Рішення № 9457413, 17.04.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-1140/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 квітня 2010 р.

Дзержинский районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді Грищенко Н.М.

при секретарі Желдак О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лутоніної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - про відшкодування моральної шкоди, в звязку з ушкодженням здоровя ,

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 03.02.2010 р. звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - про відшкодування моральної шкоди, в звязку з ушкодженням здоровя.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він на протязі довгого періоду (19 років і 10 місяців) працював в шкідливих умовах на підприємстві ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат» ГАК « Укррудпром».

Шкідливі фактори які постійно негативно впливали на його організм під час виконання службових обовязків суттєво погіршили стан його здоровя. В 1999 році йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності з діагнозом ХОЗЛ.

Однак, у звязку з тим, що йому стало важко ходити на роботу він звернувся до лікарні, де йому було встановлено діагноз: радикулопатія пояснично-крестцова з вираженими статико-динамічними порушення и больовим синдромом, загострення.

16.07.2002 року було складено Акт № 12/2002 розслідування професійного захворювання, яким встановлено, що вищевказаний діагноз він отримав внаслідок того, що він виповнював роботи, звязані переноскою вантажів вагою до 80 кг, перевищуючи гранично - допустимі норми.

В тому ж році йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40%. Хвороба прогресувала на очах, тому на повторному переогляді 23 жовтня 2007 року комісією МСЕК було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55%, безстроково ( 40% відсотків по радикулопатії та 15% по ХОЗЛ) та третю групу інвалідності. Йому доводиться досить часто звертатися до лікарень, адже на жаль, дана хвороба не виліковується,

На теперішній час він отримує не значні щомісячні страхові виплати, яких, звичайно, не вистачає на придбання ліків високої якості, доводиться купувати ті, що дешевше коштують. Він, маючи досить великий відсоток втрати працездатності, вимушений працювати, тому що потрібно годувати родину. Тому він ходить на роботу, та терпить страшну біль, яка постійно його турбує, не дає про себе забути ні на хвилину. Посаду звісно, довелося змінити, що для нього дуже не приємно.

Він став більш нервовим, конфліктним, майже весь час знаходиться у поганому настрою. Хвороба суттєво вплинула на його життя, він не може виконувати майже ніякі фізичні навантаження, навіть клопоти по домашньому господарству виявилися для нього складними, довелося просити дружину їх виконувати, що для нього, як для чоловіка є дуже не приємним фактом та ударом по його самооцінці. Хвороба суттєво заважає йому нормально жити, ходити в гості, спілкуватися з сусідами.

Його стан здоровя постійно погіршується, він постійно відчуває стійкий біль і обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта, плечових, ліктьових і колінних суглобах, іррадіацію болю в праві руку і ногу, утруднення ходи, оніміння кінцівок, переважно правих. Його нинішній стан здоровя дуже тяжкий.

Усі вищевказані незручності викликають у нього почуття своєї неповноцінності, заподіюють моральні страждання, переживання, тому що він, на його думку, є додатковим тягарем, періодично потребуючим сторонньої допомоги, як з боку членів родини, так і з боку навколишніх його людей.

Він вважає, що його моральні страждання через його незадовільний фізичний стан та погіршення його психічного стану є достатніми приводами для компенсації йому моральної шкоди. Він просить стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 133800 гривень .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримує в повному обсязі. При цьому підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Також представник позивача пояснив, що позивач через придбані ним наслідки профзахворювання відчуває себе неповноцінною людиною, відчуває себе тягарем в сім'ї. Протягом тривалого періоду часу переживає почуття тяжкості в грудях, болі в області серця, головні болі. Також позивач страждає швидкою стомлюваністю. Він вимушений прикладати великі зусилля для пристрою свого життя. Все це заподіює йому значні моральні і фізичні страждання. При невеликих фізичних навантаженнях позивач швидко втомлюється, втрачає працездатність, відчуває стійкий біль та обмеження рухів в шийному та поперекових відділах хребта, плечових , ліктьових і колінних суглобах, утруднення ходи , оніміння кінцівок, він втрачає працездатність, і життя для нього стало суцільним стражданням.

При такому самопочутті у позивача постійно пригнічений настрій. Через придбанн проф. захворювання і наслідки всього, позивач став нервовим, роздратованим, запальним, що відбилося на спілкуванні його з близькими, друзями.

Він часто звертається до лікувальних установ по медичну допомогу, що у свою чергу вимагає додаткові витрати. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не забезпечило безпечні і нешкідливі умови праці, порушений його нормальний спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.

Стан здоров'я його продовжує погіршуватися по теперішній час, не дивлячись на неодноразові курси лікування. Позивач залишається в стані пригніченості і депресії.

Для того, щоб поправити своє здоров'я позивачеві необхідне тривале лікування, що вимагає великих матеріальних витрат.

Заподіяний моральний збиток позивач оцінює в сумі 133800 грн. і просить суд стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду з урахуванням ступеня пошкодження здоров'я, відсотка втрати працездатності і з урахуванням переносимих ним страждань і переживань.

Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі - проти позову заперечує і пояснила, що Законом України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди громадянинові МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивача не був.

Крім того, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку» Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”.

Законом України № 717 V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, відповідно до яких всі норми даного закону , якими передбачалося виплата моральної шкоди виключено.

Таким чином, Фонд соціального страхування… не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_3 морального збитку, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан його здоров'я.

Позивач ОСОБА_3 працював на протязі довгого періоду (19 років і 10 місяців) на підприємстві ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат» ГАК « Укррудпром» слюсарем по ремонту обладнання, майстром РМЦ, механіком карєру «Северний», єлектрослюсарем 5 розряду, підземним механіком, підземним єлектрослюсарем черговим й по ремонту обладнання 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 6-8).

Працюючи в шкідливих умовах праці, позивач отримав професійне захворювання:

в 1999 році з діагнозом ХОЗЛ, а у 2002 р. з діагнозом: радикулопатія пояснично-крестцова з вираженими статико-динамічними порушення и больовим синдромом, загострення.

16.07.2002 року було складено Акт № 12/2002 розслідування професійного захворювання, яким встановлено, що вищевказаний діагноз він отримав внаслідок того, що він виповнював роботи, звязані переноскою вантажів вагою до 80 кг, перевищуючи гранично - допустимі норми. ( а.с. 9).

Згідно висновку МСЕК від 23.09.2002 р. йому було встановлено стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40%. ( а.с.33).

При повторному переогляді 23 жовтня 2007 року комісією МСЕК було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55%, безстроково ( 40% відсотків по радикулопатії та 15% по ХОЗЛ) та третю групу інвалідності. ( а.с.10).

Унаслідок придбання професійного захворювання ОСОБА_3 неодноразово перебував на лікуванні в н еврологічному відділенні Клініки Українського НДІ промислової медицини (УНДІПМ), що підтверджується виписними епікризами, а також виписками із історії хвороби, які знаходяться в матеріалах справи ( л.д. 11-12).

З медичних документів, доданих до матеріалів справи видно, що за станом здоровя позивачеві потрібні додаткові витрати на медичну реабілітацію, діагностичні лікувальні засоби, тощо; щорічні курси стаціонарного лікування, потребується оздоровлення в санаторії-профілакторії, а також санаторно-курортне лікування.

Як пояснив представник позивача, ОСОБА_3 випробовує постійно пригнічений настрій, йому протипоказана фізична праця, що зачіпає його самолюбність і гідність, йому потрібна постійна допомога з боку родичів і знайомих. Всі незручності, пов'язані з придбаним профзахворюванням заподіює йому моральні страждання, переживання. Позивачеві доводиться застосовувати додаткові зусилля для забезпечення його життєвих проблем. Почуття неповноцінності привело до того, що у позивача погіршилися стосунки з оточуючими. Все це призвело до того що він став замкнутою людиною, постійно знаходиться у подавленому стані, життя не приносить йому радості.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду в звязку з тим, що на той час, коли позивачеві було встановлено стійка втрата професійної працездатності, а це було у 2002 р., згідно зі ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на Відділення виконавчої дирекції Фонду…

Також рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку»», на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Зважаючи на ступінь втрати професійної працездатності позивача, стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, характер майнових втрат, тривалість страждань і переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяного морального ушкодження слід призначити у розмірі 25000 грн. , що буде відповідне тим стражданням і переживанням які зазнає ОСОБА_3, а в останній частини позову позивачеві слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від державного мита.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш І В:

Позов ОСОБА_3 задовільнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровський області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

В останній частині позову відмовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 15 гривень в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя: Н.М.Грищенко