Рішення № 94661212, 04.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 р. № 400/4928/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4465 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до військової частини А4465 (надалі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправними дії військової частини А4465 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 14 календарних років служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язання військової частини А4465 здійснити перерахунок та здійснити доплату в сумі 16 691,32 грн. належної позивачу одноразової грошової допомоги у звязку із звільненням з військової служби за 14 календарних років служби з врахуванням усіх складових грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення – включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою від 11.11.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4928/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою від 11.01.2021 року суд вирішив подальший судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4465 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначити судове засідання на 03 лютого 2021 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді командира авіаційної ескадриль військової частини - польова пошта В2137. Наказом командира військової частини польова пошта В2137 від 28.01.2017 року № 31 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом "д" та виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, щомісячна додаткова грошова допомога є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинні включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Зазначає, що при звільненні відповідно до вимог п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

22.12.2020 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 5550 "Про затвердження Інструкції про рорзміри та порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовццям Збройних Сил України" передбачено, що до складу грошового забезпечення не включається щомісячна додаткова винагорода, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 03.02.2020 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.02.2021 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді командира авіаційної ескадриль військової частини - польова пошта В2137.

Наказом командира військової частини польова пошта В2137 від 28.01.2017 року № 31 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом "д" (через сімейні обставини) відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини польова пошта В2137 від 28.01.2017 року №31 позивача було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до грошового атестату, ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вважаючи, що відповідач протиправно нарахував та виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільнення в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано приписами Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294, Постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року № 889.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон України №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294 (набрала чинності 01 січня 2008 року) (надалі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889 (надалі - Постанова №889) уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з військової служби на підставі пункту “д” частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу". На момент звільнення позивача з військової служби він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ.

Однак, відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включив.

Відмова відповідача ґрунтується на нормах Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

Суд зазначає, що оскільки, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, від 16 травня 2019 року у справі 826/11679/17, від 10.07.2020 № 760/8406/16-а.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Також суд зазначає, що під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 викладені у постанові від 6 лютого 2019 року, відповідно до яких, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 позивач у період з січня 2015 року по грудень 2016 року отримував додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889.

З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду зазначених вище, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення у суду відсутні.

Підсумовуючи наведене, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена Постановою №889, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року 802/1058/17-а, від 16.10.2020 року у справі №826/4043/16.

Щодо конкретного розміру такої одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.

Повноваження щодо здійснення розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні у спірних правовідносинах покладається на відповідача. Суд при вирішенні даного спору не може підміняти собою орган, на який покладено обов`язок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, та здійснювати за відповідача відповідний розрахунок сум одноразової грошової допомоги при звільненні, що підлягають виплаті позивачу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії військової частини А4465 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 14 календарних років служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання військової частини А4465 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які він отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату перерахунку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільнення в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби, а тому наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини А4465 (вул. Аеродромна, 1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 08228725) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А4465 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 14 календарних років служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати військову частину А4465 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, які він отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату перерахунку.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.02.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва