Постанова № 9440740, 11.05.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010 року Справа № 2/419-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.–доповідача;

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Стуковенковій О.В.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 20.04.2010 року:

від позивача: Сакало П.А., представник, довіреність № 87 від 10.12.09 р.,

від відповідача: Колісник О.В.,представник, довіреність № 19-09/96 від 09.12.09 р.,

від відповідача: Каліна В.В.,представник, довіреність ВМР№ 978715 від 07.04.10 р.,

від відповідача: Торкай Л.М.,представник, довіреність № 19-09/61 від 21.08.09 р.,

від третьої особи: Носенко М.Д.,представник,довіреність № 38-41-404 від 01.12.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 року у справі № 2/419-08

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

третя особа: Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, м. Дніпропетровськ

про виселення із незаконно займаного приміщення

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

до відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

третя особа: Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, м. Дніпропетровськ

про: спонукання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося у травні 2008 року до господарського суду із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ про виселення філії Дніпропетровського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” з приміщення гуртожитку Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 9-а; стягнення з відповідача суми 3 513 645,75 грн. збитків у вигляді недоотриманої державним бюджетом орендної плати за користування державним майном по вул. К. Цеткін у м.Дніпропетровську у період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" пред’явило зустрічний позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, у якому просило передати право орендодавця приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 9-а від Придніпровської державної академії будівництва та архітектури до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та зобов’язати останнє укласти з ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії Дніпропетровського обласного управління договір оренди зазначеного державного нерухомого майна площею 2029,5 кв.м, яке знаходиться на балансі Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, з метою використання під приміщення філії банку в редакції, що додається до зустрічного позову.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 року у справі № 2/419-08 ( суддя Подобєд І.М.) у первісному позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області відмовлено повністю. У зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” відмовлено повністю.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 року у справі № 2/419-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити повністю.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що Придніпровською державною академією будівництва та архітектури неодноразово направлялися листи до Дніпропетровського обласного управління Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” про те, що термін дії договору закінчився, а тому банк, як орендар зобов’язаний негайно звільнити орендоване приміщення. Але, до теперішнього часу Дніпропетровське обласне управління ВАТ„Державний ощадний банк України” не звільнило займані приміщення і продовжує користуватись до теперішнього часу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що ні Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, ні Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не виконали вимоги чинного законодавства та не повідомили відповідача протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору про припинення його дії. Тобто, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто до 01.06.2010 року, отже рішення є законним та обґрунтованим. Вважає твердження позивача щодо незаконності рішення безпідставними та необґрунтованими.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 20.04.2010 року.

У судовому засіданні 20.04.2010 року оголошувалася перерва до 11.05.2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

01 червня 2000 року між Придніпровською державною академією будівництва та архітектури –орендодавець, на підставі дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, та Ощадбанком України –орендар був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 25, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування нежиле приміщення загальною площею 2029,5 кв.м., що розташоване по вул. Клари Цеткін, 9а в м. Дніпропетровську.

Пунктом 5.2.5 вказаного договору орендар зобов'язався повернути орендоване майно у відповідному стані з урахуванням його зносу у випадку припинення дії або розірвання даного договору.

Пунктом 7.1 договору визначено строк дії договору до 01.06.2005 року.

29 березня 2005 року орендодавець направив на адресу орендаря листа № 38-05-118, в якому повідомив про припинення 01.06.2005 року договору та про те, що на новий термін договір продовжуватися не буде.

Отримання зазначеного листа відповідач не заперечує.

01 червня 2005 року між орендарем та орендодавцем була укладена додаткова угода до договору оренди нерухомого майна № 25 від 01.06.2000 року, якою доповнено розділ договору "обов'язки сторін" наступним реченням: "на період переукладення договору оренди за фактичне використання орендованого приміщення орендар зобов’язується помісячно вносити орендну плату відповідно до договору оренди № 25 від 01.06.2000 року у співвідношенні:

50% - до державного бюджету;

50% - балансоутримувачу".

29.09.2005 року відповідач звернувся до позивача із заявою № 17/0-021 стосовно укладення договору оренди спірного майна, відповідь на яку не отримав.

Протягом 2006 –2008 років між позивачем, відповідачем та третьою особою велося листування щодо продовження терміну оренди спірного приміщення.

Проте, договір оренди державного майна –нежитлових приміщень по вул. К.Цеткін, 9а сторонами укладений не був.

Посилаючись на те, що договір оренди державного майна припинив свою дію 01.06.2005 року, однак відповідач після закінчення договору не повернув майно та продовжує користуватися ним без достатніх на те підстав, позивач просив виселити філію Дніпропетровського облуправління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з приміщення по вул. Клари Цеткін, 9а.

В подальшому позивач подав заяви про доповнення позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача, з урахуванням останньої заяви, збитки у вигляді недоотриманої державним бюджетом орендної плати за користування державним майном в розмірі 3513645,75 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі його філії –Дніпропетровського обласного управління подало до господарського суду Дніпропетровської області зустрічну позовну заяву, в якій просило суд передати право орендодавця нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 9-а від Придніпровської державної академії будівництва та архітектури до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та зобов’язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області укласти з ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії Дніпропетровського обласного управління договір оренди зазначеного державного нерухомого майна площею 2029,5 кв.м, яке знаходиться на балансі Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, з метою використання під приміщення філії банку в редакції, що додається до зустрічного позову.

Особливості найму окремих видів майна встановлюється Цивільним кодексом України або іншим Законом (пункт 3 ст. 760 Кодексу).

          Таким законом по відношенню до спірного договору оренди є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 року.

          Відповідно до п.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          За приписами п.1 ст.763 вказаного кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

          Згідно з ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

          Частиною 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.

          Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

          Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          Строк дії спірного договору закінчився 01.06.2005 року.

          Частиною 4 ст.284 Господарського кодексу України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Із змісту вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку договору він може бути продовжений на той же строк та на тих же умовах, які були передбачені договором.

          При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору.

          В даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України (від 28.04.2009 року № 36/369 та від 18.08.2009 року № 2/385).

          Як вже зазначалося, орендодавець за два місяці до закінчення договору оренди попередив орендаря про припинення договору.

          З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист орендодавця від 29.03.2005 року не має "юридично значимого наслідку".

          Колегія суддів також вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про продовження договору оренди № 25 від 01.06.2000 року до 01.06.2010 року на підставі додаткової угоди № 1 від 01.06.2005 року.

          По-перше, зазначена додаткова угода не містить згоди орендодавця на поновлення договору. Додатковою угодою № 1 сторони внесли зміни у розділ договору "обов'язки сторін", залишивши без змін п.7.1 договору щодо строку дії договору.

           Окрім того, колегія суддів також враховує, що договір оренди № 25 від 01.06.2000 року не міг бути поновленим на тих самих умовах, оскільки в зв'язку із змінами в ст.5

Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та набрання чинності Господарським кодексом України, орендодавцями нерухомого майна, яке є державною власністю визначені Фонд державного майна України, його регіональні відділення (п.1 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України).

          Висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди № 25 від 01.06.2000 року є діючим на теперішній час не відповідає обставинам справи.

          На час пред’явлення позову та прийняття рішення у справі відповідач за первісним позовом використовував державне нерухоме майно без правових підстав, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо його виселення із займаних приміщень підлягали задоволенню.

          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Згідно з ч.ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завданні цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказуються кредитором.

          Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установленні вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зробленні управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержанні нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання іншою стороною.

          Згідно із зазначеними вище нормами чинного законодавства України, кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки конкретні данні, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів.

          У відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)          протиправної поведінки;

2)          збитків;

3)          причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)          вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

          Позивачем не надано доказів, які б підтверджували укладення ним відповідних договорів оренди майна, що не було повернуто відповідачем.

          Частиною 4 ст.623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач доказів вжиття таких заходів не надав.

Таким чином, позивачем за первісним позовом не доведено наявність збитків (упущеної вигоди), в зв’язку з чим відсутні правові підстави для стягнення збитків.

Що стосується зустрічного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом про передання прав орендодавця від Придніпровської державної академії будівництва та архітектури до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не відповідають способам захисту порушених прав, встановленим ст.16 Господарського кодексу України та ст.20 Цивільного кодексу України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено, що у 2009 році та у 2010 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Оскільки законодавством встановлений порядок передачі в оренду державного майна шляхом проведення конкурсу, зустрічний позов задоволенню не підлягав

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 року у справі № 2/419-08 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Виселити Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м. Київ (вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ 00032129) з приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Клари Цеткін, 9а.

В позові про стягнення збитків в сумі 3513645, 75 грн. Відмовити.

У зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ (вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ 00032129) на користь держави 85 грн. державного мита, в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією".

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Л. О. Лотоцька

Суддя Р. М. Бахмат

Суддя О.С.Євстигнеєв