Вирок № 94790791, 09.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2021 Справа №607/22047/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з Дуркало Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210010002095 від 13 жовтня 2020 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перепельники, Зборівського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого на посаді водія-вантажника ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Романів Д.Я.

потерпілого ОСОБА_3

захисника Карчевського В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2020 року о 6.30 год., обвинувачений водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п.п. 2.3 (а) та 31.4.5 (г) (Колеса і шини) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР), не забезпечивши технічно справний стан транспортного засобу, керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ Sprinter 316 CDI», р.н. НОМЕР_1 , із встановленими на передню вісь морозостійкої (на лівому колесі) і неморозостійкої (на правому колесі) шин, та рухався ним проїзною частиною вулиці Бережанська у м. Тернопіль зі сторони центру міста у бік с. Підгороднє Тернопільського району.

Під час руху водій ОСОБА_1 не був достатньо уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5, 1.7 та 2.3 (б) ПДР, які зобов`язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, а також бути особливо уважним до людей похилого віку.

Під час подальшого руху, водій автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 316 CDI» ОСОБА_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 42 по вул. Бережанській в м. Тернопіль і позначений дорожніми знаками 5.35.1/5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») ПДР, по якому, зліва направо відносно напрямку його руху, у повільному темпі перетинала проїзну частину пішохід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3., в порушення вимог п. 18.1 ПДР, не зменшив швидкість свого руху та в подальшому не зупинився перед вказаним пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, хоча мав для цього технічну можливість, а продовжив рух.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил, водій ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та виїхавши на нерегульований пішохідний перехід, допустив на ньому наїзд на пішохода ОСОБА_4 передньою правою частиною керованого автомобіля «MERCEDES-BENZ Sprinter 316 CDI».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_4 спричинено масивну поєднану травму голови, грудей та тазу, у виді: просторих крововиливів під оболонки головного мозку та в його шлуночкову систему; розривного перелому грудного відділу хребта, перелому грудини та численних двобічних переломів ребер по декількох анатомічних лініях тіла, з розривами пристінкової плеври та забоєм (крововиливами) легень; розривів зчленувань тазу, від чого настала її смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_4 .

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що 13 жовтня 2020 року зранку він керував автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» зі швидкістю 50 км/год. по вул. Бережанська в м. Тернополі в напрямку с. Підгороднє, Тернопільського району. В даний час на дворі було темно. Не будучи достатньо уважним він при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, який не освітлювався, не зменшив швидкість руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу, якої не побачив, спричинивши їй тілесні ушкодження, від яких вона на наступний день померла в лікарні. Одразу ж після наїзду він зупинився, викликав працівників поліції та швидку медичну допомогу. Ним після вчинення кримінального правопорушення вжито усіх заходів щодо надання матеріальної допомоги на лікування ОСОБА_4 та після її смерті від відшкодував потерпілому в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 завдану матеріальну та моральну шкоду. Просить суд врахувати визнання ним свої вини у вчиненому, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків, а тому просить суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки працює водієм та вказаний вид діяльності є єдиним джерелом доходу його сімї.

Обвинувачений ОСОБА_1 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, повне добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 , надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення злочину, а також думку потерпілого ОСОБА_3 , який просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі, і не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому, вирішуючи питання доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами обвинуваченому ОСОБА_1 , з огляду на викладене та враховуючи думку потерпілого, який просив призначати покарання зі звільненням від відбуття основного покарання з випробуванням, без застосовування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання, позитивну поведінку обвинуваченого, негативне відношення до вчиненого та щире розкаяння, його виключно позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, беручи до уваги засади та принципи в кримінальному провадженні, а також ту обставину, що обвинувачений працює на посаді водія-вантажника ФОП ОСОБА_2 , що є єдиним джерелом доходу його сімї, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Окрім цього, з врахуванням обставин вчинення правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, думку потерпілого, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного виду покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Також суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують покарання.

Окрім цього, суд вважає, що у зв`язку із ухваленням вироку в даному кримінальному провадженні, підлягає скасуванню запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, який продовжений судом згідно ухвали від 27 січня 2021 року до 26 березня 2021 року.

Також суд вважає слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2020 року (провадження №607/17546/20) на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Sprinter 316 CDI», р.н. НОМЕР_2 , 2005 року випуску, червоного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 належить ОСОБА_5 , зареєстрованому в АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження.

Речовий доказ - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Sprinter 316 CDI», р.н. НОМЕР_2 , який зберігається на спец. майданчику ГУНП в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Бережанська, 44Б), суд вважає слід повернути законному володільцю, після набрання вироком законної сили.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової авто-технічної експертизи № 4.6-733/20 від 25 листопада 2020 року в сумі 1634,50 грн. та судової транспортно-трасологічної експертизи № 4/6-734/20 від 27 листопада 2020 року в сумі 1307,60 грн., а всього на загальну суму 2942,1 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, продовжений судом згідно ухвали від 27 січня 2021 року до 26 березня 2021 року - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2020 року (провадження №607/17546/20) на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Sprinter 316 CDI», р.н. НОМЕР_2 , 2005 року випуску, червоного кольору, номер шасі НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 належить ОСОБА_5 , зареєстрованому в АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження - скасувати.

Речовий доказ - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ Sprinter 316 CDI», р.н. НОМЕР_2 , який зберігається на спец. майданчику ГУНП в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Бережанська, 44Б) - повернути законному володільцю, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судової авто-технічної експертизи № 4.6-733/20 від 25 листопада 2020 року в сумі 1634,50 грн. та судової транспортно-трасологічної експертизи № 4/6-734/20 від 27 листопада 2020 року в сумі 1307,60 грн., а всього на загальну суму 2942,1 грн. ( дві тисячі дев`ятсот сорок дві гривні десять копійки) в користь держави (УК у м Тернополі/м.Тернопіль/24060300 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37977726 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA348999980313030115000019751 Код класифікації доходів бюджету: 24060300).

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення. через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо