Постанова № 9477291, 20.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2010                                                                                           № 4/325-36/355

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Сороколєтова Н.М.

Яковишин М.В. (представник за довіреністю)

від відповідача 1 - Горкавий О.П. (дов. б/н від 08.07.2009 р.)

від відповідача-2 - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП "Русь-95"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.01.2010

у справі № 4/325-36/355 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Сонат"

до                                                   ПП "Русь-95"

                                                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Сонат” (далі за текстом – ЗАТ „Сонат”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства „Русь-95” (далі за текстом – ПП „Русь-95”, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Святослав” про визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м, що знаходиться у м. Києві, вул. Полярна, 8, літ. „А”, „А'” №04-04 від 01.04.2004 р. та №04-04 від 26.04.2004 р. (надалі - спірні договори).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №4/325 (суддя - Борисенко І.І.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 р. у справі №4/325 в позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № 4/325 рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2008р скасоване та прийняте нове рішення про задоволення позову повністю, визнання недійсними спірних договорів. Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2009 у справі №4/325 вищевказане рішення господарського суду м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

23.09.2009 через канцелярію місцевого господарського суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову, за підписом Голови правління Сорокалєтової Н.М., в якій позивач просить визнати спірні договори оренди недійсними в частині Орендодавця; визнати і зазначити належним орендодавцем власника приміщення ЗАТ „Сонат”. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні договори не відповідають вимогам ст.ст.317, 319, 761 ЦК України, ст.ст. 134, 135 ГК України, оскільки на час їх укладення власником приміщення був позивач, а не ПП „Русь-95”, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. у справі № 40/511, яка вступила в законну силу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2009 р. справа №4/235 була прийнята до провадження (суддя - Трофименко Т.Ю.) та присвоєно їй номер 4/325-36/355.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 р. справу №4/325-36/355 передано для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 р. справа №4/235-36/355 була прийнята до провадження суддею Морозовим С.М.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 р. у справі №4/325-36/355 позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір оренди нежитлового приміщення №04-04 від 26.04.2004 р. укладений між Приватним підприємством „Русь-95” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Святослав”. В частині позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення №04-04 від 01.04.2004 р. провадження припинено. Стягнуто з Приватного підприємства „Русь-95” на користь Закритого акціонерного товариства „Сонат” судові витрати в розмірі 203,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Закрите акціонерне товариство „Сонат” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (за підписом голови правління ЗАТ „Сонат” Чернова Я.М.), в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2010 р. у справі №4/325-36/355, яким позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Сонат” підписану Сороколєтовою Н.М. залишити без розгляду.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що належним головою правління ЗАТ „Сонат” є Чернов Ярослав Миколайович і лише він має право уповноважувати ту чи іншу особу представляти інтереси товариства; Сороколєтову Н.М. на вчинення будь-яких дій, в тому числі і подання позовних заяв, Чернов Я.М. не уповноважував. Суд першої інстанції в порушення ст. 63 ГПК України прийняв до свого провадження позовну заяву, підписану Сороколєтовою Н.М., яка не мала повноважень виступати від імені ЗАТ „Сонат”.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство „Русь-95” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2010 р., прийнявши нове рішення, яким припинити провадження у справі через відсутність предмету спору або відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що судом проігноровано численні постанови Вищого господарського суду України з питання щодо повноважень голови правління позивача, в тому числі і в даній справі; проігноровано посилання відповідача-1 на рішення правління позивача від 05.04.2004 р., яким рішення суду від 05.04.2004 р. у справі №2-120/2004 виконано у спосіб, який передбачено як Статутом позивача, так і законом – негайно 05.04.2004 р., цим же протоколом засідання правління підтверджується наступний юридичний факт – Сороколєтова Н.М. 05.04.2004 р. звільнена з посади голови правління. Відповідач-1 заперечує проти твердження Сороколєтової Н.М., що між відповідачами укладався договір оренди №04-04 від 26.04.2004 р., оскільки будь-яких оригіналів договору від 26.04.2004 р. та акту прийому-передачі від 26.04.2004 р. позивачі суду не надавали, а тому відповідно до п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України місцевий господарський суд зобов’язаний був винести ухвалу про припинення провадження у справі в частині визнання договору оренди №04-04 від 26.04.2004 р. недійсним. Договір оренди №04-04 від 01.04.2004 р. розірвано сторонами (відповідачами) шляхом обміну листами від 19.04.2004 р. та 20.04.2004 р. Крім того, відповідач-1 зазначає в апеляційній скарзі про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.04.2010 р. представник відповідача-2 в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.04.2010 р. колегія суддів вирішила здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2, у зв’язку з неодноразовою неявкою в попередні судові засідання суду апеляційної інстанції представника відповідача-2, а також враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

З метою з’ясування повноважень Сороколєтової Н.М. та Чернова Я.М., як голови правління ЗАТ „Сонат”, до участі в засіданні суду апеляційної інстанції були допущені представник Яковишин М.В.(який діє за довіреністю, підписаною головою правління ЗАТ „Сонат” Черновим Я.М.) та Сороколєтова Н.М.- голова правління ЗАТ „Сонат”.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.04.2010 р. представник позивача Яковишин М.В. підтримав апеляційну скаргу ЗАТ „Сонат”, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2010 р. у справі №4/325-36/355 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Сонат” підписану Сороколєтовою Н.М. залишити без розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.04.2010 р. представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу ПП „Русь-95”, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2010 р. у справі №4/325-36/355, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі через відсутність предмету спору або відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.04.2010 р. представник позивача Сороколєтова Н.М. заперечувала проти апеляційної скарги ПП „Русь-95”, просила залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 р. у справі №4/325-36/355 без змін. Заперечувала проти апеляційної скарги ЗАТ „Сонат”, просила залишити її без розгляду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг ЗАТ „Сонат”, ПП „Русь-95”, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.03.2004 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, в особі начальника управління Лисова І.В., як продавцем, та ЗАТ „Сонат”, в особі голови правління товариства Чернова Я.М., як покупцем, укладено договір №121 купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8, літери „А”, „А'”.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 31.03.2004 р. нежиле приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу №121 від 24.03.2004 р. зареєстроване за Закритим акціонерним товариством „Сонат”.

31.03.2004 р. між ЗАТ „Сонат”, в особі голови правління Чернова Я.М., як продавцем, та ПП „Русь-95”, в особі директора підприємства Фурмана М.О., як покупцем, укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (споруди) площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна,8, літери „А”, „А'”.

01.04.2004 р. ПП „Русь-95”, в особі директора підприємства Фурмана М.О., як орендодавцем, та ТОВ „Святослав”, в особі генерального директора Чернова Я.М., як орендарем, укладений договір оренди №04-04 нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. „А”, „А'” (далі за текстом - спірний договір 1) (належним чином завірена копія підписаного сторонами договору міститься в матеріалах справи).

Передача орендодавцем та прийняття орендарем нежилого приміщення в оренду згідно договору №04/04 від 01.04.2004 р. підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту приймання-передачі нежилого приміщення площею 932,7 кв.м. по вул. Полярна,8 літ. „А”, „А'”.

26.04.2004 р. ПП „Русь-95”, в особі директора підприємства Фурмана М.О., як орендодавцем, та ТОВ „Святослав”, в особі генерального директора Чернова Я.М., як орендарем, укладений договір оренди №04-04 нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. „А”, „А'” (далі за текстом - спірний договір 2) (належним чином завірена копія підписаного сторонами договору міститься в матеріалах справи).

Передача орендодавцем та прийняття орендарем нежилого приміщення в оренду згідно договору №04/04 від 26.04.2004 р. підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту приймання-передачі нежилого приміщення площею 932,7 кв.м. по вул. Полярна,8 літ. „А”, „А'”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні договори не відповідають вимогам ст.ст. 317, 319, 761 ЦК України, та ст.ст. 134, 135 ГК України, оскільки на час їх укладення власником приміщення був позивач, а не ПП „Русь-95”, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. у справі № 40/511, яка вступила в законну силу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи зі змісту ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 793 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 2 ст. 209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Договір оренди нежилого приміщення №04-04 від 01.04.2004 р., предметом якого є споруда (будівля) площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. „А”, „А'”, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 строком на 5 років з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за Актом приймання-передачі. Однак договір не містить посвідчувального напису нотаріуса про його нотаріальне посвідчення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Договір оренди нежилого приміщення №04-04 від 01.04.2004 р. є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена ст. 220 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків, а в силу ч.1 ст. 236 ЦКУ України він є нікчемним з моменту його вчинення.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що згідно із ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди нежилого приміщення №04-04 від 01.04.2004 р. не підлягають задоволенню, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 частини першої статті 80 ГПК України.

Виходячи зі змісту ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частин 1, 2 вказаної статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної. творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Досліджуючи відповідність Договору оренди нежитлового приміщення №04-04 від 26.04.2004 р. вимогам ст. 761 ЦК України, господарським судом встановлено відсутність у відповідача-1 права власності на майно, передане в оренду відповідачу-2 згідно цього договору, що підтверджується наступним.

У відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 р. у справі №40/511 за позовом ЗАТ „Сонат” до Приватного підприємства „Русь-95” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 „А”, „А'” від 31.03.2004 р., укладеного між ЗАТ „Сонат” та ПП „Русь-95” позов задоволено; оспорюваний договір визнаний недійсним та застосована двостороння реституція.

Вказаною постановою встановлений факт, що на момент укладення вищевказаного договору спірне приміщення перебувало у власності ЗАТ „Сонат” на підставі договору купівлі-продажу №121 від 24.03.2004 р., укладеного між позивачем та головним управлінням комунальної власності м. Києва, зареєстрованого у Київському БТІ.

Також судом у справі №40/511 встановлено, що спірну угоду було підписано представником позивача Черновим Я.М. при існуванні перешкод вчиняти такий правочин від імені особи, яка відчужує своє майно, а саме: на момент укладення спірного договору особа (Чернов Я.М.), що підписала з боку продавця договір купівлі-продажу спірного майна, одночасно була засновником, єдиним власником підприємства покупця та його керівником.

Крім того, даною постановою встановлений факт укладання спірної угоди під час дії судової заборони на вчинення таких дій, а саме: ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27.11.2003 р. у справі №2-2752/2003 забезпечено позов Сороколєтової Н.М. шляхом заборони до винесення рішення по даній справі проводити дії, пов’язані з перереєстрацією підприємства та оформлення документів щодо купівлі-продажу спірного приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, укладаючи спірний договір оренди №04-04 від 26.04.2004 р. відповідач-1 вчинив дії щодо майна, яке йому не належало, а було у власності ЗАТ „Сонат”. Укладення договору №04-04 від 26.04.2004 р. порушує права позивача, як власника майна, зокрема, розпоряджатися таким майном.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди №04-04 від 26.04.2004 р. не відповідає вимогам ст.761 ЦК України, оскільки на час його укладення відповідач-1 не був власником нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літ. „А”, „А'”. А укладення цього договору порушує права позивача, встановлені ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 320, 321 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права - позовна давність - встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про порушення свого права власності на нежитлове приміщення під час розгляду справи №40/511 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.2004 р., остаточне рішення по якому винесене Київським апеляційним господарським судом 29.12.2005 р. Однак, як свідчать матеріали справи, про відсутність у володінні відповідача-1 нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м. за адресою: м. Київ. вул. Полярна, 8 літ. „А”, „А'” та передання його відповідачу-2 позивач вперше дізнався з Акту Державного виконавця, складеному при виконанні наказу Господарського суду м. Києва №40/511 від 15.05.2006 р., з якого вбачається, що за адресою м. Київ, вул. Полярна, 8 знаходиться ТОВ „Святослав”. Вказаний Акт складений Державним виконавцем 31.05.2006 р. Таким чином, позивач дізнався про укладення спірного договору №04-04 від 26.04.2004 р. та порушення своїх прав власника розпоряджатися вказаним приміщенням (в тому числі шляхом передання в оренду) саме 31.05.2006 р. За таких обставин строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним вказаного Договору закінчився 31.05.2009 року.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 23.06.2008 р., що підтверджується відміткою канцелярії суду на першій сторінці заяви, тобто до закінчення строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи господарським судом встановлено невідповідність Договору оренди нежилого приміщення №04-04 від 26.04.2004 р. вимогам ст.761 ЦК України повністю, вказаний Договір підлягає визнанню недійсним повністю, а позовні вимоги, зважаючи на факт встановленої судом нікчемності Договору №04-04 від 01.04.2004 р. та враховуючи те, що законодавство України не передбачає можливості переведення прав орендодавця на дійсного власника майна підлягають частковому задоволенню.

З приводу апеляційної скарги ЗАТ „Сонат” за підписом Чернова Я.М., яка була прийнята до розгляду апеляційним судом та наявності відповідних повноважень голови правління ЗАТ „Сонат” у громадян Чернова Я.М. та Сороколєтової Н.М., колегія суддів відзначає наступне.

Пунктами 8.3, 8.3.6, 8.3.7, 8.3.8 статуту ЗАТ „Сонат” передбачено, що виконавчим органом товариства є правління на чолі з його головою. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю, а голова керує його роботою. Право представляти товариство має голова правління. Всі інші особи діють на підставі доручення голови правління.

Відповідно до статті 47 Закону України „Про господарські товариства” виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, Генеральний директор).

Відповідно до статті 48 Закону України „Про господарські товариства” голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Отже, право на представництво юридичної особи пов’язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2004 року відбулись позачергові загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства „Сонат”, на яких були прийняті рішення щодо внесення змін та доповнень до статуту Закритого акціонерного товариства „Сонат” шляхом викладення його в новій редакції, обрання правління ЗАТ „Сонат” у складі Чернова Я.М., Чернова М.М., Фурмана М.О., обрання ревізійної комісії у складі: Гаврилюк М.І., Лузан Г.М., передачі ведення реєстру акціонерів ЗАТ „Сонат” іншому реєстратору - ТОВ „Акціонеррічфлот-реєстратор”, затвердження істотних умов договору на ведення реєстру акціонерів ЗАТ „Сонат” з ТОВ „Акціонеррічфлот-реєстратор”.

Проте суд критично приймає протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ „Сонат” №1 від 23.01.2004 р. у якості доказу наявності у Чернова Я. М. повноважень члена правління, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2008 р. у справі №37/524 за позовом Сороколетової Наталії Миколаївни, Растворової Галини Іванівни до ЗАТ „Сонат” про визнання недійсним рішення та протоколу №1 від 23.01.2004 р. позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ „Сонат” позов задоволено частково: визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства „Сонат”, викладене в протоколі №1 від 23.01.2004 р.; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 р. у справі №37/524 рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2008 р. змінено із викладенням резолютивної частини рішення у редакції, відповідно до якої позов задоволено: визнано недійсними рішення та протокол №1 від 23.01.2004 р. позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ „Сонат”.

Колегія суддів враховує, що постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009 р. зазначені судові рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд, в т. ч. для належного аналізу та оцінки фактів, встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. у справі №2-2064/07, яким визнано незаконним рішення правління ЗАТ „Сонат” від 30.01.2007 р. про відсторонення Чернова Я.М. від виконання обов’язків голови правління товариства.

Водночас суд апеляційної інстанції зважає і на наступні матеріали справи та факти.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у справі №2-638/2003 задоволено позовні вимоги Сороколєтової Н.М. та визнано недійсним рішення загальних зборів ЗАТ „Сонат” від 13.12.2002 р., відповідно до якого Сороколєтова Н.М. була позбавлена права першого підпису на розпорядчих, фінансових та договірних документах, права вирішення кадрових питань з найму та звільнення працівників; зобов'язано передати Сороколетовій Н.М. печатку ЗАТ „Сонат”.

В подальшому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у справі №2-638/2003, яке було скасовано апеляційною інстанцією, залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.06.2005 р. (т. с. 1, а. с. 186-188).

Отже, зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. набрало законної сили в червні 2005 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2004 р. у цивільній справі №2-120/2004 за позовом Сороколєтової Н.М. до ЗАТ „Сонат” про поновлення на роботі, визнання недійсним рішення загальних зборів ЗАТ „Сонат” від 01.02.2003 р., виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди визнано рішення загальних зборів ЗАТ „Сонат” від 01.02.2003 р. недійсним; Сороколєтову Н.М. поновлено на посаді голови правління ЗАТ „Сонат” з 03.02.2003 р.; стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, державне мито та в порядку ст. 237 КЗпП України з Чернова Я.М. на користь ЗАТ „Сонат” стягнуто 10238,58 грн. Цим рішенням встановлено, що Головою Правління ЗАТ „Сонат” є Сороколєтова Н.М., а Черновим Я.М чинилися перешкоди щодо перебування позивачки на підприємстві.

В подальшому рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2004 р. у справі № 2-120/2004, яке було скасовано апеляційною інстанцією, залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 02.03.2005 р. (т. с. 1, а. с. 209-214).

Отже, зазначене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2003 р. набрало законної сили в березні 2005 року.

Таким чином, за будь-яких обставин на виконання зазначених рішень Оболонського районного суду м. Києва Сорокалєтову Н.М. в 2005 році слід було поновлювати на посаді голови правління з відповідними повноваженнями.

Колегія суддів враховує, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2004 р. у цивільній справі №2-2378/04 за позовом Мусієнко Т.М., Гаврилюк М.І., Лузан Г.М. до ЗАТ „Сонат”, Сороколєтової Н.М. визнано недійсним факт проведення загальних зборів акціонерів ЗАТ „Сонат” 03.03.2000 р., визнано недійсними рішення цих зборів, на яких зокрема головою правління було обрано Сороколєтову Н.М.

Вказане рішення набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду м. Києва від 23.04.2004 р., що залишена в силі ухвалою Верховного суду України від 16.06.2005 р. (т. с. 3, а. с. 49-50).

Суд апеляційної інстанції відзначає, що доказів того, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у цивільній справі №2-638/2003 та від 05.04.2004 р. у цивільній справі №2-120/2004, які набрали законної сили в 2005 році, переглянуті за нововиявленими обставинами (в т. ч. на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2004 р. у цивільній справі № 2-2378/04) жодним із учасників судового процесу не надано.

Рішенням Оболонського районного суду від 08.07.2005 р. у цивільній справі №2-3750/2005 за позовом Растворової Г.І. до ЗАТ „Сонат”, треті особи: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, Воронов О.П. про визнання недійсним дубліката свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ „Сонат” №23493956 від 02.04.2003 р. встановлено, що оригінал свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ „Сонат” №23493956 від 29.09.1995 р. ніколи не втрачався, а правомірно знаходиться у Сороколєтової Н.М.; дублікат свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ „Сонат” №23493956 від 02.04.2003 р. є недійсним.

Рішеннями Господарського суду м. Києва у справах №№ 31/166, 40/511, 15/851-А, 12/732 також встановлено факти, що уповноваженим керівником ЗАТ „Сонат” є Сороколєтова Н.М.

Отже, матеріали справи містять докази того, що з моменту виконання рішень Оболонського районного суду м. Києва від 02.04.2003 р. у цивільній справі № 2-638/2003 та від 05.04.2004 р. у цивільній справі № 2-120/2004, які набрали законної сили в 2005 році, до моменту видання довіреності від 20.01.2006 р. та далі повноважним головою правління ЗАТ „Сонат” є Сороколєтова Н.М.

Колегія суддів не приймає посилання Чернова Я.М. про те, що рішенням загальних зборів ЗАТ „Сонат” від 19.09.2008 р. його було обрано Головою правління, оскільки в матеріалах справи міститься також інше рішення загальних зборів ЗАТ „Сонат” від тієї ж дати (Протокол №1, т.с. 2, а.с. 41-43), яке по змісту є повністю протилежним протоколу №19/09/08, наданому Черновим Я.М. і в якому розглядалося лише питання про обрання членів правління ЗАТ „Сонат”, а не Голови правління.

В матеріалах справи міститься постанова Господарського суду міста Києва від 12.02.2007 р. у справі № 15/851-А (т.с. 1. а.с. 229-231), що набрала законної сили, якою визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ЗАТ „Сонат” серії АОО № 599235 з моменту його видачі та скасовано реєстрацію статуту ЗАТ „Сонат” в новій редакції від 05.05.2004 р. за №23493956, копії яких Чернов Я.М. надавав до матеріалів справи (т.с. 3, а.с. 22-29), а Довідка № 29288/07 з ЄДРПОУ, видана 17.01.2008 р. не може вважатися належним доказом по справі, оскільки видана на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ „Сонат” серії АОО №599235, яке визнане недійсним вказаною вище постановою.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2008 р. у справі №2/61 визнано недійсним запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2008 р. за номером 10691070007004828 з моменту його вчинення стосовно внесення змін до складу правління ЗАТ „Сонат” шляхом включення відомостей щодо нового керівника товариства, а саме: керівника Сороколєтову Н.М. змінено на керівника Чернова Я.М.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 р. у справі №22-а-30600/08 залишено без змін вищевказану постанову в частині визнання недійсним запису №10691070007004828 в ЄДРПОУ.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з єдиного державного реєстру.

У відповідності до ст. 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.10.2009 р. в Єдиному державному реєстрі керівником та особою, що мала право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності ЗАТ „Сонат” значиться Сороколєтова Н.М.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що керівником ЗАТ „Сонат” є не гр. Чернов Я.М., а гр. Сороколєтова Н.М., в матеріалах справи відсутні докази наявності у Чернова Я.М. повноважень на підписання апеляційної скарги, а тому апеляційна скарга ЗАТ „Сонат” за підписом Чернова Я.М. підписана особою без належних на те повноважень.

Відповідно до ч.1.ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п.1.ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З урахуванням наведених вище фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ЗАТ „Сонат” за підписом Чернова Я.М. підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Приватного підприємства „Русь-95”, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм діючого законодавства, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ПП „Русь-95”, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства „Русь-95”, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати понесені відповідачем-1 при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 63, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Русь-95” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року у справі №4/325-36/355 – без змін.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сонат” за підписом Чернова Я.М. залишити без розгляду.

Матеріали справи №4/325-36/355 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.04.10 (відправлено)