Постанова № 9456772, 29.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2010 року           08:26           № 2а-9169/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю " Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

провизнання недійсним повідомлень-рішень №0000032308/0 та №0000022308/0 від 10.02.2009р.

За участю представників:

позивача: Антоненко М.П., Рябцева Я.Г. (довіреність від 04.01.2010р.)

відповідача : Сич Є.Ю. (довіреність №6269/9/10-017 від 23.12.2008р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29.03.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково–виробничого проектно–будівельного об’єднання «Будпластик»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень №0000032308/0, №0000022308/0 від 10.02.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та в обґрунтування позову зазначив, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки від 02.02.2009р. були зроблені висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), і в наслідок винесені податкові повідомлення - рішення №0000032308/0, №0000022308/0 від 10.02.2009р., відповідно до яких зобов’язано позивача сплатити податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 157489,50 грн., та з податку на прибуток у розмірі 196861,50 грн.

Позивач вважає, що податкові повідомлення –рішення від №0000032308/0, №0000022308/0 від 10.02.2009р. винесені з порушенням вимог діючого законодавства та підлягають скасуванню у судовому порядку, оскільки податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищевказаного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних виданих ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Центр розвитку будівництва», ТОВ «ТНС-Сервіс», ТОВ «Будпромінвест», ПП. «Меркурій Трейд Інвест», ПП. «Укрмашкомплект», ПП. «Будремком Сервіс», ТОВ «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», ТОВ «Сяйво і Ф», товари придбані, оплачені позивачем грошовими коштами, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які податковим органом не були прийняті до уваги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що за результатами невиїзної документальної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року №334/94-ВР (далі –Закон України «Про прибуток), що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на суму 131241,00, та порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану» від 03.04.97 року №168/97-ВР (далі –Закон України «Про ПДВ»), що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 104993,00 грн. Податковим органом зроблено висновок про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ НВПБО «Будпластик»з підприємствами ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Центр розвитку будівництва», ТОВ «ТНС-Сервіс», ТОВ «Будпромінвест», ПП. «Меркурій Трейд Інвест», ПП. «Укрмашкомплект», ПП. «Будремком Сервіс», ТОВ «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», ТОВ «Сяйво і Ф»носять характер недійсного правочину, оскільки дані право чини не відповідають обов’язковим умовам чинності, а саме: частинам 1,3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України так як суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого проектно-будівельного об’єднання «Будпластик» з питань правових відносин з ТОВ «Центр розвитку будівництва»(код 32910314), ТОВ «ТНС-Сервіс»(код 32909970), ПП «Кристал і К»(код 33630242), ТОВ «Будпромінвест»(код 33446824), ТОВ «Ювентіна»(код 32211829), ПП. «Меркурій Трейд Інвест»(код 337508890, ПП. «Укрмашкомплект»(код 33628935), ПП. «Будремком Сервіс»(код 33947340), ТОВ «Укрторгальянс»(код 32955125), ТОВ «Сяйво і Ф»(код 32380716) за період з 01.07.2005 року по 30.09.2008 року, про що складено акт від 02.02.2009 року за № 50/1-23-08-25291151.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про прибуток, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на суму 131241,00грн., та порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 104993,00 грн.

В висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ НВПБО «Будпластик» неправомірно включено до валових витрат за період 3 кв. 2005р. –І кв. 2007р. у сумі 204400 грн. Крім того, встановлено неправомірне включення до податкового кредиту за період липень 2005 року –січень 2007 року сум податку на додану вартість у загальному розмірі 163520,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення від 10.02.2009року:

№0000022308/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 157489,50 грн., в т.ч. 104993,00 грн. –основний платіж, 52496,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

№0000032308/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 196861,50 грн., в т.ч. 131241,00 грн. –основний платіж, 65620,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність вказаних повідомлень –рішень є предметом даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки у перевіряємо му періоді ТОВ «НВПБО «Будпластик»(замовник) були укладені договори на виконання робіт щодо розробки документації, підготовки, ремонту, наладки, техобслуговування обладнання з ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Центр розвитку будівництва», ТОВ «ТНС-Сервіс», ТОВ «Будпромінвест», ПП. «Меркурій Трейд Інвест», ПП. «Укрмашкомплект», ПП. «Будремком Сервіс», ТОВ «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», ТОВ «Сяйво і Ф»(виконавці).

Як свідчать обставини справи, підставою для визначення спірних податкових зобов’язань за результатами невиїзної документальної перевірки було те, що в провадженні Генеральної прокуратури України перебуває кримінальна справа №49-2088, яка порушена відносно Швеця Д.П., Аксеновського В.Ю., Білоуса Г.Л., Лукович І.О., Ляхович М.В. та Роговець И.О. за фактами здійснення ними фіктивного підприємництва, що спричинило державі тяжких наслідків, підробки документів, використання та збуту за відомо підроблених документів, а також ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч.З ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358, ч.З ст.212 Кримінального кодексу України. В ході розслідування даної кримінальної справи обвинувачені Ляхович М.В. та Рої овень И.О. повідомили про те, що вони та Лукович І.О за вказівкою Нечаева В.А., Швеця Д.П. та Білоуса Г.І. підробляли підписи від імені директорів підприємств ТОВ "Центр розвитку будівництва", ТОВ „ТНС-Сервіс", ПП „Кристал і К", ТОВ „ТК „Будпромінвест", ТОВ „Ювентіна", ПП ".Меркурій Трейд Інвест", ПП „Укрмашкомплект", ПП „Будремком Сервіс", ТОВ „Укрторгальянс", ТОВ „Сяйво і Ф" в первинних бухгалтерських та інших документах фінансово-господарської діяльності, податкових деклараціях тощо. Крім того, вони складали підроблені платіжні доручення, здійснювали електронні платежі по системі „Кліент-Банк", контролювали рух коштів по рахунках підконтрольних фіктивних підприємств, отримували в банках готівку та передавали її замовнику.

На підставі зазначеного вище, ДПІ у Голосіївському районі м. Киева зроблено висновок, про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "НВПБО "Будпластик" з вищевказаними підприємствами носять характер нікчемного правочину, оскільки, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Поруч з тим, судом долучені до матеріалів справи та в ході розгляду даної адміністративної справи досліджені завірені копії первинних документів (податкові накладні) на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток, а також копії договорів про надання послуг, акти здачі - приймання.

Факт виконання грошових зобов’язань згідно господарських договорів з вказаними контрагентами, а саме те, що ТОВ «НВПБО «Будпластик»здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки підтверджується банківськими виписками, які буди досліджені судом та наявні в матеріалах справи. Грошові кошти були перераховані банківською установою і не поверталися на рахунок позивача, що підтверджено довідкою Старокиївського відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк»від 23.03.10р. №42.06-09/26-11374.

За матеріалами Акту перевірки, підставою для визнання спірних податкових зобов’язань нікчемними було те, що первинні документи складені контрагентами не відповідають вимогам закону, оскільки на всіх первинних документах та податкових накладних особисті підписи посадових осіб які складали первинний документ були підроблені.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція –дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ –документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо –безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Відповідно до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше :

або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилання в Акті перевірки на надані слідчим Генеральної прокуратури України Бабієм О.В. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва протоколи допиту свідків від 25.11.2007р., 03.05.2007р., 27.07.2006р., 30.07.2007р., 17.04.2008р., 07.08.2007р., 16.05.2007р., 12.03.2007р., 10.07.2007р. по кримінальній справі, згідно змісту яких, Хацаюк П.А., Плевако В.М., Грисик С.П., Кріпосний І.Є., Маур-Федорчук О.О., Талишев О.А., Скавронський С.А., Чижевський В.В., Янчіцький І.В., Василюк В.В., Рябинцева О.В. не складали та не підписували первинних документів, а також документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Центр розвитку будівництва», ТОВ «ТНС-Сервіс», ТОВ «Будпромінвест», ПП. «Меркурій Трейд Інвест», ПП. «Укрмашкомплект», ПП. «Будремком Сервіс», ТОВ «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», ТОВ «Сяйво і Ф», на підставі чого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зробило висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України та відповідно наявність, у зв’язку з цим підстав передбачених ст.п.1 ст.215 ЦК України є не переконливим виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючи те, що грошові кошти перераховані на розрахункові рахунки ТОВ «Ювентіна», ТОВ «Центр розвитку будівництва», ТОВ «ТНС-Сервіс», ТОВ «Будпромінвест», ПП. «Меркурій Трейд Інвест», ПП. «Укрмашкомплект», ПП. «Будремком Сервіс», ТОВ «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», ТОВ «Сяйво і Ф»були прийняті ними як виконання грошових зобов’язань ТОВ «НВПБО «Будпластик», можливо зробити висновок про подальше схвалення правочину у взаємовідносинах, що досліджувались Актом перевірки.

Поруч з тим протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст.323 Кримінально –процесуального кодексу України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Отже Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів які б у своєї сукупності підтвердили законність та обґрунтованість висновків викладених в Акті перевірки.

Згідно з ч.4 ст.70 КАС України визначено, що обставини , які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставинне виникає спору.

Щодо встановлення позивачем порушення ТОВ «НВПБО «Будпластик»вимог пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок на додану вартість», а саме завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає наступне.

Згідно абзацу третього п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата яка здійснення першої з подій :

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в розі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) .. у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також відповідач посилається на наявність постанови про порушення кримінальної справи відносно Швеця Д.П., Аксеновського В.Ю., Білоуса Г.Л., Лукович І.О., Ляхович М.В. та Роговець И.О. за фактами здійснення ними фіктивного підприємництва. Однак постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч.3. ст.72 КАС України, натомість, обов’язок доказування правомірності свого рішення покладений саме на відповідача, як на суб’єкта владних повноважень ( ст.71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься і обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної s до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем у справі та контрагентами договорів.

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача та його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визначення правочинів нікчемними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Укладаючи угоди із своїми контрагентами позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб’єктності контрагентів договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов’язання, нести за ними відповідальність, тощо).

З огляду на викладене, а також на матеріали справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «НВПБО «Будпластик» правомірно віднесло до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від «Ювентіна», ТОВ «Центр розвитку будівництва», ТОВ «ТНС-Сервіс», ТОВ «Будпромінвест», ПП. «Меркурій Трейд Інвест», ПП. «Укрмашкомплект», ПП. «Будремком Сервіс», ТОВ «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», ТОВ «Сяйво і Ф». Відповідно, сума податку на додану вартість по операціях зі вказаними контрагентами була правомірно віднесена ТОВ «НВПБО «Будпластик»до складу податного кредиту.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень –рішень №0000032308/0, №0000022308/0 від 10.02.2009р. є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого проектно-будівельного об’єднання «Будпластик»про скасування податкових повідомлень - рішень №0000032308/0, №0000022308/0 від 10.02.2009р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкові повідомлення –рішення №0000032308/0, №0000022308/0 від 10.02.2009р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

3.          Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково–виробничого проектно–будівельного об’єднання «Будпластик» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 П.О. Григорович