Рішення № 9472193, 04.03.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Cправа № 2 101/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

4 березня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Верьовочнікова В.М.

при секретарі Росовській О.Ю.

із участю : - позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про оскарження дій, бездіяльності та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

Позивач 10.12.2009 року звернувся до суду з цим позовом і вказав, що 07.05.2008 року між ним та відповідачем в особі Жмеринського відділення "ПриватБанк" укладений кредитний договір №VIZ0GA0000001261, про надання позивачу кредиту в сумі 31851,96 грн. Вказав, що він з наміром дострокового погашення 21.09.2009 року вніс до каси банку 31486,45 грн. а також 24.09.2009 року здійснив грошовий переказ в сумі 5 грн. на рахунок відповідача. Листом від 01.10.2009 року банк повідомив позивача про наявність його боргу в розмірі 9568,12 грн. за сумою резервування, з нарахуванням якої позивач не згоден. В подальшому банком були нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 842 грн., які позивач сплатив 04.11.2009 року. Також зазначив, що банком в односторонньому порядку було підвищено відсоткову ставку за користування кредитом без належного письмового повідомлення позивача, нараховано пеню в сумі 101 грн., яку останній сплатив 02.03.2009 року. Вважаючи неправомірними вказані додаткові нарахування, позивач просив стягнути за його користь з відповідача 2315 грн. зайво стягнутих коштів, а також зобовязати останнього видати позивачу довідку про повне погашення кредитного договору №VIZ0GA0000001261 від 07.05.2008 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 . зменшив заявлені вимоги. Підтримавши попереднє обґрунтування позовної заяви просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування суми винагороди за резервування ресурсів за вказаним кредитним договором після здійснення позивачем дострокового погашення кредиту, а також зобовязати відповідача видати йому довідку про повне погашення кредиту. Стягнення раніше заявлених коштів з відповідача не вимагав.

Представник відповідача Рой В.Л., в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що вбачається з розписки на зворотній частині обкладинки справи від 19.02.2010 року, в судове засідання після оголошеної перерви щодо зясування обставин справи із керівним органом відповідача не зявився, до суду не з'явився, причин своєї неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не представив. Попередньо подав суду письмові заперечення позову, обгрунтовуючи його невизнання тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору позичальник при достроковому погашенні кредиту зобовязаний сплатити банку суму відсотків та суму винагороди за резервування коштів, яка нараховується за весь час резервування до дати погашення кредиту, сумою зарезервованих ресурсів вважається сума вказана у графіку погашення кредиту. Посилаючись на визначений договором та графіком погашення кредиту до 07.05.2018 року термін резервування банком ресурсів кредиту, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення в порядку заочного розгляду справи, проти чого не заперечував позивач.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши заперечення та представлені в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

В судовому засіданні установлено, що сторони уклали кредитний договір №VIZ0GA0000001261від 07.05.2008 року, що підтверджується копією останнього (а.с.5-14); за умовами розділів 1,2,8 якого позивачем надано відповідачу споживчий кредит в розмірі 30000 грн. строком користування з 07.05.2008 року по 07.05.2018 року із процентною ставкою 1,67% на місяць, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3,00% від суми виданого кредиту в момент надання, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів.

При цьому відповідач зобовязався здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом здійснення фіксованих щомісячних платежів у сумі 734,25 грн. згідно графіку.

Відповідно п.2.4.1. зазначеного кредитного договору позичальник вправі здійснювати дострокове погашення кредиту; при цьому він зобовязаний сплатити банку суму відсотків, суму винагороди відповідно до п.8.1. договору.

Згідно п.8.1. даного договору за користування кредитом кредитні кошти надані позичальнику із сплатою серед винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Згідно даних довідки відповідача від 19.02.2010 року (а.с.63) за спірним кредитним договором заборгованість позивача ОСОБА_1 по кредиту та по відсотках станом на 19.02.2010 року відсутня, нараховано поточну заборгованість по платі за резервування в сумі 8912,99 грн.

З письмових пояснень представника відповідача (а.с.62) вбачається, що вказана сума заборгованості вирахована банком із розміру суми зарезервованих коштів за весь час резервування, до дати погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту в термін до 07.05.2018 року.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону.

З огляду на представлені суду докази суд погоджується із доводами позивача щодо неправомірності нарахування відповідачем суми винагороди за резервування коштів за період від терміну дострокового погашення кредиту до визначеної графіком останнього строку його погашення.

При цьому суд виходить з того, що п.3.6 кредитного договору від 07.05.2008 року (а.с.7), укладеного між сторонами, щомісячна сплата винагороди, встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п.8.1.) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту винагорода сплачується у вказаному розмірі.

Отже, встановлення передбаченої кредитним договором суми винагороди обмежується терміном до дати повного погашення кредиту. При цьому відсутні будь-які додаткові умови, що повязують дату повного погашення кредиту із графіком його погашення.

У звязку з цим суд не приймає до уваги письмові заперечення представника відповідача стосовно того, що плата за резервування підлягає сплаті за весь час резервування кредиту, що зазначений у п.8.1. та графіку погашення кредиту, а саме до 07.05.2018 року, оскільки ці заперечення базуються на довільному тлумаченні п.4.4. кредитного договору. Суд не погоджується із вказаним представником відповідача аналізом даної норми правочину, оскільки він суперечить вказаним положенням п.3.6 кредитної угоди.

Суд також зважає, що згідно п.3.3. договору нарахування винагород, передбачених зокрема, п.8.1. здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену в п.7.1. Разом з тим, пунктом 7.1. даної кредитної угоди вказане положення не врегульоване.

За таких обставин аналізуючи сукупність умов кредитного договору суд доходить висновку, що нарахування винагороди за резервування ресурсів у даному конкретному випадку повинно здійснюватись у відповідності до вимог, зокрема, п.3.6 та 4.2 кредитної угоди до дня повного погашення кредиту за фактичну кількість днів резервування коштів.

Оскільки згідно умов п.4.1.резервування коштів здійснюється банком для виконання зобовязань за даним договором із наданням права позичальнику на їх використання, у випадку дострокового погашення кредиту позичальник виконуючи власні зобовязання втрачає потребу у подальшому використанні зарезервованих коштів.

А тому, за умовами п.4.4. кредитної угоди винагорода за резервування ресурсів, що нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), повинна нараховуватись до дати фактичного погашення кредитних зобовязань у випадку дострокового їх виконання, оскільки даним пунктом прямо не передбачено, що датою погашення кредиту є визначена графіком дата останньої сплати сум кредитних зобовязань.

Таким чином, вимоги позивача щодо неправомірності дій відповідача із нарахування суми винагороди за резервування ресурсів за подальший після дострокової сплати позивачем суми кредиту та відсотків період є обгрунтованими та доведеними в судовому засіданні аналізом умов кредитного договору та письмовим підтвердженням відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 заборгованості з цих виплат.

Одночасно правомірною є вимога позивача щодо судового зобовязання відповідача до видачі позивачеві підтвердження про прийняття виконання зобовязання останнього за спірним кредитним договором, оскільки відповідачем визнано виконання ОСОБА_1 погашення суми отриманого кредиту та відсотків за його використання, а нарахування винагороди за резервування коштів за подальший період після виконання позивачем основного зобовязання судом визнано неправомірним.

З урахуванням викладеного позов підлягає до задоволення у межах змінених позовних вимог.

Судові витрати, слід стягнути з відповідача на користь держави з урахуванням правового статусу позивача, що передбачає його звільнення від оплати судових витрат.

Керуючись ст.4, 5, 8, 10, 15, 18, 60, 77, 88, 169, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, ст.531, 545, 599, 610-612, 614, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" щодо нарахування до сплати ОСОБА_1 суми винагороди за резервування ресурсів за кредитним договором №VIZ0GA0000001261 від 07.05.2008 року в розмірі 8912 гривень 99 копійок за період після дострокового погашення кредиту.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Жмеринського відділення ВФ КБ "ПриватБанк" (м.Жмеринка, вул. Центральна, буд.5, індекс 23100,) видати ОСОБА_1 довідку про одержання в повному обсязі виконання зобовязання позичальника за кредитним договором №VIZ0GA0000001261 від 07.05.2008 року .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (р/р 64993919400001 у Дніпропетровській філії КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, індекс 49094) на користь держави 8 гривень 50 копійок судового збору (р/р 31418537700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261) та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р 31213259700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261).

Рішення набуває законної сили після закінчення строку його оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання останньої, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

СУДДЯ