний Суд зазначає, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У ході судового розгляду не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Батько дитини заперечує з приводу позбавлення його батьківських прав, звернувся до органу опіки і піклування із заявою про визначення способу його учяасті в спілкуванні та вихованні з дочкою, погасив усю заборгованість по аліментах, що, на думку суду, свідчить про інтерес батька до дитини та бажання брати участь у вихованні. Як підтвержила сама позивач у судовому задсіанні, під час розгляду справи в суді відповідач декілька разів навідувався до дитини, хоч і не на тривалий час. До того ж, як слідує з пояснень позивача, причиною звернення до суду з даним позовом є бажання змінити прізвище малолітньої дочки ОСОБА_3 на « ОСОБА_5 ».
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, а також те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків, чого у даному випадку не встановлено, суд приходить висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164 СК України, суд,
п о с т а н о в и в:
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Високе Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Тернопільської області, код ЄДРПОУ 21135307.
Повне судове рішення складено 12.02.2021 року.
Головуюча суддя Ю.Г.Гудкова
Суддя Ю. Г. Гудкова
Судове рішення № 94886007, Монастириський районний суд Тернопільської області було прийнято 02.02.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 603/279/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: