Постанова № 9477244, 12.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2010                                                                                           № 43/337

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Фомічов А. В. – представник за довіреністю від 01.04.2010 року

від відповідача -Зеленюх В. Р. – представник за довіреністю № 23 від 15.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009

у справі № 43/337 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Хелсівей"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”

про                                                   стягнення 29210,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача 28250,66 грн. коштів, перерахованих за умовами угоди про достроковий викуп транспортних засобів від 07.04.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року, повний текст якого підписаний 28.01.2010 року, у справі № 43/337 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що при укладенні угоди про достроковий викуп транспортних засобів від 07.04.2009 року відповідачем невірно визначено залишкову вартість транспортного засобу, а саме замість 53775, 82 грн. нараховано 82026, 48 грн., і, відповідно, вказані кошти підлягають поверненню позивачу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року у справі № 43/337 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 25.03.2010 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф. відновила строк подання апеляційної скарги, прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” до розгляду та порушила апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/5 від 12.05.2010 року справу № 43/337 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л. М.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив оспорене рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

23.10.2007 року позивач та відповідач уклали договір фінансового лізингу № 528 (далі Договір лізингу), предметом якого є надання відповідачем позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортного засобу – Fiat Doblo Cargo 1,9, шасі ZFA 22300005559831, реєстраційний № АА5119ЕН (далі Автомобіль).

За умовами Договору лізингу Автомобіль в лізинг надається на строк 36 календарних місяців, початкова вартість 92053,77 грн., залишкова вартість 846,68 грн. (Додаток № 3 ), з правом дострокового викупу (п. 6.6 Договору лізингу).

07.04.2009 року позивач та відповідач уклали угоду про достроковий викуп транспортних засобів (далі Угода), якою обумовили викуп позивачем Автомобілю.

За умовами Угоди позивач зобов’язався протягом 3–х банківських днів з моменту підписання угоди сплатити відповідачу всю суму належних банківських платежів в частині суми, яка відшкодовує частину вартості Автомобілю та витрат відповідача, пов’язаних з експлуатацією Автомобілю, на підставі виставленого відповідачем рахунку у розмірі 82026, 48 грн.

Угода є невід’ємною частиною Договору лізингу (п. 7).

При цьому, а ні зазначена Угода, а ні Договір лізингу не оскаржувались і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались.

24.04.2009 року позивач та відповідач на Товарній біржі „Радогост” уклали угоду купівлі – продажу № 003777 (далі Біржова угода), переметом якої є продаж відповідачем позивачу Автомобілю за ціною 82026,48 грн.

Умовами Біржової угоди не встановлено, що вона є невід’ємною частиною Договору лізингу, а отже, вказана угода є самостійним правочином який встановлює для сторін, її уклавши, певні права та обов’язки.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, вважає, що при укладені Угоди та Біржової угоди відповідачем було невірно визначено залишкову вартість Автомобілю, а саме замість 53775, 82 грн. визначено 82026, 48 грн., а отже, сума переплати позивача складає 28250,66 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того, що при укладенні Угоди відповідачем невірно визначено залишкову вартість транспортного засобу, а отже, вказані кошти мають бути повернуті позивачу.

Проте, із вказаною думкою колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1. ст. 202 ЦК України

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2 ст. 202 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладену сторонами Біржову угоду було визнано у встановленому чинним законодавством порядку недійсною, а відтак, для сторін, що її уклали, вказана угода є обов’язковою для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п.п. 3 п. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладаючи Біржову угоду позивач був вільним у визначенні її умов, в тому числі і умови щодо вартості Автомобілю, а тому, погодившись зі всіма умовами Біржової угоди, він не має правових підстав, без внесення змін до умов вказаної угоди вимагати в односторонньому порядку зменшення її ціни.

До того ж, пунктом 5 Біржової угоди сторони передбачили можливість внесення до неї змін.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права у встановленому законом порядку за погодженням з відповідачем внести зміни до умов Біржової угоди або звернутись до суду із відповідною позовною заявою.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 28250,66 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для спраи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 16.12.2009 року у справі № 43/337 господарського суду міста Києва підлягає скасуванню як таке, що прийняте виходячи з неповно з’ясованих та не доведених обставин, що мають значення для справи, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за подачу позовної заяви та судові витрати відповідач за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 83, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року у справі № 43/337 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року у справі № 43/337 скасувати.

3. В позові відмовити повністю :

4. Стягнути з Приватного підприємства „Хелсівей” (04108, м. Київ, пр-кт Правди, 62, ідентифікаційний код 31993070, р/р 26002300100848 в АКБ „Східно – Європейський банк”, МФО 322658, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр-кт Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32774741, р/р 26003030836400 в АКІБ „УкрСибБанк”, МФО 351005) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 141 (сто сорок одна) грн. 25 коп.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва справу № 43/337.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

17.05.10 (відправлено)