Постанова № 9440853, 11.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010                                                                                           № 16/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кузьмов А.Л.- пред. за дов. № 03/11 від 11.01.2010 р.;

від відповідача - Сенюта І.В.- пред. за дов. № 37 від 20.02.09 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.03.2010

у справі № 16/7 ( )

за позовом                               Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик"

до                                                   Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"

про                                                   зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" до Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" про зобов’язання Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" привести в попередній стан планування квартири № 1 по вул. Червоноармійська, 17 згідно поповерхневого плану будинку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі № 16/7 позов задоволено повністю. Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за результатами проведеної позивачем перевірки житлового будинку № 17 по вулиці Червоноармійській у м. Києві, було встановлено факт здійснення перепланування та самовільного зайняття частини сходової клітки і кладової у приміщені № 1 за вказаною адресою, що зафіксовано у складеному акті від 25.08.2009р. Також комісією було встановлено, що до приміщення квартири № 1 влаштована прибудова. Враховуючи те, що відповідачем не надані докази правомірності здійснення перепланування та добудови квартири № 1 по вул. Червоноармійській, 17 в м. Києві, суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі № 16/7 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що згідно п. 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану лише за умови, що самовільне переобладнання або перепланування призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, проте позивачем відповідних доказів не надано. Крім того, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які надані відповідачем та підтверджують, що перепланування квартири було здійснено Приватною фірмою "Валентина" на підставі дозвільної документації, а отже перепланування квартири та здійснення добудови не може вважатись таким, що здійснено самочинно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 13.04.2010 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з неподанням позивачем витребуваних доказів та витребовуванням від підприємств та організацій, які не приймали участь у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.05.2010 р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі № 16/7 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 11.05.2010 р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 04.03.2010 р. № 16/7 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, відповідачем не надано доказів правомірності здійснення перепланування та добудови квартири № 1 по вул. Червоноармійській, 17 в м. Києві, а тому останній у відповідності до частини 3 статті 100 Житлового кодексу України та пункту 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Колегією суддів встановлено, що на спірні правовідносини поширюється дія статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій", в якій визначено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.

Таким чином, будівництвом є спорудження нових об’єктів і реконструкція чи перепланування існуючих об’єктів.

Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеномустаттею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Поняття самочинного будівництва визначене в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин. Вказаною статтею визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В силу статті 25 Закону України "Про основи містобудування", статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Колегією суддів встановлено, що згідно технічного паспорту на житловий будинок по вул. Червоноармійська, 17 загальна площа квартири № 1 становить 41,7 кв.м.

У ході експлуатації зазначеної будівлі, було здійснено перепланування та переобладнання квартири № 1. Відповідно до плану за поверхами на будівлю літер «А» по вул. Червоноармійська, 17, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна станом на 12.04.2007 року, з урахуванням самочинно проведених перебудов, квартира № 1, що на даний час перебуває у власності відповідача, складається з 7 приміщень загальною площею 74,6 кв.м (основна площа – 49.8 кв.м, допоміжна площа – 24,8 кв.м).

28.03.2008 р. на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний номер 651, відповідач придбав та набув права власності на квартиру № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноарміська, будинок № 17. Право власності зареєстровано Київським міським бюром технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 16.04.2008 р., що підтверджується реєстраційним посвідченням № 004253.

Згідно договору купівлі-продажу відповідач придбав квартиру загальною площею 41,7 кв.м, при цьому договір містить посилання на довідку-характеристику БТІ, згідно якої визначена площа приміщення. Проте, згідно Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями вбачається, що станом 12.04.2007 р. загальна площа квартири № 1 становить 74,6 кв.м. Колегією суддів встановлено, що зазначені обставини протирічать одна одній, при цьому судом апеляційної інстанції враховано, що матеріли даної справи не містять достатніх доказів на підтвердження того, хто саме здійснив перепланування.

Відповідно до ст. 152 Житлового кодексу України, переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Власник квартири може здійснювати реконструкцію (перепланування) квартири в нежитлове приміщення тільки після надання відповідних документів до виконавчого комітету районної ради та отримання дозволу.

Будинок по вул. Червоноармійська,17 у м. Києві знаходиться в комунальній власності територіальної громади Печерського району м. Києва та перебуває на балансі КПУЖГ "Хрещатик" на праві оперативного управління згідно розпорядження Печерської районної у м. Києві ради від 05.11.2007 р. № 503-р.

Рішенням Печерської районної в м. Києві ради від 31 січня 2002 року № 25 делеговано балансоутримувачам будинків, які належать до територіальної громади району, представляти та захищати інтереси громади в разі порушення власниками жилих приміщень порядку утримання і користування зазначеними приміщеннями.

Згідно п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 927/11207, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради відповідно до законодавства.

Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проведення відповідачем будівельних робіт з переобладнання та перепланування приміщень 1 поверху без відповідного дозволу і що відповідальність за таке порушення встановлена пунктом 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Разом з тим, редакція цієї норми не встановлює саме такого обов'язку відповідача, адже, згідно п. 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 927/11207 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Згідно ч. 2 цього пункту у разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушує права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, а питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Отже, за змістом вказаної норми, необхідною умовою для приведення у первісний стан приміщення саме власником нежилого приміщення у жилому будинку є наявність факту порушення ним конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, натомість, наслідком погіршення технічного стану будинку та порушення прав інших споживачів в результаті перепланування або переобладнання є виконання робіт з приведення у первісний стан приміщення виконавцем послуг.

Колегією суддів встановлено, що згідно преамбули Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 927/11207, виконавець послуг - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, тобто позивач, при цьому враховано, що в даному випадку позивач звернувся з позовом до відповідача, в зв'язку з порушенням прав інших споживачів, зокрема, внаслідок звернення зі скаргою Приватного вищого навчального закладу "Київський медичний університет УАНМ" щодо добудови.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 зазначеного вище Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено ані порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, ані погіршення технічного стану жилого будинку в цілому. Крім того, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доводився, а судом першої інстанцій в порушення приписів ст. ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України не встановлювався технічний первісний стан приміщень, до якого вони мають бути приведені і які саме роботи мають бути здійснені відповідачем з метою досягнення цього первісного стану, що унеможливлює як задоволення позову у обраний позивачем спосіб, так і виконання рішення суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів (далі - затверджені проектні рішення), місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи (п. 1, 2 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 225).

Відповідно до приписів п. 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 225, Інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків, складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 8 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 225 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю укомплектовуються фахівцями, які мають досвід практичної роботи у сфері містобудування.

Отже, в розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами щодо порушення державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення можуть бути приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, а також протоколи про правопорушення у сфері містобудування, складені Інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

В свою чергу, приписи щодо усунення порушень законодавства та акти, які складені працівниками позивача не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, як належні докази, оскільки останні складені за відсутності представників відповідача, а також не надано доказів, що працівники позивача мають повноваження щодо складання зазначених актів про порушення законодавства у сфері містобудування.

Таким чином, колегія суддів констатує, що позивач звернувся до суду за відсутності обставин, які обумовлюють виникнення у нього права на судовий захист власних прав або охоронюваних законом інтересів у обраний ним спосіб, крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не довів належними засобами доказування обставини, які покладені в основу заявлених вимог, що зумовлює відмову в позові (дана правова позиція викладена у постанові ВГСУ № 16/40пн від 30 жовтня 2008 р.).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103, частини 1 статті 104, частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення та є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 16/7 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 16/7 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3.          Стягнути з Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик"(01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, ЄДРПОУ 35534430) на користь Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (юр. адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, факт. адреса: 01004, м.Київ, вул..Червоноармійська, 17 кв.1, код ЄДРПОУ 03121566) - 42,50 грн. державного мита з апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5.          Матеріали справи № 16/7 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.05.10 (відправлено)