Рішення № 94841039, 17.09.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/969/19

Провадження 2/206/374/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Нор І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», про стягнення грошових коштів та стягнення пені,

за участі представників:

позивача, адвокатів Артюхова Є.С., Федосюк Ю.О.,

відповідача, адвоката Афанасьєвої М.П.,

в с т а н о в и в :

14 лютого 2019 року від представника позивача поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2019 року, просить суд стягнути з ПАТ «БАНК ВОСТОК» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 24; код ЄДРПОУ: 26237202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у сумі 550 000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) доларів США 00 центів, безпідставно не перерахованих (внесених) на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 відповідно до квитанції №61964 від 06.06.2017 року, шляхом здійснення безготівкового переказу на поточний рахунок № НОМЕР_3 в USD (номер рахунку (BENEFEFICIARY’S ACCOUNT): 26202010201935, отримувач (BENEFICIARY): ОСОБА_2 , валюта: USD, банк отримувача (BENEFICIARY’S BANK): PIVDENNYI BANK. Odessa, Ukraine, SWIFT code: PIVDUA22, банк кореспондент (CORRESPONDENT BANK): BANK OF NEW YORK MELLON, NEW YORK, USA SWIFT code: IRVTUS3N, призначення платежу (DETAILS of PAYMENT): Transfer for Kaminskyi Oleksandr) відкритий в ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» (місцезнаходження: 65059, Одеса, вул. Краснова, 6/1, МФО 328209, код ЄДРПОУ 20953647). Стягнути з ПАТ «БАНК ВОСТОК» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд.24; код ЄДРПОУ: 26237202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) пеню за весь час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 8759124 (вісім мільйонів сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто двадцять чотири) гривні 00 коп. Стягнути з ПАТ «БАНК ВОСТОК» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська. буд.24; код ЄДРПОУ: 26237202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) пеню у розмір 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 2893 (дві тисячі вісімсот дев`яносто три) гривні 15 коп. Стягнути з ПАТ «БАНК ВОСТОК» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська буд.24; код ЄДРПОУ: 26237202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50700 (п`ятдесят тисяч сімсот) гривень 00 коп. та інші підтверджені витрати на правничу допомогу, що будуть надані під час розгляду справи (том 1 а.с.1-6, 67-72, том 2 а.с.122).

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ «Банк Восток» та споживачем його фінансових банківських послуг на підставі Договору Банківського рахунку №26/42657/Т від 08.02.2016 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_4 (надалі – «поточний рахунок № НОМЕР_5 » та «Договір №26/42657/Т») та на підставі Договору Банківського рахунку №26/53977/Т від 22.05.2017 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 (надалі – «поточний рахунок № НОМЕР_6 » та «Договір №26/53977/Т»).

06 червня 2017 року позивач надав доручення банку на переказ коштів на свій поточний рахунок № НОМЕР_2 в сумі 550000,00 доларів США, що були надані позивачем готівкою в касу відділення банку. Про підтвердження внесення вказаної суми відповідач (відділення відповідача) видав квитанцію №61964 від 06 червня 2017 року про переказ коштів на власний поточний рахунок в іноземній валюті згідно Договору №26/53977/Т, на якій міститься відмітка банку від 06.06.2017 та підпис касира. Однак, отримавши 07.02.2018 року виписку по своєму рахунку № НОМЕР_2 за період 01.01.2016 – 01.01.2018, позивач з`ясував, що зарахування коштів на його поточний рахунок не відбулося, а касова операція не відображена у виписці.

Після виявлення факту порушення та незарахування коштів на поточний рахунок, позивач неодноразово звертався до відповідача письмово, але обгрунтованих пояснень не отримав.

На адвокатський запит представника позивача разом із заявою позивача про розкриття банківської таємниці, засвідченої нотаріально, відповідач 14.12.2018 направив відповідь про неможливість надання документів по операціям за вказаним поточним рахунком від 06.06.2017 не здійснювалися, надав виписку по поточному рахунку № НОМЕР_6 за період з 22.05.2017 по 16.11.2018, у якій внесення позивачем грошових коштів 06.06.2017 також не відображено.

Позивач, маючи квитанцію банку про прийняття грошових коштів з усіма необхідними реквізитами, також нараховує пеню за 606 днів прострочки (з 06.06.2017 по 01.02.2019) згідно ч.3 ст. 343 Господарського кодексу України та п.32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи» у розмірі 0,1% за кожен день прострочки, а також пені у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення за період з 30.11.2018 по 01.02.2019 відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу за умовами договору з адвокатським об`єднанням «АСА Груп», яку сплачено позивачем згідно виставленого рахунку на загальну суму 50200,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН328 від 11.12.2018 року, а згідно уточненого позову – 50700,00 грн. за квитанцією №ПН1610 від 29.01.2019 року.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечувала проти заявлених позовних вимог, оскільки не відповідають дійсним обставинам. Зазначила, що клієнтом ОСОБА_1 06 червня 2017 року не здійснювалася прибуткова касова операція згідно квитанції №61964, а саме переказу коштів у сумі 550 000,00 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) доларів США на поточний рахунок № НОМЕР_2 та заперечила надання позивачем до каси банку вказаної суми. Відповідач визнає факт укладення Договору банківського рахунку №26/53977/Т від 22 травня 2017 року, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у валюті Долар США, та факт подання позивачем 30 листопада 2018 року заяви про закриття вказаного поточного рахунку.

Зазначає, що касова операція згідно квитанції №61964 від 06.06.2017 не відображена в особовому рахунку клієнта ОСОБА_1 , згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ «Банк Восток» така операція не відбувалася, а сама квитанція повинна зберігатися у банку у складі підшивки касових документів відділення №26, проте відсутня.

Позивач ОСОБА_1 , ознайомившись з текстом виписки від 21 вересня 2017 року по спірному поточному рахунку, в той же день підписав з банком угоду, в п.2 якої зокрема зазначено, що позивач погоджується з вірним відображенням у виписках банку операцій.

Позивачем дійсно було проведено списання 30 травня 2017 року 550000,00 доларів США з рахунку № НОМЕР_2 для перерахування для продажу валюти, що було здійснено банком того ж дня, кошти у національній валюті у суму 14 392 657 гривень зараховані на рахунок позивача № НОМЕР_7 та того ж таки дня готівкою у гривні зняті позивачем з рахунку. Таким чином, у позивача 30 травня 2017 року на руках утворилася готівка у національній валюті в сумі 14 392 657 гривень. Проте позивач жодних доказів про вчинення валюто обмінних операцій за період 30.05.2017 – 06.06.2017 не надав, стверджуючи, що джерелом походження коштів у розмірі 550000 доларів США були саме зазначені вище банківські операції, і що він вносив готівкою в касу банку саме 550000 доларів США, а не гривню. При цьому діяли запроваджені постановою правління Національного банку України №410 від 13.12.206 року обмеження на валюто-обмінні готівкові операції, за якими одна особа в один банківський день в одній банківській установі могла обміняти суму, що не перевищує еквівалента 150000 гривень. Тобто позивачу за період п`яти банківських днів (30.05.-06.06.2017) необхідно було здійснювати валюто-обмінні операції в 19 банківських установах, що на думку відповідача є малоймовірним.

Відповідач заперечує проти наявності боргу перед позивачем, а відтак заперечує і проти стягнення пені за прострочення сплати боргу, у зв`язку із чим в задоволенні позову представник просила відмовити повністю.

Також навели калькуляцію витрат на професійну правничу допомогу, яку очікує понести відповідач, на загальну суму 47 338, 60 грн. ( т.1 а.с. 130-141).

Відповідно до ст. 93 ЦПК України відповідач поставив позивачу шість запитань щодо особистої передачі касиру банківської установи 550000,00 доларів США. прізвища касира, купюр, здійснення безготівкового переказу 26 травня 2017 року, списання 30 травня 2017 року коштів з рахунку згідно заяви про продаж іноземної валюти, банківських установ. У яких було здійснено обмін 14 392 675,00 гривень на 550 000,00 доларів США в період з 30.05.2017 по 06.06.2017 року (т. 1 а.с. 141).

Не погоджуючись з обставинами, викладеними у відзиві, представник позивача адвокат Артюхов Є.С. додатково у відповіді на відзив ПАТ «БАНК ВОСТОК» зазначив, що факт внесення позивачем 06.06.2017 на поточний рахунок № НОМЕР_8 550 000,00 доларів США підтверджується оригіналом квитанції №61964 від 06.06.2017 року з відміткою банку та підписом касира, а інший примірник даної квитанції міг бути втрачений банком, а відсутність даної операції в бухгалтерських регістрах на думку позивача є наслідком порушення порядку ведення відповідного обліку. Відтак у виписці по рахунку операція з внесення готівки також не відображена, оскільки виписка є вторинним документом. Також просить не брати до уваги угоду, укладену між позивачем та відповідачем 21.09.2018, оскільки така підписана особою – ОСОБА_3 , з сумнівними повноваженнями, угода не має підписів на кожній сторінці та не прошита, і у розумінні ст..ст. 203, 215 Цивільного кодексу України не є правочином. Повідомлення про підтвердження залишків на рахунку інформаційної системи інтернет-банкінгу також вважають неналежним доказом, оскільки викладений не на бланку, не містить електронних підписів та голограм нанесення печаток відповідача. Також позивачу до подачі позову до суду не було відомо про закриття 03.12.2018 банком його рахунку № НОМЕР_8 , тому що відсутня заява позивача про закриття цього рахунку, і відповідну довідку банку про закриття рахунку просить не брати до уваги. (т. 1 а.с. 189-191).

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву висловив сумнів у існуванні оригінала квитанції №61964 від 06.06.2017 року. Позивач так і не зазначив, який саме касир прийняв грошові кошти в іноземній валюті, в той час як банку достовірно відомо, що жоден з його касирів цю операцію не здійснював. В той же час позивач особисто письмово у вересні 2017 року підтвердив вірність виписок по його рахункам.

Крім угоди від 21 вересня 2017 року, достовірність виписок підтверджується особистими підписами позивача ОСОБА_1 на кожній сторінці під грифом «Виписка вірна». При цьому банківські виписки за структурою та порядком формування інформації є суцільним документом, і окремі аркуші виписок у банківській практиці не прошиваються. А виписка саме по рахунку № НОМЕР_8 взагалі складається з одного аркуша. Саму угоду від 21 вересня 2017 року вважають дійсною та правомірною керуючись принципом свободи договору та створення юридичних наслідків цією угодою, і не існує рішення, яким угоду визнано недійсною.

Додали, що за п. 2.2.6. Договору банківського рахунку №26/5297/Т від 22 травня 2017 року передбачено обов`язок позивача не пізніше наступного дня повідомляти банк про всі неточності та помилки у виписці по рахунку, а згідно п.2.1.14 Договору передбачено процедуру підтвердження залишків на рахунку станом на 01 січня, і позивач мав своєчасно схвалити або заперечити проти виконаних банком операцій. Таким чином, підписуючи 21.09.2017 угоду, позивач схвалив всі операції банку по своїм рахункам, підтвердив вірність відображення операцій. Також зі сторони банку зазначену угоду підписав Голова Правління банку ОСОБА_3 , який є керівником, і обмеження його повноваження діяти від імені юридичної особи у статутних документах та реєстрі юридичних осіб не відображені.

Щодо направлення виписки системою інтернет-банкінг станом на 01.01.2018 посилаються на повідомлення з бази MSSQL iBank.

Рахунок № НОМЕР_8 дійсно був закритий банком 03.12.2018, про що надана довідка, і право позивача на закриття рахунку не є порушеним і не потребує судового захисту (т. 2 а.с. 1-7).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

14.02.2019 представником позивача ОСОБА_4 до суду було подано позовну заяву поштою, відправленою 08.02.2019. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі виявлені недоліки, а саме: не долучено довіреності чи іншого документа, що посвідчує повноваження представника, не надано копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості сторін.

Ухвалою судді від 25.02.2019 позовну заяву було залишено без руху, як таку що не відповідала вимогам передбаченим ст. 175 ЦПК України.

27.03.2019 у зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 25.04.2019.

11.04.2019 поштою на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_5 про розгляд справи в режимі відеоконференеції, яке судом було задоволено ухвалою 12.04.2019.

18.04.2019 від представника відповідача ОСОБА_6 до канцелярії суду надійшов відзив на позов з додатками.

Ухвалою від 25.04.2019 за аналогічним клопотанням представника позивача розгляд справи за його участі, призначеного на 29 травня 2019, провести в режимі відео конференції.

02.05.2019 від представника відповідача ОСОБА_6 надійшло клопотання про непризначення засідань в дні її зайнятості у місцевих судах м. Одеси.

11.05.2019 до суду надійшла від представника позивача ОСОБА_5 відповідь на відзив.

22.05.2019 до суду представник відповідача ОСОБА_6 подала заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

29.05.2019 від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у слідчих діях.

Того ж дня в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача суд ухвалою. зафіксованою в протоколі судового засідання, продовжив підготовчий розгляд справи на 30 днів, до 20.06.2019.

11.06.2019 від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 20.06.2019 в режимі відео конференції, того ж дня задоволеного ухвалою судді.

20.06.2019 електронною поштою від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про уточнення позовних вимог

20.06.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.07.2019.

08.07.2019 представник позивача до суду не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань не подавав, у зв`язку з чим судових розгляд відкладено до 11.09.2019.

14.08.2019 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 11.09.2019 в режимі відео конференції, яке було задоволено.

11.09.2019 представник позивача не з`явився, проведення відео конференції за його клопотанням у зв`язку з відсутністю вільних «майданчиків» виявилося неможливим, внаслідок чого за клопотанням представника відповідача позов був залишений без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 за апеляційною скаргою представника позивача ухвалу про залишення позову без розгляду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.01.2020 судом було повідомлено сторони про розгляд справи 18 лютого 2020.

28 січня 2020 від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 18.02.2020 в режимі відео конференції, того ж дня задоволеного ухвалою судді.

13.02.2020 поштою до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про відкладення розгляду з посиланням на зайнятість у господарському суді м. Одеса.

У судовому засіданні 18.02.2020 задоволено усне клопотання представника позивача ОСОБА_7 про проведення засідання 03 березня 2020 в режимі відео конференції.

28 лютого 2020 від представника позивача ОСОБА_7 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній цивільній справі до розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду іншої цивільної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , у задоволенні якого ухвалою 03.03.2020 відмовлено.

03.03.2020 задоволено усне клопотання представника позивача ОСОБА_7 про проведення засідання 31 березня 2020 в режимі відео конференції.

31.03.2020 електронною поштою надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_7 про відкладення судового засідання 31 березня 2020 у зв`язку із карантинними заходами та скасуванням відеоконференцій Оболонським районним судом м.Києва, якому було доручено забезпечення проведення відео конференції.

06.05.2020 електронною поштою надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, призначеного на 13.05.2020, у зв`язку з карантинними заходами, продовженими до 22.05.2020.

18.05.2020 електронною поштою від представника позивача ОСОБА_7 надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 25.05.2020 в режимі відео конференції, задоволеного ухвалою судді 19.05.2020.

25.05.2020 електронною поштою від представника відповідача ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 25.05.2020, у зв`язку з карантинними заходами.

25.05.2020 електронною поштою, а 13.07.2020 поштою в аутентичному примірнику надійшли письмові пояснення позивача ОСОБА_1 з відповідями на письмове опитування представника відповідача, згідно яких він особисто 06.06.2017 року в приміщенні відділення №26 ПАТ «Банк Восток» у м.Одеса передав 550 000,00 доларів США купюрами номіналом переважно 100 доларів США для переказу на свій рахунок № НОМЕР_9 менеджеру ПАТ «Банк Восток» ОСОБА_8 . За фактом отримання грошових коштів отримав платіжне доручення №61964 від 06.06.2017, сформованим та виданим бухгалтером ОСОБА_9 з її підписом, підписом та печаткою касира ОСОБА_10 . Також підтвердив рух коштів між поточними рахунками на суму 550 000,00 доларів США для продажу іноземної валюти 30 травня 2017 року то їх списання. Зазначив, що сума 550 000,00 доларів США була у нього в наявності, і здійснювати обмін 14 392 675 гривень на долари США не було потреби (т.3 а.с. 89, а.с. 103).

09.07.2020 електронною поштою від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 23.07.2020 в режимі відео конференції, того ж дня задоволеного ухвалою судді.

23.07.2020 позивача представляла адвокат Федосюк Ю.О., яка просила відкласти розгляд справи у зв`язку з браком часу для ознайомлення з матеріалами справи. Того ж дня задоволено її усне клопотання про участь в режимі відео конференції 13.08.2020.

10.08.2020 поштою надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_5 про доручення доказів разом з копією висновку експертного дослідження Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 23.04.2020 №6/3-2; 6/3-3 комплексного почеркознавчого та технічного дослідження документа – квитанції №61964 від 06.06.2017 ПАТ «Банк Восток» на ім`я платника ОСОБА_1

12.08.2020 від представника відповідача ОСОБА_11 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи 13.08.2020 у зв`язку з контактом адвоката Афанасьєвої М.П. з хворим на COVID-19 та її самоізоляцією.

В судовому засіданні 13.08.2020 розпочато судовий розгляд. Заслухано вступне слово представника позивача ОСОБА_4 , яка повністю підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини та докази, викладені в позовній заяві та уточненнях до неї.

19.08.2020 електронною поштою від представника позивача ОСОБА_5 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні 31.08.2020 в режимі відео конференції, того ж дня задоволеного ухвалою судді.

В судовому засіданні 31.08.2020 представник відповідача Афанасьєва М.П. заявила клопотання про приєднання до матеріалів справи витягу з посадової інструкції радника Голови правління ПАТ «Банк Восток» Панфілової О.Г. та довідку про термін її роботи, клопотання про застосування строків позовної давності та заперечення проти залучення експертного висновку. У вступному слові представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, стверджуючи, що банк не видавав ОСОБА_1 квитанції від 06.06.2017, не приймав від нього в цю дату 550 000 доларів США. За відповідями особисто позивача ОСОБА_1 , ці кошти були ним передані не касиру, а ОСОБА_8 , раднику голови правління банку, яка за своїми посадовими обов`язками не мала повноважень на таку діяльність. Експертне дослідження замовлено адвокатом, який не є учасником даної справи. Експерт не попереджений про кримінальну відповідальність, у висновку не зазначено, що він призначений для суду.

Судом з`ясовано обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджено докази, якими вони обґрунтовуються.

Представник позивача ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю відображення номера на ксерокопії квитанції від 06.06.2020, поданої разом з позовною заявою, зобов`язалася надати цей доказ у повному належному вигляді. Також пояснила, що ОСОБА_1 відносно тривалий час не цікавився 550 000 доларами США, внесеними на поточний рахунок банку, через перенесену операцію та тривалу реабілітацію.

17.09.2020 заслухано додаткові пояснення у зв`язку з дослідженими доказами, проведено судові дебати, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.02.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК ВОСТОК» було укладено договір банківського рахунку № 26/42657/1, відповідно до п. 1.1. якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_10 (т. 1 а.с. 9-10). 22 травня 2017 року між ними укладено договір №26/53977/Т про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 в іноземній валюті (долар США) (т. 1 а.с. 11-12).

Згідно копії квитанції від 06.06.2017 №61964 ОСОБА_1 з призначенням платежу «Переказ коштів на власний п/р в ін. валюті зг. дог. №26/53977/Т» сплатив 550 000 доларів США. Також квитанція під додатковими реквізитами містить зображення не персоніфікованих підписів бухгалтера та касира, праворуч посередині – датований прямокутний штемпель з назвою ПАТ «Банк Восток», датою «6 ЧЕР 2017» та реквізитами відділення банку (т. 1 а.с. 13, 79).

Згідно виписки по рахунку за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 за рахунком № НОМЕР_2 договір №26/53977/Т були проведені операції, серед яких залучення коштів на рахунок 26.05.2017 у розмірі 550000 доларів США, переоцінка валютного балансу 29.05.2017 на ту ж суму в іноземній валюті, перерахування цієї ж суми в іноземній валюті 30.05.2017 для вільного продажу, після чого в цей день залишок склав 00,00. В подальшому до 08.06.2017 жодних операцій, в тому числі внесення чи перерахування 550000 доларів США, не міститься. Разом з тим 08.06.2017 відображено поповнення власного поточного рахунку (USD, банкноти та монети у операційній касі) в сумі 50 000 доларів США, еквівалент у гривні 1 310 270,79 грн., на таку ж суму в іноземній валюті (долари США) – 09.06.2017. Також 14.06.2017 здійснено перерахування грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_4 на даний поточний рахунок в сумі 200 000 доларів США, після чого баланс (залишок грошових коштів) склав 300 000 доларів США. 16.06.2017 здійснено перерахування 300 000 доларів США для вільного продажу валюти за заявою ОСОБА_1 , після чого баланс (залишок) склав 0,00 (т. 1 а.с.14-17, а.с. 80-83).

Згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_4 договір №26/42657/Т за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 вбачається, що 26.05.2017 здійснено перерахування 550 000 доларів США на рахунок № НОМЕР_2 , жодних операцій 06.06.2017 не відбувалося, в подальшому сума 550 000 як один платіж чи інша одна операція у виписці не відображається (т. 1 а.с. 18-24, а.с. 84-90).

Листом, відправленим згідно доданого опису вкладення 08.02.2018, ОСОБА_1 повідомив Голову правління ПАТ «Банк Восток» ОСОБА_3 про свою незгоду із залишками по своїм рахункам (по яким саме – не зазначено) станом на 01.01.2018, стверджуючи, що на рахунках повинна залишатися значна сума грошей (яка конкретно чи орієнтовно – не вказано) (т. 1 а.с. 25, а.с. 91).

На запит адвоката Федосюк Ю.О. від 16 листопада 2018 року банк листом від 14 грудня 2018 року надав виписки, та повідомив про відсутність за даними банку здійснення 06 червня 2017 року переказу коштів у сумі 550 000 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_11 , у зв`язку з чим копія документа про даний переказ не надана (т. 1 а.с. 30, а.с. 96).

30 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав до банку заяву щодо закриття поточного рахунку № НОМЕР_2 з проханням перерахувати залишок коштів 550 000 доларів США на рахунок в іншій банківській установі (т. 1 а.с. 35, а.с. 101).

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток» були укладені договори банківських рахунків: №26/42657/Т від 08 лютого 2016 року (на поточний рахунок № НОМЕР_4 ); №26/53977/Т від 22 травня 2017 року (на поточний рахунок № НОМЕР_2 ), відповідно до п. 2.1.14 якого за станом на 1 січня Банк надає Клієнту виписку за його рахунком, після отримання виписки Клієнт протягом місяця повинен надати до Банку письмове підтвердження про залишки на його рахунку. У випадку, якщо підтвердження Клієнта про залишки на його рахунку не отримане Банком протягом місяця, то ці залишки вважаються підтвердженими, а відповідно до п. 2.2.6. – не пізніше наступного дня після одержання, повідомляти Банк про всі помічені неточності та помилки у виписках із рахунку. (т. 1 а.с. 75-78).

Відповідно до угоди, укладеної між ПАТ «Банк Восток» та ОСОБА_1 від 21.09.2017, останні домовилися про те, що ОСОБА_1 , розглянувши виписки про операції по рахункам, відкритим в ПАТ «Банк Восток», а саме № НОМЕР_7 (12.02.2016-21.09.2017), № НОМЕР_7 ( НОМЕР_12 ), № НОМЕР_4 ( НОМЕР_13 ), № НОМЕР_2 ( НОМЕР_14 ) та № НОМЕР_15 (16.02.2017-21.09.2017) підтвердив, що всі операції, вказані у виписках викладених вище було проведено на підставі документів, поданих ОСОБА_1 особисто, претензій до операцій, вказаних у виписках не має та ОСОБА_1 погоджується з вірним відображенням у виписках банка операцій, проведених по рахунках ОСОБА_1

Сторона 2 ( ОСОБА_1 ) повідомляє Сторону 1 (ПАТ «Банк Восток»), що стосовно Сторони 2 колишньою співробітницею ПАТ «Банк Восток» ОСОБА_8 були вчинені шахрайські дії, а саме ОСОБА_8 , зловживаючи довірою, схилила ОСОБА_1 до передачі їй грошових коштів, ніби для проведення валюто-обмінних операцій і отримання Стороною 2 додаткового заробітку від курсових різниць. ОСОБА_1 було передано ОСОБА_8 800 000 доларів США, які ОСОБА_8 не повернула.

Сторона 2 не має жодних матеріальних чи моральних претензій до Сторони 1 (т. 1 а.с. 160).

Разом з угодою представником відповідача надано копії виписок з рахунків, в тому числі поточного рахунку № НОМЕР_2 , з підписами сторін угоди під кожним аркушем (т.1 а.с. 161-169). Щодо засвідчення виписок з рахунків та відповідних повноважень провідного спеціаліста відділу операційного обслуговування відділення №26 ОСОБА_12 надано посадову інструкцію, затверджену наказом Голови правління ПАТ «Банк Восток» №26 від 13 січня 2016 року (т. 2 а.с. 15-21).

Згідно витягу з посадової інструкції радника голови правління ПАТ «Банк Восток», затверджену наказом Голови правління №1611 від 01 вересня 2016 року, п. 1.5: Трудова функція Радника є виключно консультативно-дорадчою. Радник не виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов`язки у Банку, йому не підпорядковуються будь-які інші працівники Банку, не може бути відповідальним виконавцем за операціями Банку, не належить до фронт-офісу чи бек-офісу Банку, не має контрольних функцій у Банку, не може наділятися правом підпису документів Банку, не може давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими працівниками Банку (т. 3 а.с. 178).

Також за копією довідки №02/7581 від 23.07.2020 р., ОСОБА_8 дійсно працювала в ПАТ «Банк Восток» на посаді Радника Голови правління з 02 вересня 2016 року по 01 вересня 2017 року (т. 3 а.с. 179).

Банком надано роздруківку повідомлення про залишки на рахунках ОСОБА_1 , в тому числі на поточному рахунку № НОМЕР_2 – 0,00 долар США, станом на 1 січня 2018 року (т. 1 а.с. 170), та копії інших первинних банківських документів щодо розпорядження ОСОБА_1 550 000 доларами США: меморіальний ордер № 395817 від 30 травня 2017 року, заяву на видачу готівки – 14 392 675,00 грн., від 30 травня 2017 року № 395662, заяви про продаж іноземної валюти ОСОБА_1 від 30.05.2017 №01 у сумі продажу 550 000 доларів США, меморіального валютного ордера №395612 від 30.05.2017 (т. 1 а.с. а.с. 172, 173, 174, 175). На підтвердження відправки повідомлення про залишки на рахунках станом на 01 січня 2018 року надано звіт про відправку системи MMSQL iBank з датою 04.01.2018 (т. 2 а.с. 68-70).

Довідка для суду № В-026-04-0364 від 10.04.2019 про закриття 03.12.2018 р. поточного рахунка в ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_2 у доларах США від 22.05.2017 клієнта ОСОБА_1 , згідно його заяви від 30.11.2018 р. (т.1 а.с. 176).

На підтвердження правосуб`єктності, зареєстрованого місця знаходження відповідача та повноважень керівника банку, надано статутні та реєстраційні документи (т. 2 а.с. 22-66).

Відповідно договору про надання правової допомоги № 1806 від 27 листопада 2018 р. та додаткової угоди №2 до нього від 15 січня 2019 року, адвокатське об`єднання «А.С.А. груп» отримало від ОСОБА_1 за юридичні послуги 50700,00 грн. згідно рахунку на оплату № 33 від 16 січня 2019 року за квитанцією АБ «Південний» №ПН1610 від 29 січня 2019 року (т. 1 а.с. а.с. 39-41, 42, 43, 44, а.с. 105-113).

Відповідачем також укладено договір №15 про надання правової допомоги 31 жовтня 2017 року з адвокатом Афанасьєвою Маргаритою Павлівною, з тарифами на послуги адвоката, додатковою угодою від 31 жовтня 2018 року та додатковою угодою від 04 березня 2019 року (т. 1 а.с. 148-155). Підтверджень оплати надано не було.

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Позивач вважає, що на його поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток» внаслідок внесення 06.06.2017 року готівкових грошових коштів у іноземній валюті в розмірі 550000,00 доларів США згідно квитанції №61964 від 06.06.2017 повинна знаходитися сума 550000,00 доларів США.

Позивачем разом з позовною заявою було надано копію квитанції на зазначену суму, датовану 06 червня 2017 року, при цьому обов`язковий реквізит – номер квитанції, на даній ксерокопії відобразився лише фрагментарно, в настільки незначній частині, що неможливо не лише розрізнити цифри, але навіть розуміти – цифри чи літери повинні бути у верхній частині ксерокопії квитанції (т. 1 а.с. 13)

Після дослідження доказів судом було зауважено не цей факт та надано час стороні позивача для надання письмового доказу в належному повному вигляді.

Крім того, представником відповідача висловлено не лише заперечення у внесенні готівкових коштів, але і сумнів у існуванні зазначеного письмового доказу – квитанції, в оригінальному вигляді.

16.09.2020 поштою до суду надійшла засвідчена копія квитанції №61964 від 06.06.2017 з повним зазначенням необхідних реквізитів, в тому числі її номера (т. 3 а.с. 194).

Зазначеної квитанції в оригінальному вигляді, попри сумнів іншої сторони в її існуванні, для огляду в судовому засіданні стороною позивача надано не було.

Натомість представником позивача адвокатом Артюховим Є.С. в судовому розгляді справи на стадії дослідження письмових доказів 10.08.2020 року через канцелярію суду поштою надано копію висновку експертного дослідження Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.04.2020 №6/3-2; 6/3-3 судового експерта ОСОБА_13 (т. 3 а.с. 133 з об.-139). Згідно супровідного листа зазначеної експертної установи примірник висновку був направлений адвокату ОСОБА_14 23.04.2020 року (т. 3 а.с. 133).

За даним висновком ознак монтажу не встановлено, квитанція є оригіналом та не являється кольоровою фотокопією. Відбиток штампу виконаний контактним способом з використанням штампу, який нанесений без використання копіювально-множильної техніки. Підписи виконані за допомогою кулькових ручок різними особами. Разом з тим, даним висновком при дослідженні жодних порівнянь зі штампом банку чи відбитком штампу банку не проводилося, також не з`ясовувалося походження підписів касира та бухгалтера стосовно відповідних конкретних посадових осіб банку.

Представник відповідача заперечувала проти залучення вказаного експертного дослідження, оскільки дослідження проведено і висновок надано адвокату, який не є представником чи іншим учасником даної цивільної справи. Також висновок наданий під час судового розгляду справи без обґрунтування підстав пропуску строку подання доказів на стадії підготовчого розгляду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одним з обов`язків учасників справи, передбаченим пунктом четвертим частини другої ст. 43 ЦПК України, є подання усіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Про необхідність експертного дослідження стороною позивача під час підготовчого розгляду справи не заявлялося, крім того зазначений висновок експертного дослідження виготовлено 23.04.2020 року і в той же день направлено його ініціатору. Причин подання копії висновку суду лише 10.08.2020, який направлено поштою 06.08.2020 (конверт т.3 а.с. 144), стороною позивача не наведено взагалі.

Таким чином суд вважає, що не заявляючи клопотання про проведення відповідної судової експертизи, маючи висновок експертного дослідження понад три місяці до надіслання його копії до суду, сторона позивача не лише без поважних причин подала доказ з порушенням порядку та строків подання доказів, встановлених законом, але і приховувала цей висновок експертного дослідження.

Статтею 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, у суду немає підстав брати до розгляду висновок експертного дослідження Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.04.2020 №6/3-2; 6/3-3 судового експерта ОСОБА_13 , як такий, що не поданий у встановлений законом строк без письмового повідомлення про подання такого доказу в подальшому та без обґрунтування причин неможливості його подання. Крім того, цей висновок експертного дослідження стверджує лише про спосіб виготовлення квитанції, але жодним чином не з`ясовує походження її реквізитів: відбитка штампу та виконання підписів конкретними особами – бухгалтером та касиром банку, відтак взагалі не може слугувати доказом дійсності квитанції №61964 від 06.06.2017 року.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 УПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, предметом доказування є факт внесення чи невнесення до каси банку грошових коштів у розмірі 550000 доларів США згідно квитанції №61964 від 06.06.2017 року.

Між тим, зазначена вище копія квитанції не може слугувати належними, допустимим та достовірним доказом внесення до каси банку грошових коштів та підлягає відхиленню судом з огляду на наступне. Позивачем не лише не надано оригіналу даної квитанції, але і не доведено походження квитанції як документа, виготовленого банком. Також позивач ОСОБА_1 у відповіді на письмове опитування стверджував, що він особисто 06.06.2017 року в приміщенні відділення №26 ПАТ «Банк Восток» у м.Одеса передав 550 000,00 доларів США не у касу, а особисто раднику голови правління банку ОСОБА_8 , визнавши таким чином факт передачі грошових коштів у непередбачений спосіб неналежній посадовій особі.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача та відповідача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дані спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою Правління НБУ від 01.06.2011 р. № 174.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договори банківського рахунку №26/42657/Т від 08.02.2016 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_4 та на підставі договір банківського рахунку №26/53977/Т від 22.05.2017 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 , які складені в письмовій формі та відповідають чинному законодавству.

Частина 1 статті 1068 ЦК України зобов`язує Банки вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до частин другої та третьої цієї ж норми банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Позивач ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 550000,00 доларів США 06.06.2017 на свій рахунок не вносив та відповідний розрахунковий документ до банку не надходив, оскільки як встановлено судом, грошові кошти передавалися співробітниці банку, яка не мала жодних повноважень на такі дії, а також у підшивці первинних документів банку квитанція чи інший розрахунковий документ відсутні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492, затвердженою постановою Правління Національного Банку України 12.11.2003 року, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Статтею 51 Законом України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Таким чином, банк був зобов`язаний здійснити операції щодо переказу чи видачі грошових коштів з поточного рахунку лише в межах наявних сум.

В той же час після 06.06.2017 року ОСОБА_1 неодноразово користувався даним поточним рахунком № НОМЕР_2 : 14.06.2017 поповнив даний рахунок на 200000,00 доларів США з поточного рахунку № НОМЕР_4 та їх зняття з рахунку, після чого в той же день залишок дорівнював 0,00; аналогічним чином була здійснена операція з 50000,00 доларами США 04.08.2017, після чого залишок також став 0,00 (т.1 а.с. 24). Операція з 550000,00 доларами США була лише 26.05.2017, після чого залишок дорівнював 0,00 (т.1 а.с. 23).

Отже позивач ОСОБА_1 через тиждень після передачі коштів ОСОБА_8 мав змогу дізнатися про нульовий залишок на поточному рахунку, проте заявив банку про незгоду із залишком коштів, навіть не конкретизуючи суму, а зазначивши її «значною», лише у лютому 2018 року (т. 1 а.с.25). Зазначена обставина, хоча і не впливає на перебіг строку звернення до суду, підтверджує обізнаність ОСОБА_1 про відсутність після 26.05.2017 550000,00 доларів США на поточному рахунку, а також їх невнесення на рахунок 06.06.2017 року.

Крім того ОСОБА_1 30 травня 2017 року здійснив обмін 550 000,00 доларів США на 14 465 000,00 гривень та отримав їх готівкою, з урахуванням 0,5% комісії банку за дану валютообмінну операцію, 14 392 675,00 гривень, про що свідчать заява про продаж іноземної валюти №01, меморіальний валютний ордер №395812, меморіальний ордер № 395817, виписка по рахунку від 30.05.2017 (т. 1 а.с.171-175). При цьому позивач не лише не надав доказів, але і не пояснив джерел походження в короткий п`ятиденний термін великої суми готівкових коштів у іноземній валюті в розмірі 550 000,00 доларів США, лише стверджуючи, що вони були в наявності станом на 06.06.2017 року.

Таким чином суд вважає доведеними заперечення відповідача щодо здійснення ОСОБА_1 прибуткової касової операції 06 червня 2017 року згідно квитанції №61964 та надання 550 000,00 доларів США до каси банку для зарахування на поточний рахунок № НОМЕР_2 .

Отже у стягненні з ПАТ «БАНК ВОСТОК» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 550 000 доларів США 00 центів, слід відмовити, оскільки ці кошти не перераховувались та не вносились ОСОБА_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 відповідно до квитанції №61964 від 06.06.2017 року.

Статтею 1073 ЦПК України передбачені правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. Так, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Банком не було допущено жодних порушень своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 , передбачених законом чи договором, тому відсутні підстави для стягнення з ПАТ «БАНК ВОСТОК» на користь ОСОБА_1 пені за весь час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 8759124 гривні 00 коп. та пені у розмір 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання у розмірі 2893 гривні 15 коп.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16.

При цьому, ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Стороною позивача надавалися відповідні підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, проте за умови повної відмови у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для стягнення будь-якої частки таких витрат.

Щодо підстав стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача слід зазначити наступне.

Так, статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність. При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 справа № 922/1163/18.

Надання адвокатом Афанасьєвою М.П. відповідачу адвокатських послуг у суді при розгляді справи № 206/969/19 підтверджується договором №15 про надання правової допомоги від 31 жовтня 2017 року з тарифами на послуги адвоката, додатковою угодою від 31 жовтня 2018 року та додатковою угодою від 04 березня 2019 року. У текстах договору і додаткових угод відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги та калькуляцію вартості, разом з тим оплата має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів, яких суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Також, відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку чим у задоволенні позовну необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір було сплачено при розгляді даної справи лише позивачем, і в силу повної відмови у задоволенні позовних вимог стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного такеруючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 12.02.2021 року.

Суддя А.О. Сухоруков