Постанова № 9456719, 03.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2010 року           09:24           № 2а-8252/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсним рішення від 04.07.2005р. №687/25-2 за участю представників сторін:

від позивача: Барановська Н.А.

від відповідача: Горбатенко А.О., Шомін А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним рішення № 687/25-2 від 04.07.2005 р., крім того, позивач просить залишити за ним право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у повному обсязі та зобовязати відповідача поновити у карці особового рахунку ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України»суму бюджетного відшкодування у розмірі: - жовтень 2004 р.- 252915 грн.; - листопад 2004 р.- 12596 грн.; - грудень 2004 р.- 60291грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що надані ним послуги нерезиденту щодо передачі тендерної документації мають оподатковуватися за нульовою ставкою податку відповідно до пп.6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (надалі по тексту Закон № 168/97-ВР), оскільки нерезидент розглядає відповідні тендерні матеріали та приймає рішення про участь (чи відмову від участі) у тендері за межами митної території України, а отже виконуються умови вказаної статті щодо споживання такої послуги за межами митного кордону України.

Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача щодо завищення ними суми податкового кредиту за жовтень-грудень 2004 р. щодо отримання позивачем «пасивного»доходу у вигляді відсотків від розміщення тимчасово вільних коштів у банківській установі за депозитними угодами. Зокрема позивач зазначає, шо сума податку, яка сплачена ним у вартості придбаних товарів (робіт, послуг) використовувалася позивачем для здійснення основного виду діяльності, передбаченого Статутом, а не для отримання «пасивного доходу»у вигляді відсотків за депозитними договорами. Всі витрати, понесені позивачем витрати по звітному періоду, були понесені на забезпечення основного виду діяльності, а не для здійснення операцій, що не є в свою чергу об`єктом оподаткування податку на додану вартість.

Також позивач посилається , що акт перевірки було винесено з порушень норм Закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на порушення позивачем норм спеціального закону, який визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставку оподаткування, перелік неоподаткованих і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджети є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Позивачем за період з 23.01.2003 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт № 366/23-2 від 30.06.2005 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем необгрунтовано застосовано 0% по податку на додану вартість внаслідок порушення пп.6 п.6.2. ст. 6 Закону № 168/97-ВР, яке призвело до заниження суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в жовтні 2004 р. на 34931,00 грн. у відповідності до абз. 2 розділ 2 Акту № 366/23-2/32349152 від 30.06.2005 р. (надалі по тексту Акт від 30.06.2005 р.)

Крім того в абз. 3 розділу 2 акту від 30.06.2005 р. виявлено порушення щодо включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість при здійсненні операцій, які не є об’єктом оподаткування, що є порушенням пп. 7.4.2, 7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 291501,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Актом від 30.06.2005 р. позивач направив відповідачу пояснення до акту про результати комплексної планової документальної перевірки від 01.07.2005р.

На підставі Акту перевірки від 30.06.2005 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2005 р. № 687/25-2, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодуваня з податку на додану вартість на 326432,00 грн., зокрема, жовтень 2004 р.- на 252915 грн., листопад 2004 р. –на 12596 грн., грудень 2004 р.- 60291 грн.

У відповідності до пп.6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент перевіряємого періоду) застосування нульової ставки оподаткування щодо операції з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, в тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг з передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на використання торгових марок та інших юридичних та економічних знань, а також обробки даних та інформатики для нерезидентів.

Отже опираючись на вищезазначений пп.6.2.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР позивачем було застосовано нульову ставку з податку на додану вартість та відповідно не було відображено у податковому зобов’язанні з ПДВ у жовтні 2004 р.

Дане рішення позивач прийняв на підставі того, що при наданні інформаційної послуги по тендеру нерезидент отримує інформацію, з якої він ознайомлює поза межами митної території України, та на підставі якої приймає рішення про участь або не участь у тендері та виготовляє свою пропозицію, яку надає Замовнику тендеру.

Позивач робить посилання на те, що використання послуги відбувається за межами митної території України, оскільки послуги надаються нерезиденту, який знаходиться за межами митної території України, а отже й використовує їх за межами митної території України.

У відповідності до договорів, які укладалися позивачем на проведення проектних робіт з відведення земельних ділянок, будівництва магістрального газопроводу «Богородчани -Ужгород».Тендерна документація стосується виключно території України, а саме Івано-Франківської та Закарпатської обл. Підчас перевірки відповідачу були надані наступні документи: листи –запрошення до участі у тендері; акти прийому-передачі тендерної документації; виписки банку щодо отримання коштів за тендерну документацію у сумі 174656,00 грн.; власну документацію.

В жовтні 2004 р. позивачем було здійснено продаж тендерної документації нерезиденту, що підтверджується актом прийому-передачі та банківськими виписками про доходження валютних коштів. Договором про надання послуг зокрема передбачається зобов’язання однієї сторони (виконавець) за завданням другої сторони (замовника) надати послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За здійснення вказаних операцій позивач застосовував нульовий відсоток ставки щодо оподаткування послуги з продажу тендерної документації. У відповідності до п6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

В даному випадку послуги, продаж яких здійснювався позивачем, використовувалися та споживалися на території України. Позивачем доказів, які б свідчили та підтверджували використання та споживання даних послуг за межами митного кордону України суду надано не було.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем порушено пп. 6.2.2 п.6.2. ст. 6 Закону №168/97-ВР щодо застосування нульової ставки продажу на додану вартість до зазначених операцій, що призвело до заниження у жовтні 2004 р. податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 34931,00 грн.

Щодо порушення позивачем п.п. 7.4.2,7.4.3, п. 7.4. Закону № 168/97-ВР судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що у період листопад 2003 р. –вересень 2004 р., листопад 2004р. –грудень 2004 р. позивач отримав дохід від здійснення депозитних операцій, тобто операцій, що не є об’єктом оподаткування.

У відповідності до договорів з банківськими установами про розміщення тимчасово вільних грошових коштів (договори депозиту) отримувалися доходи у вигляді процентів від суми вкладених коштів.

Позивачем від операцій депозиту за вказані вище періоди було отримано дохід на загальну суму 146944,92 грн.

У відповідності до пп.3.1.1 п.3.1 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг.

Виходячи з вище наведеної норми під розумінням розміщення коштів на депозитному рахунку в банку в розумінні податкового законодавства є поставкою послуг, а саме поставкою будь-яких інших, ніж товар, об’єктів власності за компенсацію.

Відповідно до п.3.2.5. п.3.2. ст. 3 Закону № 168/97-ВР не є об’єктом оподаткування надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; поставки, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Згідно до пп. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Відповідно до пп.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Позивачем в порушення вищезазначених норм неправомірно було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціям повернення коштів за депозитом, які не є об’єктом оподаткування та відповідно необґрунтовано завищено податковий кредит по ПДВ на 291501, 00 грн.

Крім того, позивачем в порушення пп. 5.3.1 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, подані податкові декларації за вказані звітні періоди не заповненні в частині здійснення операцій, що не є об’єктом оподаткування декларації за лютий 2003 р.- грудень 2004 р.

Вище зазначені порушення призвели до заниження податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 34931 грн. та завищення податкового кредиту на суму 291501 грн.

За таких підстав, суд вважає, що податкове повідомлення –рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва районі № 687/25-2 від 04.07.2005 р. в частині зменшення сумі бюджетно відшкодування з податку на додану вартість на суму 326432,00 грн. є правомірним.

Суд вважає, що предметом доказування у даній справі є правомірність винесення відповідачем спірного повідомлення-рішення № 687/25-2 від 04.07.2005 р., а тому обставини стосовно невірного оформлення акту перевірки не тягнуть за собою скасування прийнятого на підставі даного акту перевірки рішення і не можуть розглядатись у якості доказів щодо спростування виявленого під час перевірки порушення.

Вимоги позивача про залишення за позивачем права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у повному обсязі та зобов’язання відповідача поновити у картці особового рахунку ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України»суму бюджетного відшкодування у відповідних розмірах не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними. Вищезазначені дії вчиняються органами державної податкової служби після набрання судовим рішенням законної сили, виходячи з необхідності їх вчинення з урахуванням встановленого відповідними нормативно-правовими актами порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що повідомлення –рішення № 687/25-2 від 04.07.2005 р. винесено у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 А.Б. Федорчук

Постанова складена в повному обсязі та підписана 12.02.2010 року.