Рішення № 94728446, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/14821/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110110/2020/300038/1 від 09.10.2020 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00078 від 09.10.2020 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним до митного оформлення було надано ЕМД №UA110110/2020/014655, в якій заявлена митна вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту, щодо товару, який імпортується (вартість операції), - у розмірі 10 183,26 євро, що в еквіваленті на національну валюту (за курсом НБУ станом на 07.10.2020 р. - 33,4822 грн. за 1 євро) становило 340 957,95 грн.

Разом з митною декларацією №UA110110/2020/014655 були подані відповідачу всі документи, передбаченні ст. 53 МК України, та додаткові для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення.

Однак, 09.10.2020 року відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00078 та ухвалив рішення про коригування митної вартості товарів за номером UA110110/2020/300038/1, яким скориговано митну вартість товару на суму 520 євро за тонну, тобто загальну вартість зазначено 12 314,64 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ станом на 09.10.2020 р., становило 409 829,99 грн. Рішення було обґрунтовано тим, що декларантом не надано документів про страхування товару, транспортних документів, документів, що містять відомості про посередницькі послуги, вартість перевантаження, портових витрат в порту Антверпен (Бельгія), а також зазначено, що надані, документи не містять переклад на українську мову, та декларація не містить інформацію про відправника.

Позивач стверджує, що рішення відповідача щодо визначення митної вартості та картка відмови суперечать вимогам закону, порушує права позивача та підлягають скасуванню, оскільки позивачем були надані усі документи передбачені ст. 53 МК України для визначення митної вартості за ціною договору.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

01 грудня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

За ЕМД від 07.10.2020 №UA110110/2020/014655 заявлено товар “білий тест лайнер Multiwhite двослойний у рулонах (регенерований картон для плоских шарів гофрованого картону) щільність 120г/м2, завшир 105см-4548кг-4рул. Щільність 120 г/м2, завшир 125см-14770кг-12 рул., щільність 120г/м2, завшир 140см- 4364кг-3 рул. Вибілений, не каландрований, негофрований, виготовлений з макулатури, без малюнка. Вміст волокон, отриманих механічним способом 100% маси від загальної маси волокон”.

До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості. Що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості.

Декларантом було заявлено 10183,26 євро, однак документів на підтвердження проведення оплати, тобто закінчення фінансової операції, до митного органу не надавалось.

Також витрати понесені на транспортування товару до складових митної вартості не включені декларантом, що здійснено всупереч ч.10 ст.58 МКУ. До митного оформлення надано платіжне доручення від 17.04.2020 на суму 10107,58 євро, однак воно стосується попередньої поставки товару, і жодного відношення не має до цієї. Вже безпосередньо до позову позивач надав платіжне доручення від 23.10.2020 на суму 10183,26 євро на дану поставку.

При заявленні митної вартості декларантом до складової митної вартості не було включено 33984 грн. додатково понесених витрат на транспортування. Хоча на момент митного оформлення було подано рахунок-фактура на доставку товару №LS-4311055 від 08.10.2020.

Платіжних доручень на підтвердження оплати згідно даного рахунку-фактури декларантом не подавалось.

Пункт 1 Додатку №5 передбачає, що ціна товару враховує вартість тари та пакування, інші складові витрати, які несе продавець - не передбачені умовами поставки оцінюваної партії товару.

Представник відповідача також вказує, що з урахуванням правил Інкотермс 2020, Коментаря Міжнародної торгово промислової палати (ІСС) до правил Інкотермс: обрані умови поставки є базисними, а у разі, якщо інші пункту Контракту суперечать обраним умовам, то застосовуються умови таких пунктів Контракту.

Визначена декларантом митна вартість не враховує складові, передбачені п.10 ст.58МКУ.

Згідно наданої копії митної декларації №20FRD5620056994518 від 28.08.2020, виробником задекларовано на експорт товар автомобільним транспортом за інвойсом №72464 вартість, якого складає 8412,0 євро.

Складові митної вартості, передбачені ст.58 МКУ повинні бути документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню.

Декларантом надано копію (без перекладу) страхового полісу від 12.09.2020, у якому відсутні відомості щодо вартості страхування, зазначена лише страхова сума (ліміт відповідальності).

Крім того, відповідно до дати складання страхового полісу від 12.09.2020, вартість страхування не могла бути врахована у ціну товару, яка узгоджена значно раніше - 24.06.2020 Додаток №5.

Системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 07.10.2020 №иА110110/2020/014655, крім інших, згенеровано форми контролю: 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товару"; 106-2 “Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів”.

Документи, надані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митницею відповідно до вимог п.2-3 ст. 53 МКУ від позивача витребовувались документи для цілей визначення митної вартості, однак у листі від 09.10.2020 №09-10-2 декларантом зазначено про відсутність можливості надання додаткових документів у відповідності до порядку статті 53 МКУ.

Таким чином, митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів: митна вартість товару - 0,52 євро/кг, оформлено за ЕМД UA205030/2020/028796 від 28.09.2020 р.

Картка відмови видана відповідачем у зв`язку з тим, що заявлену митну вартість товару скориговано рішенням про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

19.08.2019 року між ТОВ "Геліус ЛТД" (Покупець) та фірмою "CENTRAL NATIONAL GOTTESMAN EUROPE GMBH" (Австрія) (Продавець) укладено контракт №01180-2, відповідно до умов якого CENTRAL NATIONAL GOTTESMAN EUROPE GMBH зобов`язується продати, а ТОВ "Геліус ЛТД" придбати папір та картон (Товар) на умовах визначених в додатках до цього контракту.

Згідно додатку № 5 від 24.06.2020 р. до контракту товар - тестлайнер білий Multiwhite (white top testliner) - виробник - «NORPAPER Avot-Vallee» BLENDECQUES, FRANCE, щільність 120г/м2, формат 1250мм, за ціною 430 євро за тонну. Умови поставки: CIF Одеса, згідно ІНКОТЕРМС 2020 (відвантаження та оформлення документів на товар здійснює продавець). Умови оплати згідно додатку № 5 від 24.06.2020 р. - 60 днів після надходження товару на склад покупця.

07 жовтня 2020 року товариство з обмеженою відповідністю «Геліус ЛТД» було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №UA110110/2020/014655, у якій самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту, щодо товару, який імпортується (вартість операції), - у розмірі 10 183,26 євро, що в еквіваленті на національну валюту (за курсом НБУ станом на 07.10.2020 р. - 33,4822 грн. за 1 євро) становило 340 957,95 грн.

Разом з митною декларацією №UA110110/2020/014655 декларантом були подані митниці документи передбаченні ст. 53 МК України та додаткові для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення:

- контракт №01180-2 від 19.08.2020 р., Додаток №5 від 24.06.2020 р. до нього, Додаток №3 від 02.12.2019 р. до нього;

- інвойс № 204527 від 09.09.2020 р. ( Декларація про походження товару);

- підтвердження заказу (Order confirmation) №UA 200088 від 03.08.2020 р.;

- пакувальний лист №UA200063 від 09.09.2020 р.;

- коносамент № 300383620 від 12.09.2020 р.;

- експортна декларація №20FRD5620056994518 від 28.08.2020 р.;

- банківський платіжний документ, що підтверджує вартість оцінюваного товару №356132710 від 17.04.2020 р.;

- автотранспортна накладна №379038 від 06.10.2020 р.;

- прейскурант (прайс-лист) постачальника товару б/н від 24.06.2020 р.;

- прибуткову накладну аналогічного товару (попередня поставка) №ПН-003815 від 13.04.2020 р.;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг на території України №LS-4311055 від 08.10.2020 р.;

- розрахунки ціни, калькуляції (попередня поставка) №ГЯ-0003847 від 15.04.2020р., та №ГЯ-0004411 від 05.05.2020р.;

- страховий поліс №01G64128 від 12.09.2020 р.;

- сертифікат про походження товару №1111398 від 09.09.2020 р.;

- лист постачальника з калькуляцією ціни б/н від 08.10.2020 р.;

- бюлетень Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі «УкрПапір» №269 від 25.05.2020 р.;

- сертифікат якості б/н від 06.12.2018 р.

В ході оформлення митної декларації №UА110110/2020/014655 Дніпровською митницею направлено ТОВ «Геліус ЛТД» електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: документів про страхування товару, транспортних документів; документів, що містять відомості про посередницькі послуги, вартість перевантаження, портових витрат в порту Антверпен (Бельгія), а також зазначено, що надані документи не містять переклад на українську мову, та декларація не містить інформацію про відправника.

09 жовтня 2020 року позивач надав лист відповідачу, яким повідомив, що до ЕМД №UА110110/2020/014655 від 07.10.2020 року подано усі документи відповідно до п.2. ст. 53 МКУ.

Однак, 09 жовтня 2020 року відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110110/2020/00078 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 09.10.2020 р. № 110110/2020/300038/1, відповідно до якого за резервним методом скориговано митну вартість товару на суму 520 євро за тонну, тобто загальну вартість зазначено 12 314,64 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ станом на 09.10.2020 р. становило 409 829,99 грн.

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA110110/2020/014826 від 09.10.2020 року, якою митні платежі були сплачені виходячи з митної вартості товару, визначеної за ціною контракту – 10 183,26 євро, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ станом на 09.10.2020 р. становило 338 897,87 грн та зарезервовано різницю митних платежів, відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA10110/2020/300038/1 від 09.10.2020 року.

13.10.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача звернення за № 87/41 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 09.10.2020 №UA10110/2020/300038/1 та додано до звернення наступні документи:

- висновок Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі «УкрПапір» №543 від 12.09.2020 р.;

- інвойс №72464;

- переклад на українську мову наступних документів: Коносамент №300383620, експортна декларація №20FRD5620056994518, страховий поліс №01G64128.

Проте, листом відповідача від 20.10.2020р. за № 75-08-02-1/15-13/10105 «Про результати розгляду звернення» рішення про коригування митної вартості від 09.10.2020р. №UA10110/2020/300038/1 залишено чинним.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Так, статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 4 статті 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому ч.5 ст.53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно підрозділу цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Що стосується зауважень відповідача до експортної декларації, суд вказує, що даний документ носить виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо його надання у декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності такого документа у декларанта. Сам по собі цей документ не впливає на визначення митної вартості задекларованого товару.

Крім того, Дніпровською митницею у своєму рішенні зазначено, що в наданій митній декларації №20FRD5620056994518 від 28.08.2020р. товар задекларовано на експорт автомобільним транспортом. Проте, судом не встановлено підтвердження даного твердження Дніпровської митниці в наданій позивачем копії декларації.

Стосовно твердження відповідача щодо відсутності інформації про відправника в наданих документах, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Компанією Central National Gottesman Europe GmbH (Австрія) було придбано товар у компанії NORPAPER Avot-Vallee (Франція) на умовах FCA порт Антверпен (Бельгія), що підтверджується експортною декларацією №20FRD5620056994518 від 28.08.2020 р. та інвойсом (рахунком-фактурою) №72464 від 28.08.2020р., а також уточняється наданим продавцем листом від 08.10.2020 р.

Умови поставки FCA покладають на продавця обов`язки щодо завантаження товару на транспорт в узгодженому місці відправки і по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів.

Виходячи з зазначених умов поставки, у декларації №20FRD5620056994518 від 28.08.2020р. саме компанія NORPAPER Avot-Vallee (Франція) вказана як відправник.

Після передачі товару та експортних процедур обов`язок компанії NORPAPER Avot-Vallee (Франція) було виконано.

Відповідно, в коносаменті відправником вказано компанію Central National Gottesman Europe GmbH (Австрія), яка була фактичним власником товару та з якою у ТОВ «Геліус ЛТД» укладено зовнішньоекономічний договір, і саме на яку було покладено обов`язок по доставці товару ТОВ «Геліус ЛТД» на умовах поставки CIF Одеса. Враховуючи наведене, у поданій для оформлення митній декларації відправником товару вказано компанію Central National Gottesman Europe GmbH (Австрія).

Як вбачається з поданої на митне оформлення митної декларації, в останній наявні дані про відправника, а саме – компанія Central National Gottesman Europe GmbH (Австрія).

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, суд зазначає наступне.

Правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують два терміни, пов`язані із страхуванням, а саме CIF та СІР, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця. Так, умови поставки CIF Інкотермс 2020 покладають на продавця обов`язки щодо розміщення товару на борту судна і оплаті витрат і фрахту, необхідних для страхування і доставки товару в зазначений порт призначення, а також щодо виконання експортних митних процедур з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення для вивезення товару. Покупець зобов`язаний розвантажити найняте продавцем судно в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Тобто, зауваження по страховому полісу, документів, що містять відомості про посередницькі послуги, вартість перевантаження, портових витрат в порту Антверпен (Бельгія), та зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд враховує, що у даному випадку вартість страхування, вартість перевантаження, портових витрат включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF.

Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників, а тим більше, заявляти про необхідність їх перекладу на українську мову.

Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості страхування до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Крім того, документи, що містять відомості про вартість страхування, в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст. 53 МК України, не вимагаються.

Відповідно до частини 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Однак, в порушення вищезазначеної норми у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відповідач не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином, митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

Аналізуючи норми Митного кодексу України Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав витребувати у позивача додаткові документи, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що протягом судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 09.10.2020 року №UA110110/2020/300038/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2020/00078 від 09.10.2020 року Дніпровської митниці Держмитслужби

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4204,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник