Рішення № 94824235, 08.02.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/3214/20

Провадження № 2/163/75/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ КБ "Приватбанк" (далі – Банк) просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 12 516,36 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 2 102,00 гривні.

Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулась в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала заяву без номера від 02 лютого 2011 року, якою підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до виявленого відповідачем бажання Банк відкрив їй кредитний рахунок, видав кредитну картку та встановив початковий кредит, який в подальшому був збільшений до 6 000,00 гривень, чим свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань умови договору належним чином не виконувала, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавала, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 20 вересня 2020 року у неї перед Банком утворилась заборгованість в загальній сумі 12 516,36 гривень, з них: по простроченому тілу кредиту – 7 462,75 гривень, по нарахованих на прострочений кредит відсотках згідно ст.625 ЦК України – 2 937,60 гривень, по пені – 2 116,01 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 07 грудня 2020 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно інформації з Інтернет-сайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення за трек-номером копію ухвали і примірник матеріалів позову 14 грудня 2020 року вручено члену сім`ї відповідача, що в силу ч.3 ст.130 ЦПК України вважається належним повідомленням відповідача на вчинення відповідної процесуальної дії, зокрема на подання відзиву.

У строк, визначений судом в ухвалі від 07 грудня 2020 року з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, відповідач відзиву на позов не подала.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

02 лютого 2011 року ОСОБА_1 як клієнт Банку підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У цій заяві вказано, що відповідач згідна із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між нею і Банком договір про надання банківських послуг.

Також вказано, що відповідач ознайомилась і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді; зобов`язалась виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті Банку, та регулярно знайомитися з їх змінами.

Відповідач виявила бажання отримати платіжну картку кредитка "Універсальна".

Цього ж дня відповідач також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (далі – Умови кредитування).

Цими Умовами кредитування встановлено:

- базову процентну ставку 2,5% в місяць, що нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році;

- комісію за кредитне обслуговування в разі зняття кредиту готівкою в банкоматах та пунктах видачі готівки Банку в розмірі 4% від суми операції;

- розмір щомісячного платежу в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості, який здійснюється до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним;

- комісію за зняття власних коштів в розмірі 1% від суми операції;

- пеню за несвоєчасне погашення заборгованості двох видів: 1) базова процентна ставка за договором/30, що нараховується за кожний день прострочення кредиту; 2) 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень в місяць, що нараховується раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів на суму більше 50 гривень;

- штраф в розмірі 500 гривень плюс 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Згідно з довідкою Банку про видані кредитні картки відповідачу було видано всього сім кредитних карток, з яких перша видана 02 лютого 2011 року, остання - 30 листопада 2016 року з терміном дії 05/20.

Відповідно до довідки Банку про зміну умов кредитування з 02 лютого 2011 року відповідачу на кредитну картку був встановлений кредитний ліміт в сумі 300,00 гривень, який в подальшому неодноразово змінювався в сторону збільшення, в останнє 11 листопада 2016 року до 6 000,00 гривень, який з 20 лютого 2019 року зменшений до 0,00 гривень.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … 3) сплата неустойки; …

У статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді пені та штрафу, а також порядку їх нарахування.

Доказами укладення з відповідачем кредитного договору Банк надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку

В силу положень ст.634 ЦК України Банк вважає, що Умови та Правила надання батьківських послуг в Приватбанку є невід`ємною частиною укладеного із відповідачем кредитного договору.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Доданий до позову витяг Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку не містить підпису відповідача, тому не може бути належним доказом, оскільки не свідчить про ознайомлення відповідача з цими Умовами та Правилами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що між сторонами укладений передбачений ст.634 ЦК України договір приєднання, а відтак відсутні підстави приймати в якості складової укладеного між сторонами договору доданий до позову витяг з Умов та Правил.

Укладений між сторонами кредитний договір у відповідності до положень ст.ст.207, 626, 628, 1054 ЦК України у даному випадку становлять підписані відповідачем 02 лютого 2011 року анкета-заява та Умови кредитування.

У них сторони досягли згоди щодо відсоткової ставки за користування кредитним лімітом, терміну і розміру щомісячних платежів за кредитом, комісії за зняття готівкових коштів, пені за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафу за порушення термінів платежів.

Предметом позову у справі є кредитна заборгованість в загальній сумі 12 516,36 гривень, яка згідно позовних вимог Банку складається із простроченого тіла кредиту в сумі 7 462,75 гривень, нарахованих на прострочений кредит відсотків згідно ст.625 ЦК України в сумі 2 937,60 гривень та пені в сумі 2 116,01 гривень.

Із доданої до позову банківської виписки по карткових рахунках відповідача та проведеного Банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 червня 2020 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 за простроченим тілом кредиту становить 7 462,75 гривень.

Разом із цим, на підставі наданої Банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача і виписки по його кредитних рахунках встановлено, що востаннє відповідачу був збільшений кредитний ліміт 11 листопада 2016 року до 6 000,00 гривень, який в порівняні з попередньо встановленими для нього кредитними лімітами є найбільшим.

Із наведеного слідує, що розмір простроченого тіла кредиту, який Банк просить стягнути з відповідача (7 462,75 гривень), перевищує розмір основного тіла кредиту (6 000,00 гривень).

Виходячи з того, що відповідач фактично отримав та використовував надані йому Банком на кредитну картку кошти в розмірі 6 000,00 гривень, які й були предметом укладеного між сторонами договору, однак їх не повернув, тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у більшому розмірі, ніж фактично був наданий Банком.

Такий висновок відповідає вище наведеним нормам матеріального права та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року по справі № 342/180/17-ц.

Отже, з відповідача в користь Банку підлягає стягненню заборгованість по простроченому тілу кредиту в сумі 6 000,00 гривень.

Щодо нарахованих Банком на прострочений кредит відсотків згідно ст.625 ЦК України в сумі 2 937,60 гривень суд дійшов такого висновку.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зміст наведених норм вказує на те, що за прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити проценти згідно договору, а в разі відсутності в договорі такої умови – у передбаченому ст.625 ЦК України розмірі.

Із виписки по карткових рахунка відповідача встановлено, що сума процентів в порядку ч.2 ст.625 ЦК України Банком розрахована за період з 01 листопада 2019 року по 01 березня 2020 року з розрахунку 86,4 % річних.

В обґрунтування цієї вимоги та її розміру Банк у позовній заяві посилається на п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відтак, наявні підстави вважати, що вимова Банку в порядку ст.625 ЦК України стосується процентів, встановлених договором.

Проте такий розмір процентів річних ні в анкеті-заяві, ні в Умовах кредитування, які складають укладений між сторонами кредитний договір, не передбачений.

Оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою кредитних правовідносин між сторонами, тому зазначений у них розмір таких процентів на рівні 86,6 % не може бути застосований.

Згідно із ч.3 ст.12 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги про стягнення з відповідача за прострочення кредиту в розмірі 3-х % річних від простроченої суми Банк не заявляв та відповідного розрахунку не надав, через що суд в силу ч.1 ст.13 ЦПК України, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, даного питання не розглядає і не вирішує.

Отже, вимога Банку про стягнення з відповідача нарахованих за ст.625 ЦК України процентів задоволенню не підлягає за її безпідставністю.

Щодо пені суд встановив, що підписані відповідачем Умови кредитування в частині базової процентної ставки та порядку нарахування пені двох видів не відповідають розміру процентної ставки, зазначеному позивачем у розрахунку заборгованості Банку.

Із цього розрахунку вбачається, що пеня нараховувалася за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, тобто пеня, яка не обумовлена у підписаних відповідачем Умовах кредитування. Відповідного розрахунку (формули нарахування) розміру нарахованої і заявленої до стягнення пені Банк до позову не додав.

Окрім цього, із виписки по карткових рахунках відповідача вбачається, що, окрім пені, Банк нараховував і проводив автоматичне списання за рахунок наданих відповідачу кредитних коштів штрафів за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, у даному випадку - за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання статті 61 Конституції України.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача пені по справі також відсутні.

Згідно із статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електрон-ними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі досліджених по справі доказів своє належне підтвердження знайшла заборгованість відповідача перед Банком лише за простроченим тілом кредиту на суму 6 000,00 гривень.

Таким чином, судом встановлено підстави для часткового задоволення позову.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 47,94 % таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором без номера від 02 лютого 2011 року в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, яку становить заборгованість за простроченим тілом кредиту.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "Приватбанк" 1 007 (одну тисячу) гривень 70 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача: АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження – вулиця Грушевського 1Д, місто Київ; код ЄДРПОУ – 14360570.

Ім`я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій