Постанова № 9477304, 21.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010                                                                                           № 38/448

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явилися

від відповідача - Мартинович А.Б. – представник за довіреністю № б/н від 26.03.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Хліб-Експорт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2009

у справі № 38/448 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Ніке Компанія"

до                                                   Дочірнє підприємство Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Хліб-Експорт"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 40357,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніке Компанія», звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом від 30.09. 2009 р. до Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хліб-експорт» про стягнення 40357,17 грн , з яких сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції складала 38 157,58 грн. , пеня - 1912,69 грн. та три відсотки річних - 286, 90 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що відповідач не виконав грошових зобов’язань за договором № 2002/1-КП від 20 лютого 2009 р. і не оплатив вартості поставленого йому позивачем ячменю фуражного на суму 36 743, 94 грн. , що дало підстави позивачу нарахувати до стягнення з відповідача пені та покласти на нього відповідальність , передбачену ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніке Компанія» до Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хліб-експорт» про стягнення 40357,17 грн. задоволено повністю і стягнуто з Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хліб- експорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніке Компанія» основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 38157, 58 грн., пеню в розмірі 367,43 грн., 3 % річних у розмірі 286,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» «Хліб-експорт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2009 року по справі № 38/448 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хліб-експорт» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2010 р. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представників сторін та у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів на 29.03.2010 року. Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 38/448 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів Кондратова І.Д., Кропивна Л.В. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою у судове засідання представника позивача на 21.04.2010 року. Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 38/448 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів Кропивна Л.В., Поляк О.І.

Позивач не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях , хоча був належним чином повідомлений про розгляд його скарги. За таких обставин, справа розглянута без участі сторони , повідомленої належним чином про час і місце судових засідань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 20.02.2009 р. між позивачем ,як продавцем, та відповідачем ,як покупцем, був укладений договір № 2002/1/КП, за умовами якого , викладеними у п. 1.1. –4.1. договору, продавець зобов’язувався поставити у строк до 27 лютого 2009р. автомобільним транспортом на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС-2000) – Дочірнє підприємство ДАК “Хліб України” “Одеський портовий елеватор”, м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, 4 ,а покупець – прийняти і оплатити, ячмінь фуражний, врожаю 2008 р. , який відповідає ДСТУ 3769-08, у кількості 300 тон +/ - 5%, вологістю до 14,5 % , сміттєва домішка до 3,0 %, зернова домішка - до 3,0 %, вартістю 1070 грн. за тонну , при ціні договору 321 000грн.

Місцевий господарський суд на підставі оцінки наявної у матеріалах справи видаткової накладної від 25.02.2009 р. ( а.с. 17) правильно з’ясував, що позивачем був поставлений ,а відповідачем - прийнятий , ячмінь фуражний на загальну суму 36 743,94 грн. у кількості 34, 340 тон., вартість якого не був оплачена покупцем .

Пославшись на пункту 6.1. договору, за яким передбачено умови оплати товару, що поставляється автомобільним транспортом, - перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 3-ох банківських днів згідно виставленого рахунку з дати реєстрації автотранспортну на ОПЕ та прийняття товару, місцевий господарський суд прийшов до висновку , що відповідач, не оплативши вартості поставленого товару у визначений договором строк , є боржником, який прострочив виконання зобов’язання і документально не спростував доводів позову, а тому має нести відповідальність , встановлену договором за нездійснення оплати товару, обмеживши розмір заявленої до стягнення пені розміром, встановленим договором .

Утім, з висновком суду першої інстанції не погодився відповідач, який послався на те, що його зобов’язання з оплати вартості поставленого товару не могло бути виконаним, адже позивач не виставив йому рахунку, на підставі якого мав здійснюватися розрахунок за товар.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду критично оцінює заперечення відповідача і вважає їх неспроможними, виходячи з такого.

Частина 1 статті 692 ЦК України містить правило , за яким обов’язок покупця оплатити товар пов’язаний з строком його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок .Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з пунктом 6.1. договору купівлі-продажу , строк оплати товару визначений упродовж 3- х банківських днів згідно виставленого рахунку з дати реєстрації автотранспорту на ОПЕ та прийняття товару .

З аналізу викладеного, колегія суддів прийшла до висновку , що рахунок , про який йдеться в апеляційній скарзі , не відноситься до супровідних документів на товар , і тому його відсутність не впливає на виконання покупцем свого обов’язку по оплаті у строк не пізніше 3- х банківських днів від дати прийняття товару разом з видатковою накладною на нього .

Відповідач ,як видно з матеріалів справи і додатково випливає з його апеляційної скарги, своїх грошових зобов’язань , які покладені на нього договором і законом не виконав, вартості прийнятого ним товару у розмірі 36 743,94 грн. і у строки , визначені договором, не оплатив.

В силу ч. 2 ст. 218 ГК України тягар доведення відсутності своєї вини у невиконанні зобов’язання покладається на учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання . Відповідно до вказаної норми суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Київський апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних витрат , заявлених до стягнення з відповідача , погоджується з висновком місцевого господарського суду, викладеним у мотивувальній частині рішення, згідно з яким пеня , заявлена позивачем у розмірі 1912,69 грн. , перевищує визначені договором обмеження на її нарахування, адже в силу пункту 8.2. договору купівлі-продажу у разі нездійснення оплати товару, покупець оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості неоплаченого товару.

Зважаючи на те, що вартість неоплаченого товару складала 36 743,94 грн. , то пеня, яку мав право вимагати до стягнення з відповідача у судовому порядку позивач, складала 367, 43 грн., яку господарський суд першої інтонації вірно стягнув з відповідача.

Утім, місцевий господарський суд не врахував, що позивач заявив до стягнення з відповідача 1912, 69 грн. пені і цих вимог не зменшував, проте у резолютивній частині рішення суд першої інстанції помилково вказав про задоволення позову повністю у заявленому розмірі , що має наслідком зміну рішення у цій частині вимог та у частині розподілу судових витрат.

В іншій частині вимог рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, встановленим обставинам і підтверджується розрахунковим способом , відтак, рішення суду першої інстанції , яким задоволені вимоги про стягнення з відповідача нараховані станом на 25.05.2009 р. інфляційні у розмірі 1 413,64 грн. та 3 % річних за цей же період у розмірі 286,90 грн. у цій частині зміні чи скасуванню не підлягає.

За таких обставин справи, рішення суду першої інстанції підлягає зміні за невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з викладенням його резолютивної частини у новій редакції ,а апеляційна скарга – частковому задоволенню з покладенням на сторони пропорційно розміру задоволеним вимогам судових витрат за розгляд апеляційної скарги .

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України «Хліб-експорт» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2009 року у справі № 38/448 змінити з викладенням його резолютивної частини у такій редакції.

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хліб- експорт» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код 32111062, р/р 26002010032966 в ВАТ «Укрсімбанк» м. Київ, МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніке Компанія» (65007, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,93, кв. 10, р/р 2600701100895 в ВАТ «БТА Банк», м. Київ, МФО 321723) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 38157 (тридцять вісім тисяч сто п’ятдесят сім) грн. 58 коп., пеню в розмірі 367 (триста шістдесят сім) грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 90 коп., державне мито у сумі 394 (триста дев’яносто чотири) грн. 14 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 304 (триста чотири) грн. 87 коп.

Відмовити у задоволенні позову у частині стягнення 984 (дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. 57 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніке Компанія» (65007, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,93, кв. 10, р/р 2600701100895 в ВАТ «БТА Банк», м. Київ, МФО 321723) на користь з Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Хліб- експорт» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код 32111062, р/р 26002010032966 в ВАТ «Укрсімбанк» м. Київ, МФО 322313) 5 (п’ять) грн. в повернення сплаченого ним державного мита за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.05.10 (відправлено)