Рішення № 9476649, 08.04.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 р.                                        Справа №11-02/1568

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі Атамась Т.В. за участю представників сторін: позивача за первісним позовом –не з’явився, відповідача за первісним позовом –Цонда О.І. директор за посадою, Гречанюк –Самойлова С.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за первісним позовом закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Полюс” про стягнення 845539 грн. 80 коп. та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Полюс” до закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” про стягнення 3686059,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

В ході розгляду по справі оголошувалась перерва з 24 березня по 08 квітня 2010р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до TOB Фірма "Полюс" про розірвання договору генерального підряду від 06.03.2006 року та стягнення 422228,40 грн. збитків, 56604,04 грн. пені. В ході розгляду справи позивач подав суду заяви від 22.06.2007 року та від 05.07.2007 року про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив суд розірвати договір генерального підряду від 06.03.2006 року та стягнути 845539,80 грн. надлишково отриманих відповідачем коштів в результаті перевищення останнім вартості передбаченого робочим проектом обладнання на об'єкті.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.07.2007 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав касаційну скаргу і за результатами її розгляду Вищий господарський суд України прийняв постанову від 14.02.2008 р. якою рішення господарського суду Черкаської області від 19.07.2007 року у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 845539,80 грн. безпідставно отриманих на обладнання коштів скасував та направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення залишив без змін.

В обґрунтування позовних вимог у своїх заявах позивач вказує на те, що відповідно до договору генерального підряду від 06.03.2006 року позивач перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 1 378 000 грн. протягом березня - листопада 2006 року на придбання обладнання котельні по об’єкту “Котельня винзаводу ЗАТ “ЗМВК “Коктебель”, однак відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, не виконав роботи і не здав об’єкт в установлений договором строк –до 16 вересня 2006 року, безпідставно завищив фактичні витрати, понесені при виконанні робіт на придбання передбаченого робочим проектом обладнання.

Представник позивача у судових засіданнях підтримала позовні вимоги та пояснила, що відповідач не виконав будівельні роботи в строк, передбачений умовами договору, не передав позивачу, як замовнику за даним договором, належним чином оформлену з підписами та печатками проектно-кошторисну документацію, безпідставно отримав кошти в сумі 845 539,80 грн. в результаті завищення вартості технологічного обладнання на об’єкт.

Представники відповідача проти позову заперечили, пославшись на його необґрунтованість.

Крім того відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить стягнути з позивача 941781,63 грн., які були стягнуті на виконання рішення суду від 19.07.2007 року та нараховані відповідно до п.6.3 договору генерального підряду №78/06-03 на цю суму неустойку 414462, 87 грн. та інфляційні 10369,02 грн. Крім того позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 762326 грн. заборгованості за виконані за умовами договору генерального підряду роботи, 508013,54 грн. нарахованої на суму боргу неустойки за період з 01.10.2006 р. по 14.01.2010 р. та 8404, 22 грн. інфляційних за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2009 р.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечив, пославшись на його необґрунтованість а також пропуск позивачем строку позовної давності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство „Завод марочних вин та коньяків „Коктебель” (позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Полюс” (відповідач) уклали договір (№ 78/06-03) генерального підряду від 06 березня 2006 року, за умовами якого ТОВ фірма “Полюс” (відповідач у справі, генеральний підрядник - за договором) взяв на себе зобов’язання збудувати і здати у встановлений строк об’єкт відповідно до виготовленої Генпідрядником проектно-кошторисної документації, провести експертизу проекту, а Замовник зобов’язався надати генпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти об’єкт та оплатити його в строки, встановлені цим договором. Об’єктом по цьому договору є котельня вин заводу ЗАТ „ЗМВК „Коктебель” за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель.

Сума оплати, що визначена в п. 1.1. даного договору, складає 2 156 000 грн. (пункт 1.3. договору).

Відповідно п.2.2 договору “з метою придбання генпідрядником необхідних будівельних матеріалів та обладнання для виконання останнім взятих не себе зобов’язань, позивач (як замовник) зобов’язався здійснити попередню оплату генпідряднику в сумі, що складає 50% від вартості об’єму робіт, обумовлених цим договором.

Відповідно до пунктів 1.3., 2.1. договору вартість роботи, яка визначена як динамічна вартість, становить 2156000 грн. і вона є попередньою. Основна договірна ціна визначається за проектно-кошторисною документацією, що надається генпідрядником замовнику. Відповідно до пункту 2.4. договору договірна ціна може бути змінена внаслідок інфляції, збільшення ціни на матеріали, устаткування чи певні види робіт в інших випадках за згодою обох сторін, що оформлюється додатковою угодою. Відмова від укладеної додаткової угоди тягне за собою розірвання цього договору з наслідками, передбаченими пунктом 2.5 договору.

Як вбачається із матеріалів справи, із підписаного обома сторонами акту звірки від 09.02.2007 року, і не спростовано відповідачем, позивач протягом квітня-липня 2006 року перерахував відповідачу аванс в загальній сумі 1098000 грн. за вказаними у позовній заяві платіжними дорученнями. В листопаді-грудні 2006 року позивач ще перерахував відповідачу кошти за обладнання котельні і всього позивач перерахував на обладнання котельні кошти в загальній сумі 1378000 грн., втому числі ПДВ 20%.

Позивач за своєю організаційно-правовою формою є закритим акціонерним товариством, однак, як вбачається, все майно, яке входить до складу цілісного майнового комплексу колгосп-заводу „Коктебель”, передане Фондом державного майна України в оренду позивачу за договором оренди від 26.07.2001 року на 10 років, в зв’язку з чим ФДМУ на прохання позивача дозволив провести поліпшення котельні за рахунок амортизаційних відрахувань, а у випадку їх недостачі –за рахунок власних коштів ЗАТ. Отже, фактично будівництво об’єкту здійснювалось із залученням державних коштів, тому визначення вартості виконаних робіт повинно здійснюватись згідно з Державними будівельними нормами ДБН Д.1.1-1-2000 „Правила визначення вартості будівництва”, затверджених наказом Держбуду України від 20.08.2000 року № 174, які введені в дію з 01.10.2000 року та які поширюються на всіх суб’єктів господарювання, здійснюючих будівництво з залученням державних коштів. Акти виконаних робіт, складені відповідачем містять посилання на ДБН Д.1.1-1-2000.

Як вбачається із зведеного кошторисного розрахунку, виконаного інститутом „Крымпроектреконструкция” (ліцензія АБ № 344257), вартість технологічного обладнання котельні становить 373245 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ. Право позивача звернутися до вказаного інституту встановлене у пункті 10.3. договору. Відповідач не подав суду доказів вжиття ним заходів для врегулювання розбіжностей між сторонами у разі їх виникнення в процесі виконання робіт чи оформлення та підписання документів на підтвердження їх виконання по об’ємах робіт, їх якості та вартості обладнання.

Рішенням суду у даній справі, що набрало законної сили з прийняттям постанови Вищого господарського суду України договір генерального підряду від 06.03.2006 року було розірвано.

В ході нового розгляду справи на виконання приписів суду касаційної інстанції було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз. Згідно висновків експерта в матеріалах справі відсутні відомості про вартість придбаного відповідачем обладнання котельні на суму, що перевищує 373245,60 грн.

Підставою заявленого позову є безпідставність отримання відповідачем грошових коштів, внаслідок завищення фактичних витрат, понесених при виконанні робіт, визначених контрактом.

          Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи із фактично перерахованої позивачем суми 1 378 000 грн. на обладнання котельні, вартості обладнання 373 245,60 грн. (відповідно до ДБН) та враховуючи вартість виконаних відповідачем робіт в сумі 159 214,60 грн., суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач безпідставно отримав на обладнання котельні 845 539 грн. 80 коп., що відповідає заявленій позивачем сумі.

З огляду на викладене, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 845 539 грн. 80 коп. як такі, що набуті безпідставно.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то суд приходить до наступних висновків.

Вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 941781,63 грн., які були стягнуті з позивача на виконання рішення суду від 19.07.2007 року та нарахованих на цю суму 414462, 87 грн. неустойки та 10369,02 грн. інфляційних не підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

В ході виконання рішення суду у даній справі від 19.07.2007 року з позивача за зустрічним позовом виконавчою службою було стягнуто 941781,63 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2008 р. рішення господарського суду Черкаської області від 19.07.2007 року у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 845539,80 грн. безпідставно отриманих на обладнання коштів скасував та направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення залишив без змін.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст. ст.. 11, 509, 526 ЦК України містять наступні приписи

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 122 ГПК України встановлено, що якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненим чи скасованим у відповідній частині рішенням.

Таким чином вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення коштів, стягнутих з нього за рішенням суду задоволена бути не може, оскільки в цій частині рішення про повну або часткову відмову в позові не приймалось, провадження у справі не припинялось позов без розгляду не залишався.

Оскільки не підлягає до стягнення основна сума, то не може бути задоволена також і вимога про стягнення нарахованих на неї неустойки та інфляційних.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення боргу за виконані на умовах договору генерального підряду роботи та нарахованих на суму боргу неустойки та інфляційні, суд зазначає наступне.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилається на акти виконаних робіт форми КБ-2 за липень, серпень, вересень 2006 р. Як вбачається з названих актів, відповідачем за зустрічним позовом підписані лише акти за липень 2006 р. на суму 154009,6 грн. та за липень 2006 р. на суму 5205 грн.

Відповідно до п.3.1 договору генерального підряду від 06.03.2006 р. замовник ( відповідач за зустрічним позовом) зобов’язаний здійснити оплату на протязі 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

П.6.3 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплачених вчасно та якісно виконаних робіт.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт після підписання ним відповідних актів за липень 2006 р. на суму 159214,6 грн.

Так як акти за серпень та вересень відповідачем не підписувались, то у останнього відповідно до приписів названого вище законодавства та умов укладеного сторонами договору обов’язок щодо оплати визначених у цих актах робіт не настав.

В той же час, приймаючи рішення в цій частині зустрічного позову суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ст.ст. 256, 257, 258, 267 ЦК України

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи, обов’язок оплати яких у відповідача настав на протязі 5 днів з моменту підписання актів виконаних робіт. Такі акти підписані відповідачем за липень 2006 р. Позов про стягнення боргу та нарахованих на суму боргу неустойки та інфляційних подано до суду 14.01.20010 р., тобто після сплину строків позовної давності щодо заявлених вимог. Доказів поважності пропуску строків позовної давності позивач суду не подав.

За таких обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату держаного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Полюс” (Черкаська область, м. Чигирин, вул. Енергетиків 13, кв. 75, ідентифікаційний код 20642156) на користь закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків „Коктебель” (Автономна республіка Крим, м. Феодосія, смт. Щебетовка, вул. Леніна, 27, ідентифікаційний код 31382382) безпідставно отримані на обладнання кошти в сумі 845 539 грн. 80 коп., 8 455 грн. 39 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду .

Суддя                                                                                К.І. Довгань