Постанова № 9457439, 12.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2010 року Справа № 16/343-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П. (доповідача),

суддів: Швеця В.В., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Кондратьєва Н.В.

Представники сторін:

від позивача: Суворов О.В., представник, довіреність №02 від 07.04.10;

від відповідача: Абросімова Н.О. директор, паспорт серія АН461179 від 06.02.06;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Паспарту –Тревел”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.10р. у справі №16/343-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційно –обчислювальний центр”, м. Дніпропетровськ (49000, вул. Н. Леніна, 15а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Паспарту –Тревел”, м. Дніпропетровськ (49018, вул. Моніторна, 10/335)

про стягнення 68 388,39грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010р. по справі №16/343-09 (суддя –Загинайко Т.В. ) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Паспарту - тревел” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційно-обчислювальний центр” 4141 грн. 94 коп. –заборгованості, 414 грн. 19 коп. –штрафу, 45 грн. 56 коп. –витрати по сплаті державного мита та 15 грн. 72 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що в порушення умов договору оренди відповідач частково не оплатив позивачу орендну плату в розмірі 4141,94грн., що є доведеним матеріалами справи і не спростовано відповідачем.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач –ТОВ “Паспарту –Тревел” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010р., відмовивши в задоволенні вимог по стягненню 2 741,94грн. орендної плати по Договору оренди та 414,19грн. штрафу.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення суд не прийняв до уваги доказ в підтвердження звільнення апелянтом приміщення саме 25.02.09р., про що свідчить наданий останнім Договір № 2002 від 25.02.09р. про надання послуг щодо переїзду офісу, який знаходиться в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010р. колегією суддів у складі головуючого судді Павловського П.П. (доповідача), суддів: Чус О.В., Швеця В.В., відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 19.04.2010р. о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 19.04.10р. оголошувалась перерва до 12.05.10р. на 10:35год.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду - голови судової палати Неклесою М.П. від 12.05.10р. справу № 16/343-09 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Павловського П.П. –доповідача, суддів: Швеця В.В., Мороза В.Ф.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 21.03.2008р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-обчислювальний центр" (орендодавцем) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Паспарту-тревел" (орендарем) укладено договір оренди №01 (надалі –Договір оренди), відповідно пунктів 1.1 та 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає за двостороннім актом приймання-передачі в строкове платне користування під офіс приміщення №5 загальною площею 31,0 кв.м в будівлі за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, 15-А;

На виконання умов Договору оренди позивачем було передано відповідачу в оренду приміщення загальною площею 31,0 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. Леніна, буд.15А, оф. 5, що підтверджено актом від 23.03.2008р. приймання-передачі в оренду приміщень. (а.с. 14)

Згідно пункту 3.1 Договору оренди орендар сплачує щомісячну орендну плату у розмірі 4000 грн.; орендна плата сплачується на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа кожного місяця (пункт 3.2 Договору оренди).

Додатковою угодою від 23.12.2008р. №01 до договору оренди нежитлового приміщення №01 від 21.03.2008р. змінили розмір орендної плати та узгодили, що орендна плата з 01.01.2009р. складає 3400 грн. 00 коп.

Судова колегія бере до уваги, те що пункт 2.1 Договору оренди щодо строку оренди містить суперечності, а саме , в екземплярі договору, який є у позивача, у даті закінчення строку, до якого укладено Договір оренди вбачається виправлення та зазначено у пункті 2.1, що строк оренди - по 25.03.2009р., проте будь-яких приміток відносно зазначеного виправлення вказаний екземпляр Договору оренди не містить.

Проте, екземпляр Договору оренди відповідача, містить інформацію, що строк оренди встановлено до 25.02.2009р.

Пунктом 6.2 Договору оренди встановлено те, що плата за користування об’єкту оренди є незмінною до 25.03.2009р.

Судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції відносно того, що у зв’язку з відсутністю у сторін акту приймання-передачі, який би вказував на дату повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення, відповідач повинен був сплатити орендну плату до 25.03.2009р. включно.

Виходячи з наведеного, за спірний період відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі 6141 грн. 94 коп. (з 01.02.2009р. по 25.03.2009р.)

Судом першої інстанції вірно визначено, що строк сплати орендної плати є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплатив оренду плату частково у сумі 2000 грн. 00 коп. (а.с. 10)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4141 грн. 94 коп.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Законом передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання; суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання. (ст. 230 ГК України)

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, а частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами Договору оренди встановлено, що у випадку прострочення оплати орендних платежів за період більше одного місяця, орендар сплачує штраф у розмірі 10% несплаченої орендної плати (п.5.1)

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у сумі 63 832 грн. 26 коп. за неправомірне користування приміщенням, судом першої інстанції правомірно визнана необґрунтованою, виходячи з наступного:

Згідно статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі; наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Посилання позивача зокрема на те, що відповідач не сплативши залишок заборгованості по орендній платі за лютий та березень покинувши орендоване приміщення та не склавши двостороннього акту прийому-передачі щодо повернення приміщення судова колегія не вважає достатніми для стягнення неустойки, оскільки неустойка ж у розмірі подвійної плати за нескладення акту приймання-передачі положеннями частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України не встановлена, а, отже, у даному випадку не може бути застосована до відповідача.

Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідачем при поданні апеляційної скарги було сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 23,00грн.

Згідно п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.97 року № 7-93 “Про державне мито” сума державного мита із заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. “г” п.2 ст.3 Декрету №7-93 державне мито при поданні апеляційної скарги сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін, судова колегія дійшла до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Паспарту –Тревел” суми недоплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 28,00грн.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.1 постанови від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Паспарту –Тревел”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.10р. у справі №16/343-09 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.10р. у справі № 16/343-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Паспарту –Тревел”, м. Дніпропетровськ (49018, м. Дніпропетровськ, вул. Моніторна, 10/355; код ЄДРПОУ 35807355) недоплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 28,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя П.П. Павловський

СуддяВ.Ф. Мороз

СуддяВ.В. Швець