Постанова № 9440859, 11.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010                                                                                           № 47/151

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кравинська Ю.В.- пред. за дов. № 10-1/ДС від 05.01.2010 р.;

від відповідача -Медведєва К.С. - пред. за дов. № б/н від 28.01.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТЗТ "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2010

у справі № 47/151 ( )

за позовом                               АТЗТ "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик"

до                                                   АТЗТ "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація"

про                                                   стягнення 117842,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" до Акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" про 85687,25 грн. основного боргу, 13817,41 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 18337,35 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 р. у справі № 47/151 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" на користь Акціонерного товариства закритого типу “Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" 85 687,25 грн. основного боргу, 4798,49 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 7960,01 грн. пені, 984,46 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 197,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем, як підрядником, умови договору №08-140 від 29.09.2008 р. було виконано в повному обсязі, а саме: ним було виконано роботи по вогнезахисній обробці несучих металевих конструкцій на об’єкті : "Будівництво 16-ти поверхового цегляного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом" за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 6 на загальну суму 170811,60 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками форми КБ-3, а відповідач свого обов’язку по повній оплаті виконаних позивачем робіт у строк, встановлений укладеним між сторонами договором, не виконав, а лише частково оплатив за виконані позивачем роботи у розмірі 80000,00 грн., в зв’язку з чим суд першої інстанції позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 85687,25 грн. визнав законними, обґрунтованими та такими, що підлягають судом задоволенню. Вимоги щодо стягнення пені та інфляційних витрат Господарський суд міста Києва задовольнив частково, стягнувши 7960,01 грн. пені за період прострочення з 01.09.2009 р. - 11.02.2010 р.та 4798,49 грн. інфляційних витрат, розмір яких визначений за розрахунком суду першої інстанції за період прострочення з 05.09.2009 р. - 11.02.2010 р. При цьому, місцевий господарський суд відзначив, що прострочення виконання грошового зобов’язання настало з 01.09.2009 р., оскільки згідно п. 2.3 договору № 08-140 від 29.09.2008 р. строк оплати визначено протягом 10 днів після пред’явлення підрядником підтвердження прийняття робіт представником Держпожбезпеки МНС України (акту), який отриманий відповідачем 21.08.2009 р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 р. у справі № 47/151 скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" (надалі – замовник) та Акціонерним товариством закритого типу "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" (надалі - підрядник) виникли внаслідок укладеного договору № 08-140 від 29.09.2008 р. (далі-договір), відповідно до якого підрядник зобов’язався виконати роботи по вогнегасній обробці несучих металевих конструкцій матеріалом "Фенікс СТС", загальним об’ємом 1365,80 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 6 "Будівництво 16-ти поверхового цегляного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом", а замовник зобов’язався прийняти ці роботи і своєчасно оплатити їх (п. 1.1). Загальна вартість робіт по договору складає 170812,80 грн. (п. 2.1).

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 85687,25 грн., нарахованих позивачем у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України 13817,41 грн. – інфляційних нарахувань, а також пені в розмірі 18337,35 грн. за період прострочення з 29.12.2008 р. по 29.06.2009 р.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дані норми кореспондуються з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції на виконання умов вказаного договору позивач виконав роботи на загальну суму 170811,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками форми КБ-3 за жовтень та листопад 2008 року, які підписані уповноваженими представниками позивача (підрядника) та відповідача (замовника), посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали були досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні). Відповідач не заперечує та не оспорює факт виконання робіт згідно акту.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок по договору –протягом 10 днів після пред’явлення підрядником підтвердження прийняття робіт представником Держпожежбезпеки МНС України.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що підрядник зобов’язується надати акт прийняття робіт представником Держпожежбезпеки МНС України

Колегією суддів встановлено, що відповідно до акту № 142 від 18.12.2008 р. виконання вогнезахисної обробки несучих металевих конструкцій на об’єкті відповідача, який підписано представниками позивача і Держпожнагляду МНС України, позивачем було розроблено проект проведення робіт по вогнезахисту металевих конструкцій, який пройшов експертизу в ГУ МНС України в м. Києві, отримано позитивний експертний висновок № 16/1/7004 від 20.09.2008 та проведено зазначені роботи.

Згідно наданих сторонами доказів судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач акт № 142 від 18.12.2008 р. отримав 21.08.2009 р. одночасно з претензією № 09-8/ур від 06.08.2009 р. Доказів передання акту раніше вказаної дати позивачем не надано, а відповідно в розумінні пункту 2.3 договору остаточний розрахунок по договору за виконані роботи відповідач зобов’язаний був провести до 01.09.2009 року.

Відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт виконав частково, сплатив лише 80000,00 грн. Відповідно до відповіді відповідача на претензію позивача за вих. № 207 від 04.09.2009, останній визнав суму боргу перед позивачем та зобов’язався її погасити до кінця 2009 року.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт у строк, який визначений у договорі, колегія суддів приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 85687,25 грн. (170811,60 грн. - 3 % на оплату генпідрядних послуг (п. 2.6 договору) – 80000,00 грн.) основного боргу, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскарженого рішення та задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегією суддів встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 13817,41 грн. за період прострочення з 29.12.2008 року по 31.12.2009 року. Місцевий господарський суд правильно встановив, що враховуючи умови п. 2.3 договору відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з 01.09.2009 року, проте, виходячи з приписів статей 22, 83 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції не мав підстав для зміни періоду нарахування інфляційних втрат, зокрема, стягнувши втрати за період з 05.09.2009 року по 11.02.2010 р.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано стягнув інфляційні втрати за період з 05.09.2009 року, а не з 01.09.2009 р., тобто з дня, коли відповідач прострочив виконання зобов'язання.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів здійснила власний перерахунок інфляційних втрат та встановила, що належний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення з 01.09.2009 року по 31.12.2009 р. становить 4181,62 грн. У стягненні 9635,79 грн. слід відмовити.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 18337,35 грн., яка нарахована за період прострочення з 29.12.2008 року по 29.06.2009 року. Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з 01.09.2009 року, а відповідно в розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України пеня може бути нарахована та стягнута з відповідача за шість місяців за період прострочення з 01.09.2009 року.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції самостійно змінив період нарахування пені та стягнув пеню за період прострочення з 01.09.2009 року по 11.02.2010 року, при цьому не врахувавши, що предметом спору по даній справі є пеня, яка нарахована за період прострочення з 29.12.2008 року по 29.06.2009 року, а відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна підстави або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмова від позову є виключним правом позивача.

Судова колегія вважає, що вийшовши за межі позовних вимог місцевий господарський суд порушив приписи пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно із яким суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В свою чергу, судова колегія встановила, що у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов’язання за заявлений позивачем період (29.12.2008 року по 29.06.2009 року), а відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 18337,35 грн., яка нарахована за період прострочення з 29.12.2008 року по 29.06.2009 року. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, а також щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права, а також неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 року у справі № 47/151 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції :

" 2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" (код ЄДРПОУ 21616277, юридична адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, поштова адреса: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9, оф.12) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" (код ЄДРПОУ 01264540, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Резервна, 29) 85 687,25 грн. основного боргу, 4181,62 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 898,67 витрат по сплаті державного мита та 179,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

3.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Мобільне спеціалізоване БМУ № 87 "Антисептик" (код ЄДРПОУ 01264540, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Резервна, 29) на користь Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" (код ЄДРПОУ 21616277, юридична адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, поштова адреса: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9, оф.12) 42,88 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          На підставі даної постанови повернути Акціонерному товариству закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельне виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" (код ЄДРПОУ 21616277, юридична адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, поштова адреса: 04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9, оф.12) з Державного бюджету України 96,98 грн. зайво сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги згідно платіжного дорученням № 1557 від 23.10.2010 року (оригінал якого залишити в матеріалах справи).

5.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

6.          Матеріали справи № 47/151 повернути Господарському суду міста Києва.

7.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.05.10 (відправлено)