Рішення № 94728448, 09.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року Справа № 160/17392/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.11.2020 року № 4-11687/15-2000;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем подано до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до клопотання позивачем додано усі необхідні документи, визначені законом, наказом від 05.11.2020 року № К-4-11687/15-20-СГ відповідач відмовив у наданні такого дозволу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

14.01.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що у відношенні земельної ділянки щодо якої звернувся позивач вже проводяться дії по розробленню проекту землеустрою іншою особою. Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов`язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.

22.01.2021 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів.

04.02.2021 року, на виконання ухвали суду, відповідачем надано клопотання про долучення витребуваних доказів.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

08.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що підставою для відмови заявнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не може бути надання раніше аналогічного дозволу іншому заявнику.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотаннями від 21.09.2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 05.11.2020 року № К-4-11687/15-20-СГ ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, 13.04.2020 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі, на підставі розробленого іншою особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, правомірність оскаржуваної відмови, винесеної ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, є предметом спору у цій адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на положення ст. 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що така відмова є неправомірною, оскільки відмову відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших ніж передбачено законом, а саме, невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, слід вважати протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №263/16221/17, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №820/3087/17.

Водночас, суд зазначає, що виходячи з приписів ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує на відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

У цьому випадку як позивач, так і інші особи, мають рівні права розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача немає підстав вважати приоритетним того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

У цьому випадку питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Проте, враховуючи той факт, що наведені відповідачем підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечать приписам Земельного кодексу України, суд робить висновок про те, що з метою ефективного захисту прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог, на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2019 року у справі № 480/4298/18, від 14.08.2018 року у справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 року у справі № 814/1755/17, від 11.09.2018 року у справі № 816/318/18.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13. ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Філософська, буд. 39А, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 39835428) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.11.2020 року № 4-11687/15-2000.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський