Рішення № 9476475, 29.03.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р.Справа №09/2816

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Лавріненко С.І., за участю позивача: ОСОБА_1, представників сторін: позивача - ОСОБА_2 адвокат за довіреністю, першого відповідача Поліщука А.С. за довіреністю, другого відповідача - Глущенка О.С. за довіреністю, третьої особи КП «Черкасиводоканал»Грищенка І.Д. за довіреністю, третьої особи Черкаської міської ради - Глущенка О.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Черкаси до виконавчого комітету Черкаської міської ради (перший відповідач) та Департамент архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради (другий відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Черкасиводоканал", Черкаська міська рада та Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області в особі УДК міста Черкаси, про стягнення 57540,27 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач, посилаючись на ст.1173 Цивільного кодексу України, просить стягнути з виконавчого комітету Черкаської міської ради (перший відповідач) 57540,27 грн. завданої шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою господарського суду Черкаської області від 04.05.2007 року у справі №02/505а, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасоване рішення першого відповідача від 10.01.2007 року №12, тому відповідно до ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.1166, 1173 Цивільного кодексу України, першим відповідачем підлягає відшкодуванню шкода, завдана виконанням його незаконного рішення. На виконання протиправного рішення першого відповідача від 10.01.2007 року №12 третьою особою КП «Черкасиводоканал»18 січня 2007 року були демонтовані рекламні конструкції, які належать позивачу, та знаходились у місті Черкаси за адресами:

1. По вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика», двостороння рекламна конструкція вартістю 12174,47 грн.;

2. На розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона, одностороння рекламна конструкція вартістю 10291,63 грн.;

3. На розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона, двостороння рекламна конструкція вартістю 11921,57 грн.;

4. По вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (біля магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11231,03 грн.;

5. По вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (навпроти магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11921,57 грн.

Заявою від 26.03.2010 року позивач вказав на сплату ним 3875,00 грн. витрат на адвокатську допомогу та просить стягнути їх з відповідачів разом з іншими судовими витратами.

Перший відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та просить відмовити у позові, посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують належність позивачу на праві власності рекламних конструкцій та виникають сумніви щодо фактичного розміщення рекламоносіїв; відсутні докази, які підтверджують факт демонтажу рекламоносіїв; згідно звітів позивача з четвертого кварталу 2006 року по третій квартал 2007 року єдиним видом його діяльності було виготовлення залізобетонних парканів. Також подано клопотання про залишення позову без розгляду, відповідно до п.5 ст.81 ГПК України, оскільки позивачем не надані докази, які витребовувались ухвалою суду від 03.12.2009 року.

Третя особа КП «Черкасиводоканал»у письмових поясненнях позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки у 2007 році КП «Черкасиводоканал»не проводило демонтажу 5 рекламних конструкцій за адресами, вказаними у позовній заяві, також посилається на відсутність доказів сплати позивачем 57540,27 грн. за виконані роботи по монтажу рекламних конструкцій.

Ухвалами суду від 08.02.2010 залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Черкаську міську раду та Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області в особі Управління державного казначейства в м.Черкаси, та від 24.02.2010 року залучено другим відповідачем - Департамент архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Третя особа Черкаська міська рада у письмовому відзиві на позовну заяву заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що першим відповідачем дійсно приймалось рішення про демонтаж рекламних щитів позивача, але воно не було виконане по причині того, що рекламні щити позивача були демонтовані невстановленою особою, тому відсутній причинний звязок між діями відповідача та шкодою, яка була завдана позивачеві, відповідач не може відповідати за неправомірні дії невстановленої особи.

Третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області в особі УДК міста Черкаси письмових пояснень по суті позовних вимог не подало.

Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 26 по 29 березня 2010 року.

У судовому засіданні:

- позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, вказали, що виконанням протиправного рішення першого відповідача, завдана шкода, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів місцевого бюджету. Заперечили проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, пославшись на те, що доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо для прийняття рішення по суті спору;

- представник першого відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмовому відзиві, та просив відмовити у їх задоволенні, також послався на те, що відсутній причинний звязок між рішенням першого відповідача та шкодою, завданою позивачу, також відсутня вина першого відповідача. Підтримав клопотання про залишення позову без розгляду;

- представник другого відповідача та третьої особи Черкаської міської ради позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, пояснив, що позивачем рекламні щити встановлені самовільно, тобто з правопорушенням, що згідно ст.1193 ЦК України виключає відшкодування шкоди. Демонтаж рекламних щитів здійснювався не першим відповідачем, а невстановленими особами, тому на відповідачів не може бути покладена відповідальність;

- представник третьої особи КП «Черкасиводоканал»заперечив проти задоволення позову, вказав, що комунальним підприємством не проводився демонтаж рекламних щитів позивача за адресами, зазначеними у позовній заяві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить запис в ЄДР від 31.08.2001 року № 2026017 0000 011143 (виписка з ЄДР серії НОМЕР_2, видана 22.12.2009 року). У 2006, 2007 роках Державною податковою інспекцією у місті Черкаси позивач був зареєстрований платником єдиного податку, подавав звітність субєкта малого підприємництва.

22 листопада 2005 року між КП «Черкасиводоканал»(третя особа) та підприємцем ОСОБА_1 (позивач) був укладений договір, предметом якого вказано наступне: «Водоканал не заперечує проти встановлення ПП ОСОБА_1 рекламних щитів згідно переліку, який додається (додаток №1) (підпункт 1.1 договору). У додатку №1 вказані спірні рекламні щити по вул. Пастерівська біля магазину «Адріатика», по вул.Гагаріна,33, по вул.Гагаріна,95. Згідно умов цього договору підприємець ОСОБА_1 повинен демонтувати рекламний щит протягом 3-х годин з моменту отримання повідомлення від Водоканалу (п.2.3 Договору). В разі невиконання цього пункту Водоканал вправі демонтувати рекламний щит власними силами (п.2.4 договору).

По договору на виготовлення та встановлення рекламних щитів від 01 листопада 2006 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (замовник по договору, позивач у справі) та фізична особа підприємець ОСОБА_8 (підрядник по договору) були виготовлені та встановлені рекламні щити, у тому числі за адресами:

- по вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика», двостороння рекламна конструкція вартістю 12174,47 грн.;

- на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона, одностороння рекламна конструкція вартістю 10291,63 грн.;

- на розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона, двостороння рекламна конструкція вартістю 11921,57 грн.;

- по вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (біля магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11231,03 грн.;

- по вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (навпроти магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11921,57 грн.

Згідно кошторису, затвердженого підрядником та погодженим із замовником, вартість рекламних конструкцій по вказаному договору становить: по Гагаріна навпроти магазину «Абсолют»- 11921,57 грн., по Гагаріна біля магазину «Абсолют» - 11231,03 грн., перехрестя вул. Гагаріна Жужоми 11921,57грн., перехрестя вул. Хіміків Громова парна сторона 10921,63 грн., перехрестя вул. Шевченка Пастерівська - 12174,47 грн.

Актом №32 від 10.11.2006 року підприємець ОСОБА_1 (замовник, позивач у справі) прийняв від підрядника, виготовлені та встановлені за вказаними адресами згідно договору від 01.11.2006 рекламні площини розміром 6,0м х 3,0м у кількості 5 штук загальною вартістю 57540,27грн.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради (перший відповідач) 10 січня 2007 року прийняв рішення за №12 «Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв», згідно з яким на підставі п.8.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Черкаси, затверджених рішенням Черкаської міської ради від 16.05.2005 року №8-198, п.13 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішив забезпечити в триденний термін силами КП «Черкасиводоканал»(третя особа у справі без самостійних вимог на стороні першого відповідача) демонтаж самочинно встановлених рекламних конструкцій, власника яких встановити неможливо (відсутні таблички з інформацією про власника та рішення про надання дозволу) за адресами, у тому числі: на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона (підпункт 1.1.4); по вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (підпункт 1.1.6); по вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (підпункт 1.1.7); по вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика»(підпункт 1.1.10); на розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона (підпункт 1.1.12), тобто тих, які за доводами позивача, належать йому.

Пунктом 1.2 даного рішення передбачено забезпечення зберігання демонтованих конструкцій.

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету на директора КП «Черкасиводоканал»покладено обовязок щодо розробки калькуляції вартості демонтажу, транспортування та зберігання рекламних конструкцій, повернення демонтованих рекламних конструкцій власникам, які доведуть своє право власності; в разі невідшкодування затрат на знесення та зберігання конструкції, вони визнаються безгосподарними та передаються на баланс КП «Черкасиводоканал».

Встановивши демонтаж встановлених за вказаними адресами рекламних щитів, позивач звернувся до виконавчого комітету та водоканалу. Отримавши рішення виконавчого комітету про демонтаж рекламних щитів, серед яких були його рекламні щити, звернувся з адміністративним позовом до суду та прокурора.

20 березня 2007, тобто після звернення позивача стосовно причин знесення його рекламних щитів, виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення №357 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами ПП ОСОБА_1». В цей же день між виконавчим комітетом Черкаської міської ради та підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір №11 про надання тимчасового користування місцями на розміщення зовнішньої реклами у місті Черкаси по вул.Леніна,10, місячна плата 405 грн., на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, непарна сторона, місячна плата 270,00 грн., на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона, місячна плата 270,00 грн., по вул.Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку місячна плата 270,00 грн.(Додаток до договору №11 «Адресна програма»). Серед наданих місць користування на розміщення зовнішньої реклами, були відсутні місця, на які позивач подавав до виконавчого комітету документи, та на яких вже були ним встановлені рекламні конструкції.

Постановою господарського суду Черкаської області від 04 травня 2007 року у адміністративній справі №02/505а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року, отже з 12.03.2009 року набрала законної сили, визнано протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради (першого відповідача) від 10 січня 2007 року за №12 «Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв».

За результатами прокурорської перевірки за зверненням підприємця ОСОБА_1 постановою слідчого прокуратури Черкаського району від 30 жовтня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб КП «Черкасиводоканал»за відсутністю в їх діях складу злочину. При цьому прокурорською перевіркою встановлено, що службові особи КП «Черкасиводоканал», здійснюючи демонтаж рекламних щитів, діяли відповідно до рішення виконавчого комітету від 10.01.2007 року №12. Зазначене рішення виконавчого комітету було виконано частково.

Згідно наданих фотоматеріалів в місцях, де розміщувались рекламні конструкції (щити) позивача, розміщені нові рекламні конструкції. Осіб, які отримали дозволи на їх розміщення у вказаних місцях, та належність конструкцій, відповідачі суду не повідомили.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, клопотання про залишення позову без розгляду безпідставним, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України (ЦК України), на яку посилається позивач, як на правову підставу своїх вимог, встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради (перший відповідач), яким прийнято рішення на підставі якого здійснювався демонтаж самовільно встановлених рекламних щитів, є виконавчим органом Черкаської міської ради, входить до системи місцевого самоврядування (ст.ст.5, 10, 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі скорочено ЗУ «Про місцеве самоврядування»).

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.76 ЗУ «Про місцеве самоврядування»органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування»встановлено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно ст.35 ГПК України не підлягають доказуванню факти, встановлені постановою господарського суду Черкаської області від 04 травня 2007 року у адміністративній справі №02/505а, а саме: факт протиправності рішення від 10.01.2007 року №12 першого відповідача про демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виготовив та встановив рекламні конструкції, у тому числі:

по вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика», двостороння рекламна конструкція вартістю 12174,47 грн.;

- на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона, одностороння рекламна конструкція вартістю 10291,63 грн.;

- на розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона, двостороння рекламна конструкція вартістю 11921,57 грн.;

- по вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (біля магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11231,03 грн.;

- по вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (навпроти магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11921,57 грн.

Після прийняття першим відповідачем рішення про знесення самовільно встановлених конструкцій, вказані рекламні конструкції були знесені з порушенням встановленого порядку, а саме: без повідомлення та надання позивачу строку для самостійного знесення конструкції; без належного оформлення знесення конструкцій та їх збереження, що унеможливило встановлення місця знаходження знесених конструкцій та передачі їх позивачу. Загальна вартість знесених конструкцій становить 57540,27 грн.

Визначений позивачем розмір шкоди, завданої знесенням його рекламних конструкцій, суд вважає обґрунтованим.

Згідно ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже тягар доказування правомірності рішень, вчинених дій покладається на орган місцевого самоврядування.

Доводи представників відповідачів стосовно відсутності доказів належності позивачу знесених за вищевказаними адресами рекламних конструкцій та знесення їх саме на виконання рішення виконавчого комітету, спростовані матеріалами справи та матеріалами прокурорської перевірки.

Розглядаючи спір, суд виходить також з наступного.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Що стосується суті порушених прав позивача, які передбачені Конвенцією, то вони викладені у ст.1 Першого Протоколу. Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Протоколу № 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності. Дії першого відповідача здійснені без дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (зокрема, див. рішення "Новоселецький проти України").

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що втручання у право власності позивача з боку органу місцевого самоврядування в порядку контролю за використанням позивачем свого майна, здійснене органом місцевого самоврядування з порушенням встановленого порядку. При цьому суд враховує те, що відповідачі не надали жодних доказів, які б свідчили про встановлення фактів порушень з боку позивача. Позивачу не були предявлені з боку відповідачів будь-які вимоги стосовно допущених ним порушень. З боку органів прокуратури та першого відповідача не вжиті належні заходи для здійснення ефективного та неупередженого розслідування за зверненням позивача щодо зникнення його рекламних щитів. В процесі вирішення спору перший відповідач ухилився від надання даних стосовно осіб, яким він надав дозвіл на розміщення рекламних щитів на тому ж місці, з якого були знесені рекламні щити позивача.

Таким чином, доводи першого відповідача про те, що шкода завдана позивачу внаслідок його умислу, є недоведеними.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.

За вищевикладених обставин, відповідальною особою за завдану позивачу шкоду, суд вважає виконавчий комітет Черкаської міської ради, який прийняв незаконне рішення, на підставі якого здійснювався демонтаж рекламних конструкцій, у тому числі встановлених позивачем. Завдана майнова шкода виражається у вартості рекламних конструкцій і підлягає стягненню за рахунок коштів місцевого бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області (ст.176 ЦК України, ст.ст.76, 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування»). Відсутність коштів та бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності. Отже залучений другим відповідачем Департамент архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради, який за доводами представника державного казначейства є розпорядником бюджетних коштів, підлягає виключенню з відповідачів.

Підстави залишення позову без розгляду, на які посилався перший відповідач, встановлені ч.1 п.5 ст.81 ГПК України, зокрема: господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Доводи першого відповідача та його представника стосовно неподання позивачем доказів, які вимагались судом, не відповідають фактичним обставинам справи. Отже клопотання про залишення позову без розгляду є безпідставним.

Згідно ст.49 ГПК України з виконавчого комітету Черкаської міської ради на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, а саме: 575,41 грн. в рахунок сплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 3875,00 грн. витрат на надання правової допомоги адвокатом, всього 4686,41 грн.

Керуючись ст.ст.22, 49, 81, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов до виконавчого комітету Черкаської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з виконавчого комітету Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 04061547, за рахунок коштів місцевого бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 57540,27 грн. завданої шкоди та 4686,41 грн. судових витрат.

Виключити з відповідачів Департамент архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Відмовити виконавчому комітету Черкаської міської ради у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СуддяН.М. Курченко