Рішення № 94851573, 01.02.2021, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1832/20

Провадж.№ 2/481/50/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.2021 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі

головуючої судді Вжещ С.І.

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.

розглянувши в м. Новий Буг в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності,

В С Т А Н О В И В:

29.12.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів, в якому просила визнати кредитний договір, укладений між нею, ОСОБА_1 , та Акціонерним товариством «ОТП Банк» про надання їй споживчого кредиту, недійсним, із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що між нею та ПАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк») було укладено договір, згідно з яким вона отримала кредит. На даний час Банком нараховано заборгованість за даним договором. Нею сумлінно виконувались обов`язки з погашення даного кредитного договору. Вважає, що вказаний кредитний договір суперечить вимогам ст. ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». При підписанні даного договору їй не було повідомлено про наявні кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту; податковий режим сплати відсотків; позитивні та негативні аспекти пропонованих схем кредитування. Також форма та зміст кредитного договору не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 638, 1054 ЦК України та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки в заяві позичальника відсутні умови, які повинні бути в кредитному договорі. До спірного договору включені несправедливі умови, наслідком застосування яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на його шкоду. Вважає, що кредитний договір порушує її права, як споживача, оскільки укладений шляхом введення її в оману, щодо обставин, які мають істотне значення, а тому він підлягає визнанню недійсним з застосуванням наслідків недійсного правочину.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 р. справу розподілено судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 12.01.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 01.02.2021 р. о 11.00 год.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, повідомлялась судом належним чином про час і місце судового розгляду, надіслала суду відзив, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що підстави для визнання оспорюваного Договору між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» недійсним, із застосуванням наслідків недійсності правочину, відсутні, оскільки кредитний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов та мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Пунктом 2 Договору обумовлена видача та обслуговування кредитної картки з кредитним лімітом 1000 грн. на строк користування 1461 день з моменту підписання Банком і позичальником цього Договору. Отримавши кредитну картку та активувавши її, позивач з 2011 року по теперішній час систематично нею користувалась, знімаючи кошти та поповнюючи кредитний рахунок. Оскільки позивач взяті на себе обов`язки в повній мірі не виконувала, по її кредитному рахунку утворилась заборгованність, розмір якої складає 20027 грн.77 коп. Через те, що позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та відсутні докази, що підтверджують вказані обставини, представник відповідача вважав позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними.

Оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводив слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи, заперечення відповідача та копії наданих ним письмових доказів, в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок сплати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Судом встановлено, що 20.06.2011 р. між ТОВ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1000028395, який є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надається декілька різних видів фінансових послуг- кредитування та видача і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток. Відповідно до Розділу 1 умов Договору позивач отримала кредит у розмірі 569 гривень за придбання побутової електротехніки (витяжки), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних та зобов`язана була щомісячно, у встановлені строки, згідно Додатку № 1 "Графік платежів", здійснювати погашення заборгованості і сплачувати проценти за користування кредитним коштами. Також, відповідно до Розділу 2 Договору між Банком і позичальником укладено Договір про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток на підставі Правил користування кредитною карткою VISA, що розміщені на інтернет сайті Банку та на умовах, викладених в цьому розділі.

Згідно п.2.1, 2.2, 2.3, 2.13 Банк відкриває Держателю Картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу VISA Classic, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням Кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. Підписанням цього Договору Держатель підтверджує, що погоджується, що дані зазначені в цьому договорі та умови, що стосуються відкриття карткового рахунку є заявою про відкриття карткового рахунку та отримання кредитної картки , з розміром крединого ліміту 1000 гривень, строком дії 1461 календарний день та сплатою процентів на залишок коштів згідно Тарифів Банку.

З умовами договору позивач була ознайомлена, договір нею підписаний без зауважень.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов`язків за угодою, є виконанням угоди.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалась, як на підставу визнання договору недійсним, введення відповідачем її в оману щодо умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів", підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації щодо продукту, послуги.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів" , правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, що є у матеріалах справи, він є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи відновлювальної кредитної лінії та придбання товару у кредит, який зобов`язався позивач перераховувати на рахунок відповідача.

Посилання позивача, що в умовах договору відсутні обов`язкові умови, а вона, як споживач, в силу юридичної неграмотності, не мала реальної можливості в повній мірі ознайомитись, перед укладанням договору, з ними та зрозуміти їх, що є зловживанням відповідача, суд вважає помилковими та спростовуються змістом Розділу 2 Договору «Видача та обслуговування кредитної картки позичальника», отриманням останньою платіжної картки, користування нею, як шляхом зняття так і шляхом поповнення рахунку, з встановленою відновлювальною кредитною лінією.

Дослідження змісту договору показало, що він містить обов`язкові умови, зокрема опис послуг по кредитуванню; суму, на яку кредит може бути виданий (кредитний ліміт); строк, на який кредит може бути одержаний (1461 день); варіанти повернення кредиту і т.д.

Крім, того, пунктом 2.27 зазначеного договору передбачено, що підписанням цього договору держатель гарантує, що йому зрозумілі і він погоджується з усіма положеннями угоди, правил та тарифів банку з якими він ознайомився сам.

Пункт 3.11 договору визначає, що підписання позичальником цього договору засвідчує, що позичальнику була надана вичерпна інформація про послуги, що йому надаються та повністю роз`яснені всі питання, що має позичальник по цьому договору.

Таким чином, позивачем конкретно не вказано, а судом не встановлено, які умови оспорюваного договору для неї є несправедливими, відповідно до переліку умов передбаченого ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також в чому полягає нечесна підприємницька практика банку згідно ст.19 зазначеного Закону.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір відповідає правилам встановленим ст. ст.626, 627, 634 ЦК України, вимогам ст.ст. 1054,1055 ЦК України та розділу 2 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого Постановою Національного банку України від 19.04.2005 року № 137 із змінами і доповненнями, яка діяла на момент укладення спірного договору.

Положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору укладеного між нею ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «ОТП Банк» про надання споживчого кредиту № 1000028395 від 20.06.2011 року.

Відповідно до ст. 141 ЦК України, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273,274-279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, залишити без задоволення.

Судовий збір віднести на рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 33, код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528).

Повний текст рішення виготовлений 11.02.2021 року.

Суддя Вжещ С.І.