Рішення № 94560112, 01.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 року м. Київ № 640/6268/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 усіх належних йому сум;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 кошти на оплату класного чину у сумі 6 704, 75 грн.;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні з роботи з 25.12.2019 по 16.03.2020;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 17.03.2020 по день постановлення рішення у справі.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на статті 43, 58 Конституції України, статті 47, 116, 117, 233, 238 Кодексу законів про працю України, статтю 47 Закону України «Про прокуратуру України», пункт 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про прокуратуру України» від 14.10.2014 року, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Постанову Верховної Ради України від 06.11.1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», Постанову Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та вказує, що відповідачем протиправно у період з 25.09.2019 по 24.12.2019 не виплачено йому надбавку за класний чин - радника юстиції у розмірі 6704,75 грн. Зазначене, в свою чергу, зумовлює, на думку позивача, наявність підстав для стягнення середнього заробітку за порушення відповідачем положень статті 116 Кодексу законів про працюю України.

Разом з цим, представником позивача 04.05.2020 року подано до суду клопотання про врахування коефіцієнту підвищення заробітної плати при розгляді даної адміністративної справи. Також, представником позивача подано заяву від 16.10.2020 року про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судових витрат понесених ним на професійну правничу допомогу.

Між тим, представником відповідача подано відзив на позовну, у якому останній стверджує про виплату при звільненні позивачу всіх належних йому сум, з огляду на що адміністративний позов є не обґрунтованим. Також відповідач вказує, що із набранням 25.09.2019 року чинності Закону №113-IX, частина 1 статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII та Постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 №1795-XII «Про затвердження положення про класні чини працівників органів прокуратури» втратили чинність, а відтак з 25.09.2019 скасовано одну із складових заробітної плати прокурорів - надбавку за класний чин.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній посилається на Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, Постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зі змінами внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 06.10.2014 №506, від 30.09.2015 №763, від 30.08.2017 №657 та стверджує, що ОСОБА_1 у період з 25.09.2019 по 24.12.2019 мав право на виплату відповідної надбавки за присвоєний класний чин - радник юстиції. Також, представник позивача вказав, що скасування нормативно-правових актів, на які посилається відповідач не має відношення до позивача, а Додаток 8 до Постанови Кабінету Міністрів України №505 скасовано лише 04.03.2020 року. З урахуванням наведеного, представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 08.06.2011 №635к ОСОБА_1 - слідчому прокуратури Черняхівського району Житомирської області присвоєно класний чин - юриста 3 класу.

Згідно із наказом Генеральної прокуратури України від 16.08.2019 №717ц ОСОБА_1 - прокурору другого відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України присвоєно класний чин - радника юстиції.

Наказом Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 №2095ц керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звільнено ОСОБА_1 з органів прокуратури з 24.12.2019.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд врахує наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Разом з цим, у відповідності до частини 1 статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (далі - Закон №1789-XII) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів.

Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року №1795-XII затверджено Положення про класні чини працівників органів прокуратури.

В подальшому згідно пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113-IX) визнано такими, що втратили чинність:

- пункт 8 частини першої статті 15; частину четверту статті 16; абзац перший частини другої статті 46-2; статтю 47; частину першу статті 49; частину п`яту статті 50; частину третю статті 51-2, статті 53 і статті 55 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, із наступними змінами);

- Постанову Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 4, ст. 14).

Вказаний Закон набув чинності 25.09.2019.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що з 25.09.2019 положення частини 1 статті 49 Закону №1789-XII, яка встановлювала складову заробітної плати прокурора - надбавку за класні чини, втратила свою чинність.

Згідно із частиною 1 статті 81 Закону №1697-VII у редакції з 25.09.2019 заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

В контексті положень частини 2 статті 81 Закону №1697-VII в редакції з 25.09.2019 заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Звідси слідує, що спеціальним Законом №1697-VII у редакції з 25.09.2019 не встановлено такої складової заробітної плати прокурора, як надбавка за класні чини.

Таким чином, на думку суду, твердження позивача по наявність права на отримання такої набавки починаючи з 25.09.2019 є безпідставними.

Разом з цим, суд не враховує посилання позивача на пункт 3 розділу II Закону №113-IX, мотивуючи це наступним.

Вказана норма визначає, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.

Схему посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5 затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 (далі - Постанова №505).

Додатком №8 до Постанови №505 встановлено розмір надбавок до посадових окладів працівників прокуратури за класні чини. Вказаний додаток встановлює виключно розмір таких надбавок.

Натомість, Законом №1697-VII у редакції з 25.09.2019 не визначено надбавки за класні чини, як складову заробітної плати. Суд наголошує, що вказаний закон є спеціальним та встановлює застереження, що заробітна плата прокурора не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, суд враховує, що додаток №8 до Постанови №505 втратив чинність 04.03.2020, однак зазначене свідчить лише про порушення Кабінетом Міністрів України пункту 26 розділу II Закону №113-IX, яким встановлено двомісячний строк з дня набрання чинності Законом №113-IX для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідності до останнього.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності суд вважає, що з 25.09.2019 у позивача відсутнє право на отримання надбавок за класний чин, з огляду на відсутність такої складової в заробітній платі прокурора у відповідності до Закону №1697-VII у редакції з 25.09.2019, з урахуванням положень Закону №113-IX.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті суд не враховує посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, мотивуючи це наступним (далі - Рішення №6-р/2020).

У пункті 2.2 Рішення №6-р/2020 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.

В даному випадку, складові елементи заробітної плати працівників прокуратури визначені Законом №1697-VII у редакції з 25.09.2019, а відтак посилання позивача на вказане рішення є безпідставними, оскільки фактично не підтверджує його правову позицію, а навпаки спростовує.

Суд наголошує, що спірним аспектом в межах даної адміністративної справи не є сам розмір надбавки за класні чини, а наявність чи відсутність права працівника прокуратури з 25.09.2019 на отримання такої надбавки. Закон №1697-VII у редакції з 25.09.2019 чітко встановлює відсутність такої складової заробітної плати прокурора, а відтак стверджувати про те, що ОСОБА_1 не виплачено при звільненні належних йому сум, зокрема надбавки за класні чини, не вбачається за можливе. Тобто, суд вважає, що Офісом Генерального прокурора в повній мірі проведено з позивачем розрахунок належних йому до виплат грошових коштів при звільненні, а відтак відсутні ознаки протиправної бездіяльності відповідача в цій частині.

Наведене, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача грошових коштів - надбавку за класний чин та середнього заробітку, з огляду на те, що вказані позовні вимоги є похідними.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки позов до задоволення не підлягає відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, у тому числі стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, б. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева