Рішення № 9476227, 13.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2010 р.Справа № 12/50-1683 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

про стягнення 4552603,29грн.

За участю представників від:

Позивача: Вознюк Є.В. –юрисконсульт (дов.№93/10 від 28.12.2009р.)

Відповідача: Ловчук М.В. –начальник юридичного відділу (дов. № 01/611 від 01.04.2009р.)

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

Суть справи:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль, 4552603грн. 29коп. з них: 3387070грн. 18коп. – боргу згідно угоди №16/05-159 від 18.02.2005р. про розрахунки, 97888грн. 58коп. –пені, 904565грн. 82коп. –інфляційних, 163078грн. 71коп. –3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з умовами укладеної між сторонами угоди про розрахунки №16/05-159 від 18.02.2005р. відповідач зобов’язався погашати передану останньому заборгованість населення за спожитий природний газ в сумі 10 721 598грн.84коп. на розподільчий рахунок ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на умовах розстрочки, щомісяця до 30-го числа кожного місяця, згідно графіку: починаючи з січня 2006 року по грудень 2015 року по 89346,66грн., в грудні 2015р. –89346,30грн., проте ВАТ "Тернопільгаз" свої зобов’язання щодо виконання умов даної угоди виконало не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 01.08.2009р. заборгував 3 387 070грн.18коп., внаслідок чого останньому також нараховано пеню, річні та втрати від інфляції, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2009 року розгляд справи №12/50-1683 було зупинено до розгляду господарським судом Тернопільської області справи №6/105-1933 за позовом ВАТ "Тернопільгаз" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання угоди про розрахунки №16/05-159 від 18.02.2005р. недійсною.

Ухвалою суду від 01.03.2010р. провадження у справі №12/50-1683 поновлено.

Головою господарського суду Тернопільської області продовжено строк вирішення спору у справі №12/50-1683 на один місяць (ухвала від 01.03.2010р.).

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні 24.03.2010р. проти позовних вимог в частині стягнення пені, річних та втрат від інфляції заперечив, посилаючись на те, що відповідно до угоди про розрахунки від 18.02.2005р. позивачем була передана виключно сума заборгованості населення, документи які б свідчили про заборгованість в розрізі споживачів передана не була, що призвело до неможливості стягнення заборгованості та вживання заходів по стягненню боргу з населення в судовому порядку, при цьому розрахунки населення здійснюються відповідно до наказу НАК “Нафтогаз України” від 19.11.1998р. №80, яким затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам НАК "“Нафтогаз України" та ДК "Газ України" та Алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України", затвердженого Постановою НКРЕ за №759 від 12.07.2000р., пунктом 5 якого передбачається, що кошти, які надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств, цього ж дня перераховуються банками на консолідований рахунок ДК "Газ України", на поточні рахунки ВАТ "“Тернопільгаз" поступають кошти тільки виключно за послуги по транспортуванню газу, вказаний розподіл коштів відбувається у відповідності до п. 7.8. Алгоритму у відсотковому відношенні до поступлених коштів на підставі довідки про нормативи розподілу коштів, тому товариство відповідача не має можливості визначати розмір та порядок оплати вартості спожитого газу населенням, крім того ВАТ "Тернопільгаз" не отримав від населення кошти за спожитий у 1999 році природний газ, в зв’язку з чим товариство не могло розрахуватись із позивачем; також відповідно до приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р. №2711 підлягає списанню несплата населенням за електричну енергію та природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 01.01.2002р., тобто заборгованість населення, яка є предметом розгляду, підлягає списанню і тільки за відсутності у позивача підтверджуючих документів про заборгованість населення за спожитий природний газ, не дало можливості товариству списати дану заборгованість відповідно до закону; разом з тим зазначає, що оскільки предметом позову є заборгованість населення за природний газ спожитий у 1999 році, тому відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999р. №1136-X1V "Про внесення змін до ст. 214 ЦК України РСР" передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг; крім того зауважив, що на момент розгляду справи є чинним Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", і додав, що причиною невиконання зобов’язання за угодою про розрахунки є несплата споживачами відповідачу за спожитий у 1999 році природний газ і посилаючись на п. 2 ст. 218 ГК України зазначає, що вини товариства у неперерахуванні коштів немає, тому просить звільнити товариство від відповідальності по сплаті пені, інфляційних і 3% річних. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав.

Позивач в запереченнях на відзив відповідача та його повноважний представник в судовому засіданні 06.04.2010р. зазначив, що предметом спору є стягнення боргу з ВАТ "Тернопільгаз", що утворився з 01.01.2006р. у зв’язку із невиконанням зобов’язань згідно з угодою про розрахунки від 18.02.2005р., а тому відповідачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст.. 214 ЦК Української РСР, яка втратила чинність з моменту набрання чинності ЦК України 01.01.2004р., Алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого природного газу, не припиняє зобов’язання боржника по оплаті боргу кредитору, в тому числі і шляхом реалізації свого права на стягнення боргу зі споживачів природного газу, вимоги ДК "Газ України" не стосуються коштів, що надходили на розподільчий рахунок від споживачів природного газу, Алгоритм розподілу коштів, не змінює строків в межах яких, повинні розраховуватись між собою газопостачальна (ДК «Газ України») та газозбутові організації за укладеними між ними договорами, жодним чином не звільняють Боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання у встановлений договором строк. Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а предметом даного спору є стягнення боргу з ВАТ «Тернопільгаз», що утворився з 01.01.2006р., у зв'язку з невиконання останнім умов укладеної 18.02.2005р. між сторонами угоди про розрахунки №16/05-159. Щодо цивільних відносин які виникли до набрання ним чинності, положення ЦК України застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А також, зазначає, що правовідносини, які виникли між ДК «Газ України»та ВАТ «Тернопільгаз»з приводу оплати на підставі спірного договору продовжують існувати і на сьогоднішній день, а тому відповідно на дані правовідносин поширюються положення ЦК України, щодо стягнення інфляційних та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, а щодо сплати пені за несвоєчасне виконання угоди від 18.02.2005р., зауважив, що положення ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги»стосуються відносин пов'язаних з заборгованістю населення перед підприємствами, що надають комунальні послуги, тому незважаючи на зміст зобов'язань населення перед відповідачем, останній є юридичною особою, яка добровільно вступила в договірні відносини з позивачем, а відтак зобов'язаний відповідати за несвоєчасне виконання свої зобов'язань. Щодо посилань відповідача на ст. 9 ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", зазначив, що списання заборгованості для підприємств паливно-енергетичного комплексу, на підставі даного Закону, не є їхнім обов'язком, а основується на наявності згоди сторін з приводу списання заборгованості, а згоди ДК «Газ України»не було, крім того предметом спору є стягнення боргу, що утворився з 01.01.2006р., який під дії даного Закону не підпадає.

В порядку ст. 77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви з 19.10.2009р. до 14год.45хв. 26.10.2009р., з 24.03.2010р. до 14год.30хв. 06.04.2010р., з 06.04.2010р. до 12год.00хв. 13.04.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13 січня 2010 року у справі №6/105-1933 за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" до дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсною угоди про розрахунки №16/05-159 від 18 лютого 2005 року, яким в позові відмовлено, встановлено:

Згідно з протоколом засідання правління Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”№113 від 14 грудня 1999 року, наказом НАК “Нафтогаз України”№31/18-886-740 від 02 березня 2000 року, на відкриті акціонерні товариства по газопостачанню та газифікації покладено функції по проведенню розрахунків за спожитий природний газ населенням, бюджетними установами та підприємствами комунальної теплової енергетики.

На підставі перелічених вище актів, а також договору №03/02-755 від 29 травня 2002 року, 18 лютого 2005 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Тернопільгаз" укладено угоду про розрахунки №16/05-159.

Відповідно до змісту угоди №16/05-159 від 18 лютого 2005 року, ВАТ “Тернопільгаз” (боржник) брав на себе зобов’язання перераховувати отриману від проведених розрахунків за спожитий природний газ населенням, бюджетними установами та підприємствами комунальної теплової енергетики заборгованість в сумі 10721 598,84 грн. на розподільчий рахунок ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на умовах розстрочки, щомісяця до 30-го числа кожного місяця, згідно графіку: починаючи з січня 2006 року по грудень 2015 року по 89346,66грн., в грудні 2015р. –89346,30грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати боргу згідно угоди про розрахунки відповідно до графіку за період станом на 01.08.2009р. виконав несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на день заявлення позову за ним рахується заборгованість в сумі 3387070грн.18коп.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу у повному обсязі згідно угоди про розрахунки суду не надав, борг визнав повністю, а тому позовні вимоги в частині стягнення з останнього 3 387 070грн.18коп. підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи і визнані відповідачем.

Як слідує з матеріалів справи заборгованість виникла у зв'язку із невиконанням відповідачем умов укладеної 18.02.2005р. між сторонами угоди №16/05-159 по перерахуванню заборгованості відповідно до затвердженого графіку погашення, при цьому сама заборгованість в розмірі 10 721 598,84грн. –це заборгованість споживачів природного газу (населення), яка виникла до 1999р., підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії протоколу переговорів по погашенню заборгованості ВАТ "Тернопільгаз" перед ДК "Газ України" від 12.01.2005р., витягу з протоколу №10 засідання Ради директорів ДК "Газ України" від 07.02.2005р. та безпосередньо вищевказана угода від 18.02.2005р., при цьому, укладаючи дану угоду, відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості, у зв'язку з чим, його твердження про те, що дана заборгованість підлягає списанню на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р., судом до уваги не приймається, однак, це не позбавляє останнього права стягнення даної заборгованості в регресному порядку, що є предметом розгляду іншого спору.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.4 угоди), у вигляді сплати пені, що за період з 31.08.2008р. по 28.08.2009р. (згідно розрахунку позивача, який знаходиться в матеріалах справи) становить 97 888грн.58коп.

Однак, приймаючи причини виникнення заборгованості, викладені ВАТ "Тернопільгаз" у відзиві на позов, а саме: що заборгованість, яка є предметом розгляду даного спору, утворилась у зв'язку із неможливістю виконання відповідачем умов угоди від 18.02.2005р., так як по суті дана заборгованість є заборгованістю населення за спожитий природний газ, яка виникла до 1999 року, яка мала б підлягати списанню на підставі приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р. №2711, проте через відсутність підтверджуючих це документів, здійснення списання боргу так як і стягнення боргу з населення в примусовому порядку було неможливим, а також у зв’язку з тим, що основним видом діяльності товариства є транспортування природного газу за регульованим тарифом і встановленими державою цінами, інших джерел прибутку, окрім дольового відщеплення за надані послуги не існує, що не дає можливості проводити своєчасно розрахунки згідно укладених домовленостей, беручи до уваги, що відповідачем частково здійснювалась оплата на підставі угоди від 18.02.2005р., так само згідно Алгоритму розщеплення коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України та НБУ за №1785 від 13.11.1998р., за №840 від 21.05.2000р. та Постанови НКРЕ за №759 від 12.07.2000р., ВАТ “Тернопільгаз” контролює розмір надходжень коштів відповідним підприємствам, але не має права втрутитись в механізм та розмір розподілу та перерахування зазначених коштів, а відтак не має можливості у повному обсязі погасити заборгованість перед позивачем, суд вважає за можливе на підставі п.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.1ст.233 Господарського кодексу України, п.3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 95 %і стягнути з відповідача 4894грн.43коп. пені.

Крім того, згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за період з вересня 2006р. по червень 2009р. (включно) становить 904565грн.82коп., а також три проценти річних від простроченої суми, що за період з 31.08.2006р. по 31.07.2009р. становить 163078грн.71коп.

Безпідставними є посилання відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на приписи Прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999р. №1136-X1V "Про внесення змін до ст. 214 ЦК України РСР", оскільки у зв'язку із введенням в дію ЦК України з 01.01.2004р. даний Закон втратив чинність, а правовідносини між сторонами, які є предметом розгляду даного спору, щодо невиконання відповідачем умов угоди від 18.02.2005р. виникли після набрання чинності ЦК України.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов в частині стягнення 3 387 070грн.18коп. боргу, 4894грн.43коп. –пені, 904565грн.82коп. –інфляційних нарахувань та 163078грн.71коп. –3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 83 п.3, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.          

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 31301827, - 4459609грн.14коп. з них: 3387070грн.18коп. –боргу згідно угоди про розрахунки №16/05-159 від 18.02.2005р., 4894грн.43коп. –пені, 904565грн.82коп. –інфляційних, 163078грн.71коп. –3% річних, 25500грн.00коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.          В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „___”__2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя