Рішення № 94824236, 05.02.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2900/20

Провадження № 2/163/55/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ "Перший український міжнародний банк" (далі – Банк) просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 34 113,41 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 2 102,00 гривні.

Вимоги обґрунтовано тим, що на підставі кредитного договору № 2001004903101 Банк 23 березня 2018 року видав відповідачу кредитну карту з кредитним лімітом 5 100,00 гривень, який згодом збільшено до 20 100,00 гривень.

У зв`язку з простроченням відповідачем сплати чергових платежів Банк надіслав на його адресу письмову вимогу (повідомлення), чим виконав свій обов`язок щодо претензійної роботи.

Внаслідок довготривалого невиконання кредитного зобов`язання у відповідача перед Банком утворилась заборгованість, яка станом на 06 жовтня 2020 року становить 34 113,41 гривень, з яких: 21 174,66 гривень заборгованості за кредитом; 12 638,75 гривень - за процентами; 300,00 гривень – комісії.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 17 листопада 2020 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В межах встановленого судом строку представник відповідача подала відзив на позовну заяву. У ньому підтвердила підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування та отримання кредитної картки з кредитним лімітом 5 100,00 гривень. Вказала, що примірник підписаних документів відповідач не отримав, хоча працівники Банку запевнили про їх надіслання поштою після реєстрації в Банку. Відповідач щомісячно поповнював кредитну картку на значно більші суми від рекомендованих, однак в кінці 2019 року від Банку почав отримувати повідомлення про наявність заборгованості, яка була значно більшою від його розрахунків. Вважає, що оскільки відповідач належним чином виконував своє зобов`язання щодо повернення знятих з кредитної картки коштів в загальній сумі 17 118,00 гривень, а підписана заява не містить інформації про відсоткову ставку за користування кредитними коштами, тому з урахуванням кредитного ліміту в сумі 20 100,00 гривень та фактично погашеної суми кредиту заборгованість відповідача перед Банком буде становити 2 982,00 гривень. Посилаючись на судову практику та норми ЦК України вказала на необґрунтованість і недоведеність заявлених до стягнення сум; просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У строк, визначений судом в ухвалі від 17 листопада 2020 року з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, позивач відповіді на відзив не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

23 березня 2018 року Банком та відповідачем ОСОБА_1 як клієнтом підписано заяву № 2001084903101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

У цій заяві вказано, що відповідач приймає публічну пропозицію ПАТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – ДКБО), яка розміщена на сайті Банку, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених у цій заяві умовах.

Відповідач просив відкрити на своє ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 і видати кредитну картку, на яку встановити кредитний ліміт в сумі 5 100,00 гривень.

У заяві також вказано, що розрахунковим днем є 30 число місяця; платіжна дата 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

Реальну річна ставка складає 59,32 %; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становить 6 401,04 гривень.

Відповідач також виявив бажання укласти Договір добровільного страхування життя з ПрАТ "СК "ПЗУ України Страхування життя" від імені якого діє Банк, щомісячний страховий тариф за яким становить 1,2%.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

Предметом позову у справі є кредитна заборгованість за договором № 2001084903101 від 23 березня 2018 року в загальній сумі 34 113,41 гривні, яка згідно з позовними вимогами Банку утворилася станом на 06 жовтня 2020 року і складається із таких сум заборгованості: по кредиту – 21 174,66 гривні, по відсотках – 12 638,75 гривні, комісії – 300,00 гривень.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження заявлених позовних вимог, окрім копії підписаної сторонами заяви на приєднання до ДКБО, позивач надав примірник Публічної пропозиції ПАТ "ПУМБ" на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, довідку про стан заборгованості, виписку з особового рахунку відповідача за період з 23 березня 2018 року по 06 жовтня 2020 року.

Як встановлено зі змісту заяви на приєднання до ДКБО від 23 березня 2018 року, у ній зазначено лише особисті дані відповідача як споживача, його бажання отримати кредитну картку з кредитним лімітом 5 100,00 гривень та укласти договір добровільного страхування життя, визначено реальну річну ставку на рівні 59,32 %, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача – 6 401,04 гривень.

Проте жодних істотних умов договору, які передбачають складові заявленої Банком заборгованості, ця заява не містить. Зокрема, у ній не визначено процентної ставка за користування кредитними коштами, розміру комісії, а також порядку нарахування цих складових.

У пункті 8 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", у чинній на дату виникнення спірних правовідносин редакції, визначено, що реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.8 цього Закону реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

У статті 12 даного Закону визначено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються:

… 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

… 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені.

Отже, визначена у заяві реальна річна ставка (59,32 %) за своєю правовою природою не є процентною ставкою за кредитом в розумінні ст.ст.1048, 10561 ЦК України.

У заяві від 23 березня 2018 року вказано, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

Відтак, нарахування процентів за користування кредитними коштами та комісії Банк здійснював у відповідності до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Частиною першою статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "ПУМБ").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "Приватбанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Доданий до позову примірник Публічної пропозиції ПАТ ПУМБ на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить підпису відповідача, тому не може бути належним доказом, оскільки не свідчить про ознайомлення відповідача із даною пропозицією.

Висловлена по справі позиція відповідача стосовно заявлених позовних вимог вказує на те, що він не погоджувався на визначені в ДКБО умови кредитування.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що між сторонами укладений передбачений ст.634 ЦК України договір приєднання, відповідно й погоджені в письмовому вигляді проценти за користування кредитними та банківська комісія.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 12 638,75 гривень та комісією в сумі 300,00 гривень задоволенню не підлягають з вище вказаних підстав.

Відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів за укладеним договором та підтверджує погашення використаних ним кредитних коштів.

При визначенні заборгованості по самому кредиту (тілу) в якості належного та допустимого доказу суд у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" приймає до уваги виписку з особового рахунку відповідача, а надані представником відповідача виписки по кредитній карті відхиляє через їх неповноту, оскільки вони не містять усього періоду (місяців) кредитування, що унеможливлює відстеження безперервного руху кредитних коштів за весь період.

Із виписки з особового рахунку відповідача судом встановлено, що всього відповідач зняв з кредитної картки 26 960,57 гривень; погасив кредит на суму 17 115,00 гривень.

Крім цього, за рахунок наданих відповідачу кредитних коштів Банк провів списання 6 771,53 гривень в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, 1 209,63 гривень комісії та 2 260,74 гривні страхового платежу.

Частиною 6 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Оскільки у справі встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом та комісії не відповідає умовам укладеного з відповідачем кредитного договору, тому Банк, провівши з власної ініціативи списання цих складових за рахунок наданих відповідачу кредитних коштів, необґрунтовано збільшив заборгованість за тілом кредиту.

У зв`язку із цим та у відповідності до положення вище вказаного Закону суд вважає необхідним зарахувати безпідставно списані Банком суми по відсотках та комісії в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо страхового платежу, то він передбачений умовами договору (заяви), тому у цій частині суд зараховує цей підсумковий платіж до суми використаних відповідачем кредитних коштів.

Виходячи із наведеного, заборгованість відповідача перед Банком по тілу кредиту буде становити 4 125,15 гривень (26 960,57 + 2 260,74 – (17 115,00 + 6 771,53 + 1 209,63)).

Згідно із статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі досліджених по справі доказів своє належне підтвердження знайшла заборгованість відповідача перед Банком лише по тілу кредиту в сумі 4 125,15 гривень із заявлених 12 638,75 гривень.

Таким чином, судом встановлено підстави для часткового задоволення позову.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 12,09 % таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь АТ "Перший український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором № 2001084903101 від 23 березня 2018 року в сумі 4 125 (чотири тисячі сто двадцять п`ять) гривень 15 копійок, яку становить заборгованість по тілу кредиту.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь АТ "Перший український міжнародний банк" 254 (двісті п`ятдесят чотири) гривні 13 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача – АТ "Перший український міжнародний банк"; місце знаходження – вулиця Андріївська, буд.4, місто Київ; код ЄДРПОУ – 14282829.

Ім`я відповідача – ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій