Ухвала суду № 9484853, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. К-9072/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Брайко А.І.

Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:не зявився, відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш»

на постанову Господарського суду Донецької області від 31.01.2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року

у справі №29/428а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш»звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень від 11.12.2006 року №0004842341/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11662,50 грн., з яких 7775,00 грн. основний платіж та 3887,50 грн. штрафні (фінансові) санкції; та №0005002341/2, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1462,50 грн., з яких 975,00 грн. основний платіж та 487,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Донецької області від 31.01.2007 року (суддя Гаврищук Т.Г.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Алєєва І.В., судді Величко Н.Л., Мясищев А.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмова у задоволенні позову судами попередніх інстанцій мотивована посиланнями на пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосувавши які суди дійшли висновку про недоведеність звязку витрат позивача на оплату маркетингових послуг ТОВ ТПГ «Квант»з підготовкою, організацією, веденням виробництва або продажем продукції (робіт, послуг).

Вважаючи, що постанова Господарського суду Донецької області від 31.01.2007 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року були прийняті з порушенням вимог згаданого Закону, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш»звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки від 28.09.2006 року №1342-23-3/32644631, про порушення товариством п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такий висновок повязаний з тим, що підприємством незаконно включено до складу валових витрат за І квартал 2005 року витрати на оплату маркетингових послуг у сумі 35000,00 грн., отриманих від ТОВ ТПГ «Квант». Так, відповідно до умов договору №07/03-05 від 07.03.2005 року, укладеного між позивачем та ТОВ ТПГ «Квант», останнє зобовязалося надати послуги з дослідження ринку попиту та пропозицій металопрокату у Донецькій області та в цілому по Україні з метою укладення договорів з іншими підприємствами у 2005 році.

Заперечуючи проти включення здійснених витрат до складу валових, відповідач вказує, що для проведення перевірки позивачем не надано будь-яких документів, котрі б підтверджували результати проведення ТОВ ТПГ «Квант»робіт по вивченню діяльності підприємств-виробників продукції чорних металів та ринків її збуту.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності у податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальних формах (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 згаданого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуючи зміст наведених правових норм, предметом доказування у даній справі є обставини, які б свідчили про звязок витрат позивача з придбання маркетингових послуг з веденням його господарської діяльності, що є необхідною ознакою валових витрат згідно пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Натомість, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, під час судового розгляду справи не було встановлено жодних обставин, які б стали підставою для висновку про зв'язок витрат з придбання згаданих послуг з господарською діяльністю позивача. Зокрема, не було встановлено факту економічної вигоди від придбаних послуг, виявлення нових, відмінних від існуючих, покупців продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш», та укладення договорів з такими покупцями.

Надані позивачем у підтвердження своїх доводів договори з ТОВ «НВП «Сістар»від 21.01.2005 року, з ТОВ «Донбас-Електрод»від 01.03.2005 року, з ТОВ «Авакс»від 10.01.2005 року та з АТЗТ «Саяни»від 10.01.2005 року обґрунтовано не взяті судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки ці договори були укладені до моменту укладення договору з ТОВ ТПГ «Квант»07.03.2005 року, а тому вони не можуть бути розцінені як результат проведення маркетингового дослідження.

Отже, не встановивши будь-яких зі згаданих обставин, які б свідчили про наявність причинного звязку витрат з господарською діяльністю товариства, який може полягати у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток є правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш»залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 31.01.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року у справі №29/428а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБрайко А.І. Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Степашко О.І.