Рішення № 9457335, 29.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2010 р. Справа № 43/145-09

вх. № 11056/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Закаблуков А.С. за дов. №125 від 05.01.2010 р.

відповідача - ОСОБА_3 за дов. №924042 від 14.02.08 р.

розглянувши справу за позовом Харківське обласне КП "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків

до СПДФО ОСОБА_3, смт. Чкаловське

про стягнення 2999,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій", м. Харків, звернувся до суду з позовом до СПДФО ОСОБА_3, смт. Чкаловське, про стягнення 2999,09 грн. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що за період з грудня 2008 року по теперішній час заборгованість відповідача за договором від 15 жовтня 2007 року № 9 про постачання теплової енергії, з урахуванням надходжень, становить 2443, 60 грн. та за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію за період з 16 червня 2009 року по 15 грудня 2008 року відповідачу нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в сумі 256, 88 грн. Також відповідачу збільшена сума основного боргу згідно встановлених індексів інфляції за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року на суму 237,61 грн., а також 3% річних на суму 61, 00 грн.;

Всього сума заборгованості відповідача становить 2999, 09 грн., в тому числі 2443, 60 грн. - основного боргу; 237, 61 грн. - індексації; 256, 88 грн. - пені; 61,00 грн, - 3% річних.

22.01.2010 року позивач надав до суду уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 2785,21 грн., в тому числі 2309,64 грн. - основного боргу; 226,42 грн. - інфляційні втрати; 188,54 грн. - пені; 60,61 грн. - 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати, пов”язані зі сплатою держмита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Вховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

10.03.2010р. позивач надав до суду письмові пояснення стосовно зміни тарифів по договору №9 від 15.10.2007 року "Про постачання теплової енергії", в якому повідомив, що відповідач отримував теплову енергію до 13.04.2009 року (час відключення від централізованої системи опалення) та повинен був оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором №9.

Ухвалою від 06.04.2010 року за підписом заступника голови господарського суду Харківської області Бровченко І.О., в зв"язку з хворобою судді Ковальчук Л.В., справу № 43/145-09 було передано судді Сальніковій Г.І. для подальшого розгляду.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням уточнень від 22.01.2010р.

Представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечує, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що у відповідності до договору на постачання теплової енергії № 9 від 15.10.2007р. та додатку до нього передбачений тариф 146,65 грн. Але з січня 2009р. позивачем проводились нарахування за збільшеними тарифами, однак позивачем з відповідачем не узгоджувались ні інші об"єми постачання теплової енергії, ні тарифи, до того ж, відповідач не укладав з позивачем додаткової угоди про зміну об"ємів постачання теплової енергії та тарифів, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні з 26.04.2010р. по 29.04.2010р.оголошувалась перерва.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне :

15.10.07 р. р. між сторонами по справі було укладено договір № 9 про постачання теплової енергії для опалення приміщення магазину змішаної торгівлі, який належить відповідачу на праві приватної власності, розташованому за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до умов договору, а саме : п. 1 договору позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно пункту 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення боргу за договором за спірний період, позивач посилається на збільшення тарифу у відповідності до рішень Чкаловської селищної ради та розпорядження № 1, за яким вважає тарифи доведеними до відповідача у встановлений законом спосіб, а саме через районну газету "Червона зірка".

Суд вважає твердження позивача про доведення тарифу до відповідача у встановленому договором та законом порядку безпідставним та не доведеним належними доказами, виходячи з наступного.

Обсяги постачання теплової енергії узгоджені з позивачем у додатку № 1 від 15.10.2007 року до договору. Цим же додатком встановлено тариф - 146,65 грн. за 1 Гкал (вартість теплової енергії).

Виходячи з умов п.3.1.1 договору № 9, споживач (відповідач) має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів постачання. В свою чергу, позивач згідно пункту 4.2.4 договору зобов'язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів. З матеріалів справи вбачається, що за спірний період позивачем нараховано 2309,64 грн.основного боргу.

Але, виходячи з додатку № 1а від 15.10.2007р. до договору № 9, відповідно до встановленого тарифу - 146,65 грн. за 1 гкал. та передбачених об"ємів теплової енергії, за спірний період з грудня 2008р. по квітень 2009р., загальна сума за використану відповідачем теплову енергію, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, становить 586,63 грн., яка підлягає стягненню.В іншій частині стягнення основного боргу слід відмовити.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що всі розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладанням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку наступного розрахункового періоду.

Пунктом 11.1 договору про постачання теплової енергії від 15 жовтня 2007 року, позивач та відповідач узгодили, що усі зміни до договору вносяться на підставі додаткової угоди, укладеної між Споживачем та Енергопостачальною організацією (позивачем). Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладання та діє протягом чинності договору. Але, відповідач не укладав з позивачем угоди про зміну об'ємів постачання теплової енергії та тарифів. Це виключає нарахування позивачем вартості спожитої теплової енергії у інших об'ємах та тарифах, ніж вказаних у підписаній додатковій угоді від 15.10.2007 року об'ємах та визначених цією угодою тарифах.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач не надав доказів звернення до суду з позовом про зобов'язання до укладення додаткової угоди в редакції позивача із зміною об'ємів споживання теплової енергії та тарифів.

В договорі про постачання теплової енергії № 9 від 15.10.2007 року не зазначено конкретний закон, на підставі якого можливо вносити зміни до договору в частині зміни ціни договору. За таких обставин, слід зробити висновок, що сторони при виконанні умов договору зобовязались керуватись усіма Законами, які регулюють відносини сторін у сфері надання послуг з постачання теплової енергії

Оскільки тарифи затверджуються Чкаловською селищною радою та доводяться до Споживачів у встановлений Законом спосіб, суд вважає, що на правовідносини сторін має розповсюджуватись дія законів, які регулюють правовідносини сторін у сфері надання житлово-комунальних послуг, оскільки позивач у відповідності до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги”є Виконавцем і Законом визначено певний порядок доведення до Споживачів тарифів в разі їх зміни.

Законом України “Про житлово-комунальні послуги” керувалося і керівництво селищної ради при винесені рішення про затвердження тарифів на утримання будинків та прибудинкових територій та теплопостачання.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Але позивачем не було виконано умови вищевказаного закону щодо відповідного повідомлення, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач був зобов”язаний повідомити відповідача у встановленому вищевказаним Законом порядку про зміну тарифів в рамках договірних відносин і неповідомлення відповідача про зміну тарифів у відповідності до вимог ст.32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” свідчить про те, що тарифи, які позивач застосовує при проведенні розрахунку заборгованості, не є доведеними до відповідача у встановлений вищевказаним Законом спосіб

Оскільки законом встановлено певний порядок доведення до споживачів інформації щодо зміни вартості житлово-комунальних послуг, суд вважає, що ці вимоги є обовязковими як для Виконавців так і для Споживачів даних послуг. Договір не містить будь-яких обмежень щодо незастосування до правовідносин сторін вимог вищевказаного Закону.

Виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради опубліковані в газеті "Червона Зірка" від 26.12.08 р. рішення № 233 "Про затвердження тарифів для бюджетних організацій та установ, розташованих на території селищної ради, та інших споживачів на послуги з теплопостачання”, однак, як встановлено господарським судом, ця обставина не свідчить про виконання позивачем свого обов'язку про повідомлення споживача про зміну тарифів.

В п.3.1.1 договору передбачено права Споживача на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів постачання.

Отже, суд вважає, що зміна тарифу не відбулась в рамках договірних правовідносин між сторонами, у зв'язку з чим відповідач правомірно у відповідності до договору та встановленого тарифу 146,65 грн. за 1 Гкал (вартість теплової енергії), сплачував за послуги з теплопостачання у спірний період.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, але відповідач своєчасно не виконав свої договірні обовязки у повному обсязі, та не сплачував своєчасно за послуги з теплопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 7.2.2 договору за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожний прострочений день, яка складає 149,73 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України,(ст.232 Господарського кодексу) боржник, який прострочив виконання зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Стаття 198 Господарського Кодексу України "Виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Господарське зобов'язання також може бути припинене зарахуванням, згодою сторін, ліквідацією юридичної особи та визнане недійсним за рішенням суду (Глава 50 ЦК України, ст. 202 ГК України).

Таким чином, на не сплачену споживачем заборгованість нараховуються 3% річних, інфляційні та пеня (протягом загального терміну позовної давності або до припинення зобов'язання, якщо таке має місце раніше).

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних витрат, яка складає 98,15 грн. та 3% річних в розмірі 20,10 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у звязку з чим підлягають задоволенню. В іншій частині нарахувань слід відмовити.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, згідно з приписами вищенаведеної процесуальної норми, позивач був зобовязаний визначити предмет позову та належним чином обґрунтувати наявність підстав для його повного задоволення відповідно до встановлених законом способів захисту цивільних прав.

Невиконання позивачем даної вимоги, на думку суду, унеможливлює задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Толста Белопольського району Сумської області - місце народження (АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1, паспорт № НОМЕР_2 виданий Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області 12.01.99р.) на користь Харківського обласного Комунального Підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територіі" (61022 м. Харків, Держпром, 3 п., 5 пов., р/р 2600130138088 в АКБ "Золоті Ворота" МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361721) 586,63 грн. заборгованості, інфляційні витрати у сумі 98,15 грн., пеню у сумі 149,73 грн., 3% річних у сумі 20,10 грн., державного мита у сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 29.04.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Харківського апеляційного господарського суду.