Рішення № 9476453, 29.03.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р.Справа №07/309

За позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Черкаської міської ради

про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсним рішення, спонукання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: особисто позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю від 10.03.2010р.;

від відповідача: Стойко А.Ю. за довіреністю від 26.01.2010р.

Заявлено позов про:

визнання протиправною бездіяльності Черкаської міської ради при розгляді звернення позивача про надання в оренду земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького;

визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 29.07.2008р. №4-631 “Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького, та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 07.07.2005р. №8-431”;

спонукання Черкаської міської ради розглянути на сесії подані підприємцем ОСОБА_1 землевпорядні документи на оренду спірної земельної ділянки з прийняттям відповідного мотивованого рішення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили;

стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 25000грн.

Заявою від 22.03.2010р. №12-в позивач вказав період з липня по грудень 2007р., за який він вимагає визнати бездіяльність відповідача протиправною.

В обґрунтування позову позивач вказав на тривале безпідставне зволікання відповідача з вирішенням питання про надання йому в оренду земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького, на невідповідність спірного рішення Черкаської міської ради від 29.07.2008р. №4-631 вимогам законодавства і на завдання йому моральної шкоди, яка полягає у переживаннях, душевних стражданнях, нервуванні позивача у звязку з протиправною бездіяльністю відповідача та прийняттям ним неправомірних рішень.

У засіданні суду позивач та його представник підтримали позов з викладених у ньому підстав.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

У засіданні суду представник відповідача проти позову заперечив, оскільки вважає, що відповідач за спірним рішенням правомірно відмовив позивачу у наданні в оренду земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького без проведення аукціону, чого вимагала ст. 124 Земельного кодексу України в чинній на той час редакції.

Також представник відповідача вважає доводи позивача про завдання йому моральної шкоди необґрунтованими.

З 24 по 29 березня 2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2003р. підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання йому земельної ділянки для будівництва магазину на розі вул. Гагаріна і спуску Богдана Хмельницького у м. Черкаси.

6 квітня 2004р. підприємець ОСОБА_1 подав до Черкаської міської ради матеріали для погодження місця розташування магазину.

Рішенням від 28 вересня 2005р. №8-466 Черкаська міська рада прийняла рішення “Про відмову у погодженні приватному підприємцю ОСОБА_1 місця розташування магазину по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького та наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки”. Цим рішенням Черкаська міська рада відмовила підприємцю ОСОБА_1 у погодженні місця розташування магазину по вул. Гагаріна біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького у м. Черкаси та у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Постановою від 27.12.2005р. у справі №04/4917а, яка набрала законної сили, господарський суд Черкаської області визнав недійсним рішення Черкаської міської ради від 28.09.2005р. №8-466 “Про відмову у погодженні приватному підприємцю ОСОБА_1 місця розташування магазину по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького та наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки”.

В 2006р. на підставі постанови господарського суду Черкаської області від 27.12.2005р. у справі №04/4917а за замовленням підприємця ОСОБА_1 підприємством “Правозахист-Олімп” був розроблений проект відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького під розташування магазину, який (проект) 20.12.2006р. після погодження його з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і проведення державної експертизи був надісланий до управління земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради для винесення на розгляд сесії цієї ради.

24 травня 2007р. господарський суд Черкаської області у справі №13/2390а за позовом підприємця ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про спонукання до вчинення дій прийняв постанову, яка набрала законної сили. Цією постановою господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача повністю і зобовязав Черкаську міську раду в місячний термін розглянути землевпорядну документацію та прийняти відповідне рішення щодо надання підприємцю ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по вул. Гагаріна біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького під розташування магазину.

20 грудня 2007р. Черкаська міська рада прийняла рішення №4-262, яким відмовила в наданні приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по вул. Гагаріна біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького.

Постановою від 24.04.2008р. у справі №13/1409а, яка набрала законної сили, господарський суд Черкаської області визнав протиправним та скасував рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007р. №4-262 “Про відмову в наданні приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по вул. Гагаріна біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького” через його невмотивованість і спонукав Черкаську міську раду розглянути на сесії подані приватним підприємцем ОСОБА_1 документи на оренду спірної земельної ділянки з прийняттям відповідного мотивованого рішення.

29 липня 2008р. Черкаська міська рада прийняла спірне рішення №4-631, яким вирішила відмовити приватному підприємцю в набутті права оренди на земельну ділянку площею 125 кв.м. по вул. Гагаріна біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького без проведення аукціону відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України (відсутність обєктів нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_1 на даній земельній ділянці). Пунктом 2 цього рішення Черкаська міська рада вирішила внести до рішення Черкаської міської ради від 07.07.2005р. №8-432 “Про затвердження переліку земельних ділянок, що пропонуються до продажу на земельних аукціонах в м. Черкаси та надання дозволу на розробку проектів відведення”, доповнивши перелік земельною ділянкою орієнтовною площею 125 кв. м. по вул. Гагаріна біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького (Придніпровський район) під будівництво обєкту комерційного призначення.

Частина 17 ст. 151 Земельного кодексу України у редакції, яка була чинною на день прийняття господарським судом Черкаської області згадуваної вище постанови від 27.12.2005р. у справі №04/4917а, передбачала, що у разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки.

Отже, постанова господарського суду Черкаської області від 27.12.2005р. у справі №04/4917а про визнання недійсним рішення Черкаської міської ради від 28.09.2005р. №8-466 “Про відмову у погодженні приватному підприємцю ОСОБА_1 місця розташування магазину по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького та наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки” була належною підставою для розробки позивачем проекту відведення земельної ділянки.

Згідно з ч. 6, ч. 9 ст. 123 та ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України у редакції, яка була чинною до 14.10.2008р., для розгляду міською радою проекту відведення земельної ділянки і прийняття відповідного рішення щодо надання земельної ділянки в користування був встановлений місячний строк. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

У вказаний позивачем у заяві від 22.03.2010р. №12-в період з липня по грудень 2007р., а точніше з 11.07.2007р. по 20.12.2007р., за який позивач вимагає визнати бездіяльність відповідача протиправною, Черкаська міська дійсно бездіяла протиправно, не розглядаючи проект відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького, враховуючи те, що місячний строк для розгляду такого проекту відведення земельної ділянки, встановлений ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України та постановою господарського суду Черкаської області від 24.05.2007р. у справі №13/2390а, яка набрала законної сили з 11.06.2007р., закінчився 10.07.2007р.

Разом з тим, ні Земельний ні Цивільний кодекси України не передбачають такого способу захисту порушених прав особи на земельну ділянку як визнання протиправною діяльності чи бездіяльності органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Протиправність дій чи бездіяльності названих органів є обставинами, які мають значення при вирішенні спорів про припинення таких дій чи про примусове виконання обовязку в натурі, або про відшкодуванням шкоди, завданої особі протиправними діями чи бездіяльністю. Відтак про встановлення відповідних дій чи бездіяльності органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування та про визнання їх протиправними має вказуватися у мотивувальній, а не у резолютивній частині рішення, які приймаються судами у спорах про припинення протиправних дій чи про примусове виконання обовязку в натурі або про відшкодуванням шкоди, завданої особі протиправними діями чи бездіяльністю.

До 01.01.2008р. ст. 124 Земельного кодексу України не передбачала такої умови набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, як проведення аукціону.

Законом України від 28.12.2007р. №107-VI до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України були внесені такі доповнення:

“Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Не допускається проведення аукціонів щодо ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сферах культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки та їх члени (під творчі майстерні)”.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 внесені Законом України від 28.12.2007р. №107-VI до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України вказані вище доповнення визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України від 03.06.2008 р. №309-VI до ст. 124 Земельного кодексу України були внесені такі зміни і доповнення:

абзаци 2 та 3 ч. 2 цієї статті були викладені в такій редакції:

“Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні).

Не допускається проведення аукціонів щодо ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сферах культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки та їх члени (під творчі майстерні).”

Законом України від 16.09.2008 р. №509-VI ч.1 та ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України були викладені у такій редакції:

“1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.”

Тим же Законом України від 16.09.2008 р. №509-VI п. 1 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту: “У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів)”.

Черкаська міська рада, приймаючи спірне рішення від 29.07.2008р. №4-631, керувалася ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції Закону від 03.06.2008 р. №309-VI і відмовила підприємцю ОСОБА_1 в набутті права оренди на земельну ділянку без проведення аукціону та включила земельну ділянку площею 125 кв.м. по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького у м. Черкаси до переліку земельних ділянок, що пропонуються до продажу на аукціонах.

Між тим, при прийнятті спірного рішення Черкаською міською радою не було враховано те, що проект відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького під будівництво магазину надійшов до Черкаської міської ради ще в грудні 2006р., тобто задовго до набрання чинності Законами України від 28.12.2007р. №107-VI та від 03.06.2008 р. №309-VI.

Відтак при своєчасному і належному розгляді (у місячний строк) вказаного проекту відведення земельної ділянки Черкаською міською радою підприємець ОСОБА_1 мав право на вирішення його заяви про надання в оренду вказаної земельної ділянки без проведення аукціону, але цього не сталося через порушення Черкаською міською радою вимог ст. ч. 6 та ч. 9 Земельного кодексу України щодо строків розгляду проекту відведення земельної ділянки та прийняття рішення про надання її в оренду чи про вмотивовану відмову в цьому з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, право підприємця ОСОБА_1 на вирішення його заяви про надання в оренду вказаної земельної ділянки без проведення аукціону з набранням чинності Законами України від 28.12.2007р. №107-VI та від 03.06.2008 р. №309-VI не змінилося і не припинилося, тому Черкаська міська рада не мала права спірним рішенням відмовляти підприємцю ОСОБА_1 в набутті права оренди на земельну ділянку через непроведення аукціону та включити земельну ділянку площею 125 кв.м. по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького у м. Черкаси до переліку земельних ділянок, що пропонуються до продажу на аукціонах.

З огляду на викладене спірне рішення Черкаської міської ради не відповідає вимогам законодавства, тому підлягає визнанню недійсним, а Черкаська міська рада зобовязанню розглянути на сесії ради проект відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького під будівництво магазину і прийняти рішення з цього питання.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У даному випадку, як зазначено вище, встановлено факти протиправної бездіяльності Черкаської міської ради та прийняття нею неправомірних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, як на підтвердження факту заподіяння йому неправомірними рішеннями та бездіяльністю Черкаської міської ради душевних страждань, вказав на власну заяву про зазнання ним моральних переживань і душевних страждань від 09.03.2010р.

До заяви позивача від 09.03.2010р., як до доказу, господарський суд ставиться критично, оскільки позивач є зацікавленою особою у вирішенні цього спору на його користь, тому лише ця його заява є недостатнім доказом на підтвердження факту заподіяння йому душевних страждань. Інших доказів на підтвердження цього факту позивач на вимогу господарського суду не назвав і не надав.

Отже, позивач не доказав факту заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині визнання недійсним спірного рішення відповідача від 29.07.2008р. №4-631 “Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького, та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 07.07.2005р. №8-431” та зобовязання Черкаської ради розглянути на сесії проект відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького під будівництво магазину і прийняти рішення з цього питання.

Частиною 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Відтак, зобовязуючи Черкаську міську раду розглянути на сесії проект відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького під будівництво магазину і прийняти рішення з цього питання, слід встановити місячний строк для виконання Черкаською міською радою цих дій.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати на сплату державного мита у сумі 42 грн. 50коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Позивач при поданні позову зайво сплатив за квитанцією Дніпровської філії АТ “Укрінбанк” від 18.02.2010р. №100/1 - 85грн. державного мита, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Черкаської міської ради від 29.07.2008р. №4-631 “Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 по вул. Гагаріна, біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 07.07.2005р. №8-431”.

Зобовязати Черкаську міську раду протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням розглянути на сесії проект відведення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_2 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького під будівництво магазину і прийняти рішення з цього питання.

Стягнути із Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000 ідентифікаційний код 25212542 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18021, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 42 грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18021, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) довідку на повернення із Державного бюджету зайво сплаченого за квитанцією Дніпровської філії АТ “Укрінбанк” від 18.02.2010р. №100/1 державного мита у сумі 85грн.

Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ М.В. Дорошенко